вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
07 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/786/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом фізичної особи-підприємця Фіцай Анатолія Миколайовича, смт Буштино Тячівського району Закарпатської області
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ
про стягнення 117 211,41 грн заборгованості
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Фіцай Анатолій Миколайович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення заборгованості в сумі 117 211,41 грн за укладеними між сторонами договорами про надання послуг, пов'язаних з лісництвом, мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за такими договорами в частині здійснення повної оплати отриманих послуг.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/786/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.07.2025 позовну заяву фізичної особи-підприємця Фіцай Анатолія Миколайовича залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.
04.08.2025 за вх.№ 02.3.1-02/6876/25 через підсистему "Електронний суд" на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви шляхом уточнення суб'єктного складу учасників даної справи.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що вказана справа за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, суд доходить висновку про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.08.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 08.08.2025 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та така отримана 09.08.2025 (08.08.2025 о 18:26).
20.08.2025 за вх.№ 02.3.1-02/7346/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву.
08.09.2025 за вх.№ 02.3.1-02/7808/25 на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості виконаних відповідачем робіт за договором про надання послуг № 112 від 04.06.2024 та договорами про надання послуг, пов'язаних з лісівництвом (відновлення трелювального волоку) № 146 від 16.07.2024, № 236 від 01.11.2024 та № 237 від 01.11.2024, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 94 278,00 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 13 223,57 грн пені, 7 978,61 грн інфляційних втрат та 1 731,23 грн 3% річних.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач, згідно з поданим відзивом на позовну заяву, визнає заборгованість за договором про надання послуг № 112 від 04.06.2024 та договором про надання послуг, пов'язаних з лісівництвом (відновлення трелювального волоку) № 146 від 16.07.2024 в сумі 13 600,00 грн.
Проти існування заборгованості за договорами про надання послуг, пов'язаних з лісівництвом (відновлення трелювального волоку) № 236 від 01.11.2024 та № 237 від 01.11.2024 заперечує в повному обсязі.
Зазначає, що на підтвердження факту належного надання послуг за вказаними договорами позивач посилається на акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000008 від 07.11.2024, однак такий не містить інформації щодо договору, на підтвердження якого він складений, що унеможливлює його прив'язку до конкретних зобов'язань та не може слугувати універсальним доказом для кількох договорів одночасно, оскільки акт приймання-передачі має бути індивідуальним для кожного зобов'язання.
Також, заперечує і щодо заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки така, за доводами відповідача, нарахована неправомірно та без дотримання умов укладених договорів.
Відповідь на відзив.
Позивач вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства заперечення відповідача щодо неможливості встановити, що виконані роботи за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000008 від 07.11.2024 були здійснені саме на виконання умов договорів про надання послуг, пов'язаних з лісівництвом (відновлення трелювального волоку) № 236 від 01.11.2024 та № 237 від 01.11.2024.
Зазначає, що відсутність у акті номера договору не є істотним недоліком такого акта, оскільки ця інформація не є обов'язковою складовою акта.
04.06.2024 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Хустське лісове дослідне господарство" ДП "Ліси України" (далі також - замовник) та фізичною особою-підприємцем Фіцай Анатолієм Миколайовичем (далі також - виконавець) укладено договір про надання послуг № 112, за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати за плату послуги екскаватора гусеничного "LIEBHERR R312" (далі - послуги), а замовник зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги.
Відповідно до пункту 1.2 договору № 112 виконавець зобов'язується проводити відновлення трелювального волока у Монастирецькому лісництві в урочищі "Прикирна", згідно об'ємів затвердженої кошторисної документації.
Вартість робіт за цим договором визначається шляхом множення однієї відпрацьованої мотогодини роботи екскаватора "LIEBHERR R312", яка становить 1600 грн без ПДВ (пункт 2.1 договору № 112).
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору № 112 облік робіт спецтехніки здійснюється за фактично відпрацьовані робочі години в змінних рапортах (журналах інших виконаних робіт), який є обґрунтуванням наданих послуг і мають таку ж юридичну силу, як і акти виконаних робіт і повинні бути підтверджені підписом відповідальної особи зі сторони замовника.
Здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж 3 робочих днів після фактичного надання послуг або в кінці кожного календарного місяця.
В порядку пункту 2.5 договору № 112 оплата послуг здійснюється замовником в національній валюті України безготівковим шляхом не пізніше 3 банківських днів з дня отримання рахунку. Загальна сума даного договору становить 250 000,00 грн (пункт 2.8 договору № 112).
Згідно з пунктом 4.5 договору № 112 сторони узгодили, що за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.09.2024, проте в будь-якому випадку - до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов даного договору № 112 виконавець надав, а замовник прийняв послуги з будівництва трелювального волока в урочищі "Ракош" кв. 16 вид. 1 Вишківського лісництва філії "Хустське ЛДГ" при виконанні робіт з 04.06.2024 по 11.06.2024 на загальну суму 65 600,00 грн, про що сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі-прийняття робіт № 0000001 від 12.06.2024.
В подальшому, між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Хустське лісове дослідне господарство" ДП "Ліси України", як замовником та фізичною особою підприємцем Фіцай Анатолієм Миколайовичем, як виконавцем також було укладено аналогічні за змістом договори про надання послуг, пов'язаних з лісівництвом (відновлення трелювального волоку) № 146 від 16.07.2024, № 236 від 01.11.2024 та № 237 від 01.11.2024.
За пунктом 1.1 вищевказаних договорів виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, пов'язані з лісівництвом, а саме виконати роботи по будівництву трелювального волока, екскаватором гусеничним "LIEBHERR R312":
- за договором № 146 - довжиною 660 метрів в урочищі "Чирен-Потік" у кварталі №17 виділі №5, та довжиною 150 метрів в урочищі "Великий Тячівець" у кварталі 22 виділі 26;
- за договором № 236 - довжиною 250 метрів у кварталі №17 виділі № 5 урочище "Черсі-Потік" Вишківського лісництва;
- за договором № 237 - довжиною 250 метрів у кварталі № 17 виділі № 5/20 та у кварталі 17 виділі № 5/22 в урочищі "Черсі-Потік" Вишківського лісництва.
Ціна договорів визначається на підставі кошторисної документації/калькуляції вартості послуг (робіт у складі послуг) та складає 99 937,00 грн за договору № 146, 29 440,00 грн за договором № 236 та 51 238,00 грн за договором № 237.
Розрахунки за договорами в порядку пунктів 4.2 та 4.3 здійснюються замовником на підставі акта приймання-передачі наданих послуг не пізніше 25 робочих днів від дня підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Форма розрахунку - безготівкова у національній валюті України - гривні.
Порядок приймання-передачі послуг визначений в розділах 5 договорів.
Зокрема, відповідно до пункту 5.1 договорів, замовник щоденно здійснює приймання послуг по відновленню трелювального волока за участю представника виконавця з дотриманням вимог, визначених в технічному завданні. Приймання-передача наданих послуг оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (пункт 5.2).
Згідно з пунктами 5.3, 5.4 договорів акт приймання-передачі виконаних робіт складається не пізніше останнього дня поточного місяця. Уповноважені представники сторін повинні підписати акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 3 робочих днів з дня його вручення, або надати письмові заперечення. У випадку ненадання заперечень та непідписання акта у встановлений у пункті 5.3 договорів строк, акт вважається підписаним сторонами без зауважень.
Пунктом 7.9 договорів передбачена відповідальність за прострочення оплати наданих послуг за відсутності обґрунтованої претензії щодо їх якості або кількості, а саме сплата замовником виконавцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого (невиконаного) зобов'язання (але не більше 7% від невиплаченої в строк суми) з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якщо таке прострочення не зумовлене діями або бездіяльністю виконавця.
На виконання умов вказаних договорів позивачем (виконавцем) надано послуги, а відповідачем (замовником) прийнято відповідно до актів здачі-прийняття робіт:
- за актом № 0000002 від 26.07.2024 послуги екскаватора на гусеничному ходу "LIEBHERR R312" Будівництво трелювального волока в урочищі "Чирси-Потік" кв.17 вид.5, Вишківського лісництва та в урочищі "Великий Тячівець" кв.22 вид.26 Вишківського лісництва вартістю 88 000,00 грн;
- за актом № 0000008 від 07.11.2024 послуги екскаватора на гусеничному ходу "LIEBHERR R312" будівництво трелювального волока в урочищі "Черсі-Потік" кв.17 вид.5, вид. 5/20, вид. 5/22 Вишківського лісництва загальною вартістю 80 678,00 грн.
Вказані акти прийняті замовником без зауважень, підписані та скріплені печатками сторін.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач за договором № 112 частково оплатив надані йому послуги в сумі 60 000,00 грн, за договором № 146 - оплатив 80 000,00 грн, за договорами № 236, 237 - не сплатив взагалі.
Таким чином, за доводами позивача, у відповідача рахується заборгованість за договорами та відповідно до підписаних актів в загальному розмірі 94 278,00 грн, стягнення якої разом з нарахованими пенею, інфляційними втратами та відсотками річними є предметом розгляду у цій справі.
З метою досудового врегулювання спору між сторонами, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою вих. № 2 від 29.01.2025 щодо погашення заборгованості за договором № 112 в сумі 5 600,00 грн, за договором № 146 в сумі 8 000,00 грн та за договорами № 236, 237 в сумі 80 678,00 грн.
У відповідь на претензію-вимогу відповідачем було повідомлено, що ним вживаються заходи для закриття заборгованості в розмірі 13 600,00 грн, однак щодо наявності заборгованості в розмірі 80 678,00 грн повідомлено, що така не передана згідно передавального акта від філії "Хустське лісове дослідне господарство" до філії "Карпатський лісовий офіс", у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, що кореспондується з нормами статей 509, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладені між сторонами правочини є договорами підряду, правове регулювання якого визначено Главою 33 ГК України та нормами глави 61 ЦК України.
Так, статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 2.5 договору № 112 оплата послуг здійснюється замовником в національній валюті України безготівковим шляхом не пізніше 3 банківських днів з дня отримання рахунку та відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договорів №146, № 236, № 237 оплата послуг за цими договорами здійснюється замовником на підставі акта приймання-передачі наданих послуг не пізніше 25 робочих днів від дня підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг у безготівковій формі у національній валюті України.
Також, відповідно до поданого відповідачем відзиву на позов, останній визнав позов в частині заборгованості за договором про надання послуг № 112 від 04.06.2024 та договором про надання послуг, пов'язаних з лісівництвом (відновлення трелювального волоку) № 146 від 16.07.2024 в загальній сумі 13 600,00 грн.
Частинами 1, 4 статті 191 ГПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, враховуючи наявність законних підстав для стягнення заборгованості в сумі 13 600,00 грн, а також визнання відповідачем позову в цій чистині, така вимога підлягає до задоволення судом.
Щодо заперечень відповідача про прийняття виконаних робіт за договорами про надання послуг, пов'язаних з лісівництвом (відновлення трелювального волоку) № 236 від 01.11.2024 та № 237 від 01.11.2024, відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000008 від 07.11.2024 у зв'язку з тим, що такий не містить інформації щодо договору, на підтвердження якого він складений, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1, 4 статті 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Також, умовами укладених між сторонами договорів передбачено, що прийняття виконаних робіт супроводжується підписанням акта приймання-передачі виконаних робіт, проте ні актами цивільного законодавства, ні умовами договорів не передбачено зазначення номеру договору як обов'язкового реквізиту в акті приймання-передачі виконаних робіт, на виконання якого такі роботи були виконані.
Водночас, дослідивши спірний акт здачі-прийняття робіт № 0000008 від 07.11.2024, суд зазначає, що такий містить перелік фактично виконаних робіт, місце їх виконання, назву техніки, за допомогою якої виконувались роботи, часові межі, в яких виконувались роботи, а також їх кількість та загальну вартість.
При цьому перелік зазначених у акті здачі-прийняття робіт № 0000008 від 07.11.2024 виконаних робіт щодо надання послуг екскаватором на гусеничному ходу "LIEBHERR R312" - відновлення/будівництво трелювального волока в урочищі "Черсі-Потік" кв. 17 вид. 5, вид. 5/20, вид. 5/22 Вишківського лісництва, відповідає погодженим умовам договорів № 236 від 01.11.2024 та № 237 від 01.11.2024 в частині зобов'язання позивача виконати роботи по відновленню/будівництву трелювального волока, екскаватором гусеничним "LIEBHERR R312" довжиною 250 метрів у кварталі № 17 виділі № 5 урочище "Черсі-Потік" Вишківського лісництва та довжиною 250 метрів у кварталі № 17 виділах № 5/20, № 5/22 в урочищі "Черсі-Потік" Вишківського лісництва.
Крім того, суд звертає увагу, що спірний акт підписаний директором філії "Хустське лісове дослідне господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" без зауважень та заперечень, як і акти виконаних робіт, за якими відповідачем визнана заборгованість.
Таким чином, суд доходить висновку, що надані позивачем послуги за актом №0000008 від 07.11.2024 здійснені безпосередньо на виконання умов договорів № 236 від 01.11.2024 та № 237 від 01.11.2024, відтак підлягають оплаті відповідачем в загальній вартості 80 678,00 грн.
Щодо позовних вимог позивача, заявлених саме до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Згідно з частинами 1, 6 статті 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Частиною 1 статті 62 ГК України визначено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (частина 4 статті 64 ГК України).
Виходячи з наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).
Отже, відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).
З зазначеного вище слідує, що стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ), і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 916/1288/19).
Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1826 від 18.10.2024 "Про припинення філії "Хустське лісове дослідне господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Наказ № 1826), філію "Хустське лісове дослідне господарство" припинено шляхом її закриття.
Згідно з пунктом 3 наказу № 1826 наказано в.о. директора філії "Хустське лісове дослідне господарство" здійснити відповідні дії щодо припинення філії "Хустське лісове дослідне господарство", серед яких в тому числі: забезпечити передачу активів та пасивів до філії "Карпатський лісовий офіс" згідно із затвердженим передавальним актом; забезпечити передачу документів філії "Хустське лісове дослідне господарство" та державних підприємств, правонаступником яких є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" згідно номенклатури справ Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до філії "Карпатський лісовий офіс" з урахуванням термінів зберігання.
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 2340 від 31.12.2024 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом", затверджено передані до філії "Карпатський лісовий офіс" передавальні акти (в т.ч. філії "Хустське лісове дослідне господарство") активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше.
Передача активів, пасивів та документації філії "Хустське лісове дослідне господарство" відбулась до філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №773 від 04.04.2025, затверджено Положення про філію "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", згідно з пунктом 1.1 якого, філія "Карпатський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства (пункт 3.1 положення).
Представництво інтересів Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в судах є прямим делегованим правом філії "Карпатський лісовий офіс", яка відповідно має право подавати позовні заяви та інші процесуальні заяви задля захисту інтересів Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". З огляду на зазначене, у зв'язку із змінами структури відокремлених підрозділів Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" належною стороною -відповідачем у справі № 907/786/25 є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом як обґрунтовано заявлені та такі, що підлягають до задоволення.
Щодо вимог про стягнення пені.
Як уже зазначалось, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у передбачений договором порядок і строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
У відповідності до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як вже зазначалося, згідно з пунктом 4.5 договору № 112 сторони узгодили, що за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення.
Також, пунктом 7.9 договорів № 146, № 236, № 237 сторони узгодили сплату замовником виконавцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого (невиконаного) зобов'язання (але не більше 7% від невиплаченої в строк суми) з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України, якщо таке прострочення не зумовлене діями або бездіяльністю виконавця.
При цьому, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи наведені вище норми законодавства та умови договорів, право нараховувати пеню за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт виникає по кожному акту окремо в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, здійснивши розрахунок пені за прострочення оплати виконаних робіт по акту №0000001 від 12.06.2024 в сумі 5 600,00 грн з урахуванням умов договору щодо обов'язку оплатити такі роботи не пізніше 3 банківських днів, дійшов висновку, що правомірним та обґрунтованим нарахуванням відповідачу пені буде з 18.06.2024 по визначений позивачем кінцевий період її нарахування (11.12.2024) та складатиме 704,13 грн.
Суд, здійснивши розрахунок пені за прострочення оплати виконаних робіт по акту №0000002 від 26.07.2024 в сумі 8 000,00 грн з урахуванням умов договору щодо обов'язку оплатити такі роботи не пізніше 25 робочих днів від дня підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, дійшов висновку, що правомірним та обґрунтованим нарахуванням відповідачу пені буде з 02.09.2024 по визначений позивачем кінцевий період її нарахування (25.01.2025) та складатиме 840,63 грн.
Суд, здійснивши розрахунок пені за прострочення оплати виконаних робіт по акту №0000008 від 07.11.2024 в сумі 80 678,00 грн з урахуванням умов договору щодо обов'язку оплатити такі роботи не пізніше 25 робочих днів від дня підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, дійшов висновку, що правомірним та обґрунтованим нарахуванням відповідачу пені буде з 13.12.2024 по визначений позивачем кінцевий період її нарахування (06.05.2025) та складатиме 9 375,44 грн.
В частині заявленої до стягнення пені в сумі 2 303,37 грн слід відмовити як такої, що нарахована з порушенням умов договорів.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених частиною 2 статтею 625 ЦК України.
Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Так, у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З урахуванням викладеного, суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань в інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з застосування визначеного судом періоду (визначення початку прострочення за зобов'язаннями зі сплати), як і для нарахування пені з тих самих підстав, доходить висновку, що правомірними, обґрунтовано заявленими та такими, що відповідають умовам договору будуть:
- за порушення строків оплати виконаних робіт по акту № 0000001 від 12.06.2024: 331,63 грн інфляційних втрат та 81,25 грн 3 % річних;
- за порушення строків оплати виконаних робіт по акту № 0000002 від 26.07.2024: 643,64 грн інфляційних втрат та 95,78 грн 3 % річних;
- за порушення строків оплати виконаних робіт по акту № 0000008 від 07.11.2024: 4 618,19 грн інфляційних втрат та 961,16 грн 3 % річних.
В частині заявленої вимоги про стягнення з відповідача 2 385,15 грн інфляційних втрат та 593,04 грн 3 % річних слід відмовити як таких, що нараховані з порушенням умов договорів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9 А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542) на користь фізичної особи-підприємця Фіцай Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 111 929,85 грн (сто одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 85 коп.) заборгованості, з яких 94 278,00 грн (дев'яносто чотири тисячі двісті сімдесят вісім гривень) основного боргу, 10 920,20 грн (десять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 20 коп.) пені, 5 593,46 грн (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 46 коп.) інфляційних втрат, 1 138,19 грн (одна тисяча сто тридцять вісім гривень 19 коп.) 3 % річних, а також 2 891,74 (дві тисячі вісімсот дев'яносто одна гривня 74 коп.) грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 25.11.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко