Провадження №2/447/857/25
Справа №447/1402/25
(заочне)
24.11.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Новороздільської міської ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Процесуальні дії у справі.
08.05.2025 орган опіки та піклування Новороздільської міської ради в інтересах ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову покликалися на те, що на підставі ст. 165 Сімейного кодексу України з метою захисту прав малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертаються із вказаним позовом до суду, оскільки відповідач ОСОБА_2 є матір'ю малолітнього ОСОБА_1 . Батько хлопчика помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідача ОСОБА_2 вироком Миколаївського районного суду Львівської області у справі №443/1341/19 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області 12.01.2021 відповідачу скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 05.12.2019 та направлено для відбування покарання. 24.07.2020 рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради №l34 ОСОБА_1 за заявою відповідача влаштовано в приватний заклад родинний дім «Жива Перлина». Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради №55 від 23.02.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. 25.03.2021 рішенням виконавчого комітету Ходорівської міської ради опікуном позбавленої батьківського піклування дитини ОСОБА_1 призначено ОСОБА_3 . 24.05.2023 відповідач звільнена з ДУ «Збаразька виправна колонія (№63)». 11.12.2024 відповідач звернулась до служби у справах дітей Новороздільської міської ради із заявою про повернення дитини ОСОБА_1 , вказала, що проживає у АДРЕСА_2, офіційно працює в ТОВ «Гетьман» швачкою. Відповідно до акту обстеження умов проживання відповідача від 30.12.2024, встановлено, що відповідач у вказаному будинку винаймає одну кімнату. У будинку, брудно, стійкий запах тютюну, опалення у помешканні відсутнє. У кімнаті, яку винаймає відповідач є стіл, шафа для одягу, комод, односпальне ліжко на двох з дитиною. Для проживання дитини не створено належних умов: холодно, не прибрано, речі розкидані. У кімнаті стіни вкриті пліснявою, по кутах мокрі шпалери відстали від побілки. За результатами обстеження відповідачу рекомендовано підшукати інше житло та створити належні умови для безпечного і комфортного проживання, навчання та розвитку дитини. Питання можливості / неможливості передачі дитини ОСОБА_1 для подальшого виховання ОСОБА_2 виносилось на засідання комісії з питань захисту прав дитини Новороздільської міської ради у січні, лютому та березні 2025 року. Проте, відповідач на засідання комісії не з?являлась. Відповідно до листа служби у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради, за результатами бесіди з малолітнім ОСОБА_1 встановлено, що дитина заперечує щодо позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_2 відносно нього. За інформацією опікуна дитини ОСОБА_3 , мати ОСОБА_1 останній раз відвідувала дитину наприкінці грудня 2024 року. Після цього вона не приїжджала, не телефонувала до хлопчика. ОСОБА_2 не є отримувачем соціальних послуг, такі даній особі не надавались, оскільки відповідач на контакт із фахівцями не виходить, на телефонні дзвінки не відповідає. На засідання Комісії, яке відбулось 14.04.2025 відповідач не з?явилась, працівники служби у справах дітей Новороздільської міської ради повідомили, що заявниця на контакт з грудня 2024 року не йде, на телефонні дзвінки не відповідає, відтак, усі члени комісії проголосували про неможливість передачі дитини ОСОБА_1 для подальшого виховання відповідачу. Відповідний висновок затверджений на засіданні виконавчого комітету Новороздільської міської ради 15.04.2025 та прийняте рішення №112. Також, у зв?язку з неможливістю передачі ОСОБА_1 для подальшого виховання відповідачу, на засіданні комісії 14.04.2025 розглянуто питання про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи всі обставини справи, наявні матеріали, усі члени комісії одноголосно підтримали відповідне рішення. Органом опіки та піклування Новороздільської міської ради питання про стягнення аліментів із відповідача на користь дитини ОСОБА_1 не виноситься, оскільки такі призначені відповідно до рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 14.02.2022 у справі №443/1781/21. Таким чином, просять позов задоволити.
09.05.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача, згідно з якою місце проживання (перебування) ОСОБА_2 не встановлено.
27.05.2025 до суду надійшла відповідь на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача з ГУ ДМС України у Львівській області.
Копію ували про відкриття провадження, копію позовної заяви з доданими до такої документами відповідач ОСОБА_2 отримала 19.06.2025, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 37).
Відзиву у встановлений строк відповідач не подала, із заявами чи клопотаннями до суду не зверталася, у судові засідання не з?являлася.
01.09.2025 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
19.11.2025 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивача, відповідно до якого представник органу опіки та піклування просить проводити розгляд справи за відсутності їх представника, просять позов задоволити.
Згідно із ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд встановив:
Відповідач у справі ОСОБА_2 записана матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.02.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жидачівського управління юстиції у Львівській області, актовий запис №15. Батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записаний ОСОБА_4 (а.с. 7).
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 14.02.2018 Жидачівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 38 років, про що 11.07.2016 складено відповідний актовий запис №13 (а.с. 8).
З копії відповіді начальника державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» Міністерства юстиції України від 05.08.2024 на запит служби у справах дітей виконавчого комітету Новороздільської міської ради встановлено, що засуджена ОСОБА_2 , 1984 року народження, відбувала покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці у ДУ «Збаразька виправна колонія (№63)», початок строку: 08.02.2021, кінець строку: 08.05.2024, на підставі вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 11.01.2022 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України. ОСОБА_2 звільнена з установи 24.05.2023 відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 16.05.2023 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково строком на 11 місяців 22 дні. Вибула до АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Вказане також стверджується довідкою про звільнення серії ТЕР №0978 від 24.05.2023. Крім цього, 05.05.2023 такій було встановлено адміннагляд (а.с. 13).
З копії довідки про доходи, виданої ОСОБА_2 10.12.2024 №54, встановлено, що така працевлаштована на посаду швачки у ТОВ «Гетьман», що у м. Стрий по вул. Міхновського, 5-а, код ЄДРПОУ: 31475246. У листопаді 2024 року ОСОБА_2 отримала дохід у розмірі 7 419,05 грн. (а.с. 14).
З місця роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно (а.с. 25).
30.12.2024 на підставі листа служби у справах дітей Новороздільської міської ради від 13.12.2024 з метою обстеження умов проживання ОСОБА_2 комісією у складі головних спеціалістів служби у справах дітей Стрийського міськвиконкому, фахівця соціальної роботи Стрийського міського центру надання соціальних послуг проведено обстеження умов місця проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , який винаймає відповідач та у якому проживає без реєстрації. Комісією вказано, що у будинку холодно, брудно, стійкий запах тютюну, опалення у помешканні відсутнє, санвузла немає, туалет на вулиці. Для проживання та розвитку дитини не створено належних умов, у кімнаті холодно, не прибрано, розкидані речі. Стіни вкриті пліснявою (а.с. 16).
Згідно з копією висновку про стан утримання, навчання та виховання дитини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008, складеного 14.01.2025, дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактичного проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном якого є директор родинного дому «Жива перлина» ОСОБА_3 , вказано, що дитина навчається у 5 класі гімназії імені Святих Бориса і Гліба у с. Бортники Стрийського району, додатково гуртків не відвідує. Риси характеру: організований, товариський, спокійний. Дитина забезпечена: безкоштовним харчуванням, одягом відповідно до сезону, пройшла повний курс медичного обстеження, на диспансерному обліку не перебуває. Дитина перебуває на повному приватному забезпеченні. Щомісячно на дитину виплачується державна соціальна допомога, яка витрачається за призначенням. Акт обстеження умов проживання дитини, складений 12.12.2024, відповідно до якого створено задовільні умови проживання, навчання та розвитку дитини. Опікун до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався. Опікун - директор родинного дому « Жива перлина » добре виконує свої обов?язки стосовно підопічного - дитини позбавленої батьківського піклування (а.с. 17).
Згідно з копією довідки, виданою 06.11.2024 директором гімназії імені святих Бориста і Гліба с. Бортники Стрийського району, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 5 класі вказаної гімназії (а.с. 18).
З копії характеристики учня 5 класу ОСОБА_1 від 06.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 навчається в даній школі з вересня 2020 року. Хлопець фізично і розумово розвинутий. Учень має високий рівень навчальних досягнень з усіх предметів. Надає перевагу предметам гуманітарного циклу, має широкий кругозір, любить читати. Вміє висловлювати власну думку з допомогою вчителя. Має багатий словниковий запас. Мовлення виразне, емоційне, вміє декламувати вірші. Дитина має добре розвинену довільну увагу, вільно переключається з одного виду діяльності на інший. Програмний матеріал засвоює швидко. Має добре розвинену пам?ять, швидко запам?ятовує навчальний матеріал і легко його відтворює. Організований, вміє самостійно працювати з книгою, заучувати матеріал. Дотримується режиму дня, реагує на похвалу чи осуд вчителя. Правила поведінки виконує на вимогу вчителя. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, ставиться з повагою до старших (а.с. 19).
11.12.2024 ОСОБА_2 звернулася із заявою до служби у справах дітей Новороздільської міської ради, у якій просила повернути їй дитину ОСОБА_1 , оскільки вона відбула призначене судом покарання в ДУ «Збаразька ВК (№63)», проживає у АДРЕСА_2 (а.с. 20).
Листом начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради від 03.04.2025 на лист начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Новороздільської міської ради повідомлено, що за результатами бесіди з малолітнім ОСОБА_1 , дитина заперечує щодо позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_2 відносно нього. За інформацією опікуна дитини ОСОБА_3 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 останній раз відвідувала дитину наприкінці грудня 2024 (а.с. 21).
ОСОБА_2 не надаються соціальні послуги, оскільки ОСОБА_2 на контакт із фахівцями не виходить, на телефонні розмови не відповідає, за вказаною адресою не проживає (а.с. 22).
З копії довідки №1931, виданої 24.04.2025 відділом державної реєстрації виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області, у квартирі АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими відповідач ОСОБА_2 (власник), ОСОБА_7 , ОСОБА_1 (син) (а.с. 23).
15.04.2025 рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради №112 вирішено вважати неможливим передачу дитини ОСОБА_1 для подальшого виховання матері ОСОБА_2 та затверджено висновок про таке (а.с. 24, 25-26).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Новороздільської міської ради Львівської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважають за доцільне позбавити батьківських прав відповідача (а.с. 28-29).
Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області №113 від 15.04.2025 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 » затверджено вищевказаний висновок (а.с. 27).
Оцінка суду.
При вирішенні цього спору суд, передусім, бере до уваги інтереси малолітньої дитини, враховує положення та принципи Загальної декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конвенції ООН про права дитини, Європейської соціальної хартії, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, на підставі яких дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно із статтею 9 Конвенції, Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім за інтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.
Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із ч. 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 11 вищевказаного Закону, сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 14 вищевказаного Закону передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Відповідно до зазначеної правової норми батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно з ч. 4 ст. 164 СК України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 встановлено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей. Для того, щоб позбавлення батьківських прав було «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може таке найкраще задоволити інтереси дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006).
У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України», суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Відповідна правова позиція застосована і в постанові ВС від 29.09.2021 у справі №459/3411/17, провадження № 61-10531св21.
ЄСПЛ у справі «Ньяоре проти Франції» зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії»). Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (справа «Хазе проти Німеччини»).
Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (справа «К.А. проти Фінляндії». Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа «Мозер проти Австрії», «Валлова і Валла проти Чеської Республіки»).
Відтак, необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина може бути розлучена зі своїми батьками, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 19.09.2018 у справі №486/709/16-ц, провадження N 61-23711св18.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені ст. 166 СК України.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері, батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08.04.2020 року у справі №645/731/18, від 29.01.2020 у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 у справі №640/15049/17, від 13.03.2019 у справі №631/2406/15-ц, від 24.04.2019 у справі №331/5427/17.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Відповідно до п. 15, 16, 18 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Вказане міститься у постанові ВС від 05.04.2019 у справі №570/3742/17, провадження №61-47457св18.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 наголосив на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ прийшов висновку, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.
Під час розгляду даної справи суду надано докази того, що відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_1 , який проживає у родинному домі «Жива перлина» у с. Бортники Стрийського району, опікуном якого є ОСОБА_3 . Дитина навчається у 5 класі гімназії імені Святих Бориста і Гліба у с. Бортники Стрийського району. З матеріалів справи та покликань представника позивача вбачається, що з грудня 2024 року мати не цікавиться життям дитини, не відвідує сина та не спілкується із ним, не приділяє увагу вихованню та розвитку дитини
Таким чином, відповідач самоусунулася від виховання свого сина ОСОБА_1 , тобто, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, свідомо не вчиняє дій для повернення дитини до своєї сім'ї з родинного дому «Жива перлина», попри написання заяви у службу у справах дітей, оскільки у подальшому не вчинила жодної дії, а саме не з'являлася на засідання комісії з питань захисту прав дитини Новороздільської міської ради, на якому вирішувалося питання щодо передачі дитини матері для подальшого виховання. Враховуючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також те, що в інтересах дитини є турбота та підтримка і з боку батьків, позбавлення батьківських прав матері дитини у даному випадку є доцільним, оскільки така міра відповідальності, що є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, з огляду на наявні у справі та матеріали, є обґрунтованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Проте, представником позивача у позовній заяві зазначено, що рішенням Жидачівського районного суду Львівської області у справі №443/1781/21 від 14.02.2022 з відповідача стягуються аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім цього,суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 1-4 ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, судовий збір слід стягнути з відповідачки у розмірі 1 211,20 гривень у дохід держави.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 7, 19, 135, 141, 150, 164, 166, 167, 169, 180, 181, 183, 191, 243 СК України, ст. 8, 11, 12, 14 Закону України «Про охорону дитинства», постановою Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007, ст. 141, 223, 247, 259, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у справі у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок у дохід держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - орган опіки та піклування Новороздільської міської ради, місцезнаходження: вул. Грушевського, 24, м. Новий Розділ, Стрийський район, Львівська область, 81652, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04056210.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 24.11.2025.
Суддя Головатий А.П.