Ухвала від 11.11.2025 по справі 751/6430/20

Справа № 751/6430/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/238/25

Категорія - ч.2 ст.189 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретарів судового засідання - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

з участю: прокурора - ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_9 ,

обвинуваченого - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 12020270000000093 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Єреван Республіки Вірменія, мешканець АДРЕСА_1 , одружений, освіта повна загальна середня, фізична особа-підприємець, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин республіки Вірменія, уродженець с. В. Геташен Республіки Вірменія, мешканець АДРЕСА_2 , одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, освіта незакінчена вища, фізична особа-підприємець, пенсіонер, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_15 у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - по 15000 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_12 та ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати - по 1307,60 грн з кожного.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.05.2020 на:

- грошові кошти в сумі 30 000 грн - складаються з 10 купюр номіналом 500 гривень з наступними ідентифікаційними номерами: ВА3979699, УД5424066, УЗ0529849, ФД7782172, ЗЗ4780277, ВФ4492469, МВ1356789, ЛБ8281297, ЗГ9894286, ЗГ0726753 (5000 грн), та грошових купюр номіналом 500 грн в кількості 50 купюр, які мають одну серію та номер ГК7784501 (25000 грн.);

- заяву про кримінальне правопорушення за ст.190 КК України директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_16 за № 22/04-2020 від 27.04.2020 на 3 арк.

Питання про речові докази вирішено у порядку ст.100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, у ОСОБА_12 та ОСОБА_10 за попередньою змовою, виник злочинний умисел, направлений на незаконне вимагання у ОСОБА_15 грошових коштів, які 23.09.2019 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) перерахувало на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на виконання договору поставки № 06/08-19 від 01.08.2019 та договору про надання послуг технікою № 04/07-19 від 02.07.2019. Будь-яких цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_15 перед ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не мав.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_12 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи єдиний умисел на незаконне збагачення, 08 квітня 2020 року, в період часу з 11:51 год по 12:32 год, під час зустрічі з ОСОБА_15 , на території кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_3 , в ході спілкування пред'явили йому незаконну вимогу про передачу їм грошових коштів, які 23.09.2019 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) перерахувало на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на виконання договору поставки № 06/08-19 від 01.08.2019 та договору про надання послуг технікою № 04/07-19 від 02.07.2019. ОСОБА_12 під час пред'явлення вимоги про передачу грошових коштів погрожував вбивством ОСОБА_15 та висловлював погрози про примусове відчуження його особистого майна на їх користь, чим довів до потерпілого реальність та дійсність реалізації цієї погрози.

В подальшому ОСОБА_12 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спільно із ОСОБА_10 , 10 квітня 2020 року, в період часу з 16:00 год по 16:20 год, під час зустрічі з ОСОБА_15 , на місцевості, яка розташована поблизу автомийки за адресою: АДРЕСА_4 , та в ході спілкування, повторно, пред'явили йому незаконну вимогу про передачу їм грошових коштів в сумі 500000 грн, які 23.09.2019 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) перерахувало на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на виконання договору поставки № 06/08-19 від 01.08.2019 та договору про надання послуг технікою № 04/07-19 від 02.07.2019.

04.05.2020 о 14 год 15 хв, ОСОБА_15 , реально сприймаючи погрози ОСОБА_12 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_10 про позбавлення його життя та примусове відчуження його особистого майна на їх користь, зустрівся із ОСОБА_12 та ОСОБА_10 на місцевості, яка розташована поблизу будинку АДРЕСА_5 , та перебуваючи в автомобілі марки «BMW» X5, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, незаконно, з корисливих мотивів, о 14 год 18 хв, на попередньо висловлену вимогу, отримали від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 30000 грн, в якості частини від повної суми предмета вимагання.

Не погоджуючись із рішенням суду, захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду як незаконний та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного. В обґрунтування скарги вказав на недоведість поза розумним сумнівом вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Послався на неконкретність пред'явленого обвинувачення, оскільки як в оголошеній підозрі, так і в обвинувальному акті відсутній опис конкретних протиправних дій, які інкримінуються ОСОБА_10 , а також не повною мірою розкриті суб'єктивна та об'єктивна сторони скоєного ним злочину. Фактично, формулювання обвинувачення містить лише загальний опис дій ОСОБА_10 . У той же час, викладена у вироку позиція суду полягає у тому, що злочинні дії ОСОБА_10 виразилися у тому, що він не перешкоджав діям ОСОБА_12 з вимагання коштів у ОСОБА_15 та не намагався припинити їх. Зазначив, що допитаний у судовому засіданні потерпілий пояснював, що ОСОБА_10 будь-яких дій не вчиняв, мовчав. Вказав, що в порушення положень ст.214 КПК України та Положення про порядок ведення ЄРДР, відомості щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_10 не були внесені до ЄРДР, а тому здійснення досудового розслідування щодо нього було неможливим. Також, докази, зібрані у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_12 та які могли бути використані для доведення вини ОСОБА_10 , органом досудового розслідування, прокурором не були легалізовані у визначеному ст.257 КПК України порядку. Отже, на думку захисника, кримінальне правопорушення за фактом вимагання ОСОБА_10 грошових коштів у ОСОБА_17 взагалі не розпочиналося у порядку, передбаченому КПК України, а усі слідчі дії, негласні (розшукові) дії стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 зібрані (здобуті) поза межами кримінального провадження, тому є недопустимими доказами. Звертає увагу на недопустимість доказів, отриманих стосовно ОСОБА_10 у результаті проведення НСРД. Зокрема, стороною обвинувачення надано ухвалу слідчого судді від 10 квітня 2020 року, якою був наданий дозвіл на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи - ОСОБА_10 , де вказано, що 01 квітня 2020 року до СУ ГУНП в Чернігівській області надійшли матеріали з Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області, з яких встановлено, що громадянин ОСОБА_18 протягом тривалого часу вимагає грошові кошти із громадянина ОСОБА_19 , із погрозами застосування фізичної сили щодо нього та членів його родини. За даним фактом були внесені відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією - ч.2 ст.189 КК України. Проте, відповідно до ч.2 ст.246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260-264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Відповідно, негласні слідчі (розшукові) дії не могли проводитися в кримінальному провадженні у разі кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України. При тому, що кваліфікація злочину згідно відомостей в ЄРДР не відповідала матеріалам провадження, адже не було жодних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_12 здійснює вимагання у ОСОБА_15 за попередньою змовою з іншими особами чи із застосуванням погроз вбивством. Слідчий суддя не звернув уваги на те, що в матеріалах відсутні заяви (повідомлення) про вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, а також щодо нього не внесені відомості до ЄРДР, тобто досудове розслідування щодо нього не могло проводитися. Вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, не зважаючи на те, що до клопотання був доданий лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а зміст описової частини ухвали дублює зміст клопотання слідчого. Тому, на думку апелянта, вказана ухвала постановлена внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і є незаконною, а будь-які здобуті на підставі неї докази, визнаватися допустимими і використовуватися у кримінальному провадженні не можуть. У протоколі від 01 червня 2020 року відносно ОСОБА_10 не зафіксовано зустрічей останнього з ОСОБА_15 08 квітня та 04 травня 2020 року. При цьому, ухвала про надання дозволу на проведення НСРД саме щодо ОСОБА_10 датована 10 квітня 2020 року. Проте, суд посилається, як на доказ вини його підзахисного, саме на результати НСРД за 08 квітня 2020 року, хоча на той час формально дозволу на проведення таких дій щодо нього отримано не було. А результати НСРД за 08.04.2020 щодо ОСОБА_12 для використання їх стосовно ОСОБА_10 згідно зі ст.257 КПК України легалізовано не було. Також послався на неврахування судом висновків проведеної, за дорученням сторони захисту, семантико-текстуальної експертизи, відповідно до якої у мовленні ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , зафіксованому у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-відеоконтролю особи від 01.06.2020, не міститься висловлювань, зміст яких вказує на наявність прямої або прихованої погрози життю та/або здоров'ю ОСОБА_15 та/або членам його сім'ї, або інших висловлювань, які можна тлумачити як такі погрози. Вказав на те, що потерпілий ОСОБА_15 мав реальні підстави обмовляти ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Заява потерпілого про факти начебто вимагання та висловлення погрози йому та членам його родини, не підтверджуються жодними доказами. Звернув увагу, що матеріали кримінального провадження містять докази безпосередньої причетності ОСОБА_15 до шахрайського заволодіння коштами, які були перераховані з рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Під час проведення 04.05.2020 обшуку в автомобілі, яким користувався ОСОБА_20 , вилучено заяву ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до поліції про шахрайське заволодіння ОСОБА_15 коштів товариства. Згідно заяви про злочин, ОСОБА_15 , зловживаючи довірою ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , переконав їх перерахувати кошти на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за договорами поставки товарів та послуг, надавши при цьому виставлені рахунки від цього товариства. У подальшому ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » товарів та послуг не надало, грошові кошти ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не повернуло. Направлені на адресу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » претензії повернулися без вручення. ОСОБА_12 та ОСОБА_10 пояснювали в судовому засіданні, що жодних погроз ОСОБА_15 від них не було, вони лише пропонували йому відшкодувати завдану його шахрайськими діями шкоду ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». В іншому випадку до поліції мала б бути подана заява про вчинення ОСОБА_15 злочину. Вказав на недопустимість доказів, отриманих в результаті проведення обшуку автомобіля, яким користувався ОСОБА_12 , оскільки слідчий суддя при наданні дозволу на обшук, не з'ясовувала обставини справи та необхідність проведення такої слідчої дії. Також ухвала слідчого судді не була оголошена в повному обсязі, а обвинуваченим не було роз'яснено їх правовий статус. Зазначив, що фактично ОСОБА_12 та ОСОБА_10 були затримані, їм було відмовлено у роз'ясненні прав зрозумілою їм мовою, захисник приймав участь лише в кінці обшуку. Затримання обвинувачених процесуальним документом оформлено не було. У проколі обшуку зазначені не всі особи, які приймали участь у проведенні слідчої дії, а також не вказано ідентифікаційні ознаки та серійний номер відеокамери та носій інформації, які застосовувались під час слідчої дії, й здійснювались відеозапис та фотографування.

Захисник ОСОБА_11 також подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , в якій просить скасувати вирок місцевого суду та виправдати ОСОБА_12 за пред'явленим йому обвинуваченням. В обґрунтування скарги захисником покладені доводи майже ідентичні доводам, які викладені в апеляційній скарзі щодо ОСОБА_10 . Посилається на неконкретність пред'явленого ОСОБА_12 обвинувачення, на недопустимість доказів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_12 оскільки слідчий суддя, надаючи дозвіл на проведення цих дій залишив поза увагою, що матеріали провадження та витяг з ЄРДР не містили жодних відомостей про вчинення кримінального правопорушення групою осіб, що не відповідало кваліфікації кримінального правопорушення, внесеного до реєстру. Відповідно негласні слідчі дії не могли бути проведені у разі кваліфікації дій за ч.1 ст.189 КК України. У протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю від 01 червня 2020 року щодо ОСОБА_12 не зафіксовано зустрічей останнього з ОСОБА_15 10 квітня 2020 року. Натомість, зустріч з ОСОБА_15 цього дня зафіксована у протоколі про результати НСРД стосовно ОСОБА_10 , однак результати НСРД цього протоколу для використання їх стосовно ОСОБА_12 легалізовано згідно положень ст.257 КПК України не було, а тому вони не можуть бути використані для доведення вини ОСОБА_12 . Зазначив, що письмова згода ОСОБА_15 на залучення до конфіденційного співробітництва, протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз'яснення прав особи, залученої до конфіденційного співробітництва, постанова про залучення особи до такого співробітництва та до проведення негласних слідчих (розшукових) дій датовані старшим слідчим ОСОБА_21 08 квітня 2020 року, а зареєстровані в режимно-секретному секторі СУ ГУНП в Чернігівській області 09 квітня 2020 року. Тому на думку захисника, проведення 08.04.2020 такої негласної слідчої (розшукової) дії, як -аудіо, - відеоконтролю особи ОСОБА_12 є грубим порушенням Конституції та КПК України. Крім того, в протоколі попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз'яснення прав особи, деякі графи заповнені від руки кульковою ручкою, а також мається виправлення номеру та дати кримінального провадження. Також у порушення вимог ч.1 ст.252 та ч.1 ст.104 КПК України, Старшим слідчим не відображено весь перебіг негласних слідчих (розшукових) дій, обмежившись відображенням лише отриманих під час НСРД результатів. Зокрема, не вказано дату та час, коли ОСОБА_15 прибув у приміщення відповідного слідчого підрозділу для участі в НСРД, не вказано хто з оперативних співробітників чи залучених співробітників встановлював на ОСОБА_15 спеціальне обладнання, не вказано, яке саме було встановлено обладнання (назва та технічні характеристики), не вказаний час, коли ОСОБА_15 вийшов з приміщення оперативного підрозділу та маршрут його пересування для зустрічі з ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , маршрут повернення потерпілого, не зазначено який саме співробітник знімав обладнання для відеоспостереження з ОСОБА_15 , а також особи, які були присутні при вчиненні цих дій. Крім того, зазначені слідчим відомості у вказаних протоколах не відповідають дійсності та фактичним обставинам і спростовуються матеріалами кримінального провадження. Так, відповідно до постанов прокурора від 21 квітня 2020 року дозволу на проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_12 та ОСОБА_10 за участі потерпілого співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_6 надано не було. Інших постанов прокурора про проведення зазначеної НСРД, ухваленої відповідно до вимог ст.251 КПК, яка повинна містити відомості про особу, що буде проводити цю НСРД та обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб, стороні захисту надано не було. Згідно матеріалів кримінального провадження негласні слідчі (розшукові) дії щодо обох обвинувачених проводились 08 квітня, 10 квітня та 04 травня 2020 року, проте в порушення вимог ч.1 ст.106 КПК України, протокол про хід та результати НСРД складено лише 01 червня 2020 року, при цьому хід цих дій в протоколі не відображений, а тривалість переглянутих відео файлів на 16 хв 49 с більше за час, який вказаний у протоколі. Також, органом досудового розслідування здійснювалася фіксація негласної слідчої дії за допомогою технічних засобів, про що свідчить флеш накопичувачі, додані до протоколів НСРД, які не є первісним носієм інформації, яким є технічний засіб, який безпосередньо фіксує певну інформацію (відео - чи аудіо записувальні пристрої). Флеш накопичувач та диск не являються первісними носіями, а тому відповідно до КПК, не можуть бути належними доказами. До того ж, відеозаписи на цих носіях не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, оскільки мало місце монтування даних відеозаписів шляхом переривання відеозапису. В іншій частині доводи апеляційної скарги щодо ОСОБА_12 є аналогічними доводам апеляційної скарги щодо ОСОБА_10 .

Крім того, захисником ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 було подано доповнення до апеляційних скарг захисника ОСОБА_11 , в якому він просив скасувати вирок місцевого суду та виправдати його підзахисного. Вказав, що згідно з матеріалами кримінального провадження, зокрема матеріалами проведених НСРД, підтверджується факт особистої участі обвинуваченого ОСОБА_12 з потерпілим ОСОБА_15 щодо повернення останнім грошових коштів. При цьому, обвинувачений ОСОБА_10 жодних активних дій, які б вказували на вимагання у потерпілого грошових коштів не вчиняв, а лише декілька разів був присутнім під час розмов між ОСОБА_12 та потерпілим ОСОБА_15 . Послався на неконкретність формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_10 , яке містить лише загальний опис дій ОСОБА_12 . Вказав на неврахування місцевим судом висновку семантико-текстуальної експертизи, відповідно до якої у мовленні ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , зафіксованому у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-відеоконтролю особи від 01.06.2020, не міститься висловлювань, зміст яких вказує на наявність прямої або прихованої погрози життю та/або здоров'ю ОСОБА_15 та/або членам його сім'ї, або інших висловлювань, які можна тлумачити як такі погрози. Також вказав на неналежну оцінку показань потерпілого ОСОБА_15 , в якого були наявні підстави для обмовляння ОСОБА_10 , а саме з метою уникнення ним відповідальності за вчинення шахрайських дій. Зазначив, що місцевий суд проігнорував значну частину доказів сторони захисту, не відобразивши їх та не надавши їм належної оцінки.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити з наведених вище підстав; думку прокурора, котрий просив вирок місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.

Будучи допитаними у суді першої інстанції, обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_10 (останній також і в суді апеляційної інстанції) свою вину у скоєнні інкримінованого їм кримінального правопорушення не визнали. Наполягали на тому, що в 2019 році ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке належить їх родині, перерахувало на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 680 000 грн за договорами поставки та надання послуг технікою. Проте, договори не були виконані, а гроші їм не повернуті. Вказані договори були укладені за сприяння ОСОБА_15 , який порекомендував їм ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » влітку 2019 року. З потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_10 зустрічалися кілька разів, щоб повернути свої кошти, оскільки вважають, що він безпосередньо причетний до цих шахрайських дій. Проте, жодних погроз на адресу останнього вони не висловлювали, лише просили його виконати свої зобов'язання.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_10 і ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, їх вина знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав належну оцінку.

Так, допитаний в судовому засіданні місцевого суду потерпілий ОСОБА_15 показав, що у 2019 році до нього звернувся ОСОБА_22 , з метою пошуку контрагентів на поставку продукції. Компанія потерпілого надавала відповідні консультаційні послуги, до цього вони вже співпрацювали з ОСОБА_23 . Серед компаній, які могли надати відповідні послуги було ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у них у свою чергу був перелік товарів, який запитував ОСОБА_24 . Реквізити вказаного підприємства ОСОБА_25 передав він ( ОСОБА_15 ) для перевірки юристами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У свою чергу, реквізити файловим архівом на електронну адресу надіслав представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на прізвище ОСОБА_26 разом з іншими документами, в тому числі і відкритий банківський рахунок. ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » самостійно готувало договори та документи, в яких були усі реквізити. Директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_16 йому спочатку представив ОСОБА_22 , як бухгалтера. Але після підписання договорів він побачив у документах, що вона значиться директором. Потерпілий не мав жодного впливу на відносини вказаних підприємств, оскільки відношення до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » він не має, довіреностей на представництво інтересів від вказаних підприємств не має. Перевіркою підприємства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » займалося особисто ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке і приймало остаточне рішення. Між вказаними підприємствами були укладені відповідні договори, через деякий час він дізнався, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » перевело грошові кошти в сумі приблизно 600 тис грн на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », проте перелік послуг не отримали. Після чого Мкртчяни поклали на нього обов'язок вести перемовини, ніби він знає когось. Коли перемовини зайшли у глухий кут, з боку обвинувачених до нього виникли претензії. Спочатку ініціатором зустрічей з ним був ОСОБА_27 , потім до нього зателефонував ОСОБА_12 , представився батьком ОСОБА_24 , якому він пояснив ситуацію, спочатку було розуміння. Далі вони зустрічались неодноразово та регулярно, після розмов з ОСОБА_12 , вони вже прийняли більш жорсткий характер. Він рекомендував їм все вирішувати у судовому порядку. У подальшому, обвинувачені вимагали від нього грошові кошти. На зустрічі обвинувачені приходили разом та спілкувались вони тільки втрьох, сторонніх осіб при цьому не було. Зустрічались 3-4 рази. Обвинувачені висловлювали вимогу сплатити 670000 грн, тобто повну суму сплачену за договором, потім щоб віддавав частинами періодично по 2000 доларів США. Також вимагали, якщо не може віддати грошима, то переписати на них його підприємство, їхати до нотаріуса складати розписку. Практично всі погрози звучали на підвищених тонах, більш агресивно від ОСОБА_12 . ОСОБА_27 був присутній при розмовах, однак жодних дій щодо припинення незаконних дій свого батька не вживав, більше мовчав або висловлювався більш м'яко, пояснюючи, що це може погано закінчитись. Дослівно, які саме були погрози не пам'ятає. Обвинувачені казали, що у разі невиконання їх вимог, з ним будуть розмовляти зовсім інші люди, що він пошкодує та взагалі не зможе жити в Україні. Щодо людей, які будуть з ним розмовляти, розумів, що це особи, які діють не в правовому полі. Він сприймав погрози обвинувачених серйозно, тому що побоювався за своє здоров'я та життя, що спонукало його звернутись до правоохоронних органів. Протягом зустрічей з обвинуваченими домовились про сплату грошей частинами. Змушений був звернутися із відповідною заявою в поліцію, оскільки обвинувачені від нього вимагали незаконно грошові кошти, переклавши на нього відповідальність за дії сторонніх осіб. До звернення в поліцію, самостійно зафіксував розмову з ОСОБА_12 на диктофон, яку теж передав поліції. Також вказав, що під час останньої зустрічі з обвинуваченими, яка відбулася 04.05.2023 в їх автомобілі, грошові кошти в сумі 30000 грн він передав ОСОБА_12 , який поклав їх до підлокітника, інший обвинувачений знаходився на задньому сидінні.

Допитана в судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_16 показала, що з травня 2019 року працює на посаді директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та є одноосібним власником вказаного підприємства. З обвинуваченими перебуває в ділових відносинах. Будь-яких довіреностей обвинуваченим від підприємства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » вона не видавала. Підтвердила факт укладення договорів з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та підписання нею їх особисто як директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Зазначила, що рішення про укладення договорів між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » приймала особисто. В якості контрагента вказане підприємство запропонував ОСОБА_15 , він привозив рахунки, згідно з якими перераховувались кошти. Вказала, що особисто перевіряла ділову репутацію ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в мережі Інтернет за кодом ЄДРПОУ, вони були без претензій, будь-яких сумнівів у неї не виникло. Гроші за договорами перерахувала, не дочекавшись їх підписання з іншої сторони. Після того, як договори виконані не були, вона запросила ОСОБА_15 до офісу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на АДРЕСА_3 , тоді там також був ОСОБА_27 , за вказаною адресою також знаходиться ресторан, яким володіє останній. Розмова з потерпілим була про те, коли у них будуть матеріали або гроші. Також зазначила, що у ОСОБА_15 вона бачила довіреність, подивилась на неї мигцем, але він її не давав. Вона думала, що це довіреність видана на ім'я ОСОБА_15 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Пояснила, що писали листи та претензії з приводу повернення грошових коштів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на ті адреси, які були в Інтернеті, з позовними заявами до суду або із заявами про вчинення злочину не зверталась.

Окрім показів потерпілого та свідка, вина обвинувачених ОСОБА_12 й ОСОБА_10 підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

- письмовою заявою потерпілого ОСОБА_15 , згідно з якою останній 31.03.2020 звернувся до органів поліції із заявою за фактом вимагання у нього грошових коштів ОСОБА_12 (т.2, а.к.п.73);

- протоколом огляду речей від 02.04.2020 з додатком до нього, відповідно до якого було оглянуто оптичний диск Verbatim 700 MB, наданий потерпілим ОСОБА_15 , із аудіозаписом розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , на якому зафіксовано вимагання обвинуваченим грошових коштів та погрози потерпілому 11.02.2020 (т.2, а.к.п.81-83, 85);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.04.2020 (т.2, а.к.п.54-59), яким зафіксовано вилучення інформації з мобільного телефону марки Iphone X, imei: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_15 . Під час огляду телефону виявлено файли, що містять інформацію про взаємовідносини між ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Також виявлено запис розмови ОСОБА_15 з ОСОБА_12 (т.2, а.к.п.13-53);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.05.2020 з додатком до нього, відповідно до якого отримано доступ до інформації про телефонні дзвінки з абонентського номеру, що належить ОСОБА_15 , та знаходиться у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (т.2, а.к.п.188, 231);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 09.06.2020 з додатком до нього, відповідно до якого було отримано доступ до інформації про телефонні дзвінки з абонентських номерів, що належать ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та інших, що знаходяться у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (т.2, а.к.п.182, 230);

- довідкою-аналізом, проведеного працівниками УОТЗ ГУНП в Чернігівській області на письмове доручення слідчого (т.2, а.к.п.195-196), згідно з якою було опрацьовано технічну інформацію про з'єднання абонента - НОМЕР_5 ( ОСОБА_15 ) з абонентами -0937445267 ( ОСОБА_10 ) та НОМЕР_6 ( ОСОБА_12 ). В ході даного аналізу встановлено, що ОСОБА_12 неодноразово телефонував потерпілому на його номер мобільного телефону, 08.04.2020, 10.04.2020, 04.05.2020, що підтверджено відповідними роздруківками (т.2, а.к.п.197-210, 214-229);

- протоколом про результати проведення НСРД - аудіо, - відеоконтролю особи від 01.06.2020 з додатками до нього відносно ОСОБА_12 , та протоколом про результати проведення НСРД - аудіо, - відеоконтролю особи від 01.06.2020 з додатками до нього відносно ОСОБА_10 , відповідно до яких зафіксовано вимагання обвинуваченими грошових коштів у потерпілого ОСОБА_15 із висловлюванням погроз вбивством та про примусове відчуження його особистого майна на їх користь, яке відбувалось 08.04.2020 на території кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_3 , 10.04.2020 на території, розташованої поблизу автомийки за адресою: АДРЕСА_4 , а також 04.05.2020 поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_5 , (т.3, а.к.п.96 -113, 114,115, 116, 133-139, 140);

- протоколами огляду речей від 03.08.2020, відповідно до яких було оглянуто карти пам'яті, які є додатками до протоколів про результати проведення НСРД - аудіо, - відеоконтролю особи від 01.06.2020 відносно ОСОБА_12 та відносно ОСОБА_10 , де зафіксовано вимагання грошових коштів ОСОБА_12 у потерпілого ОСОБА_15 (т.3, а.к.п.117-126, 141-144);

- протоколом огляду речей (грошових коштів та несправжніх (імітаційних) засобів) від 04.05.2020 з додатком до нього, відповідно до якого оглянуто грошові кошти, які призначені для проведення контролю за вчиненням злочину у ОСОБА_12 та ОСОБА_10 (т.3, а.к.п.157-179);

- протоколом помітки речей (грошових коштів та несправжніх (імітаційних) засобів) від 04.05.2020, відповідно до якого грошові кошти помічено спеціальною хімічною речовиною (т.3, а.к.п.180-181);

- протоколом вручення речей (грошових коштів та несправжніх (імітаційних) засобів) від 04.05.2020, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_15 вручено помічені грошові кошти для проведення контролю за вчиненням злочину (т.3, а.к.п.182-183);

- протоколом про результати проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 05.05.2020 відносно ОСОБА_12 , відповідно до якого зафіксовано факт отримання обвинуваченим грошових коштів від потерпілого (т.3, а.к.п.184-186);

- протоколом про результати проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 05.05.2020 відносно ОСОБА_10 , відповідно до якого зафіксовано факт отримання обвинуваченим грошових коштів від потерпілого (т.3, а.к.п.187-189);

- протоколом обшуку від 04.05.2020, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2020 (т.3, а.к.п.198-200), відповідно до якого було проведено обшук автомобіля марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_3 , у ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 5000 грн, 25000 грн (спеціальні імітаційні засоби) (т.3, а.к.п.204-209, 213);

- протоколом огляду речей від 30.04.2020, відповідно до якого оглянуто оптичний диск Verbatim 700 MB, який наданий потерпілим ОСОБА_15 (т.3, а.к.п.226-229, 230);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 29.05.2020, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду

м. Чернігова від 14.05.2020 (т.2, а.к.п.237), зафіксовано вилучення копій документів, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме:

копії договору поставки № 06/08-19 від 01.08.2019, договору надання послуг технікою №04/07-19 від 02.07.2019, сторонами яких є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;

копії платіжних доручень №47 від 23.09.2019 на суму 337762,00 грн, №48 від 23.09.2019 на суму 172400,64 грн, №49 від 23.09.2019 на суму 93473,64 грн, №50 від 23.09.2019 на суму 70198,20 грн щодо сплати грошових коштів по вказаним договорам (платник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », отримувач ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 »),

копії повідомлення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №1 від 24.03.2020, №9 від 21.10.2019 на адресу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо повернення коштів в сумі 673834,48 грн,

копії претензії ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 25/03-2020 від 25.03.2020 та №25/03-2020/1 від 25.03.2020 з кредиторськими вимогами на суму 603636,28 грн та 70198,20 грн відповідно, на адресу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо повернення грошових коштів (т.2, а.к.п.238 - т.3, а.к.п.1-10);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 11.06.2020, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.05.2020 року (т.2, а.к.п.115), зафіксовано вилучення інформації, яка перебуває у володінні ПАТ АБ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », про рух грошових коштів по рахункам ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », які відкриті в ПАТ АБ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (т.2, а.к.п.116-119);

- виписками по особовим рахункам за 23.09.2019, згідно з якими ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » перерахувало ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » чотири платежі на суму 337762 грн, 172400,64 грн, 93473,64 грн, 70198,2 грн за договорами № 04/07-19 від 02.07.2019 та № 06/08-19 від 01.08.2019 (т.2, а.к.п.120-137);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 11.06.2020, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду

м. Чернігова від 28.05.2020 (т.3, а.к.п.16), згідно з яким було зафіксовано вилучення інформації, яка перебуває у володінні AT « ІНФОРМАЦІЯ_10 », про рух грошових коштів по рахункам ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », які відкриті в AT « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (т.3, а.к.п.17-19);

- виписками по особовим рахункам за 23.09.2019, згідно з якими ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » отримало від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 чотири платежі на суму 337762 грн, 172400,64 грн, 93473,64 грн, 70198,20 грн за договорами №04/07-19 від 02.07.2019 та №06/08-19 від 01.08.2019 на загальну суму 673834,48 грн (т.3, а.к.п.50-51).

Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_10 за ч.2 ст.189 КК України, як вимога передачі чужого майна (вимагання), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства.

Доводи апеляційних скарг сторони захисту здебільшого зводяться до відсутності належних та допустимих доказів, які підтвердили наявність у діях обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

Проте, такі доводи апелянтів колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону та, на переконання колегії суддів, є лише способом уникнення обвинуваченими кримінальної відповідальності.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Під час досудового розслідування та судового розгляду були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні слідчі дії, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

Сторона захисту у поданих апеляційних скаргах посилається на неконкретність сформульованого обвинувачення як щодо ОСОБА_12 , так і щодо ОСОБА_10 .

Підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінально каране.

Правильна кваліфікація забезпечує реалізацію конституційного принципу законності у кримінальному судочинстві (ст.129 Конституції України), гарантує охорону і здійснення прав та свобод людини і громадянина, виступає необхідною умовою призначення справедливого покарання.

Кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Відштовхуючись від зазначеного розуміння формулювання обвинувачення, слідчий, прокурор, викладаючи цей блок інформації, мають виходити з кримінально-правової концепції розуміння складу злочину. Тобто наведені фактичні дані в сукупності повинні створювати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Для забезпечення права на ефективний захист у формулюванні обвинувачення мають бути зазначені ті обставини і з такою деталізацією, які необхідні й достатні для того, аби дозволити обвинуваченому ефективно захищатися від нього. Виклад фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, як і формулювання обвинувачення, з одного боку, повинен бути конкретним і зрозумілим для забезпечення здійснення ефективного захисту від такого обвинувачення, але з іншого боку, в частині способу вчинення кримінальних правопорушень, він не повинен бути настільки детальним, щоб стороння особа могла розцінити його як свого роду «методичні рекомендації» для способу вчинення кримінального правопорушення.

В обвинувальному акті щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_10 повно й чітко викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав установленими, формулювання обвинувачення, а також правову кваліфікацію дій обвинувачених із посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність.

На думку колегії суддів, викладення обвинувачення у спосіб, як це наведено в обвинувальному акті, не створює само по собі умови, що унеможливлюють якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, та не порушує право обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_10 на захист.

При цьому, позиція сторони захисту протягом судового провадження свідчить про те, що ця сторона повністю розуміла зміст обвинувачення і здійснювала захист саме від цього, а не будь-якого іншого обвинувачення.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувальний акт не містить викладу обставин вчинення кримінального правопорушення, в ньому не зазначено конкретно дії кожного з обвинувачених, відсутній виклад обставин щодо об'єктивної та суб'єктивної сторін кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, з наступних міркувань.

Відповідно до статті 189 КК України, вимагання полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Вимагання виражається у незаконній вимозі передачі чужого майна, права на чуже майно, вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.

При цьому, вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства (наприклад, нанесення тілесних ушкоджень, вбивства тощо) щодо потерпілого чи його близьких родичів; обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб (наприклад, обмеження у здійсненні підприємницької діяльності, отриманні дозволів, документів, позбавлення посади тощо); пошкодження чи знищення майна потерпілого чи його близьких родичів або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною (наприклад, спалити приватний будинок, службовий транспортний засіб тощо); розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів і завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна, права на майно, дій майнового характеру в майбутньому (через день, місяць тощо).

Суб'єктивна сторона вимагання полягає у прямому умислі, тобто, винна особа висловлюючи погрозу бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована, усвідомлює, що посягає на чуже майно чи права на майно або спонукає до вчинення будь-яких дій майнового характеру, передбачає, що потерпілому буде завдано матеріальну шкоду і розраховує на настання такого наслідку.

Винна особа діє з корисливих мотивів, маючи за мету протиправне одержання матеріальних благ за рахунок потерпілого.

Вимагання за попередньою змовою групою осіб відповідно до ч.2 ст.28 КК України матиме місце тоді, коли його спільно скоїли дві або більше особи, що заздалегідь до його початку домовилися про спільне його вчинення. Розподіл функцій виконання тут не має значення. Співучасники можуть бути співвиконавцями, а можуть виконувати різні ролі.

Як слідує з формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, ОСОБА_10 , заздалегідь домовившись із ОСОБА_12 про спільне незаконне вимагання у ОСОБА_15 грошових коштів і діючи за попередньою змовою з ним групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, 08 квітня 2020 року, під час зустрічі з потерпілим, пред'явили цю незаконну вимогу. Водночас, ОСОБА_12 погрожував останньому вбивством і примусовим відчуженням на їхню користь особистого майна потерпілого, чим довів до ОСОБА_15 реальність і дійсність реалізації цієї погрози. Далі ОСОБА_10 разом із ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, 10 квітня 2020 року, під час зустрічі з ОСОБА_15 , знову пред'явили останньому незаконну вимогу про передачу їм грошових коштів у сумі 500000 грн. Після цього 04 травня 2020 року, ОСОБА_15 , реально сприймаючи погрози ОСОБА_12 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_10 , про позбавлення його життя та примусове відчуження його особистого майна на їхню користь, зустрівся з обвинуваченими, які згідно з попередньо висловленою незаконною вимогою отримали від потерпілого 30000 грн, як частину від повної суми предмета вимагання.

Викладене обвинувачення в обвинувальному акті було сформульовано достатньо детально, щоб побудувати ефективний захист. Орган досудового розслідування зазначив усі передбачені ч.1 ст.91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні щодо кожного з обвинувачених і відповідають складу вказаного вище кримінального правопорушення.

Сторона захисту, посилаючись на те, що прокурором не в повній мірі розкрито об'єктивну та суб'єктивну сторони інкримінованого ОСОБА_12 та ОСОБА_10 кримінального правопорушення, не вказують, в якій саме частині полягає неконкретність висловлених стороною обвинувачення доводів, в якій частині не розкриті об'єктивна та суб'єктивна сторони кримінального правопорушення, в чому полягає невідповідність викладених обставин щодо події кримінального правопорушення, встановленим обставинам.

Захисник ОСОБА_11 у поданій апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_10 посилався на те, що в порушення положень ст.214 КПК України та Положення про порядок ведення ЄРДР, відомості щодо можливого вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, не були внесені до ЄРДР, а тому здійснення досудового розслідування щодо нього було неможливим.

Зазначені доводи сторони захисту спростовуються наступним.

Так, 31 березня 2020 року до УСР в Чернігівській області ДСР НПУ надійшла та зареєстрована в журналі єдиного обліку заява ОСОБА_15 .

У подальшому, відповідно до п.4 Розділу 3 «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС № 100 від 08.02.2019, зазначена заява була передана до СУ ГУНП в Чернігівській області для розгляду та прийняття відповідних рішень щодо внесення відомостей до ЄРДР.

Слідчим за результатами розгляду матеріалів, які надійшли з УСР в Чернігівській області 01 квітня 2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Як підставу внесення відомостей, реєстратором зазначено матеріали контролюючих та правоохоронних органів, оскільки слідчим розглянуто матеріали, які надійшли від вказаного оперативного підрозділу та на підставі цих матеріалів і були внесені відомості до ЄРДР.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

При цьому, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей за фактом вчинення кримінального правопорушення, а не за фактом внесення відомостей щодо конкретної особи, як помилково вважає сторона захисту.

У подальшому, завданням досудового розслідування якраз і є встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, так як на момент внесення відомостей до ЄРДР така особа може бути невідома, а якщо і відома, то доказів її вини не здобуто.

Згідно з приписами пункту 1 Глави 2 Розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджений Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, до Реєстру вносяться відомості, зокрема, про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування, дізнання або за місцем проведення досудового розслідування (частина 5 статті 36, частина 7 статті 214, статті 216, 218, пункт 4 частини 2 статті 301 КПК); прізвище, ім'я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, прізвище, ім'я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.

З системного аналізу положень КПК України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення слідує, що після надходження заяви першочергово до ЄРДР вносяться відомості про кримінальне правопорушення.

Після цього, на підставі відповідних постанов призначається прокурор - процесуальний керівник та слідчий, про що невідкладно в ЄРДР вносяться відповідні відомості, про керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво тощо.

Отже, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було розпочате 01 квітня 2023 року після внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, а тому всі докази, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку, в тому числі і щодо ОСОБА_10 , були зібрані в рамках досудового розслідування саме цього кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до протоколу огляду речей від 02 квітня 2020 року з додатком до нього, був оглянутий оптичний диск Verbatim 700 MB, який наданий потерпілим ОСОБА_15 , на якому зафіксований аудіозапис розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_12 11.02.2020, зміст якої підтверджує факт вимагання обвинуваченим ОСОБА_12 грошових коштів та висловлення з боку обвинуваченого погрози потерпілому.

Твердження сторони захисту про недопустимість вказаного запису, як доказу у кримінальному провадженні, оскільки він здобутий в результаті негласних слідчих (розшукових) дій не уповноваженою на те особою, не заслуговують на увагу.

Так, згідно з п.15 ч.1 ст.7 КПК України, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, доведення перед судом переконливості й обґрунтованості власних тверджень і доводів щодо висунутого обвинувачення є однією із засад кримінального провадження.

За змістом частин 1-3 ст.22 цього Кодексу кримінальне провадження, що здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.

Зокрема, на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2020 року, слідчому був наданий дозвіл на тимчасовий доступ до мобільного телефону потерпілого з можливістю вилучення копії інформації, яка міститься у ньому.

Під час вилучення інформації з мобільного телефону марки Iphone X, imei: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_15 , були виявлені файли, що містять інформацію про взаємовідносини між ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Також виявлено запис розмови ОСОБА_15 із ОСОБА_12 (т.2, а.к.п.13-53).

Тобто, запис розмови був вилучений вже після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, в результаті проведення слідчої дії - огляд предмету, а отриманій в результаті огляду предмету, інформації була надана належна оцінка у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства.

Згідно з аналізом, проведеним працівниками УОТЗ ГУНП в Чернігівській області опрацювання технічної інформації про з'єднання абонента - НОМЕР_5 ( ОСОБА_15 ) з абонентами - НОМЕР_7 ( ОСОБА_10 ) та НОМЕР_6 ( ОСОБА_12 ), було встановлено, що ОСОБА_12 неодноразово телефонував потерпілому на його номер мобільного телефону: 08.04.2020, 10.04.2020, 04.05.2020, що підтверджено відповідними роздруківками (т2, а.к.п.197-210, 214-229).

Тобто, запис телефонної розмови потерпілого ОСОБА_15 з обвинуваченим ОСОБА_12 , який зробив потерпілий на диктофон або на пам'ять телефону та передав органу досудового розслідування, не може бути оцінений, як матеріали негласної слідчої (розшукової) дії, як у цьому намагається переконати сторона захисту. Вказаний запис є інформацією вилученою в ході проведення слідчої дії - огляд предмету.

За наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності такого запису, який входить до сукупності ключових доказів, покладених в основу обвинувального вироку, учасники судового провадження мали право заявити клопотання у суді першої інстанції про призначення відповідної експертизи цих документів.

Проте, стороною захисту не оспорюється той факт, що це запис саме розмови ОСОБА_12 з потерпілим ОСОБА_15 , як і не оспорюється ідентичність голосів обвинуваченого та потерпілого.

Крім того, сторона захисту вказувала, що внесені до ЄРДР відомості про кваліфікацію кримінального правопорушення за ч.2 ст.189 КК України не відповідали наявним на той час у розпорядженні органу досудового розслідування даним, адже потерпілий у заяві про вчинення кримінального правопорушення не згадував про те, що ОСОБА_12 здійснює вимагання «за попередньою змовою групою осіб». Позиція захисника ОСОБА_11 зводиться до того, що з огляду на штучність первинної кваліфікації вимагання за вказаною ознакою як тяжкого злочину були відсутні законні підстави, передбачені ч.2 ст.246 КПК України, для проведення в цьому кримінальному провадженні НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю стосовно ОСОБА_12 і ОСОБА_10 , тому здобуті за їх результатами докази є недопустимими.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

За правилами пунктів 4, 5 ч.5 ст.214 КПК України до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Зі змісту заяви потерпілого ОСОБА_15 про вчинення кримінального правопорушення від 31.03.2020 слідує, що останній повідомив правоохоронному органу про те, що ОСОБА_12 вимагає в нього грошові кошти з погрозою застосування фізичного насильства.

Згідно з витягом із ЄРДР від 02 квітня 2020 року слідчий на підставі матеріалів правоохоронних органів уніс до вказаного Реєстру відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, з урахуванням наявності даних про висловлену потерпілому під час вимагання погрозу застосування фізичного насильства, обсяг якого підпадав під ознаки передбаченого саме цією частиною вказаної статті. На це вказують й інші фактичні дані, що містяться в досліджених місцевим судом процесуальних документах і судових рішеннях, стосовно повідомлення потерпілим про сприйняття цих погроз як реальної загрози для його життя.

Отже, відомості до ЄРДР внесено з урахуванням повідомленої потерпілим інформації про вчинене щодо нього діяння, що охоплювалося складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, який є тяжким, тому й порушень ч.2 ст.246 КПК України під час отримання дозволу на проведення НСРД не вбачається.

Також захисник ОСОБА_11 у своїй апеляційній скарзі зазначав, що докази, зібрані у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_12 та які могли бути використані для доведення вини ОСОБА_10 , органом досудового розслідування, прокурором не були легалізовані у визначеному ст.257 КПК України порядку. А тому, на його думку, кримінальне правопорушення за фактом вимагання ОСОБА_10 грошових коштів у ОСОБА_17 взагалі не розпочиналося у порядку, передбаченому КПК України, а всі слідчі дії, негласні (розшукові) дії стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 зібрані (здобуті) поза межами кримінального провадження, тому є недопустимими доказами.

Проте, вказані доводи сторони захисту є безпідставними та не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

За правилами ч.1 ст.257 КПК України, якщо в результаті проведення НСРД виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується в цьому кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Тобто, положення вказаної норми застосовуються у випадку, коли під час проведення НСРД в одному кримінальному провадженні було здобуто відомості про вчинення іншого кримінального правопорушення, яке не розслідується в цьому провадженні.

Так, з матеріалів справи було встановлено, що кримінальне провадження було розпочате за фактом вчинення кримінального правопорушення, яке має ознаки ч.2 ст.189 КК України, а не щодо конкретної особи. Під час досудового розслідування було встановлено причетність до вчинення цього злочину ОСОБА_12 . Згодом у процесі збирання доказів, зокрема за результатами проведення 08 квітня 2020 року НСРД, було з'ясовано, що до вчинення кримінального правопорушення у співучасті з ОСОБА_12 може бути причетний також ОСОБА_10 .

З огляду на ці обставини, не було потреби в окремому внесенні відомостей до ЄРДР про вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, оскільки його дії були зафіксовані в межах уже розпочатого кримінального провадження за ознаками вчинення вище згаданого злочину.

Наведеним й спростовуються доводи захисника про те, що докази, використані для доведення винуватості ОСОБА_10 , були здобуті з порушенням вимог ст.214 КПК України стосовно недопущення здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР або без такого і потребували легалізації в порядку ст.257 цього Кодексу.

Посилання сторони захисту на недопустимість доказів, отриманих стосовно обвинувачених у результаті проведення НСРД, не ґрунтуються на нормах КПК України та є неспроможними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12020270000000093 внесено до ЄРДР за ч.2 ст.189 КК України, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням.

Незгода сторони захисту з правовою кваліфікацію внесених до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення є безпідставною, так як потерпілий, звертаючись із заявою до правоохоронних органів, вказував на те, що ОСОБА_12 погрожував йому, у разі неповернення грошових коштів, залучити інших людей для вирішення цього питання, що потерпілим сприймалось, як реальна загроза його життю та здоров'ю.

Отже, органом досудового розслідування була надана правильна оцінка показанням потерпілого та відомості до ЄРДР внесені з вірною правовою кваліфікацією, саме з такою правовою кваліфікацією був скерований до суду й обвинувальний акт щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_10 .

Ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_10 були постановлені у порядку та у спосіб визначений КПК України.

Так, за змістом ч.2 ст.248 КК України, до клопотання слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в межах якого подається клопотання, що спростовує твердження сторони захисту про те, що слідчому судді не подавались матеріали кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.248 КПК України, слідчий, прокурор повинен довести доцільність проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в разі не доведення такої необхідності, відповідно до положень частини 5 цієї статті, слідчий суддя постановляє ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення вказаних негласних дій.

Наявними у матеріалах кримінального провадження документами стверджується, що звертаючись до слідчого судді з клопотанням, слідчий, окрім іншого, зазначив обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення та обґрунтування неможливості отримання відомостей про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в інший спосіб, обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення або встановлення осіб, які його вчинили.

Незгода сторони захисту з ухвалами слідчого судді не є доказом їх необґрунтованості.

Сторона захисту також посилається на грубе порушенням Конституції та КПК України при проведенні такої негласної слідчої (розшукової) дії, як -аудіо, відеоконтролю особи ОСОБА_12 08 квітня 2020 року, так як письмова згода ОСОБА_15 на залучення до конфіденційного співробітництва, протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз'яснення прав особи, залученої до конфіденційного співробітництва, постанова про залучення особи до такого співробітництва та до проведення негласних слідчих (розшукових) дій датовані старшим слідчим ОСОБА_21 08 квітня 2020 року, а зареєстровані в режимно-секретному секторі СУ ГУНП в Чернігівській області 09 квітня 2020 року. Крім того, захисник вказав, що в протоколі попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз'яснення прав особи, деякі графи заповнені від руки кульковою ручкою, а також мається виправлення номеру та дати кримінального провадження.

Наведені доводи захисника не заслуговують на увагу, з наступних міркувань.

Так, 08 квітня 2020 року ОСОБА_15 був залучений до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій і попереджений про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, тобто до початку проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Письмова згода ОСОБА_15 про залучення до конфіденційного співробітництва, протокол про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз'яснення прав особи, залученої до конфіденційного співробітництва, постанова про залучення до конфіденційного співробітництва та до проведення негласних слідчих (розшукових) дій складені та написані 08 квітня 2020 року, тобто, до початку проведення негласних (слідчих) розшукових дій.

Реєстрація вищевказаних документів 09 квітня 2020 року не свідчить про неналежність чи недопустимість, отриманих в результаті проведених негласних слідчих (розшукових) дій відомостей, як на цьому наполягає захисник. Ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не заперечує той факт, що саме 08 квітня 2020 року відбулося підписання вказаних документів.

ОСОБА_15 був залучений до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №12020270000000093 від 01.04.2020 з метою отримання під час досудового розслідування відомостей та речей, які мають значення для кримінального провадження, тобто залучений до проведення будь-яких негласних слідчих (розшукових) дій і відносно тих осіб на які отримано дозвіл слідчого судді.

Жодною нормою кримінального процесуального закону не передбачено обов'язку слідчого виносити окрему постанову щодо залучення особи до конфіденційного співробітництва в одному кримінальному провадженні, але щодо кожного конкретного обвинуваченого, оскільки такі особи на той час можуть бути ще не встановлені. І саме з метою виявлення всіх учасників вчинення кримінального правопорушення, визначення того, які саме дії ними вчинені та чи носять вони кримінально-караний характер і проводяться негласні слідчі (розшукові) дії.

Виправлення в протоколі попередження ОСОБА_15 про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз'яснення прав особи, залученої до конфіденційного співробітництва від 08.04.2020, в номері кримінального провадження та даті внесення відомостей до ЄРДР в кінці процесуального документу, жодним чином не впливає на конституційні права особи та не порушує їх.

Так, у вступній частині протоколу слідчим вказаний правильний номер кримінального провадження та дата його реєстрації. При цьому, у мотивувальній частині, номер та дата були виправлені слідчим тією ж кульковою ручкою, якою був заповнений прокол.

Така помилка є технічною опискою і не є підставою для визнання доказів недопустимими.

Заповнення бланку протоколу частково кульковою ручкою не є порушенням, адже про це зазначено у верхньому правому кутку цього процесуального документу «Таємно (по заповненню) Прим. №1».

Відповідно до положень ч.1 ст.275 КПК України, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Протоколом про результати проведення НСРД - аудіо, відеоконтролю особи від 01 червня 2020 року з додатками до нього відносно ОСОБА_12 , та протоколом про результати проведення НСРД - аудіо, відеоконтролю особи від 01 червня 2020 року з додатками до нього відносно ОСОБА_10 , зафіксований та підтверджений факт вимагання обвинуваченими грошових коштів у потерпілого ОСОБА_15 із висловлюванням погроз вбивством та про примусове відчуження його особистого майна на їх користь.

Факти вимагання з висловлюванням погроз відбувались 08 квітня 2020 року на території кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_3 , та 10 квітня 2020 року на території, розташованої поблизу автомийки за адресою: АДРЕСА_4 , а також 04 травня 2020 року поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_5 , (т.3, а.к.п.96 -113, 114,115, 116, 133-139, 140).

Посилання захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на те, що обвинувачений ОСОБА_10 жодних активних дій, які б вказували на вимагання у потерпілого грошових коштів не вчиняв, а лише декілька разів був присутнім під час розмов між ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , не заслуговує на увагу та спростовується доказами кримінального провадження, у тому числі і доказами, отриманими в результаті проведення НСРД.

Так, інформацією, яка зафіксована в результаті проведення НСРД - аудіо, відеоконтролю особи від 01 червня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_10 був не лише присутній, а і приймав безпосередню участь в розмовах ОСОБА_12 з потерпілим ОСОБА_15 , оскільки він бажав повернення грошових коштів, якими, на думку їх родини, заволодів саме ОСОБА_15 . При цьому, потерпілий під час таких зустрічей був сам, у той час, як обвинувачених було двоє. ОСОБА_12 під час розмови вказував на залучення інших людей до вирішення питання щодо повернення грошей. І в даному випадку є неважливим, що насправді він мав на увазі, так як головним є факт сприйняття потерпілим таких висловлювань обвинуваченого, чи відчував він загрозу своєму життю та здоров'ю.

У той час, коли ОСОБА_12 покладав на потерпілого обов'язок повернути грошові кошти, ОСОБА_10 додав, що до цієї суми ще треба додати ПДВ, який був ним сплачений при перерахуванні грошових коштів.

Вирішити питання повернення грошових коштів через суд обвинувачені категорично відмовились. Це при тому, що вони були не позбавлені такої можливості в рамках правого поля, оскільки грошові кошти були перераховані на офіційний рахунок фірми, яка зареєстрована в державному реєстрі.

Також під час зустрічі 08 квітня 2020 року саме ОСОБА_10 вимагав у потерпілого повернути йому гроші, а 10 квітня 2020 року ОСОБА_10 вказав ОСОБА_15 , що останній їм винен 500 тис. грн.

Крім того, ОСОБА_12 вимагав у ОСОБА_15 відписати їм завод та 500 тис. грн. на їх користь. Під час цієї розмови був присутній і ОСОБА_10 , що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_12 висловлював думку обох.

Також, записи в результаті проведених негласних слідчих (розшукових) дій свідчать про те, що ОСОБА_12 не приймав рішення особисто, а отже діяв не лише в своїх інтересах, а спільно з ОСОБА_10 . Зокрема, під час зустрічі з потерпілим 08 квітня 2020 року вказав ОСОБА_15 , що спитає у ОСОБА_10 чи погодиться останній на те, щоб потерпілий платив кожного місяця по 2000 доларів США.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Тобто, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин.

Як слідує з ч.2 ст.28 КК України, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому, конклюдентними вважають мовчазні дії, з яких можна зробити висновок про дійсні наміри особи. Це, наприклад, обмін жестами, мімікою, певними рухами, внаслідок чого дії співучасників стають узгодженими.

У даному кримінальному провадженні обвинувачені діяли спільно, їх дії були узгодженими. Так, коли ОСОБА_10 зрозумів, що самостійно не зможе повернути грошові кошти, то звернувся до батька ( ОСОБА_12 ), який мав більший вплив, і вдвох вони вимагали гроші у потерпілого, шляхом висловлювання погроз, у тому числі, вказували на можливість залучення до вирішення цього питання «кримінальних авторитетів» міста Чернігова.

Та обставина, що ОСОБА_10 був менш активний у своїх висловлюваннях, ніж ОСОБА_12 не вказує на те, що він не причетний до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, як на цьому наполягає сторона захисту.

Твердження захисника ОСОБА_11 про те, що в протоколах про результати проведення НСРД відсутні назви технічних засобів фіксування та повних даних осіб, які приймали участь у врученні обладнання ОСОБА_15 , а після проведення слідчої дії - знімання обладнання, є непереконливими.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.254 КПК України, відомості про факти та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, розголошенню не підлягають.

Аналогічні за своїм змістом норми закріплено в п.4.12.3 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та які знайшли своє відображення у висновках постанови ІНФОРМАЦІЯ_11 від 29 березня 2021 року, яка зазначила, що до державної таємниці належать відомості про номенклатуру, фактичну наявність спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки: устаткування, апаратури, приладів, пристрів, програмного забезпечення, препаратів та інших виробів, призначених (спеціально розроблених, виготовлених, запрограмованих або пристосованих) для негласного отримання інформації, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці.

Враховуючи, що відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації, є державною таємницею і стосуються не тільки цього кримінального провадження, їх розголошення без належних і обґрунтованих підстав загрожує національним інтересам та безпеці, поняття і ознаки яких визначені в Законі України «Про національну безпеку України».

Отже, місцевий суд правильно зазначив, що право обмеження на розкриття у кримінальному провадженні відомостей, визначених ст.246 КПК України, обумовлено віднесенням їх до державної таємниці та потребою зберігати таємні поліцейські методи розслідування злочинів.

За таких підстав, вказана стороною захисту інформація - є таємною та не підлягає внесенню до протоколу.

Твердження захисника про відсутність у постановах прокурора про контроль за вчиненням злочину відомостей про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , взагалі суперечать положенням кримінального процесуального закону. Так, захисник об'єднав два різних види негласних слідчих (розшукових) дій, які вимагають різного ступеня втручання у права особи, за якою здійснюється відповідний контроль, й залишив поза увагою те, що прокурор не наділений повноваженням надавати доручення на проведення аудіо-, відеоконтролю особи.

Відповідно до положень глави 21 КПК України, контроль за вчиненням злочину та аудіо-, відеоконтроль особи є самостійними видами негласних слідчих (розшукових) дій.

Так, рішення про проведення контролю за вчиненням злочину приймаються виключно прокурором, вони наявні в матеріалах кримінального провадження, за своїм змістом відповідають положенням ст.251 КПК України й підтверджують законність та обґрунтованість проведених слідчих та процесуальних дій. Постанови прокурора містять необхідні відомості про осіб, які будуть проводити негласні слідчі (розшукові) дії та обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб.

За змістом ст.ст. 246, 260 КПК України, рішення про проведення аудіо-, відеоконтролю особи належить виключно до компетенції слідчого судді і прокурор не уповноважений на надання такого дозволу, як безпідставно на це вказує захисник.

Ухвалами слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_12 від 07 та 10 квітня 2020 року був наданий дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_10 .

Отже, здійснення аудіо-, відеоконтролю особи в рамках даного кримінального провадження відбувалось з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, а тому отримані відомості вірно враховані місцевим судом, як належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_12 та ОСОБА_10 у вимаганні з погрозами життю та здоров'ю потерпілого.

Доводи сторони захисту про те, що протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій був складений лише 01 червня 2020 року, в той час як самі слідчі дії були проведені 10.04.2020 року та 04.05.2020 року, що вказує на недопустимість цього доказу, оскільки протокол складений поза межами процесуального строку, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.252 КПК України, фіксація ходу і результатів НСРД повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення НСРД складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Водночас, ч.3 ст.252 КПК України визначено, що протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше, ніж через 24 години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передається прокурору.

Строк дії ухвали слідчого судді, якою був наданий дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_12 встановлений до 05 червня 2020 року, а строк дії такої ухвали щодо ОСОБА_10 встановлений до 08 червня 2020 року.

У цьому кримінальному провадженні протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо обох обвинувачених складені 01 червня 2020 року, після належного опрацювання інформації, зафіксованої на матеріальних носіях, та 02 червня 2020 року зареєстровані в прокуратурі Чернігівської області. Тобто, процесуальна дія вчинена до завершення строку дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. За своїм змістом та формою протоколи відповідають загальним правилам фіксації кримінального провадження.

Посилання захисника на ст.106 КПК України у даному випадку є недоречним, адже питання підготовки протоколу та додатків до нього повністю регулюється ст.252 цього Кодексу та вимогам Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні».

Відтак, відомості, які були здобуті під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, отримані в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом і підстав для визнання їх недопустимими під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено.

Хід проведених негласних слідчих (розшукових) дій в протоколах від 01 червня 2020 року відображений в тому обсязі, який передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Інші доводи апеляційної скарги сторони захисту (щодо відсутності часу прибуття ОСОБА_15 до приміщення оперативного підрозділу, маршруту його слідування до місця зустрічі з обвинуваченими, маршрут його повернення тощо) носять формалістичний характер і не ставлять під сумнів законність проведених слідчий дій. Крім того, стороною захисту не обґрунтовано, яким чином окремі формальні недоліки призводять до істотного порушення прав та свобод людини.

А тому, з огляду на положення ст.87 КПК України, вони не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими.

Крім того, під час огляду речей були оглянуті картки пам'яті, які є додатками до протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю особи від 01 червня 2020 року щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , дослідження яких дає підстави стверджувати, що зафіксованими на них відомостями підтверджується факт вимагання обвинуваченими грошових коштів у потерпілого ОСОБА_15 .

Положеннями ч.2 ст.252 КПК України встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії можуть фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

Відповідно до п. 4.7 вказаної вище Інструкції до протоколу долучаються додатки, якими можуть бути, зокрема, стенограма, аудіо-, відеозаписи, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

До кожної негласної слідчої (розшукової) дії, проведеної в рамках даного кримінального провадженні додані картки пам'яті, на яких зафіксований хід слідчої дії.

Твердження сторони захисту про те, що долучені носії інформації є копіями та мають ознаки змонтованості (стороннього втручання в інформацію, яка фіксувалась), є надуманим, яке нічим, не підтверджується, та спростовується дослідженими в суді першої інстанції записами цих слідчих дій.

За наявності підстав вважати записи змонтованими, сторона захисту не була позбавлена можливості заявити клопотання про проведення експертного дослідження з метою встановлення ідентичності носіїв інформації та виявлення ознак монтажу. Проте, таке клопотання захисника в матеріалах кримінального провадження відсутнє.

Відповідно до протоколів від 01 червня 2020 року, до них були долучені карти пам'яті із записами проведених негласних слідчих (розшукових) дій з вказівкою на інвентарний номер кожної з карток, які є оригіналами, а не копіями, як намагається у зворотному переконати захисник. Ці докази були відкриті стороні захисту 11 вересня 2020 року.

Доказів того, що вказані картки пам'яті є копіями, стороною захисту не надано та під час апеляційного розгляду таких відомостей не встановлено. Час запису та динамічний час зафіксованих дій, відповідають один одному та часу, який вказаний в протоколі, і відсутні підстави вважати, що вони є змонтованими.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що негласні слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні було проведено органами досудового розслідування відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а докази, встановлені внаслідок цих НСРД, є належними та допустимими.

Є безпідставним також і посилання захисника ОСОБА_11 на те, що місцевим судом надана неналежна оцінка показанням потерпілого ОСОБА_15 , так як останній мав реальні підстави обмовляти ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , через те, що шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами товариства, яке перебуває у фактичній власності родини Мкртчян.

Так, стороною захисту не надано доказів того, що потерпілий ОСОБА_15 має відношення до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », перебував із ним у трудових відносинах, або на його ім'я була видана довіреність на представництво інтересів цього товариства.

Ні захисник, ні обвинувачені так і не надали чіткої відповіді на те, що ж заважало директору ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », чи особисто ОСОБА_10 перевірити ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », встановити чи здатне вказане підприємство виконати взяті на себе зобов'язання. Той факт, що потерпілий порекомендував дане товариство, автоматично не свідчить про те, що він заволодів грошовими коштами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », як намагається переконати у цьому суд сторона захисту.

Також наявність заяви ОСОБА_12 , ОСОБА_10 про заволодіння потерпілим грошовими коштами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не є доказом винуватості ОСОБА_15 , у зв'язку з тим, що така заява не була подана до правоохоронних органів, а була вилучена під час проведення обшуку автомобіля ОСОБА_12 , тобто могла використовуватись, як один із засобів вимагання грошових коштів у потерпілого.

За таких підстав, суд першої інстанції надав належну оцінку показанням ОСОБА_15 в сукупності з іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами, які узгоджуються між собою та не містять суперечностей.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що на відміну від обвинувачених, потерпілий ОСОБА_15 був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань.

Крім того, сторона захисту посилається на недопустимість доказів, отриманих в результаті проведення 04 травня 2020 року обшуку автомобіля, яким користувався ОСОБА_12 , оскільки слідчий суддя при наданні дозволу на обшук, не з'ясовувала обставини справи та необхідність проведення такої слідчої дії. Також ухвала слідчого судді не була оголошена в повному обсязі, а обвинуваченим не було роз'яснено їх правовий статус. Також захисник зазначив, що фактично ОСОБА_12 та ОСОБА_10 були затримані, їм було відмовлено у роз'ясненні прав зрозумілою їм мовою, а захисник приймав участь лише в кінці даної слідчої дії. При цьому затримання обвинувачених процесуальним документом оформлено не було. У проколі обшуку зазначені не всі особи, які приймали участь у проведенні слідчої дії, а також не вказано ідентифікаційні ознаки та серійний номер відеокамери та носій інформації, які застосовувались під час слідчої дії, й здійснювались відеозапис та фотографування.

Так, обшук автомобіля марки «BMW X5», р.н. НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні ОСОБА_12 , був проведений 04 травня 2020 року, на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2020 року. За результатами проведеної слідчої дії, були виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 5000 грн та 25000 грн (спеціальні імітаційні засоби) (т.3, а.к.п.204-209, 213).

Під час проведення обшуку ОСОБА_12 та ОСОБА_10 були роз'яснені їх права та обов'язки й забезпечено участь захисника під час проведення обшуку транспортного засобу. При цьому, слідчий, працівники правоохоронного органу, поняті, залучені до проведення вказаної слідчої дії, не мали зупинити її проведення та чекати прибуття захисника, як помилково вважає сторона захисту. Захисник брав участь у слідчій дії з моменту прибуття на місце події.

До того ж захисник не був позбавлений права заявити зауваження з приводу порядку проведення слідчої дії та внести їх до протоколу. Проте, протокол обшуку таких зауважень сторони захисту не містить, у тому числі і щодо незаконного затримання будь-кого з обвинувачених.

За змістом ч.3 ст.236 КПК України, слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишати місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії.

Отже, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 не вважались затриманими, як безпідставно на це вказує захисник, їм лише було заборонено залишати місце проведення обшуку. А тому й відповідно за результатами проведення обшуку не складалось жодне процесуальне рішення про затримання обвинувачених, оскільки такого затримання не було.

У протоколі обшуку зазначені всі особи, що приймали безпосередню участь у проведенні слідчої дії. Слідчий не зобов'язаний вносити до протоколу всіх присутніх на місці події та проведення обшуку осіб.

Доводи захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на неврахування місцевим судом висновків проведеної семантико-текстуальної експертизи, колегія суддів вважає непереконливими, з наступних міркувань.

Під час судового провадження у суді першої інстанції, 13.10.2022 захисником ОСОБА_11 було заявлено клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження висновку експерта № 29383/20-39 від 30.04.2021, за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, проведеної за заявою захисників від 10.11.2021 № 3/11, яка надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_13 10.11.2021 (т.6, а.к.п.28-51).

Згідно з висновком експерта № 29383/20-39 від 30.04.2021, за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, у мовленні ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , зафіксованому у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-відеоконтролю особи від 01.06.2020 та файлах до них, не міститься висловлювань, зміст яких вказує на наявність прямої або прихованої погрози життю та/або здоров'ю ОСОБА_15 та/або членам його сім'ї, або інших висловлювань, які можна тлумачити як такі погрози.

Відповідно до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, для з'ясування наявності об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, а саме вимагання з погрозою вбивства, повинні бути встановленими обов'язкові ознаки: діяння, яке виявляється в незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру; спосіб вимагання - погроза вбивством, яка повинна бути дійсною, а не уявною. Реальність погрози встановлюється судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних фактичних обставин. При вирішенні цього питання, слід ураховувати як суб'єктивний критерій (сприйняття погрози потерпілим), так і об'єктивний (спосіб та інтенсивність її вираження, особу винного, характер стосунків між ними і потерпілим тощо). Для визнання погрози вбивством реальною необхідно встановити, що винний вчинив такі дії, які давали потерпілому підстави побоюватися її здійснення, і що поведінка винного, його стосунки з потерпілим об'єктивно свідчили про реальність погрози.

Судова лінгвістична експертиза - це дослідження тексту, за результатом якого експерт надає письмовий висновок з питань, вирішення яких вимагає застосування спеціальних лінгвістичних знань. Семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання з установлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішуються питання мовленнєвого характеру.

Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об'єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

Отже, під час експертизи на підставі спеціальних знань експерт за встановленою методикою досліджує об'єкт експертизи, який стосуються обставин кримінального провадження.

Натомість суд установлює фактичні обставини кримінального провадження, наявність у діях обвинуваченого обов'язкових ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення та здійснює їх юридичний аналіз за кримінально-правовими правилами оцінки, спираючись на досліджені докази, серед яких можуть бути й висновки експерта.

Не заперечуючи того, що в цьому кримінальному провадженні висновок експерта не є обов'язковим, за певних обставин він дійсно може вплинути на остаточне рішення або позначитися на остаточному рішенні суду за наслідками його оцінки в сукупності з іншими доказами в порядку, передбаченому ст.94 КПК України.

Водночас, колегія суддів не погоджується з мотивами, викладеними в апеляційній скарзі захисника, що висновком експерта за результатами судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи спростовується винуватість ОСОБА_12 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

Дійсно, як зазначено у висновку вищевказаної експертизи, у мовленні ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , зафіксованому у протоколах НСРД, не міститься висловлювань, зміст яких вказує на наявність прямої або прихованої погрози життю та/або здоров'ю ОСОБА_15 та/або членам його сім'ї, або інших висловлювань, які можна тлумачити як такі погрози.

Разом з тим, для доведення в діях обвинувачених вимагання з погрозою вбивства, повинні бути встановленими обов'язкові ознаки такого діяння: незаконна вимога передачі чужого майна (у даному випадку грошових коштів); спосіб вимагання - погроза вбивством, яка повинна бути дійсною, а не уявною. Реальність погрози ОСОБА_15 була встановлена під час судового провадження як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Так, у своїх показаннях потерпілий неодноразово наголошував, що сприймав погрози обвинувачених серйозно, тому що побоювався за своє здоров'я та життя. При цьому, обвинувачені у нього вимагали переписати на них своє підприємство, якщо ОСОБА_15 не може віддати грошима. Практично всі погрози звучали на підвищених тонах. Обвинувачені говорили, що у разі невиконання їх вимог, з ним будуть розмовляти зовсім інші люди, що він пошкодує та взагалі не зможе жити в Україні.

Показання потерпілого ОСОБА_15 є логічними, послідовними, узгоджуються з даними протоколів слідчих дій, які детально досліджені в їх сукупності, та повністю підтверджують винуватість ОСОБА_12 та ОСОБА_10 .

Тобто, на підставі досліджених доказів, судом було встановлено вчинення обвинуваченими таких дій, які давали потерпілому підстави побоюватися їх здійснення, і що поведінка винних, їх стосунки з потерпілим, об'єктивно свідчили про реальність погрози життю та/або здоров'ю ОСОБА_15 та/або членам його сім'ї.

Водночас, сторона захисту у поданих апеляційних скаргах намагається піддати сумніву як показання потерпілого, так і вищевказані письмові докази в кримінальному провадженні, а наданий стороною захисту висновок судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи є єдиним доказом, який на її думку, доводить невинуватість ОСОБА_12 та ОСОБА_10 у скоєнні інкримінованого їм кримінального правопорушення. І посилання захисників на вказаний висновок експерта є нічим іншим як намаганням покращити у такий спосіб процесуальне становище обвинувачених.

Крім того, під час оцінки вказаного висновку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, з точки зору належності, допустимості, достовірності і в сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку з іншими доказами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що висновок судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи не узгоджується з іншими доказами кримінального провадження та суперечить їм, а тому не береться до уваги.

Отже, суд першої інстанції ретельно перевіряв доводи, висунуті захисниками на захист обвинувачених. Викладені у вироку мотиви визнання цих доводів неспроможними і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження, колегія суддів знаходить обґрунтованими і погоджується з ними.

Проявів упередженості щодо обвинувачених з боку органів досудового розслідування і суду вивченням матеріалів кримінального провадження не виявлено. Та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені у вироку докази порівняно з оцінкою їх стороною захисту в апеляційних скаргах, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду.

Отже, висновки суду про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_10 у вимаганні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з погрозою вбивства, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на зібраних у провадженні доказах, які відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достатності й достовірності.

На переконання колегії суддів наведеного вище об'єму доказів достатньо для визнання ОСОБА_12 та ОСОБА_10 винуватими у пред'явленому їм обвинуваченні та ці докази у своїй сукупності беззаперечно доводять їх винуватість.

Невизнання обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_10 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, суд першої інстанції правильно розцінив як спосіб захисту, спробу уникнути відповідальності за вчинене правопорушення та відсутність критичного аналізу своїх дій.

Інші доводи апеляційних скарг повторюють лінію захисту, обрану у суді першої інстанції, а наведені на її обґрунтування аргументи, які були предметом обговорення у суді першої інстанції, знайшли належну оцінку у вироку, правильність якої апелянтами не спростована.

З урахуванням наведеного, колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_12 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, і викладені в апеляційних скаргах доводи сторони захисту не бере до уваги як безпідставні, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг захисника ОСОБА_11 .

Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких, ставлення обвинуваченого до скоєного, дані про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; є фізичною особою-підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно, приймає активну участь у громадському житті Чернігівської громади, де має позитивну характеристику та подяки; відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання; та прийшов до правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.2 ст.189 КК України, із звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_10 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, згідно з вимогами ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

За змістом п.5 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження підлягає закриттю у разі, якщо обвинувачений помер. Якщо вказана обставина виявляється під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття провадження.

Як слідує з наявної в матеріалах кримінального провадження копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 29.11.2024, виданого ІНФОРМАЦІЯ_14 , обвинувачений ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_15 .

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вирок місцевого суду щодо ОСОБА_12 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження у цій частині - закриттю, у зв'язку зі смертю обвинуваченого.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 417, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_10 - без змін.

В порядку ч.2 ст.404 КПК України, цей же вирок щодо ОСОБА_12 - скасувати, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку зі смертю обвинуваченого, а кримінальне провадження в цій частині - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4