вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2025 р. Справа№ 910/15399/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Данілова Н.Н.;
від відповідача : Карпаш Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 (Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2025 року)
у справі № 910/15399/24 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
до Акціонерного товариства "Укртранснафта"
про стягнення 513882,82 грн
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення 513882,82 грн, з яких: 457259,82 грн - основний борг, 2813,74 грн - пеня, 14822,69 грн - 3% річних, 38986,57 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 по справі № 910/15399/24 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з указаними рішеннями, Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 по справі № 910/15399/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема апелянт стверджує про те, що позивач неправомірно здійснив нарахування загальнобудинкових витрат місць загального користування, які розміщені у багатоквартирному будинку по вул. Європейська, буд. 68 за індивідуальним договором №5386.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/15399/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.07.2025.
10.06.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд відмовити у її задоволенні. При цьому наголошує на тому, що оскаржуване рішення було прийняте місцевим господарським судом із додержанням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні 09.07.2025 було оголошено перерву до 06.08.2025, 06.08.2025 - до 29.09.2025, 29.09.2025 - до 15.10.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що Акціонерному товариству "Укртранснафта" на праві власності належить нежитлове приміщення площею 1429,30 кв.м. (спортивно-оздоровчий комплекс) за адресою м. Кременчук, вул. Європейська, 68, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №414229347 від 20.02.2025.
Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, приміщення спортивно-оздоровчого комплексу, яке розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 68, є прибудованим до житлового багатоквартирного будинку.
Житловий будинок № 68 по вул. Європейська в м. Кременчуці, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).
Позивач стверджує, що нежитлові приміщення відповідача підключені до централізованої системи опалення житлового будинку по вул. Європейська в м. Кременчуці, тобто система опалення є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване.
На офіційному веб-сайті Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" опубліковано договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021.
Починаючи з 01.11.2022 позивач постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука, а відносини врегульовано Індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і опубліковані на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Згідно з приписами Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (зі змінами) індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021, який опублікований на офіційному вебсайті позивача 01.12.2021, вважається укладеним.
Таким чином, відповідач є суб'єктом користування послугою постачання теплової енергії (споживачем), яка надається Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго". Індивідуальному договору присвоєно № 5386 від 01.11.2022 (надалі - договір).
За умовами п.1 договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/ (п.2 договору).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п.4 договору).
Відповідно до умов п.30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання, а також з плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства:://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п.32 договору).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п.33 договору).
Згідно зі п.31 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У пункті 45 договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Факт надання послуги позивачем та отримання послуги відповідачем у період з 01.11.2022 по 30.10.2024 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про початок і закінчення опалювального сезону (№1574 від 31.10.2022, №457 від 28.03.2023, №2299 від 23.10.2023, №677 від 23.03.2024); даними по опаленню згідно показників обліку у спірний період; відомістю про фактичні покази засобів обліку теплової енергії по об'єктах АТ "Укртранснафта" особовий рахунок №8386, об'єкт за адресою: вул. Європейська, 68, договір 536 від 30.11.2022; актами приймання-передачі послуг.
Позивач зазначає, що протягом періоду 01.11.2022 по 30.10.2024 відповідачу направлялися рахунки на оплату та акти приймання-передачі послуг. Доказів у спростування викладеного чи заперечень цієї обставини суду не надано.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що за твердженням повивача заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію у період з 01.11.2022 по 30.10.2024 становить 457259,82 грн. І оскільки відповідач не виконав зобов'язання з оплати спожитої у період з 01.11.2022 по 30.10.2024 послуги з постачання теплової енергії позивач просив суд про стягнення заборгованості у сумі 457259,82 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання пені у сумі 2813,74 грн, інфляційних втрат у сумі 38986,57 грн та 3% річних у сумі 14822,69 грн.
Відповідно до ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Частиною 6 статті 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч.1 ст.901 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії та гарячої води за Типовим індивідуальним договором від 01.11.2021.
Спірні правовідносини за період з листопада 2022 року по жовтень 2024 року, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 (надалі - Закон №2189-VІІІ).
За наведеним у п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.
За приписами ч.1 ст.4 Закону №2189-VІІІ законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі - Правила), відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.13, 14 Закону (п.13 Правил).
Форма Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії затверджена постановами Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022)
Відповідно до п.13 Правил № 830 індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем; фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.; споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Згідно із положень ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до ст.24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг (правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17).
Відповідач як власник нежитлового приміщення в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна, в тому числі й щодо сплати комунальних послуг.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Європейська, 68, обрали модель договірних відносин та уклали відповідний договір з позивачем, відповідно між позивачем та відповідачем має бути укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії шляхом приєднання.
Водночас, за відсутності волевиявлення власника щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).
За умовами договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви- приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (п. 4 договору).
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до будинку вул. Європейська, 68, м. Кременчук, в якому знаходиться нежитлове приміщення (спортивно-оздоровчий комплекс), належне відповідачу на праві власності, підтверджуються рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про початок і закінчення опалювального сезону (№1574 від 31.10.2022, №457 від 28.03.2023, №2299 від 23.10.2023, №677 від 23.03.2024); даними по опаленню згідно показників обліку у спірний період; відомістю про фактичні покази засобів обліку теплової енергії по об'єктах АТ "Укртранснафта" особовий рахунок №8386, об'єкт за адресою: вул. Європейська, 68, договір 536 від 30.11.2022.
Отже, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №5386 від 01.11.2022 є укладеним між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону, у зв'язку з чим такий договір є обов'язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих комунальних послуг визначено позивачем згідно із статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358) (далі - Методика №315).
Відповідно до п.2, 3 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Методика №315 встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Нормами розділу І Методики № 315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (п.12 розділ IV Методики №315).
Відповідно до п.2 розділу II Методики № 315, загальний обсяг, спожитої у будинку, теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на: обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.) (визначається спрощено та складає 20% від загального обсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (Sзбл.буд.) (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/ опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень, згідно п. 12, розділу IV Методики.
Обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (Qприм) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії (Qоп.буд) та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень (Qдон.пр), обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл) та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.); розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО, пропорційно до площі кожного приміщення.
Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", а саме: № 477 від 30.09.2022, № 669 від 28.07.2023, № 687 від 26.09.2023, № 854 від 30.08.2024.
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі сайті відповідача http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ".
Відповідно до ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач сплачує виконавцю комунальних послуг плату за абонентське обслуговування, граничний розмір якої встановлений постановою Кабінету Міністрів України №808 від 21.08.2019.
Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії у розрахунку на одного абонента (з урахуванням витрат на обслуговування та зміну вузлів комерційного обліку) становить 29,38 грн/міс (з ПДВ). Інформація розмір плати за абонентське обслуговування є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі сайті відповідача http://te.pl.ua/ в розділі "Тарифи".
З матеріалів справи вбачається, що будинок №68 по вул. Європейська, м. Кременчук обладнано комерційними приладами обліку теплової енергії; прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, відтак, розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.
Згідно із наданої позивачем інформації розмір опалювальних площ приміщень житлового будинку №68 по вул. Європейська, м. Кременчук становить 6988,60 кв.м.
Здійснюючи розрахунок заборгованості з оплати поставленої теплової енергії позивач застосовує величину площі нежитлового приміщення відповідача у розмірі 1429,3 кв.м. та загальну величину опалювальних площ приміщень житлового будинку №68 по вул. Європейська, м. Кременчук становить 6988,60 кв.м.
Судова колегія відзначає, що апелянтом не було надано контр розрахунку суми заборгованості, визначеної позивачем у за спожиту теплову енергію у період з 01.11.2022 по 30.10.2024 у розмірі 457259,82 грн.
Апелянт стверджує, що приміщення спортивно-оздоровчого комплексу, яке розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 68, хоча і є прибудованим до житлового багатоквартирного будинку, однак має окремий вхід, а також має індивідуальне приєднання до теплових мереж у тепловій камері ТК 22 та індивідуальний вузол комерційного обліку теплової енергії СВТУ-10М № 23128. Також апелянт стверджує, що у спортивно-оздоровчого комплексу та житловому багатоквартирному будинку, до якого останній прибудований, немає жодних спільних приміщень загального користування чи інших допоміжних приміщень будинку.
Колегія суддів відзначає, що 21.05.2024 представниками позивача - начальником інспекції Жабровець Ю.Ю. та інженером Вібла Т. при огляді приміщення спортивно-оздоровчого комплексу, яке розташоване за адресою: м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 68, було складено акт технічної перевірки тепловикористовуючих установок. У вказаному акті зазначено, що приміщення споживача є вбудовано-прибудинковою спорудою, прилеглою до житлового будинку, вул. Європейська, 68; система опалення: у вбудованій частині нежитлового приміщення (1-й поверх) в наявності транзитні стояки та опалювальні прилади внутрішньовбудованої системи опалення ж/будинку; в прибудованій частині приміщення споживача - існуюча відокремлена система опалення з приладом обліку теплової енергії, зовнішнє підключення від ТК.
Виходячи зі змісту акту від 21.05.2024, наявність транзитних стояків у вбудованій частині нежитлового приміщення централізованої системи опалення житлового будинку, фактично підтверджує розташування частини нежитлового приміщення в межах житлового будинку. Також вбудовані частини нежитлового приміщення містяться опалювальні прилади внутрішньовбудованої системи опалення житлового будинку, що також підтверджує, що нежитлове приміщення відповідача є вбудовано-прибудованим до житлового будинку.
Відповідно до ч. 2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
При цьому внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Власники квартир, приміщень багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. (такий правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18).
Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень, а також місць загального користування, які розміщені у багатоквартирному будинку по вул. Європейська, буд. 68.
Відповідно до 38 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Отже, оскільки актом технічної перевірки приміщення від 21.05.2024 відповідача встановлено наявність у приміщенні внутрішньобудинкових систем теплопостачання (транзитних стояків), то відповідач є споживачем теплової енергії, що подається у багатоквартирний будинок на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку.
Доказів відключення приміщень відповідача від загальнобудинкових систем теплопостачання, а також неналежного надання позивачем відповідних послуг у спірний період матеріали справи не містять.
Колегія суддів відзначає, що матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем послуги з постачання у період з листопада 2022 року по жовтень 2024 року теплової енергії в приміщення спортивно-оздоровчого комплексу, яке розташоване за адресою: м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 68.
29.10.2024 відповідач направив на адресу позивача лист в якому просив відкоригувати у проєкті договору опалювальні площі вбудовано-прибудованих приміщень спортивно-оздоровчого комплексу "МТ-Спорт" у відповідності до даних "Розрахунку теплового навантаження системи опалення спортивно-оздоровчого комплексу "МТ-Спорт" по вул. Європейській, 68 у м. Кременчуці" та виконати розрахунок згідно з вимогами "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" № 315, який буде підставою для нарахування за договором, починаючи з 01.11.2022.
Таким чином, оскільки у приміщенні відповідача наявні внутрішньобудинкові системи теплопостачання та відповідач є споживачем теплової енергії, що подається у багатоквартирний будинок на опалення місць загального користування, враховуючи те, що відповідач надав позивачу робочий проєкт "Розрахунку теплового навантаження системи опалення спортивно-оздоровчого комплексу "МТ-Спорт" по вул. Європейській, 68 у м. Кременчуці" із листом від 29.10.2024 та заявив про проведення розрахунку теплового навантаження згідно із вказаного робочого проєкту з 01.11.2022, то твердження відповідача, що позивач зобов'язаний був здійснити перерахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.10.2024 на підставі вищевказаного робочого проєкту є безпідставними.
Доказів на підтвердження того, що приміщення спортивно-оздоровчого комплексу не межують з багатоквартирним будинком, зокрема, Технічного паспорту, відповідач суду не надав.
Колегія суддів відзначає, що 19.11.2024 представником позивача - інспектором Віблою Т.М. було здійснено огляд приміщення спортивно-оздоровчого комплексу, яке розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 68, та складено акт технічної перевірки тепловикористовуючих установок від 19.11.2024. В акті від 19.11.2024 зазначено, зокрема, вбудована частина: система опалення внутрішньобудинкова. Площа приміщень згідно з даних технічного паспорту S = 102,7 m2. Теплове навантаження згідно робочого проекту Qол = 0,002718 гкал/год.
За поясненнями позивача у відповіді на відзив, нарахування за листопада 2024 року проведено із урахуванням теплового навантаження, який визначений у "Розрахунку теплового навантаження системи опалення спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Європейській, 68 у м. Кременчуці", який наданий відповідачем і відповідно врахований в акті технічної перевірки тепловикористовуючих установок від 19.11.2024.
Позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 30.10.2024 року акти приймання-передачі послуг, які підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).
Поряд з цим, у постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 457259,82 грн заборгованості з оплати за отримані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.10.2024.
Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати за послуги з постачання теплової енергії позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 14822,69 грн (нараховані за загальний період з 02.01.2023 по 30.11.2024), інфляційні втрати у сумі 38986,57 грн (нараховані за загальний період з січня 2023 року по листопад 2024 року) та пеню у сумі 2813,74 грн (нарахування здійснене за загальний період з 01.02.2024 по 30.11.2024).
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п.43 постанови).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідальність за несвоєчасне здійснення оплати за послуги з постачання теплової енергії встановлена у пункті 45 договору, згідно із яким у разі несвоєчасного здійснення платежів відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь пені у сумі 2813,74 грн, інфляційних втрат у сумі 38986,57 грн та 3% річних у сумі 14822,69 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/15399/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/15399/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/15399/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Акціонерне товариство "Укртранснафта".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2025.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов