79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" листопада 2025 р. Справа №914/1052/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.,
явка учасників справи:
від позивача: Балика А.М.;
від відповідача: Денько М.В.,
розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» №50-2280/07-01-вих від 02.07.2025
та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» б/н від 03.07.2025
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025, суддя Запотічняк О.Д., м. Львів, повний текст рішення складено 13.06.2025
у справі № 914/1052/25
за позовом акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», м. Київ,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут», м. Львів,
про стягнення 16 427 069, 31 грн,
Короткий зміст позовних вимог позивача
Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» про стягнення 16 427 069, 31 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на порушення відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-21-00409 від 23.09.2021 (та додаткових угод № 27-36). На думку позивача, товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» своїх зобов'язань щодо сплати коштів за поставлену електричну енергію належним чином не виконував. У зв'язку з чим позивачем нараховано в порядку ст.625 Цивільного кодексу України 3 764 868, 43 грн 3% річних та 12 662 200, 88 грн інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по червень 2024 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» на користь акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» в особі філії відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» 16 047 183, 09 грн та 192 566, 20 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач довів належними та допустимими доказами факт належного виконання своїх договірних зобов'язань щодо постачання електричної енергії, тоді як відповідач порушив умови договору щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, що підтверджується матеріалами справи, банківськими виписками та розрахунками сторін. Суд встановив наявність грошового зобов'язання відповідно до ст. 509 ЦК України та факт прострочення його виконання, що згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України тягне обов'язок відповідача сплатити не лише основну суму боргу, а й інфляційні втрати та 3 % річних.
Врахувавши усталену практику Верховного Суду щодо механізму розрахунку інфляційних втрат, зокрема щодо їх нарахування за неповний місяць прострочення, суд дійшов висновку, що частина нарахувань позивача за період з 07.03.2024 по 20.03.2024 не підлягає задоволенню, оскільки тривалість прострочення не перевищує половини календарного місяця, а заявлений період не може бути змінений судом з власної ініціативи.
Суд відхилив доводи відповідача про відсутність вини у простроченні через несвоєчасне надходження коштів від ДП «Гарантований покупець», оскільки така обставина не була підтверджена доказами та не передбачена договором як підстава для порушення строків оплати. Суд виходив із того, що сторони самостійно погодили строки розрахунків, а договір не містить умов, які б пов'язували їх виконання із надходженням коштів від третіх осіб.
У задоволенні клопотання відповідача про повернення позивачу 50 % сплаченого судового збору місцевий господарський суд відмовив, оскільки відповідач визнав позов лише частково, що не відповідає вимогам частини першої статті 130 ГПК України, яка передбачає можливість повернення судового збору виключно у разі повного визнання позову до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги: стягнув 3 % річних у повному обсязі, інфляційні втрати - частково, а також поклав судовий збір на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача та заперечення відповідача.
03.07.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» №50-2280/07-01-вих від 02.07.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 у справі №914/1052/25.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини та помилково оцінив докази, внаслідок чого безпідставно відмовив у стягненні інфляційних втрат у сумі 379 886,38 грн.
Апелянт зазначає, що прострочення за березень 2024 року фактично становить 16 днів, оскільки залишок заборгованості після часткового платежу є продовженням попереднього боргу. За таких умов інфляційні втрати підлягають нарахуванню відповідно до правових висновків Верховного Суду щодо прострочення понад половину місяця.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки аргументам і розрахункам позивача, виконаним за допомогою системи «ЛІГА:ЗАКОН», та не здійснив власного перерахунку, що призвело до ухвалення незаконного рішення в оскарженій частині.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 25.07.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/5763/25 від 25.07.2025), в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 у справі № 914/1052/25 в частині вимог заявлених апелянтом (позивачем) залишити без змін.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та заперечення позивача.
04.07.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» №б/н від 03.07.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 у справі № 914/1052/25.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував частину першу статті 130 ГПК України та частину третю статті 7 Закону України «Про судовий збір». На думку скаржника, повернення 50% судового збору не залежить від повного визнання позову, а лише від факту визнання позовних вимог (у тому числі часткового) до початку розгляду справи по суті. Відповідач частково визнав позов у поданому відзиві в межах підготовчого провадження, що відповідає передбаченим законом умовам для повернення половини судового збору. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у застосуванні цих норм, помилково вважаючи, що вони діють виключно у разі повного визнання позову. Такий підхід суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17 листопада 2022 року у справі №910/14479/21 та від 30 січня 2025 року у справі №910/1157/24. Скаржник вважає, що суд мав повернути 50% судового збору з державного бюджету пропорційно задоволеним вимогам, а іншу частину покласти на відповідача, тому стягнення з ТОВ «Львівенергозбут» повної суми 192 566,20 грн є незаконним і необґрунтованим.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 24.07.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/5744/25 від 25.07.2025) в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 у справі № 914/1052/25 в частині вимог заявлених апелянтом (відповідачем) залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 справу №914/1052/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» №50-2280/07-01-вих від 02.07.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 у справі №914/1052/25.
Ухвалою від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» №б/н від 03.07.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 у справі № 914/1052/25.
Ухвалою від 04.08.2025 прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» №50-2280/07-01-вих від 02.07.2025 та товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» № б/н від 03.07.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 у справі № 914/1052/25 та призначено справу №914/1052/25 до розгляду у судовому засіданні на 17.09.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 задоволено заяву представника акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» - Балика А.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
У зв'язку із перебуванням 17.09.2025 у відпустці судді-члена колегії Бонк Т.Б., розгляд вищевказаної справи 17.09.2025 не відбувся.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 розгляд справи відкладено на 12.11.2025.
У судове засідання 12.11.2025 з'явились представники сторін.
Представники позивача та відповідача у судовому засіданні підтримали подані ними апеляційні скарги та просили їх задовольнити, наводячи доводи, аналогічні тим, що викладені у відповідних скаргах. Водночас представники заперечили проти задоволення апеляційної скарги іншої сторони.
В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Постанова №1420) Енергоатом (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом») є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»).
Державна реєстрація АТ «НАЕК «Енергоатом» та припинення ДП «НАЕК «Енергоатом» відбулася 11.01.2024 (відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Статут АТ «НАЕК «Енергоатом» затверджено постановою №1420 та є додатком до неї.
Згідно з пунктом 3 постанови №1420, відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати, як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
З 11.01.2024 АТ «НАЕК «Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов'язків ДП «НАЕК «Енергоатом», а відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» починає функціонувати як філія «Відокремлений підрозділ Енергоатом-Трейдинг АТ «НАЕК «Енергоатом».
23.09.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі «Відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач за позовом, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (далі - відповідач за позовом, постачальник універсальних послуг ПУП) був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00409 (далі - договір).
Цей договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019р. (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021 (пункт 1.1. договору).
Кожна сторона зобов'язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов'язань за цим договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення, тощо (п.1.2 договору).
Згідно з умовами п. 2.1 договору, продавець зобов'язаний продати, а ПУП зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в Об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).
Згідно з положеннями п.2.2 договору, обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску продавцем та відбору ПУП електричної енергії.
Згідно з умовами розділу 3 договору періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону (пункт 3.1.).
Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання (п.3.3 договору).
Відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання (п.3.4 договору).
Розділом 4 договору встановлено, що вартість електричної енергії визначається, як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання (п.4.2 договору).
Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання (п.4.3 договору).
Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п.4.6 договору).
У подальшому, у межах договору АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТзОВ «Львівенергозбут» уклали додаткові угоди до нього №№ 27-36, якими фіксували необхідні обсяги електричної енергії у наступних періодах, її вартість та визначали графік попередньої оплати.
Додатковими угодами № 27-35 сторони погодили період постачання за період листопад 2023 червень 2024 року, вартість та обсяг електричної енергії, а також етапи оплати, а саме:
-за 2 банківські дні до Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
-не пізніше 4-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
-не пізніше 10-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
-не пізніше 16-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
-не пізніше 22-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
Додатковою угодою № 36 було внесено зміни до Додаткової угоди № 35 в частині обсягу та вартості електричної енергії на червень 2024 року (на підставі листа ТОВ «Львівенергозбут» № 908-2024-3198 від 28.05.2024).
Відповідно до Додаткової угоди № 36 загальний обсяг електричної енергії становить 79 362, 720 Мвт/год. Загальна вартість електричної енергії становить 276 952 718,88 грн.
Продавцем виконано свої зобов'язання за договором належним чином та здійснено продаж електричної енергії у період листопад 2023 року червень 2024 року у строки та в обсягах, визначених відповідними додатковими угодами для періоду постачання, що підтверджується, зокрема, актами купівлі-продажу електричної енергії, копії яких додано до позовної заяви.
Відповідачем було сплачено суму основного боргу за розрахункові місяці листопад 2023 - червень 2024 року, однак з порушенням договірних строків оплати, а тому за твердженням позивача з відповідача підлягають стягненню за період з листопад 2023 року по червень 2024 року 3 764 868, 43 грн 3% річних, та 12 662 200, 88 грн інфляційних втрат,
ТзОВ «Львівенергозбут» в порушення умов договору з урахуванням додаткових угод до нього куплену електричну енергію оплатило в повному обсязі, однак починаючи з листопада 2023 року з порушенням строків, визначених відповідними додатковими угодами, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією про надходження коштів на рахунки ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.10.2023 по 28.02.2025 та виписками по рахунку від АТ «Укрексімбанк» за періоди з 01.10.2023 по 28.02.2025, з 21.02.2024 по 24.06.2024.
Враховуючи викладене, АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» звернулось до суду з позовом про стягнення з ТзОВ «Львівенергозбут» про стягнення 16 427 069, 31 грн, з яких: 3 764 868, 43 грн - 3% річних, 12 662 200, 88 грн інфляційних втрат.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 оскаржується позивачем у частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 379 886,38 грн, а відповідачем - у частині відмови в задоволенні його клопотання про повернення позивачу 50% сплаченого судового збору у зв'язку з частковим визнанням позову.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено судами, відносини між акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» виникли на підставі укладеного між ними Договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00409 від 23.09.2021.
На виконання умов договору АТ «НАЕК «Енергоатом» протягом листопада 2023 року по червня 2024 року поставило електричну енергію відповідачу, проте останній взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії не виконало, чим порушило приписи як договірних умов, так і положень діючого законодавства.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на прострочення відповідачем внесення оплати придбаної електричної енергії, позивач здійснив нарахування 3 % річних у розмірі 3 764 868, 43 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 662 200, 88 грн.
Відповідач позов АТ «НАЕК «Енергоатом» визнав частково, в розмірі 16 047 183, 09 грн. не погодившись лише з вимогами щодо стягнення 379 886, 22 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати ІІ етапу попередньої оплати за куповану електричну енергію в березні 2024 року (період прострочення з 07.03.2024 по 20.03.2024), вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Щодо стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних втрат за період березня 2024 року, з огляду на наступне.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 379 886,38 грн, виходячи з того, що спірний період прострочення (07.03.2024- 20.03.2024) становить менше половини місяця (14 днів).
Зі змісту розрахунку інфляційних втрат, доданого до позовної заяви, апеляційним судом встановлено, що загальна сума заборгованості за ІІ етап березня 2024 року становила 101 302 990,83 грн із граничним строком оплати 04.03.2024. Прострочення почалося 05.03.2024. Перший частковий платіж у розмірі 25 325 747,71 грн здійснено 07.03.2024, тому перший період прострочення тривав з 05.03.2024 по 06.03.2024 на суму 101 302 990,82 грн, за яку позивачем нараховано 3% річних. Після здійснення часткового платежу залишок заборгованості становив 75 977 243,11 грн. Наступний частковий платіж здійснено 21.03.2024, отже, другим періодом прострочення є 07.03.2024- 20.03.2024, за який позивачем нараховано 3% річних. Відповідно за період з 05.03.2024 по 20.03.2024 позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 379 886,38 грн.
Апеляційний суд зазначає, що сума 75 977 243,11 грн є частиною попередньої заборгованості, що в цілому становила 101 302 990,82 грн за ІІ етап березня 2024 року. Фактична тривалість прострочення за ІІ етап березня 2024 року становила з 05.03.2024 по 20.03.2024, тобто 16 днів. При власному перерахунку апеляційний суд встановив, що нараховані інфляційні втрати за період з 05.03.2024 по 20.03.2024 та за період з 07.03.2024 по 20.03.2024 є ідентичними і становлять 379 886,22 грн.
Суд першої інстанції визнав правильним лише період з 07.03.2024 по 20.03.2024, не врахувавши, що при визначенні періоду з 05.03.2024 по 20.03.2024 сума інфляційних втрат залишається незмінною, що свідчить про неправильне встановлення періоду нарахування.
Апеляційний суд констатує, що нарахування інфляційних втрат за період з 05.03.2024 по 20.03.2024 не виходить за межі позовних вимог, оскільки саме цей період зафіксований у розрахунку, доданому до позовної заяви. При цьому позовна заява не містить конкретних дат нарахування інфляційних втрат за березень 2024 року, як про це зазначається в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду у частині відмови у стягненні інфляційних втрат за період березня 2024 року в сумі 379 886,38 грн є необґрунтованим. Суд першої інстанції неправильно визначив період прострочення, обмеживши його датами 07.03.2024- 20.03.2024, не врахувавши, що фактична прострочена заборгованість за ІІ етап березня 2024 року існувала з 05.03.2024 по 20.03.2024, тобто 16 днів. Враховуючи наведене, нарахування інфляційних втрат за вказаний період є правомірним.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується також з висновком Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 про відмову в задоволенні клопотання відповідача про повернення 50% сплаченого судового збору в зв'язку з частковим визнанням позову та стягнення з ТОВ «Львівенергозбут» судового збору у розмірі 192 566,20 грн.
Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі або рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, частина перша статті 130 ГПК України встановлює спеціальні правила, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Ця норма кореспондується з частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір», де визначено, що у разі укладення мирової угоди, відмови позивача від позову або визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вирішує питання про повернення частини судового збору, сплаченого при поданні позову.
ТОВ «Львівенергозбут» реалізувало своє право на подання відзиву на позовну заяву та частково визнало позовні вимоги на стадії підготовчого засідання, у межах строків, визначених судом першої інстанції. Враховуючи викладене, умови частини 1 статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» вважаються дотриманими, і у позивача виникло право на повернення 50% сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Господарським судом Львівської області при винесенні рішення від 05.06.2025 зазначено, що клопотання відповідача про повернення 50% судового збору не підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов лише частково. Такий висновок суду першої інстанції не відповідає змісту частини 1 статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» і суперечить правовим висновкам Верховного Суду у справах №910/14479/21 від 17 листопада 2022 року та №910/1157/24 від 30 січня 2025 року, у яких встановлено, що застосування цих норм можливе і при частковому визнанні позову до початку розгляду справи по суті.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/14479/21 зазначено, що під час вирішення питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем ключовим є питання чи визнання позову відбулось саме до початку розгляду справи по суті чи на іншій стадії. Водночас положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не містить імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 162 ГПК України позивач може об'єднати в одній позовній заяві декілька взаємопов'язаних вимог, серед яких можливі основні та похідні, визначені статтею 173 ГПК України. До початку розгляду справи по суті суд має право роз'єднати такі вимоги згідно з частиною шостою статті 173 ГПК України. З урахуванням наведених міркувань Верховний Суд дійшов висновку, що положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягають застосуванню у випадку часткового визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті.
Виходячи з наведеного, апеляційна скарга відповідача та подана ним до місцевого господарського суду заява про повернення 50 % судового збору підлягають задоволенню. З урахуванням меж заявлених у апеляційній скарзі вимог, поверненню позивачу з Державного бюджету України підлягає 96 283,10 грн.
Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 у частині стягнення з ТОВ «Львівенергозбут» судового збору в розмірі 192 566,20 грн є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Окрім того, з мотивів наведених апеляційним судом вище, рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 підлягає скасуванню і в частині відмови у задоволенні стягнення 379 886,38 грн. інфляційних втрат.
Доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а встановлені апеляційним судом обставини узгоджуються з дослідженими матеріалами справи та наведеними у судових засіданнях аргументами сторін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 у справі №914/1052/25 підлягає частковому скасуванню.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з наявністю правових підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог в повному обсязі, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» №50-2280/07-01-вих від 02.07.2025 та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» б/н від 03.07.2025 - задоволити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 - частково скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задоволити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42092130) на користь акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ - 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 42041573) 16 427 069, 31 грн та 100 841,73 грн судового збору.
Повернути з Державного бюджету України акціонерному товариству “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ - 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 42041573) 96 283,10 грн судового збору у відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачений згідно платіжної інструкції №393(#1869509332801) від 25.03.2025 на загальну суму 197 124,83 грн.
В решті рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 - залишити без змін.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42092130) на користь акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ - 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 42041573) судовий збір в розмірі 6 837,95 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.11.2025.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т. Б.
Якімець Г.Г.