Ухвала від 25.11.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

25.11.2025р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі Рикові А.С., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про грошові вимоги до боржника у сумі 580336,08 грн. (вх.№ 2897/25 від 28.04.2025), -

у справі № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519),

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., -

представники не з'явилися, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (№ 75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі «Електронний суд» подав заяву про грошові вимоги до боржника на суму 580336,08 грн. (вх.№ 2897/25 від 28.04.2025), що складаються із заборгованості по заробітній платі за період роботи з 01.02.2022 по 21.03.2025 в сумі 259905,12 грн. та компенсації невикористаної відпустки - 320430,96 грн.

До заяви додано наступні документи: правовстановлюючі документи представника, паспортні дані та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера заявника, довідки Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу та дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7), витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , довідку АТ КБ «Приватбанк» від 21.04.2025 про рух коштів по картці/рахунку, адвокатський запит від 18.04.2025 з доказами надсилання поштою з описом вкладення, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2025 про відкриття провадження у справі № 932/2915/25 (провадження № 2/932/1116/25), квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Ухвалою від 05.05.2025 суд відклав вирішення питання щодо прийняття між іншим заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами (вх.№ 2897/25 від 28.04.2025) до повернення матеріалів справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на адресу Господарського суду Донецької області.

Згідно ухвали від 24.06.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 з вимогами в розмірі 580336,08 грн. (вх. № 2897/25 від 28.04.2025) та призначено її до розгляду у попередньому засіданні.

Попереднє засідання відкладалось та оголошувались перерви з постановленням судом відповідних ухвал, що наявні в матеріалах справи. Згідно ухвали від 17.11.2025 повідомлено заявників кредиторських вимог, боржника та розпорядника майна про призначення попереднього засідання на 25.11.2025, визнано явку представників сторін не обов'язковою.

Оскільки визначеним у заяві з кредиторськими вимогами місцезнаходженням заявника та його представника вказана адреса, що знаходиться на території бойових дій і на таку територію поштові відправлення не здійснюються, про зміну свого місцезнаходження заявник у порядку ст. 120 ГПК України суд не повідомляв, тому про дату, час та місце судового засідання заявник кредиторських вимог повідомлений шляхом публікації відповідного оголошення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області веб-портала «Судова влада України», божник та розпорядник майна боржника повідомлені в системі "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками оголошень та довідками про доставку електронного листа.

Суд виходить з того, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Більше того, заявник кредиторських вимог має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

Всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

В розумінні приписів статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, сторони вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України). Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву (ч. 5 ст. 197 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, заявник та інші учасники справи не забезпечили явку у судове засідання уповноважених представників (в режимі відеоконференції у встановленому порядку), що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду заяви ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника у цьому попередньому засіданні.

10.11.2025 в системі «Електронний суд» ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подав додаткові пояснення про результати розгляду між іншим заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 01-41/10518/25), в яких вказує, що частково визнає вимоги - лише у сумі 111182,25 грн. заборгованості по заробітній платі, зазначає, що заявлена ОСОБА_1 сума 580336,08 грн. значно перевищує фактичну заборгованість.

14.11.2025 в системі “Електронний суд» ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подані додаткові пояснення у справі (вх.№ 7085/25 від 17.11.2025), за змістом яких зазначає, що між іншим представником ОСОБА_1 - адвокатом Трун О.В. не було надано належних доказів наявності повноважень виступати від імені заявника з кредиторськими вимогами у даній справі, тому просить залишити таку заяву з кредиторськими вимогами без розгляду або відмовити у їх визнанні через відсутність належного підтвердження представництва.

Розглянувши клопотання боржника, викладене у додаткових поясненнях (вх.№ 7085/25 від 17.11.2025), зокрема про залишення заяв з кредиторськими вимогами без розгляду через відсутність належного підтвердження представництва, суд не знаходить підстав для його задоволення за відсутністю документального підтвердження наведених ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» аргументів. Повноваження представника ОСОБА_1 - адвоката Трун О.В. підтверджуються наявною в матеріалах справи копією ордеру серії АН № 1673169 від 18.04.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4119 від 22.03.2019, поданими разом із заявою про кредиторські вимоги до боржника, що відповідає вимогам частини 4 статті 60 ГПК України.

Частиною 5 статті 45 КУзПБ встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Ухвалою від 05.05.2025 господарський суд задовольнив клопотання арбітражного керуючого Карауш Ю.В. від 30.04.2025 № 02-47-25/223 про продовження строку для подання відомостей про розгляд вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном (документ сформований в системі "Електронний суд" 30.04.2025, вх.№ 3071/25 від 01.05.2025), продовжив розпоряднику майна - арбітражному керуючому Карауш Ю.В. строк для подання до Господарського суду Донецької області відомостей про розгляд вимог кредиторів у справі № 905/169/25 до 15.05.2025.

Проте розпорядником майна боржника - арбітражним керуючим Карауш Ю.В. не подано письмове повідомлення про результати розгляду грошових вимог ОСОБА_1 .

12.11.2025 від розпорядника майна в системі «Електронний суд» надійшло клопотання про продовження строку на надання відомостей про розгляд вимог кредиторів у справі № 905/169/25 про банкрутство ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (вх.№ 01-41/10601/25).

Розглянувши вказане клопотання розпорядника майна, суд не вбачає підстав для його задоволення.

В розумінні статті 119 ГПК України відновлення пропущеного чи продовження процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Як відомо, заява з грошовими вимогами ОСОБА_1 подана в системі «Електронний суд» 25.04.2025, її копія одночасно надіслана як боржнику так і розпоряднику майна, згідно ухвали від 24.06.2025 прийнято зокрема заяву ОСОБА_1 з вимогами в розмірі 580336,08 грн. (вх. № 2897/25 від 28.04.2025) та призначено її до розгляду у попередньому засіданні. До цього дня розгляд цієї заяви з грошовими вимогами не завершений, попереднє засідання неодноразово відкладалось. Визначений як частиною 5 статті 45 КУзПБ так і продовжений ухвалою суду від 05.05.2025 строк розпоряднику майна для надання повідомлення про результати розгляду грошових вимог давно сплив, поважних причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій не доведено, доказів протилежного розпорядником майна не надано.

Дослідивши подані докази на підтвердження кредиторських вимог та докази на їх спростування, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання таких вимог частково, з огляду на таке.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (абз. 10 ч. 1 ст. 1 КУзПБ).

Грошове зобов'язання, згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 КУзПБ - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 45, 47 КУзПБ, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст і розмір.

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Абзацом шостим частини другої статті 45 КУзПБ унормовано, що кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

Як вбачається, у заяві з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат ОСОБА_2 , стверджує, що в період з 01.02.2022 по 21.03.2025 працював у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», 21.03.2025 був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Однак після звільнення роботодавець з ним не розрахувався, про розмір заборгованості не повідомив, адвокатський запит про розмір заборгованості з заробітної плати ОСОБА_1 проігнорував. Заявник стверджує, що заборгованість ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» перед ним становить 580336,08 грн., з них: нарахована але не виплачена заробітна плата за період з 01.08.2024 по 21.03.2025 у сумі 259905,12 грн. та компенсація невикористаної відпустки - 320430,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення поняття заробітної плати міститься у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

У рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗПП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

За нормами ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 статті 97 КЗпП .

Відповідно до ст. 47 КЗпП, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Крім того, відповідно до ст. 28 Закону України "Про оплату праці" визначено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (нині - КУзПБ).

Відповідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець, але це не звільняє працівника від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Як встановлено судом з наданих доказів, ОСОБА_1 в період з 01.02.2022 по 21.03.2025 працював у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», 21.03.2025 був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням згідно наказу № 102к від 21.03.2025, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_2 заявника.

До матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов'язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.

Згідно наданої заявником довідки Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 25.04.2025, страхувальником застрахованої особи - ОСОБА_1 зокрема у період з 2023 року по 2024 рік є Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (код ЄДРПОУ 322811519), відомостей за 2025 рік сформована довідка не містить.

Офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5, ОК-7 стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж та не можуть бути прийняті судом як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.

Суд зазначає, що виплата працівнику заробітної плати здійснюється після утримання з неї роботодавцем як податковим агентом всіх податків, зборів та обов'язкових платежів, встановлених чинним законодавством.

Згідно положень статей 30, 31 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Заявник не надав до матеріалів справи розрахункові листки підприємства (табулеграми) про заробітну плату, що надаються працівнику щомісяця, а також доказів на підтвердження виникнення у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» заборгованості по заробітній платі за період роботи ОСОБА_1 з 01.08.2024 по 21.03.2025, її склад і розмір помісячно. Також ані у заяві з грошовими вимогами ані окремим документом не наведено обґрунтованого розрахунку заборгованості із визначенням у ньому вихідних даних та періоду.

Відомість нарахування заробітної плати, як один із основних внутрішніх бухгалтерських документів, який необхідний для детального розрахунку та обліку всіх видів нарахувань, утримань та кінцевої суми до виплати кожному працівнику підприємства, в матеріалах справи відсутній.

Згідно наданих Індивідуальних відомостей про застраховану особу, сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, зокрема у період лютий-червень 2023 року, серпень-грудень 2024 року нараховано заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) щомісячно 0,00 грн., дані за 2025 рік взагалі відсутні.

Відсутність у довідці Пенсійного фонду України (форми ОК-5, ОК-7) відомостей про нараховану заробітну плату може свідчити саме про її ненарахування працівнику роботодавцем, а не про заборгованість за такий період.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 97 КЗпП), а не за сам факт перебування у трудових відносинах з роботодавцем.

Відповідно до ст. 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст. 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

У заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обгрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов'язки.

Сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами до боржника документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

Водночас суд враховує, що згідно додаткових пояснень боржника у цій справі (вх. № 01-41/10518/25) ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» визнає заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 у сумі 111182,25 грн.

Оскільки доказів виконання боржником - роботодавцем свого обов'язку із проведення повних розрахунків із заявником-працівником при звільненні не надано, ОСОБА_1 в свою чергу не оспорює та не спростовує саме таку суму боргу по зарплаті перед ним, тому суд вважає вимоги заявника частково обгрунтованими. Відтак наявні підстави для визнання його кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, заява з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково - у сумі 111182,25 грн., які й підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.

Керуючись ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в розмірі 111182,25 грн.

В решті вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили в день її проголошення (підписання) та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повна ухвала підписана 25.11.2025.

Суддя Н.В. Величко