вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Cправа №902/1114/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Дендрологічний парк "Ладижинський гай" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області", м.Ладижин Гайсинського району Вінницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія ойл", м.Вінниця
про стягнення 77985,00 грн попередньої оплати та 12161,38 грн пені за договором поставки
Комунальне підприємство "Дендрологічний парк "Ладижинський гай" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія ойл" про стягнення 77985,00 грн попередньої оплати та 12161,38 грн пені з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №498 від 12.08.2024 в частині поставки товару (бензину А-95).
Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження у справі №902/1114/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14.10.2025.
Під час слухання справи, 14.10.2025, представником позивача пред'явлено до огляду оригінали невикористаних скретч-карток на бензин автомобільний А-95, що отримані згідно з договором поставки №498 від 12.08.2024, за якими відповідачем не здійснено поставку товару.
14.10.2025 постановлена ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/1114/25 до судового розгляду по суті на 12.11.2025.
На визначену судом дату, 12.11.2025, сторони не з'явились.
В заяві б/н від 12.11.2025 (вх. канц. суду №01-34/12239/25 від 12.11.2025) позивач просив судове засідання, призначене на 12.11.2025, провести без участі його представника.
Відповідач про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення ухвали від 14.10.2025 на адресу електронної пошти (а.с.51) та до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС.
Як встановлено судом: в заяві б/н від 12.11.2025 позивач також зазначив про відмову від позову у справі №902/1114/25 в частині вимог про стягнення 12161,38 грн пені.
За правилами п.1 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ч.1-3 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Судом встановлено, що заява б/н від 12.11.2025, в якій міститься відмова від позову, підписана представником позивача адвокатом Савенецькою-Фурс Т.В., повноваження якої підтверджуються ордером серії АА №1601253 від 01.03.2025.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи встановлені обставини, суд, керуючись зазначеними положеннями закону, дійшов висновку про прийняття заяви позивача про відмову від позову як такої, що не порушує права та інтереси інших осіб; в зв'язку з чим провадження в справі №902/1114/25 в частині стягнення 12161,38 грн пені підлягає закриттю.
Слід роз'яснити, що відповідно до ч.3 ст.231 ГПК України, в зв'язку із закриттям провадження у справі, повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до положень ч.2 ст.178 ГПК України, судом вирішено спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
12.08.2024 між Комунальним підприємством "Дендрологічний парк "Ладижинський гай" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області" (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія ойл" (далі - Постачальник) укладено договір поставки №498 (далі - Договір) (а.с.5-6), за умовами п.1.1 якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: бензин А-95, бензин А-92, дизпаливо, газ нафтовий скраплений. Кількість: згідно накладних на товар (п.1.2, 1.4 Договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (п.1.5 Договору).
Загальна сума Договору: 83184,00 грн з ПДВ (п.3.2 Договору).
Згідно з п.4.1 Договору оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
За умовами п.5.1 Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п.5.3 Договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31.12.2024 року (п.10.1, 10.2 Договору).
З огляду на положення видаткової накладної №0001/0001032 від 12.08.2024 (а.с.7), вартість одного літра палива становить 51,99 грн.
На виконання умов договору позивач отримав від відповідача скретч-картки на 1600 літрів бензину А-95 у 80 скретч-картках, що підтверджується видатковою накладною №0001/0001032 від 12.08.2024 та специфікацією №0001/0001032-С від 12.08.2024 (а.с.7) та перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 83184,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №267 від 13.08.2024 (а.с.8).
До матеріалів справи позивач долучив 75 невикористаних скретч-карток на 1500 літрів бензину А-95 (№303611531470-303611531529; 303611531531; 303611531536-303611531549).
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Як встановлено судом: укладений між Комунальним підприємством "Дендрологічний парк "Ладижинський гай" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія ойл" Договір, за своєю правовою природою, є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).
Відповідно до ст.633 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.
За правилами ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем сплачено 83184,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з абз.2 п.3 якої торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів.
Згідно із п.9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету України №1442 від 20.12.1997, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України №281/171/578/155 від 20.05.2008, визначено, що талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
З огляду на вказані приписи та зміст укладеного Договору суд відзначає, що товаром, який підлягав передачі відповідачем позивачу, є саме бензин А-95, тоді-як скретч-картки є довірчими документами, на підставі яких здійснюється видача відповідного товару.
Отже, за умовами укладеного між сторонами Договору позивач зобов'язується здійснити попередню оплату товару (бензину А-95), а відповідач - здійснити його поставку.
Таким чином, визначаючись, чи мали місце обставини непоставки позивачу товара за Договором, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22, за якими: "... За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості...".
Враховуючи наявні на момент ухвалення рішення в справі оригінали 75 невикористаних скретч-карток на бензин А-95, отримані позивачем за Договором, суд дійшов висновку, що обставина непоставки 1500 літрів бензину А-95 вартістю 77985,00 грн (1500 літрів х 51,99 грн) є доведеною.
Водночас, зміст Договору не містить умов, які регулюють відносини сторін у випадку непоставки товара щодо повернення суми попередньої оплати.
За правилами ч.2 ст.693 ЦК України: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з висновками щодо застосування норм права, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 в справі №918/631/19: у відповідача (постачальника, продавця) виникає зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст.693 та ч.1 ст.530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
За умовами п.5.1 Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п.5.3 Договору).
З огляду на вказані положення Договору, суд доходить висновку, що його умови не визначають конкретного строку дії скретч-карток (поставки товару).
Водночас згідно з п.10.2 Договору: "Даний договір діє до 31.12.2024 року".
Надаючи оцінку зазначеній умові, необхідно відзначити, що частиною 1 ст.631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Надаючи оцінку змісту укладеного між сторонами правочину (зокрема визначеного в ньому обсягу прав та обов'язків), суд доходить висновку, що умови Договору, якими встановлений строк його дії "...до 31.12.2024 року" стосуються обов'язку відповідача щодо поставки товару.
Отже, враховуючи сукупно встановлені в справі обставини (непоставку товара у встановлений строк - до 31.12.2024), суд доходить висновку, що позивач набув права звернення з вимогою про повернення здійсненої ним попередньої оплати з 01.01.2025, а тому позовна вимога про стягнення 77985,00 грн попередньої оплати за Договором є правомірною.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного бору.
Щодо судових витрат.
При звернені із цим позовом до суду в електронній формі позивач сплатив 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №776 від 04.08.2025 (а.с.24).
Водночас, відповідно до положень частини 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За вказаних обставин судовий збір за подання цього позову до суду підлягав сплаті в розмірі 2422,40 грн.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За відсутності відповідного клопотання позивача судом не вирішується питання про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (в сумі 605,60 грн).
Таким чином, за правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається 2422,40 грн судового збору, мінімальний розмір якого не може бути меншим 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В заяві б/н від 12.11.2025 (вх. канц. суду №01-34/12250/25 від 12.11.2025) позивач заявив про стягнення з відповідача 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, розглядаючи які суд зазначає таке.
Згідно із ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абзаци 1 та 2 ч.8 ст.129 ГПК України).
Судом встановлено, що 07.03.2025 між позивачем (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Український правовий альянс" (далі - Виконавець) укладено угоду про надання юридичної допомоги №07/03/25, за умовами п.1.1 якої Клієнт замовляє Виконавцю надання юридичних послуг (правової допомоги) по захисту прав та законних інтересів Клієнта.
Умовами п.2.1 угоди про надання юридичної допомоги №07/03/25 від 07.03.2025 визначено характер юридичних послуг, які надаються за цією угодою, зокрема представництво та захист інтересів Клієнта в судах усіх рівнів; складання, підготовка судових позовів, заяв, клопотань, скарг та інших процесуальних документів, які направлені на захист прав та законних інтересів Клієнта.
За правилами п.4.2 угоди про надання юридичної допомоги №07/03/25 від 07.03.2025 розрахунки за надані послуги Виконавцем, здійснюються Клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця протягом 30 календарних днів з дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі наданих послуг по даній угоді, за умови своєчасного перерахування коштів органами Державної казначейської служби України.
Ця угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами і діє до 31.12.2025 року, з питань розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою, з питань конфіденційності - безстроково. За згодою сторін угоду може бути продовжена шляхом укладання додаткової угоди (п.8.1 угоди про надання юридичної допомоги №07/03/25 від 07.03.2025).
13.09.2025 між Клієнтом та Виконавцем складено акт приймання-здавання виконаних робіт по наданню юридичних послуг відповідно до угоди про надання юридичної допомоги №07/03/25 від 07.03.2025, за яким Клієнт прийняв надані послуги з професійної правничої допомоги на суму 25000,00 грн.
Наявною у справі платіжною інструкцією №285 від 14.08.2025 стверджується сплата Клієнтом на користь Виконавця 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18: "На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат."
Отже, на підставі долучених до матеріалів справи доказів суд встановив, що розмір судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом цієї справи становить 25000,00 грн.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи прийняття судом відмови від позову в частині вимог про стягнення 12161,38 грн пені, розподілу між сторонами підлягають витрати на правничу допомогу позивача в сумі 21627,32 грн.
Ухвалюючи дане рішення суд звертається до правової позиції, висвітленої у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22, за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд констатує, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи питання про судові витрати, суд повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ухвалюючи це рішення в частині розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке:
- під час розгляду справі в суді першої інстанції представник позивача взяв участь в одному судовому засіданні орієнтовною загальною тривалістю 30 хв., що не потребувало надмірної витрати часу представника позивача;
- процесуальна позиція позивача не зазнавала суттєвих змін протягом здійснення провадження у цій справі;
- цей спір не потребує аналізу значної кількості нормативно-правових актів, а судова практика з даних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми;
- докази, на підставі яких позивач обґрунтовував свої вимоги, не містили значного обсягу письмових документів, що підлягали аналізу його представником протягом слухання справи в суді першої інстанції;
- заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу становить понад 27% заявленого розміру позовних вимог, що суперечить принципу пропорційності розміру витрат до предмета спору.
З огляду на висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17: "... стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу."
Отже, з урахуванням критерію розумної необхідності таких витрат, їх пропорційності до складності справи, часу, об'єктивно необхідного для їх надання, та співмірністю заявленої до відшкодування суми з виконаною роботою, обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення 15000,00 грн.
Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Прийняти відмову Комунального підприємства "Дендрологічний парк "Ладижинський гай" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області" від позову в справі №902/1114/25 в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія ойл" про стягнення 12161,38 грн пені.
2. Провадження в справі №902/1114/25 в частині вимог про стягнення 12161,38 грн пені закрити.
3. Позов у справі №902/1114/25 задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія ойл" (вул.Привокзальна, буд.3Б, м.Вінниця, 21001; ідентифікаційний код юридичної особи: 44618933) на користь Комунального підприємства "Дендрологічний парк "Ладижинський гай" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області" (вул.Будівельників, буд.5, м.Ладижин, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 24321; ідентифікаційний код юридичної особи: 38023333) 77985,00 грн - попередньої оплати; 15000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн - витрат зі сплати судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Повне рішення надіслати сторонам.
7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).
8. Повне рішення складено 24 листопада 2025 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2 - Комунальному підприємству "Дендрологічний парк "Ладижинський гай" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області" (dendropark3802@gmail.com);
3, 4 - представнику Комунального підприємства "Дендрологічний парк "Ладижинський гай" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області" адвокату Савенецькій-Фурс Т.В. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
5, 6 - ТОВ "Армерія ойл" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (armeriya@ukr.net)