Справа № 607/18435/25Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.
Провадження № 22-ц/817/1139/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
20 листопада 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 607/18435/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року (постановлену суддею Вийванком О.М., повний текст якої складено 10 жовтня 2025 року) про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про відшкодування шкоди,
У вересні 2025 року ОСОБА_2 (далі - позивачка, апелянт) звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) про відшкодування шкоди.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року провадження у даній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Роз'яснено ОСОБА_2 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково вважав, що предметом спору у справі є майнова шкода у вигляді невиплаченої позивачці житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, тому правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права.
Звертає увагу на те, що позивачка не заявляла жодних вимог з проханням вирішити публічно-правовий спір. Позивачці 04 серпня 2025 року сплачено кошти в сумі 22160.28 грн в рахунок погашення субсидії за період з 01 жовтня 2023 року.
На думку апелянтки, відсутній спір про правомірність призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Позивачка вимагає від відповідача сплати шкоди за користування коштами - невиплаченої вчасно відповідачем субсидії, а тому такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з виплати субсидій, внаслідок чого у позивачки виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України та ст.1048 ЦК України.
У зв'язку з викладеним позивачка просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином буди повідомлені про день і час слухання справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими, а тому спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини.
27 грудня 2023 року ОСОБА_2 звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії (справа №500/8282/23).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №19001-48919696-2023-1 від 11 грудня 2023 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 08 листопада 2023 року про призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії (справа №500/6960/24).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні субсидії на підставі її заяви від 08 листопада 2023 року № 377473.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області № 19001-48919696-2024-2 від 07 листопада 2024 року про відмову ОСОБА_2 в призначенні субсидії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити субсидію, згідно з поданими ОСОБА_2 заявами від 08 листопада 2023 року № 377473 та від 15 жовтня 2024 року № 391096, починаючи з 2023 року.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 у справі № 500/6960/24.
У вказаній ухвалі зазначено, що у звіті про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №500/6960/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило про призначення житлової субсидії на усі зазначені житлово-комунальні послуги в межах соціальних норм та нормативів за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2024 року, з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року. До звіту про виконання рішення суду відповідач долучив підтвердження призначення житлової субсидії згідно з рішенням від 15 липня 2025 року № 1900-48919696-2025-4.
У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася у Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області з цивільним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відшкодування шкоди (справа №607/18434/25).
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 подала заяву про встановлення судового контролю у справі № 500/6960/24 і така заява була задоволена. Таким чином лише 04 серпня 2025 року ОСОБА_2 сплачено кошти в сумі 22160.28 грн в рахунок погашення субсидій за період з 01 жовтня 2023 року. Через затримки виконання рішення суду ОСОБА_2 має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України та проценти нараховані в розмірі, передбаченому п.1 ч.1 ст.1048 ЦК, тобто на рівні облікової ставки НБУ.
У зв'язку з викладеним, позивачка просила суд стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань пеню за користування коштами в розмірі 22871.38 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункти 1, 2, 8 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що предметом цього позову є стягнення процентів за безпідставне збереження коштів, три відсотки річних та інфляційні витрати за невиконання рішення адміністративного суду щодо правомірності призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачене статтею 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18, провадження № 14-158цс20, дійшла висновку про те, що ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Доводи апелянтки про те, що вона вимагає від відповідача сплати шкоди за користування коштами - невиплаченої вчасно відповідачем субсидії, що вирішуються судами в порядку цивільного судочинства, колегія суддів відхиляє, оскільки спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 24 листопада 2025 року.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома