вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"25" листопада 2025 р. Справа№ 911/3008/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд»
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд»
на рішення Господарського суду Київської області від 08.05.2025 (Повне рішення складено 16.06.2025)
у справі №911/3008/24 (суддя - О.Г. Смірнов)
за позовом заступника керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд»
про стягнення 123015,00 грн. та визнання недійсним пункту договору
Заступник керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон Лтд" у якій просив суд:
- визнати недійсним п. 3.1. договору №477 про закупівлю від 12.10.2023, укладеного між Семенівською міською радою Новгород-Сіверського району Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрон Лтд" в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон Лтд" до бюджету Семенівської міської ради Новгород - Сіверського району Чернігівської області грошові кошти у сумі 123 015, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.05.2025 у справі №911/3008/24 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з указаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрон Лтд" 04.07.2025 через електронний кабінет, в межах встановлених процесуальних строків, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.05.2025 у справі № 911/3008/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у справі № 911/3008/24 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд» і скасовано Рішення Господарського суду Київської області від 08.05.2025 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позивних вимог за позовом Заступника керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд» про стягнення 123 015,00 грн. та визнання недійсним п.3.1 Договору № 477 від 12.10.2024 в частині включення податку на додану вартість (ПДВ) до загальної ціни договору.
13.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої заявник просить стягнути з позивача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №911/3008/24 у розмірі 76 892, 80 грн та 7 267, 20 грн витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/3008/24 прийнято до розгляду в порядку письмового провадження та встановлено сторонам строк на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
20.10.2025 представником Новгород-Сіверської окружної прокуратури подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якій останній просить:
- зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката за розгляд справи №911/3008/24;
- відмовити повністю у стягнені витрат за проведення експертизи у галузі права.
У засідання суду 15.04.2025 з'явилися представники сторін та надали пояснення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, підтримавши позиції, викладену у письмових заявах.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши долучені відповідачем до матеріалів справи докази понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, заперечення відповідача проти ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 76 892,80 грн представником відповідача надано наступні докази:
- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №19359224 від 30.06.2025 на підтвердження повноважень адвоката Буній Г.Я. на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд» у Північному апеляційному господарському суді;
- копію договору про надання правової допомоги від 14.11.2024 №14-11/24, укладеного між адвокатом Буній Г.Я. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд»;
- копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2024 №14-11/24;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3507/10 від 29.11.2007;
- розрахунки витрат на правничу (правову) допомогу у справі №911/3008/24 під час розгляду судом першої інстанції;
- копії актів про надання правової допомоги в суді першої інстанції;
- розрахунки витрат на правничу (правову) допомогу у справі №911/3008/24 під час апеляційного розгляду;
- копії актів про надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1.1 про надання правової допомоги №14-11/24 від 14.11.2024 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати клієнту за винагороду правову допомогу у питаннях здійснення захисту прав та інтересів клієнта у судовій справі № 911/3008/24
Згідно з п. 1.2 договору правова допомога полягає в:
- зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи;
- наданні усних та письмових консультацій та роз'яснень щодо правових питань, що стосуються справи;
- складанні необхідних для справи процесуальних документів, заяв по суті, скарг, претензій, клопотань, позовних заяв, договорів, запитів, тощо;
- виконанні окремих доручень Клієнта, що стосуються справи;
- представництві клієнта в судах (першої, апеляційної, касаційної інстанцій), органах державної влади, експертних установах, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в тому числі у органах внутрішніх справ, слідчих управліннях, структурних підрозділах податкових органів, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних (слідчих) органах, з питань, що стосуються справи.
Згідно з п. 4.1 За правову допомогу, що надається адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату оплату у розмірі, зазначеному в рахунках відповідно до узгоджених робіт. Сторони складають Акт здачі-прийняття наданих послуг, в якому зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість. Акт складається після надання кожної окремої послуги або після завершення справи, за яку здійснюється оплата, та є невід'ємним додатком до даного договору. Рахунки та Акти є невід'ємною частиною даного договору.
Перелік та вартість правової допомоги погоджуються сторонами у Додатку №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною. (п. 4.1.1)
Також, відповідно до п. 4.2 Витрати адвоката, понесені останнім або його представником у зв'язку із виконанням доручень клієнта (поїздки, відрядження, оплати судового збору, замовлення документів, відправлення документів, тощо) оплачуються клієнтом не пізніше наступного дня згідно виставленого адвокатом рахунку.
Додатком №1 до договору про надання правової допомоги №14-11/24 від 14.11.2024 визначено вартість правової допомоги адвоката, зокрема:
- ознайомлення з матеріалами справи - 500,00 грн;
- підготовка та подання процесуальних та всіх інших документів у справі та пов'язаних зі справою - від 500,00 грн до 2 000 грн;
- участь у судовому засіданні - від 2 000 грн /день;
- участь у судовому засіданні, яке було відмінено/перенесено у зв'язку з повітряною тривогою - 750,00 грн.
- гонорар не сплачується.
Зі змісту наданих розрахунків витрат на правничу (правову) допомогу та актів про надання правової допомоги вбачається, що адвокатом надано клієнту в судах першої та апеляційної інстанцій наступну правову допомогу:
- ознайомлення з матеріалами електронної справи № 911/3008/24( вартість послуги 1 000 грн); складання звернення на отримання індивідуальної податкової консультації (вартість послуги 800 грн) загальна вартість послуги 1 800 грн;
- складання та подання відзиву на позов (вартість послуги 2 000 грн); складання та подання клопотання про залучення третьої особи (вартість послуги 600 грн); складання та подання заперечення на відповідь на відзив (вартість послуги 800 грн); участь представника відповідача 12.12.2024 у судовому засіданні (вартість послуги 2 000 грн); складання та подання листа-запиту від 17.12.2024 № 48 на проведення експертизи (вартість послуги 1 000,00грн.) загальна вартість послуг 6 400 грн;
- складання та подання заяви щодо заперечення на клопотання та клопотання про долучення додаткових доказів (вартість послуги 1 000,00 грн); участь представника відповідача 16.01.2025 у судовому засіданні (вартість послуги 2 000 грн.) загальна вартість послуг 3 000 грн;
- складання та подання через систему Електронного суду клопотання про долучення додаткових доказів та додаткові пояснення вартість послуги 1 000 грн;
- участь представника відповідача 13.02.2025 у судовому засіданні вартість послуги 2 000 грн;
- складання та подання через систему Електронного суду заперечень проти долучення додаткових матеріалів (вартість послуги 800,00грн); участь представника відповідача 13.03.2025 у судовому засіданні (вартість послуги 2 000,00 грн.) загальна вартість послуг 2 800 грн;
- участь представника відповідача 17.04.2025 у судовому засіданні вартість послуги 2 000;
- підготовка та надсилання апеляційної скарги вартість послуги 2 000,00 грн.;
- підготовка та надсилання відповіді на відзив на апеляційну скаргу (вартість послуги 1 000 грн); участь представника відповідача 17.09.2025 у судовому засіданні в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (вартість послуги 2 000 грн) загальна вартість послуг 3 000 грн;
- участь представника відповідача 17.09.2025 у судовому засіданні в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (вартість послуги 2 000 грн); підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення (вартість послуги 2 000 грн) загальна вартість послуг 4 000 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас відповідачем не надано своїх заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ №922/1964/21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 сформовано наступний висновок щодо застосування приписів ст. ст. 2, 123, 129, 244 ГПК України: " 241. Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та має на меті усунути неповноту судового рішення. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України".
Оцінюючи доводи, які містяться в заяві про ухвалення додаткового рішення колегія суддів виходить з того, що конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати (рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі №23-рп/2009).
Проаналізувавши зміст та обсяг наданих представником відповідача послуг, значення цієї справи для сторін, співмірність виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, колегія судій виходить з того, що заявником було своєчасно вчинено всі дії, які вимагаються приписами ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України, підтверджено необхідність надання послуг зазначених в акті, а також реальність їх надання, натомість відповідачем зазначене не спростовано (не подано заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат).
Щодо вимог представника відповідача про стягнення з позивача 48 892,80 грн за проведення експертизи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
10.02.2025 при розгляді справи в суді першої інстанції Відповідачем надано до матеріалів справи Висновок науково-правової експертизи від 20.01.2025, проведений Державною науковою установою «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України».
Висновок проводився на підставі ЗУ «Про наукову і науково-технічну експертизу», про що зазначено в п.5 розділу ІІ Висновку експерта.
У відповідності до ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.
Таким чином, кошти, витрачені на проведення науково-правової експертизи не підлягають стягненню на підставі п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України.
Щодо вимог представника відповідача про стягнення з Чернігівської обласної прокуратури витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 267,20 грн колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у справі № 911/3008/24 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд».
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 267,20 грн покладено на Чернігівську обласну прокуратуру.
За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та складності справи, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, наявності відповідних заперечень позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму витрат за надану відповідачу в судах першої та апеляційної інстанцій правничу допомогу у справі №911/3008/24 до 28 000,00 грн.
Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено та, відповідно, відмовлено у задоволенні позовних вимог, а отже судове рішення ухвалено на користь відповідача, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд» на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Чернігівську обласну прокуратуру.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон Лтд» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/3008/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9, код ЄДРПОУ 02910114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон Лтд" (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 20593226) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанції, у загальному розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн 00 коп.
3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран