вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4014/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Адвокатського об'єднання "Правовий альянс", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Представники:
Від позивача: Павліченко Людмила Михайлівна, свідоцтво серія ВН № 000577, адвокат
Від відповідача: Байда Віктор Васильович, свідоцтво серія КВ № 005766 від 14.07.2016, адвокат
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Адвокатське об'єднання "Правовий альянс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (далі - відповідач) заборгованість за договором надання правової допомоги № 38А501-4120-22 від 01.06.2022р., у загальному розмірі 4 667 059,77 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- заборгованість за договором надання правової допомоги в розмірі 1 790 482,00 грн.
- штраф в розмірі 1 790 482,00 грн;
- пеня в розмірі 477 887,00 грн;
- 3% річних в розмірі 136 714,34 грн;
- інфляційні втрати в розмірі 471 494,43 грн.
Ухвалою від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18.08.2025.
18.08.2025 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач підтримав поданий до судового засідання через систему "Електронний суд" надав відзив на позов, в якому просить:
1. Продовжити АТ "КРИВОРІЖГАЗ" строк на подачу відзиву на позовну заяву у справі № 904/4014/25 у зв'язку з існуванням обставин та наведених Відповідачем пояснень за текстом цього відзиву, що зумовили пропуск такого строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
2. Витребувати у Позивача (АО "Правовий альянс") звіти про надані послуги, що мали складатися відповідно до умов договору № 38А501-4120-22 від 01.06.2022р., зокрема в частині надання послуг, що оформлені Актом №АОЯ83000021 від 31.01.2023 та Актом №АОЯ83000043 від 28.02.2023, та документів, що підтверджують наявність у Позивача персоналу, яким послуги у відповідному періоді надавалися Позивачем.
3. В задоволенні позовних вимог АО "Правовий альянс" про: стягнення заборгованість за договором надання правової допомоги № 38А501-4120-22 від 01.06.2022р., у загальному розмірі 4 667 059,77 грн. (заборгованість за договором надання правової допомоги в розмірі 1 790 482,00 грн. - штраф в розмірі 1 790 482,00 грн; - пеня в розмірі 477 887,00 грн; - 3% річних в розмірі 136 714,34 грн; - інфляційні втрати в розмірі 471 494,43 грн.) - відмовити в повному обсязі.
Ухвалою від 18.08.2025 в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено. Оголошено перерву в судовому засіданні до 08.09.2025.
28.08.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив.
08.09.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання витребування доказів, в якому він просив витребувати у Позивача (АО "Правовий альянс") звіти про надані послуги, що мали складатися відповідно до умов договору № 38А501-4120-22 від 01.06.2022р., зокрема в частині надання послуг, що оформлені Актом №АОЯ83000021 від 31.01.2023 та Актом №АОЯ83000043 від 28.02.2023, та документів, що підтверджують наявність у Позивача персоналу, яким послуги у відповідному періоді надавалися Позивачем.
08.09.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2025.
29.09.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли додаткові пояснення, разом з якими він надав звіт про надані послуги за договором про надання правової допомоги від 01.06.2022 № 38А501-4120-22 за період (01.01.2023-31.01.2023) від 31.01.2023 та звіт про надані послуги за договором про надання правової допомоги від 01.06.2022 № 38А501-4120-22 за період (01.02.2023-28.02.2023) від 28.02.2023.
Судове засідання 29.09.2025 не відбулося в зв'язку з технічними несправностями підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою від 29.09.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 29.10.2025 включно. Призначено підготовче засідання на 14.10.2025.
В судове засідання 14.10.2025 Позивач та Відповідач своїх представників не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми в судовому засіданні суду не надали, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою від 14.10.2025 клопотання відповідача про витребування доказів залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 04.11.2025. Явку представників Позивача та Відповідача в судове засідання визнано обов'язковою.
03.11.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи .
03.11.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
В судовому засіданні 04.11.2025 Позивач свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином.
Відповідач надав усні пояснення по справі.
Ухвалою від 04.11.2025 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.11.2025.
17.11.2025 позивач через систему «Електронний суд» надав письмові пояснення
17.11.2025 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.
Сторони підтримали свої правові позиції.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
17.11.2025 судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору надання правової допомоги № 38А501-4120-22 від 01.06.2022р в частині оплати вартості наданих послуг.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
У відзиві на позов відповідач стосовно стягнення штрафу в розмірі 895 241,00 грн., тобто в розмірі вартості послуг за червень 2022 року, за порушення умов Договору, що оплати наданих в червні 2022 року послуг згідно Акту наданих послуг від30.06.2022 року №АОЯ82000170, яка за твердженням Позивача не була проведена до 02 червня 2022 року, а здійснена з прострочення платежу (28.06.2022), зазначив, що дане твердження не підтверджується безпосередньо самим договором надання правової допомоги № 38А501-4120-22, який відповідно до його тексту було підписано саме 01.06.2022 року, що фактично унеможливлювало здійснення оплати за ним (в даному випадку за послуги, що будуть тільки надані в червні 2022 року) до 01.06.2022 року, тобто як до початку строку дії договору, встановленого відповідно до положень пункту 5.1. з 01.06.2022, що не могло бути невідомо Позивачу як при укладанні вищевказаного договору, так і в подальшому під час його виконання, впродовж наступних 7 місяців (до лютого 2023 включно).
Щодо доводів Позивача стосовно стягнення заборгованості з Відповідача наявної у останнього заборгованості за послуги, надані в січні-лютому 2023 (Акт №АОЯ83000021 від 31.01.2023 та Акт №АОЯ83000043 від 28.02.2023), Відповідач вказує, що, стосовно послуг, наданих у відповідному періоді у Відповідача є обґрунтовані сумніви в тому, що такі послуги могли бути фактично надані Позивачем з огляду на положення пункту 2.4.2. договору, відповідно до якого Замовник (в даному випадку Відповідач) має право отримувати від Виконавця (Позивача) звіти про фактично надані за даним Договором послуги.
Оскільки таких звітів впродовж надання послуг за договором Позивачем Відповідачу не надавалося, встановлення фізичної можливості надання Позивачем послуг у період січень-лютий 2023 року залежатиме від можливості Позивачем підтвердити кількість наявного у нього у відповідному періоді персоналу (працівників Виконавця відповідно до тексту договору), якими, власне, і мало здійснюватися надання послуг.
Відповідач пояснює, що саме починаючи з січня 2023 року працівники Виконавця, які раніше були працевлаштовані у Виконавця, були працевлаштовані на роботу в АТ "Криворіжгаз", що враховуючи зазначений факт, викликає сумнів в обґрунтованості факту надання Виконавцем послуг в обсязі на рівні попередніх місяців під час строку дії договору (червень-грудень 2022). З огляду на наявність сумнівів в обсязі послуг, наданих за період січень-лютий 2023, не здійснення оплати Відповідачем за відповідними актами наданих послуг носила вочевидь справедливий та виправданий характер, що, в свою чергу, зумовлює необґрунтованість позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій за несвоєчасну оплату таких послуг в загальному розмірі 1 790 482, 00 грн.
Стосовно інших нарахованих Позивачем штрафних санкцій, зокрема, пені в розмірі 477 887,00 грн., то Відповідач з посиланням на положення статті 232 ГПК України просить суд зменшити розмір такої пені до рівня 5%, враховуючи не співмірність заявлених вимог та нарахованих Позивачем штрафних санкцій та враховуючи скрутний фінансовий стан АТ "Криворіжгаз", дію ліцензії якого за основним видом діяльності було зупинено з 31.07.2023 року.
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Позивач вказує, що ним за порушення умов Договору щодо строків оплати наданих в червні 2022 року послуг згідно Акту наданих послуг від 30.06.2022 року № АОЯ82000170 штраф у порядку п. 4.2 Договору в розмірі щомісячної плати (підпункт 3.1.1 Договору) не нараховувався.
Позивач зазначає, що укладення Договору 01 червня 2022 року жодним чином не перешкоджало можливості своєчасного виконання зобов'язання Відповідачем зі сплати вартості послуг правової допомоги за червень 2022 року. Відповідно до п. 3.3.1 Договору щомісячна оплата за отримання правової допомоги повинна була бути здійснена на умовах передоплати не пізніше 1-го числа місяця, в якому будуть надаватися послуги, тобто не пізніше 01.06.2022 року. Оскільки відповідно до п. 3.3.1 Договору оплата здійснюється «на умовах передоплати не пізніше 1-го числа місяця, в якому будуть надаватися послуги», тобто строк зобов'язання включав 1-е число місяця, в якому будуть надаватися послуги, то Відповідач мав можливість своєчасно виконати зобов'язання з оплати вартості послуг за червень 2022 року, зокрема 1-го червня 2022 року.
Також Позивач зазначає, що надання Замовнику юридичних послуг в січні 2023 року та в лютому 2023 року підтверджується підписаними сторонами Актами наданих послуг від 31.01.2023 року №АОЯ83000021 та від 28.02.2023 року №АОЯ83000043, за результатами наданої протягом січня 2023 року та лютого 2023 року правової допомоги підписанням Актів приймання-передачі Замовник підтвердив факт отримання від АО «Правовий Альянс» послуг правової допомоги, підтвердив відсутність претензій чи зауважень до наданих послуг, підтвердив якість та повноту наданих послуг.
Позивач наголошує, що факт отримання в січні 2023 року та в лютому 2023 року послуг правової допомоги за Договором АТ «Криворіжгаз» підтвердило підписанням Актів надання послуг, разом із тим АО «Правовий Альянс» надало суду докази направлення в електронному вигляді на адресу Відповідача звітів про фактично надані послуги за січень 2023 року та лютий 2023 року.
Також Позивач вказує, що звіт за січень 2023 року було направлено АО «Правовий Альянс» на електронну адресу АТ «Криворіжгаз» 03.02.2023 року, звіт за лютий 2023 року було направлено АО «Правовий Альянс» на електронну адресу АТ «Криворіжгаз» 01.03.2023 року, на підтвердження чого надаємо скрін-шоти з електронної скриньки АО «Правовий Альянс». Таким чином, на думку Позивача, наявними доказами підтверджується заборгованість АТ «Криворіжгаз» перед АО «Правовий Альянс» за послуги правової допомоги, отримані Відповідачем в січні 2023 року та в лютому 2023 року, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором підлягають задоволенню.
Позивач зазначає, що, підписуючи договір, Відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладено відповідальність, передбачену Договором, складне фінансове становище не є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань перед Позивачем.
Крім того, на думку Позивача, зупинення для АТ «Криворіжгаз» дії ліцензії на послуги розподілу природного газу також не може бути підставою для зменшення розміру пені, адже дію ліцензії АТ «Криворіжгаз» з розподілу природного газу зупинено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28.07.2023 № 1388, вказана Постанова НКРЕКП набрала чинності з 01 серпня 2023 року, а оплата вартості юридичних послуг згідно п. 3.1.1 Договору за червень 2022 року повинна була бути здійснена не пізніше 1 червня 2022 року, оплата вартості юридичних послуг згідно п. 3.1.1 Договору за січень 2023 року повинна була бути здійснена не пізніше 1 січня 2023 року, оплата вартості юридичних послуг згідно п. 3.1.1 Договору за лютий 2023 року повинна була бути здійснена не пізніше 1 лютого 2023 року. У зв'язку з цим пояснення Відповідача щодо зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу з 01 серпня 2023 року не мають жодного відношення до обставин прострочення виконання зобов'язань зі сплати вартості послуг за червень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, зупинення дії ліцензії носить тимчасовий характер та не зупиняє господарської діяльності підприємства в цілому.
ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ ВІДПОВІДАЧА.
На думку Відповідача, надані Позивачем звіти до Договору про надання правової допомоги № 38А501-4120-22 від 01.06.2022 року свідчать виключно про дві наступні обставини: такі звіти не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки самі звіти не містять в собі обов'язкових реквізитів, передбачених для звітних документів, які зазвичай складаються на підтвердження виконання виконавцем за договором певного обсягу послуг іншій стороні - замовнику, а саме підписів представників сторін та відбитків печаток сторін; такі звіти складалися Виконавцем (Позивачем у справі) виключно формально та, а їх зміст не свідчить про те, що послуги дійсно надавалися саме в зазначених в таких звітах обсягах, а зміст послуг відповідно до зазначеного в таких звітах дійсно відповідає предмету договору, укладеного Сторонами.
Відповідач вказує, що в звітах (за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 та з 01.02.2023 по 28.02.2023), відповідно до змісту яких виконання основного обсягу робіт було покладено чи не на єдиного співробітника Позивача (Домбровську Є.В.), міститься посилання на виконання таких завдань (послуг) як: Опрацювання вхідної документації отриманих АТ із судів та ДВС та Участь в комісії під час з розгляду актів про порушення, тобто надання послуг, що прямо не були передбачені положеннями пункту 1.2. Договору. Крім того, в зоні ліцензованої діяльності АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" знаходилося 8 судів загальної юрисдикції (Довгинцівський, Інгулецький, Металургійний, Покровський, Саксаганський, Тернівський та Центрально-Міський районні суди міста Кривий Ріг та Криворізький районний суд Дніпропетровської області) і зазначене твердження перевіряється як відомостями про територіальний поділ самого міста Кривий Ріг так і відомостями, що містяться в тексті постанови НКРЕКП № 845 "Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ»" від 29.06.2017, текст якої знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті НКРЕКП за посиланням - https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-vidachu- litsenzii-na-rozpodil-prirodnogo-gazu-pat-krivorizhgaz ,та той факт, що в штаті АТ "Криворіжгаз" в період січень-лютий 2023 року працювало 6 юристів, в своїй сукупності свідчать про те, що жодного економічного сенсу в отриманні послуг, передбачених умовами Договору, у АТ "Криворіжгаз" не існувало, оскільки відповідно до звітів, наданих Позивачем наданням послуг з претензійно-позовної роботи охоплювалися виключно 2 райони з 8 (Саксаганський та Криворізький).
Зазначене, на думку Відповідача, свідчить виключно про формальність складання таких звітів, тобто метою їх створення та формування було створення враження про те, що певні послуги за Договором все ж надавались.
На думку Відповідача той факт, що на підставі Договору до періоду січень-лютий 2023 (тобто до періоду, за який Позивач вважає за необхідне стягнути вартість наданих ним Відповідачу послуг) між Сторонами здійснювались розрахунки за таким Договором, жодним чином не може бути розцінений як такий, що спростовує фраудаторність такого Договору, як такого, що за жодних обставин не відповідав інтересам Відповідача.
ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ ПОЗИВАЧА.
Щодо порядку оформлення звітів про надані послуги за Договором про надання правової допомоги №38А501-4120-22 від 01.06.2022 року Позивач зазначив, що сторонами при укладенні Договору щодо порядку оформлення та направлення звітів було сформульовано лише вимогу про те, що звіти працівників Виконавця про фактично надані послуги надаються в електронному вигляді (пункт 3.4 Договору). Таким чином, на його думку, будь-які міркування Відповідача з приводу певних вимог до форми звіту є надуманими та не підтвердженими умовами Договору. Крім того, Позивач зазначив, що зміст наданих Адвокатським об'єднанням послуг, зазначених у звітах за січень та лютий 2023 року, повністю відповідає предмету Договору.
Позивач стверджує, що наявними доказами підтверджується надання послуг Адвокатським об'єднанням Відповідачу в січні 2023 року та в лютому 2023 року, та відповідно підтверджуються підстави для стягнення заборгованості АТ «Криворіжгаз» перед АО «Правовий Альянс» за надані послуги правової допомоги, умовами Договору відповідно до п. 3.1.1 розділу 3 передбачена щомісячна фіксована сума оплати правової допомоги, що є фактично оплатою абонентського юридичного обслуговування.
Таким чином, Позивач вважає, що, відповідно до умов Договору незалежно від обсягу наданих послуг вартість щомісячної абонентської оплати, визначена на підставі п. 3.1.1. Договору, підлягає оплаті Відповідачем за результатами виконання Договору.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини укладання договору, наявність або відсутність заборгованості з оплати наданих послуг, наявність прострочення оплати, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Адвокатським об'єднанням "Правовий альянс" (далі - виконавець) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (далі - замовник) укладено договір надання правової допомоги № 38А501-4120-22 від 01.06.2022, відповідно до п. 1.1 умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх.
У пункті 3.1 договору визначено, що вартість послуг виконавця, з урахуванням ПДВ 20%, складається з:
3.1.1. щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 895 241,00 грн;
3.1.2. плати, що розраховується як 12% від стягнутих та/або перерахованих на користь замовника, внаслідок претензійно-позовної роботи виконавця, коштів штрафних та/або фінансових санкцій (інфляційних нарахувань, проценти річні, пеня);
3.1.3. плати, що розраховується як 10% від стягнутих та/або перерахованих на користь замовника, внаслідок позовної роботи виконавця, коштів за необліковані об'єми (обсяги) природного газу.
В п. 3.3. договору сторони узгодили строк розрахунків за договором:
3.3.1. щомісячна оплата за отримання правової допомоги (п.3.1.1. договору) перераховується замовником на рахунок виконавця на умовах передоплати не пізніше 1-го числа місяця, в якому будуть надаватися послуги.
3.3.2. плата, передбачена п. 3.1.2. та п. 3.1.3 цього договору перераховується замовником виконавцю щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за кварталом, в якому відбулось фактичне зарахування на банківський рахунок замовника коштів штрафних та/або фінансових санкцій, чи коштів вартості не облікованих об'ємів (обсягів) природного газу.
3.3.3. компенсація витрат виконавця, передбачена п. 3.2. договору, сплачується замовником протягом 5 робочих днів після одержання акта приймання-передачі за звітний місяць.
Відповідно до п. 3.4 договору виконавець щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику у електронному вигляді акти приймання-передачі послуг, що складені на підставі звітів працівників виконавця. Звіти працівників виконавця про фактично надані послуги надаються в електронному вигляді. Замовник підписує акт приймання-передачі або надсилає виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання акта приймання-передачі. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за звітним, виконавець не одержить від замовника підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання сторони визнають, що акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а послуги наданими виконавцем і прийнятими замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому акті приймання-передачі.
Виконавець щоквартально, до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилає замовнику у електронному вигляді акт приймання-передачі послуг, складений на підставі інформації отриманої від замовника згідно з п. 2.3.2 договору, в якому зазначається сума, що підлягає сплаті замовником на користь виконавця згідно п. п. 3.1.2 та 3.1.3 договору. Замовник підписує акт приймання-передачі або надсилає виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання акта приймання-передачі. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, виконавець не одержить від замовника підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, сторони визнають, що акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а послуги наданими виконавцем і прийнятими замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому акті приймання-передачі.
Згідно з п. 3.5 договору сторони домовилися, що обмін актами приймання-передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc", при цьому документи в електронному вигляді скріплюються електронним цифровим підписом кожної зі сторін.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з 01.06.2022 по 31.12.2025 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх остаточного завершення (п. 5.1 договору).
В якості доказів наданих послуг позивач до справи долучив акти надання послуг, а саме: акт надання послуг №АОЯ83000170 від 30.06.2022 на суму 895 241,00 грн; акт надання послуг №АОЯ83000021 від 31.01.2023 на суму 895 241,00 грн; акт надання послуг №АОЯ83000043 від 28.02.2023 на суму 895 241,00 грн. (а.с. 17-22).
Вказані акти підписані сторонами електронними підписами та скріплено електронними печатками без зауважень.
Відповідач частково та з простроченням сплатив вартість наданих послуг за червень 2022 в розмірі 895 241,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 790 482,00 грн.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Таким чином, суд вважає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами і вказана обставина відповідачем належними доказами не спростована.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором з надання послуг (правової допомоги).
Отже двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець взяв на себе зобов'язання надавати комплекс послуг з правової допомоги, в свою чергу замовник взяв на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.
Відповідач доказів оплати вартості наданих послуг за актами №АОЯ83000021 від 31.01.2023 на суму 895 241,00 грн та №АОЯ83000043 від 28.02.2023 на суму 895 241,00 грн. не надав.
Щодо твердження Відповідача про неналежність оформлення звітів про надані послуги за січень 2023 та лютий 2023 та їх неотримання останнім, суд зазначає, що факт отримання в січні 2023 року та в лютому 2023 року послуг правової допомоги за договором Відповідач підтвердив підписанням Актів надання послуг. При цьому, Позивачем надано докази направлення даних звітів на електронну адресу Відповідача (а.с. 77-78).
Також, у відповідності до положень п. 3.5 договору акти приймання-передачі послуг за період січень-лютий 2023 скріплені електронними підписаними кожної із сторін.
Крім того, акти приймання-передачі (які скріплені електронними підписами кожної із сторін), за умовами п. 3.4 договору, складаються на підставі звітів працівників виконавця. Тобто, підписуючи акт приймання-передачі, зокрема, сторона відповідача визнає ознайомлення зі звітом працівників позивача і погодження з ним (звітом).
Суд зазначає, що положеннями договору (п. п. 3.4, 3.5) закріплено право відповідача відмовитися від підписання актів приймання-передачі послуг, у разі наявності мотивів для такої відмови, проте таким правом відповідач не скористався, що свідчить про згоду з обсягом та вартістю послуг, наданих позивачем у спірний період. В силу приписів п.п. 2.3.3 п. 2.3 договору замовник (тобто відповідач) зобов'язаний щокварталу, в строк до 3 (третього) числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати виконавцю інформацію про розмір коштів, які надійшли зі сплати штрафних та/або фінансових санкцій, а також суму коштів за необліковані об'єми (обсяги) природного газу, фактично зарахованих на рахунок замовника за звітний період.
Тобто, підставою для складання актів №АОЯ83000021 від 31.01.2023 на суму 895 241,00 грн та №АОЯ83000043 від 28.02.2023 на суму 895 241,00 грн. є інформація, надана саме відповідачем позивачу.
Суд звертає увагу, що акти наявні у справі підписані електронним підписом, зокрема, відповідача і останній не надав доказів, які б спростували розрахунок вартості послуг, здійснений позивачем.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Таким чином, наявними доказами підтверджується заборгованість АТ «Криворіжгаз» перед АО «Правовий Альянс» за послуги правової допомоги, отримані Відповідачем в січні 2023 року та в лютому 2023 року, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором в розмірі 1 790 482,00 грн. підлягають задоволенню.
Правомірність нарахування пені та штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 4.2 договору визначено, що у випадку порушення строків оплати послуг, що надаються виконавцем замовнику, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення оплати та/або підписання актів приймання-передачі на строк понад 30 днів, замовник додатково сплачує виконавцю штраф в розмірі щомісячної плати (підпункт 3.1.1. договору) за отримання правової допомоги.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.06.2022 по 02.08.2023 на загальну суму 477 887,00 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, заявив клопотання про зменшення його розмірі до 5%.
Позивач на підставі п. 4.2. договору також просить стягнути штраф у розмірі 1 790 482,00 грн. за актами №АОЯ83000021 від 31.01.2023 та №АОЯ83000043 від 28.02.2023.
Щодо заперечень Відповідача щодо нарахування штрафу за прострочення сплати вартості наданих послуг в червні 2022, суд вказує, що позивачем не нараховується штраф за цей період, а тому дані заперечення відхиляються.
Судом перевірено виконані позивачем розрахунки пені та штрафу, та встановлено, що такі розрахунки є методологічно та арифметично вірним.
Разом з тим, судом враховано, що за ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, суд бере до уваги таке.
Главою 24 ГК України, що діяв в період спірних правовідносин, загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч.2 ст.216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч.3 ст.216 ГК України).
За частинами 1 та 2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів (збагачення кредитора), що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді неустойки (пені та штрафу) та соціальну значимість підприємства-відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір належної до стягнення неустойки на 50%, а саме: пені до 238 943,50 грн та штрафу до 895 241,00 грн.
Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку трьох процентів річних.
Позивач нарахував 136 714,34 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 02.06.2022 по 21.07.2025.
Відповідач розрахунок позивача не спростував, контррозрахунок трьох процентів річних не надав.
При перевірці розрахунку, суд помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 136 714,34 грн.
Щодо розрахунку інфляційних втрат.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 471494,43 грн. нараховані за період з 02.06.2022 по 21.07.2025.
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд помилок не вияв, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 471494,43 грн.
Отже, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача 136 714,34 грн - 3% річних, 471 494,438 грн інфляційних втрат, 895 241,00 грн штрафу та 238 943,50 грн пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору в частині оплати послуг на незначний строк (від одного до двох місяців), а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов'язань.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 1 790 482, 00 грн. заборгованості, 895 241,00 грн. штрафу, 238 943,50 грн. пені, 136 714, 34 грн. 3 % річних, 471 494, 43 грн. інфляційних втрат.
В частині стягнення пені в розмірі 238 944,00 грн. та штрафу в розмірі 895 241,00 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").
При зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру в розмірі 4 667 059,77 грн., за яку підлягає сплаті судовий збір в розмірі 56 004,72 грн.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 56 042,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 381 від 15.07.2025.
Таким чином, позивачем сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 37,28 грн.
Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 56 004,72 грн..
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Адвокатського об'єднання "Правовий альянс" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, 1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь Адвокатського об'єднання "Правовий альянс" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2, код ЄДРПОУ 41558229) 1 790 482, 00 грн. заборгованості за Договором надання правової допомоги №38А501-4120-22 від 01.06.2022, 895 241,00 грн. штрафу, 238 943,50 грн. пені, 136 714, 34 грн. 3 % річних, 471 494, 43 грн. інфляційних втрат, 56 004,72 грн. витрат по сплаті судового збору., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 25.11.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко