вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" листопада 2025 р. Справа№ 910/8450/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Олешківської окружної прокуратури
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025
у справі № 910/8450/25 (суддя - Маринченко Я.В.)
за позовом Олешківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ»
про стягнення 300 000 грн
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Олешківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ» про стягнення 300 000 грн як безпідставно отриманих коштів за договором від 08.11.2023 № 2-ВЕГА/23 про закупівлю робіт «Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Садова, буд. 19, буд. 29, буд. 37, вул. Херсонська, буд. 40, буд. 89, вул. Южна, буд 4, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області», укладеного за результатами проведення відкритих торгів з особливостями в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі UA-2023-09-29-007819-a) між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області та Товариством з обмеженою відповідальність «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ».
1.2. короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/8450/25 позовну заяву з доданими до неї документами повернуто Олешківській окружній прокуратурі.
Суд дійшов висновку про недоведеність прокурором у даній справі передбачених законом виключних підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, а відтак, позовну заяву повернуто Олешківській окружній прокуратурі на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Олешківська окружна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/8450/25 скасувати та направити справу № 910/8450/25 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання:
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8450/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Олешківської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/8450/25.
04.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8450/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8450/25 за апеляційною скаргою Олешківської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025, апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню у зв'язку із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення позову.
В обгрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на наступне:
- суд, зробивши передчасні висновки про відсутність повноважень у позивача діяти в інтересах держави, фактично надав оцінку обставинам справи без дослідження доказів у підготовчому чи основному розгляді, чим порушив норми процесуального права, зокрема вимоги ст. 182 ГПК України;
- суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення ст. 53 ГПК України, не врахувавши, що право прокурора звертатися до суду в інтересах держави є реалізацією конституційної функції прокуратури та не вимагає попереднього доведення повної бездіяльності органу влади, а лише фактичної неефективності захисту інтересу в інший спосіб;
- у даному випадку порушення державних інтересів полягає у неефективному та зайвому витрачанні бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба відновлення та розвитку інфраструктури області у Херсонській області і які надмірно сплачені у вигляді ПДВ, що свідчить про наявність суспільного інтересу та необхідності прокурорського втручання для захисту державного бюджету.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. обставини, встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Як було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, Олешківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ» про стягнення 300 000 грн.
Повертаючи позовну заяву прокурору на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначив про недоведеність прокурором у даній справі передбачених законом виключних підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 № 911/2169/20.
Прокурор стверджує, що у даному випадку порушення державних інтересів полягає у неефективному та зайвому витрачанні бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба відновлення та розвитку інфраструктури області у Херсонській області і які надмірно сплачені у вигляді ПДВ, що свідчить про наявність суспільного інтересу та необхідності прокурорського втручання для захисту державного бюджету.
Судом встановлено, що відповідно до п.1.1 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (у редакції затвердженій наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 10.02.2025 №Н-52) та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (ідентифікаційний код 25899361) є державною організацією (установою, закладом), яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Уповноважений орган управління), що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 №29 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» перейменовано з Державного агентства автомобільних доріг України на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, та яке відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 №456 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.
Служба є державною неприбутковою організацією. (п.3.1. Положення)
Служба спрямовується і координується Уповноваженим органом управління, підзвітна і підконтрольна йому. (п.3.2. Положення)
Відповідно до п. 3.10. Положення, Служба має право укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до законодавства.
Відповідно до п.п. 6.1.2., 6.1.10 Положення, Служба має право укладати в установленому порядку контракти (договори); здійснювати самопредставництво інтересів Служби в судах України через уповноважених осіб, у встановленому законодавством порядку, а також забезпечувати представництво Служби через представників у органах державної влади, правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Служба має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України зі своїм найменуванням та найменування Уповноваженого органу управління.
Державний класифікатор України ДК 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» (далі - КОПФГ), затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97, містить визначення поняття «державна організація (установа, заклад)»: утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №204/6292/18 та від 17.06.2020 у справі №204/7119/18 викладено правовий висновок, за яким основними ознаками органів державної влади є: органи держаної влади є складовою частиною апарату (механізму) держави, уповноважені на здійснення завдань і функцій держави, наділені повноваженнями від імені держави (державно-владними повноваженнями). Наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов'язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно-визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому, така організація має власний кошторис.
Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів наголошує, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області є самостійною юридичною з відповідною процесуальною дієздатністю та наділена правом на здійснення захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.
Крім того, як зауважив суд першої інстанції, звертаючись з позовом у даній справі, прокурор обмежився лише зазначенням Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, яка входить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, і не має статусу органу державної влади.
За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність прокурором у даній справі передбачених законом виключних підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, а відтак, позовна заява підлягає поверненню Олешківській окружній прокуратурі на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви Олешківської окружної прокуратури, поданої в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ» про стягнення 300000 грн підставі пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, суд звертає увагу, що за приписами ч.8 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Колегія суддів наголошує, що в даному випадку позовну заяву повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Вказаним спростовуються доводи про обмеження доступу до правосуддя, оскільки по - перше, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, а по - друге, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема у випадку недотримання позивачем норм процесуального права, що має місце у даному випадку.
Аргумент скаржника про те, що суд, зробивши передчасні висновки про відсутність повноважень у позивача діяти в інтересах держави, фактично надав оцінку обставинам справи без дослідження доказів у підготовчому чи основному розгляді, чим порушив норми процесуального права колегія суддів сприймає критично з огляду на сам зміст пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, з аналізу якого вбачається, що обставини щодо наявності чи відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах іншої особи - це та обставина, яка зокрема оцінюється судом при прийнятті позовної заяви до розгляду.
Доводи позивача про порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали з огляду на обґрунтованість повернення позовної заяви судом першої інстанції, що вбачається з матеріалів справи та що відповідає імперативним приписам пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/8450/25 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Олешківської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/8450/25 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Олешківської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/8450/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/8450/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/8450/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко