Справа № 726/3461/25
Провадження №2-а/726/39/25
Категорія 140
25.11.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, поліцейського офіцера громади Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області Танаса Олександра Валентиновича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, поліцейського офіцера громади Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області Танаса Олександра Валентиновича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у якому позивач просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення винесену 03.10.2025 щодо нього за ч.1 ст. 122 КУпАП серії EHA № 5855855 з накладанням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що не погоджується та не погоджувався на місці із вчиненим правопорушенням та просив надати докази, що саме позивач порушив ПДР, однак такі докази не були пред'явлені. Вказує, що інспектор під час винесення постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому зважаючи на принцип презумпції невинуватості, його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУПАП, не доведена.
28.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов від представника відповідача Головного управління національної поліції в Чернівецькій області Гроссу Д.М. у якому представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його адміністративного позову у повному обсязі.
Зазначає, що встановивши факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, останньому було роз'яснено про його права як громадянина України, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положення ст. 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського (файл export-qeyqg час 03:00-03:16 хв. відеозапису). Розглянувши повно і всебічно всі обставини справи, встановивши в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, поліцейським було законно та обґрунтовано, відповідно до ст. 284 КУпАП, винесено постанову серії ЕНА №5855855 від 03.10.2025 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, яка містила відомості передбачені ст. 283 КУпАП.
Звертає увагу суду на безпідставність доводів позивача, які спростовуються долученим відеозаписом з бодікамери поліцейського на якому чітко відображено, що поліцейським було пред'явлено позивачу до огляду відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля, на якому було зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення.
Вказує, що з відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля вбачається, що поліцейський наздогнав транспортний засіб порушника ПДР і ним виявився саме транспортний засіб марки «Nissan NV 400» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
В даному випадку, враховуючи долучений відеозапис вважає, що версія позивача про те, що йому не було пред'явлено доказів порушення ним ПДР є сумнівною та свідчить про недобросовісність останнього та намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Такий адміністративний позов 10.10.2025 отриманий судом та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями переданий на розгляд головуючого судді Асташева С.А.
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 13.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 29.10.2025 та у зв'язку із надходженням відзиву у справі та неявкою позивача відкладено на 25.11.2025.
28.10.2025 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від представника відповідачів у справі.
У судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог КАС України, що підтверджується матеріалами справи.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Позивач скерував заяву про підтримання позовних вимог, а представник відповідачів Гросу Д.М. скерував письмове клопотання у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із їх безпідставністю.
Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, в силу ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи надану справу без участі сторін за наявними у справі доказами, суд доходить таких висновків.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд встановив, що 03.10.2025 поліцейським офіцером громади Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, капітаном поліції Танасом О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5855855 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, за те, що 03.10.2025 о 12:04 в м. Чернівцях вул. Хотинська, 45 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan NV 400, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , не дотримався вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 «Вузька суцільна лінія», здійснив її перетин, не пов'язаний із об'їздом нерухомої перешкоди, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України.
Постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Позивач долучив копію свого посвідчення водія та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яким він керував.
Разом із відзивом відповідач долучив відео із реєстратора у службовому авто на якому зафіксовано рух автомобілів вул. Хотинською у м. Чернівцях 03.10.2025 у період із 12:04 до моменту зупинки автомобіля під керуванням позивача у справі.
На відео чітко видно як попереду поліцейського авто, на невеликій відстані від нього, рухається білий мікроавтобус, який на ділянці дороги де розташований дорожній знак, що вказує на розділення дорожніх смуг та визначений напрямок руху (5.16) прямо та ліворуч (крайня права смуга), а також інша смуга руху - для повороту праворуч, здійснює виїзд на смугу руху для повороту праворуч, рухається нею у напрямку прямо, а коли смуга руху закінчується, повертається у дозволену для руху прямо крайню праву смугу руху та продовжує рух прямо. Таким чином водій мікроавтобуса здійснює обгін іншого авто, що рухалося прямо. Коли автомобіль поліцейських під'їжджає до тієї ділянки дороги, де водій білого мікроавтобусу здійснив повернення у смугу свою смугу руху вбачається наявність горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 «Вузька суцільна лінія», яку перетнув водій.
Після переслідування водія білого мікроавтобусу із номерним знаком НОМЕР_2 , поліцейськими було подано сигнал про його зупинку о 12:05 (на відео видно включені проблискові маячки червоного кольору).
Також відповідач долучив відео із боді камери (нагрудного реєстратора) поліцейського № 861874 на якому зафіксовано як 03.10.2025 о 12:05 поліцейський підійшов до водія білого мікроавтобуса, яким є позивач у справі, представився, повідомив про відеофіксацію їх розмови, представився, повідомив причину зупинки та попросив пред'явити документи.
Потім поліцейський розпочав розгляд справи, роз'яснив права водію та о 12:09 водій заявив клопотання про ознайомлення із доказами у справі.
О 12:11 поліцейський пред'явив водію для ознайомлення відео із реєстратора у службовому авто на якому зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та водій лише заперечує, що на відео не видно чи саме він їхав. Надалі поліцейський завершує розгляд справи.
Після завершення розгляду справи та винесення постанови ОСОБА_1 о 12:19 ознайомлено із винесеною постановою серії ЕНА № 5855855 від 03.10.2025 за ч.1 ст. 122 КУпАП, порядком її оскарження, оплатою штрафу та вручена її копія на руки водію під підпис.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з п. 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Аналогічне передбачено пунктом 1.3 ПДР згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а відповідно до п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно з п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Відповідно до п. 1 розділу 34 цих Правил, горизонтальна розмітка, що має значення 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч.1 ст. 122 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів, що передбачено п.1 ч.1 ст.247 КУпАП
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Представником відповідачів скеровано відзив на позовну заяву у якому останній вказує про законність притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, про правомірність дій відповідача та наявність доказів вини особи.
Аналізуючи докази у справі суд враховує те, що позивач не заперечує того факту, що 03.10.2025 о 12:00 керував транспортним засобом марки «Nissan NV 400» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Хотинська в м. Чернівцях, що виключає вказану обставину з предмету доказування.
Позивач заперечує доведеність його вини у вчиненому правопорушенні та наявність належних доказів у справі.
Суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки долучений разом із відзивом відеозапис із реєстратора у поліцейському авто в повному обсязі підтверджує як факт вчинення правопорушення руху мікроавтобуса білого кольору із номерним знаком CE5313ЕХ вулицею міста, попереду поліцейського авто, перетин горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 та подальшу його зупинку поліцейськими.
Відповідно до положень п. 8.5.1 ПДР України та п. 1 розділу 34 цих Правил горизонтальна дорожня розмітка, упорядковує рух транспортних засобів на ділянці дороги де вона нанесена та вказує на відповідні умови та напрямок руху транспортних засобів, а вузька суцільна лінія, позначає ділянки дороги, які перетинати не дозволено. Тобто перетинати її заборонено, окрім виняткових випадків для об'їзду нерухомої перешкоди або обгону поодиноких транспортних засобів зі швидкістю менше 30 км/год, за умови безпеки.
Наявності виняткових обставин у цьому випадку не встановлено та про їх існування сторони у справі не вказують.
Також суд вказує на безпідставність доводів позивача щодо ненадання йому доказів вчиненого правопорушення, адже відеозапис із боді камери поліцейського чітко фіксує (файл export-qeyqg час 06:24-7:21 хвилина відеозапису), що поліцейським було пред'явлено позивачу до огляду відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля, на якому було зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення (файл відео з відеореєстратора час 00:10-00:17 хвилина відеозапису).
Також, як вбачається з відеозапису з бодікамери поліцейського позивачем на місці події не заперечувалось той факт, що на відеозаписі з відеореєстратора було відображено порушення ПДР, а лише сказано: «тут не видно чи то я їхав чи то не я»
Доводи позивача щодо недоведеності факту вчиненого правопорушення є нічим іншим як обраною лінією захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене, оскільки долучений відеозапис є безперервним із моменту вчинення правопорушення до моменту коли поліцейські наздогнали автомобіль, повністю фіксує обставини вчиненого правопорушення, наявність дорожніх знаків та горизонтальної дорожньої розмітки на визначеній ділянці дороги.
Тобтофакт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та відповідно порушення вимог п. 8.5.1 ПДР, підтверджено не лише візуальним спостереженням працівника поліції, а й підтверджується наданими відповідачем доказами, даними відеозаписів із місця події.
Згідно частини 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Таким чином, надані докази є допустимими та належними, оскільки зібрані без порушень норм чинного законодавства, містять інформацію щодо предмету доказування та дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.
Крім цього, висновок про те, що відеоматеріали з місця події є доказами в адміністративній справі, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський вправі зупиняти транспортні засоби за порушення водієм Правил дорожнього руху, а відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 цього ж закону поліція вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх. Тобто зупинка автомобіля, за таке порушення, відповідала вимогам закону та посадових інструкцій і була спрямована на дотримання безпеки дорожнього руху.
Суд зауважує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказаних критеріїв було дотримано поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, жодних доказів щодо упередженого ставлення поліцейського до позивача чи перевищення повноважень, судом не встановлено.
Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 у розмірі визначеному санкцією ч.1 ст. 122 КУпАП.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Висновки суду.
Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність оскарженої постанови. Також ця постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позов без задоволення.
Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Розподіл судових витрат.
Згідно ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а враховуючи встановлену відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд не знаходить підстав для стягнення із відповідача судових витрат у справі.
На підставі викладеного Правил дорожнього руху, Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух», керуючись ст.ст. 9, 122, 245, 251-252, 274, 280, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, поліцейського офіцера громади Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області Танаса Олександра Валентиновича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії ЕНА № 5855855 від 03.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області, код ЄДРПОУ: 40109079, адреса: вул. Головна, 24, м. Чернівці, Чернівецька область, 58008 та поліцейський офіцер громади Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області Танас Олександр Валентинович.
Головуючий суддя С. А. Асташев