Справа № 639/7803/25 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2321/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
19 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12025220000000998 від 27.08.2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
Цією ухвалою строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за № 12025220000000998 від 27.08.2025 року за ч.2 ст. 286 КК України, продовжено на 60 днів до 20 грудня 2025 року включно.
Також цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про визначення розміру застави у цьому кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 .
На зазначену ухвалу суду захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив її та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково - продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на те, що в матеріалах цього провадження відсутні докази існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Окрім цього вважав, що прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід, а саме застава, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам. Посилався також на практику ЄСПЛ. Вважав, що альтернативний запобіжний захід у вигляді застави здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а також пояснення прокурора та потерпілої, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та вважали оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів судового провадження вбачається, що в провадженні Новобаварського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12025220000000998 від 27.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні в суді першої інстанції прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 звернувся до Новобаварського районного суду м. Харкова з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на тяжкість кримінального правопорушення, та на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, а також відомості стосовно особи обвинуваченого, прокурор вважав, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що обґрунтованість підозри та обвинувачення у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування та надані суду під час судового розгляду по суті.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 суд першої інстанції зазначив, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав. Крім того, суд зазначив, що наявність у обвинуваченого матері з інвалідністю не зменшує ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України та не свідчать про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а бажання обвинуваченого вступити до лав ЗСУ може бути реалізовано шляхом звернення із відповідним клопотанням до прокурора в порядку ст. 616 КПК країни. Крім того, суд першої інстанції посилаючись на положення п.2 ч.4 ст. 183 КПК України не визначив розмір застави обвинуваченому ОСОБА_9 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, який спричинив загибель людини, а тому клопотання сторони захисту з цього питання задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з таким рішення суду з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування, продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Докази, які прокурор надав суду, вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим, є ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків або потерпілу; вчинити інше кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами та пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст. 286 КК України. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного або обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Продовження існування встановлених раніше ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеним, врахована вагомість наявних доказів у вчинені обвинуваченим злочину, передбаченогоч.2 ст. 286 КК України.
Мотиви прийнятого судом рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.
З висновками суду першої інстанції щодо доведеності наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_11 , погоджується і апеляційний суд.
Судом першої інстанції враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу обвинуваченого, наявні докази, про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК, згідно яких суд вправі не визначати розмір застави.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, який інкримінується обвинуваченому, а саме того, що він скоїв злочин, внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху та безпідставного ігнорування Правил дорожнього руху України, що спричинило загибель пішохода ОСОБА_12 , колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від ЗО серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
Також колегія суддів вважає слушними висновки суду про те, що слідчим та прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження встановлені ризики, передбачені п. п. 1,3,5 ч. І ст. 177 КПК України, а саме: те, що ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні прокурора, спростовуються відомостями кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого рішення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Доводи апеляційної скарги щодо того, що обвинувачений має зареєстроване місце проживання; раніше не судимий, має матір з інвалідністю - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки, ОСОБА_9 , вчинив злочин, згідно обвинувачення, внаслідок якого загинула людина, а тому враховуючи положення п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, суд першої інстанції мав процесуальну можливість не визначати розмір застави.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків та не будуть ефективними для досягнення завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності на цей час підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2025 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :