ЄУН 337/4574/25
№2/337/2482/2025
(заочне)
18 листопада 2025 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Ухань М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про усунення перешкод в користуванні права власності шляхом зняття арешту з нерухомого майна,
02.09.2025 позивачка ОСОБА_3 в особі свого представника - адвоката Стадніченко Я.М. звернулася до суду через систему «Електронний суд» з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 07.08.2006 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Право власності на квартиру було зареєстровано за нею 09.08.2006. З метою відчуження даної квартири вона звернулась до приватного нотаріуса, яким було з'ясовано, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.08.2006 року, тобто після придбання нею квартири, було зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, номер запису про обтяження №5514748 (реєстраційний номер обтяження №3656226 від 29.08.2006), підстава - постанова серії АА №759852, видана 01.08.2006 ДВС у Хортицькому районі, д/в ОСОБА_6 , суб'єкт обтяження - ОСОБА_5 , РНОКПП відсутній.
В подальшому її представниками було з'ясовано, що арешт на майно - зазначену квартиру, частка якої належала боржнику ОСОБА_5 , було накладено державним виконавцем в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №АС-68, виданого 23.06.1993 року Жовтневим районним судом про стягнення з ОСОБА_5 ,1962р.н., мешкає: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку, щомісячно, починаючи з 21.05.1997 і до повноліття дитини. Наразі таке виконавче провадження на виконанні не перебуває. Крім того, за даними ДРАЦС виявлено актовий запис про смерть №879, складений 21.11.2019 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про смерть ОСОБА_5 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . 05.05.2025 представник позивачки звернувся до Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі з вимогою зняти арешт, накладений на вказану квартиру на підставі постанови державного виконавця АА № 759852 від 01.08.2006 року, однак листом начальника Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі від 07.05.2025 року за № 47943/29.25-41 повідомлено про відсутність підстав, що визначені ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» щодо припинення чинності обтяження №5514748. Разом з тим, наявність вказаного обтяження перешкоджає їй як законному власнику вільно розпоряджатись своїм майном, у зв'язку з чим вона вимушена звернутись до суду з цим позовом. Оскільки фактично арешт був накладений в забезпечення виконання аліментних зобов'язань боржника ОСОБА_5 перед ОСОБА_2 , остання є належним відповідачем за її позовом.
Просить усунути їй перешкоди у здійсненні праві власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , шляхом зняття арешту, накладеного постановою державного виконавця ДВС у Хортицькому районі серія АА № 759852 від 01.08.2006 року, та скасування заборони на відчуження нерухомого майна.
Ухвалою суду від 03.09.2025 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.
30.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивачки - адвоката Стадніченко Я.М., в яких вона підтримала позовні вимоги повністю та надала додаткові докази щодо віднесення ОСОБА_2 до належного відповідача.
Ухвалою суду від 04.11.2025 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивачки - адвокат Москаленко Д.Ф. не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивачки.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, відзиву на позов чи зустрічного позову, а також будь-яких клопотань/заяв по суті спору не подала.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачки на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку.
Представник третьої особи - Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, будь-яких клопотань/заяв по суті спору не подав.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07.08.2006 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Несмашною О.С., реєстровий № 1121.
Вказану квартиру позивачка ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , - продавці, яким кожному належало по 1/2 частині квартири.
Право власності за позивачкою ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в установленому законом порядку 09.08.2006. Відповідні відомості містять в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і станом на 10.04.2025.
Крім того, встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 10.04.2025 також містяться відомості про обтяження (арешт) нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження №5514748 від 29.08.2006 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №3656226 від 29.08.2006), підстава реєстрації обтяження - постанова серії АА №759852, видана 01.08.2006 ДВС у Хортицькому районі, д/в ОСОБА_6 , суб'єкт обтяження - ОСОБА_5 , РНОКПП відсутній.
Згідно з постановою державного виконавця ДВС у Хортицькому районі Щедрої А.В. серія АА №759852 від 01.08.2006, арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_5 , 1962р.н., було накладено в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №АС-68, виданого 23.06.1993 року Жовтневим районним судом про стягнення з ОСОБА_5 , 1962р.н., мешкає: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку, щомісячно, починаючи з 21.05.1997 і до повноліття дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Листом №47943/29.25-41 від 07.05.2025 Хортицький ВДВС у м.Запоріжжі відмовив позивачці ОСОБА_1 в знятті арешту з вказаної квартири, пославшись на відсутність для цього підстав, визначених ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також судом встановлено, що боржник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Державному реєстрі актових записів цивільного стану громадян наявний актовий запис №879 про його смерть, складений 21.11.2019 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Ст.41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Аналогічні положення закріплені в ст. 319,321 ЦК України.
Крім того, відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені
законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше
прямо не випливає із закону або незаконність набуття права
власності не встановлена судом.
При цьому, згідно з ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом в порядку, встановленому законом.
На підставі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.11,57 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - серпень 2006, державний виконавець для забезпечення реального виконання рішення може накладати арешт на майно боржника.
Відповідно до ст.60 цього ж Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Арешт з майна боржника може також бути знятий за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо
витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Крім того, відповідно до ст.50 зазначеного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу
державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або
витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.
В даному випадку, суд виходить з того, що позов про усунення перешкод в здійсненні права власності, в т.ч. шляхом зняття арешту з майна, може бути пред'явлений власником, а також особою, яка на законній підставі володіє майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 і від 11.09.2018 року у справі №905/1926/17).
Особа, яка є власником (володільцем) майна, на яке накладений арешт державним виконавцем, і не є стороною виконавчого провадження, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 року у справі №554/8004/16-ц).
Так, судом достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру позивачка набула правомірно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріального 07.08.2006. Право власності було зареєстровано в установленому законом порядку 09.08.2006.
При цьому, вДержавному реєстрі речових прав на нерухоме майно на цей час міститься запис про обтяження (арешт) нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яке було застосовано постановою державного виконавця Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі від 01.08.2006 та зареєстровано в реєстрі 29.08.2006, тобто після набуття позивачкою ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру.
Разом з тим, виходячи з того, що державна реєстрація є офіційним визнанням державою факту обтяження шляхом внесення даних до державного реєстру, що робить її юридично чинною, суд вважає, що само по собі накладення арешту на нерухоме майно боржника, за відсутності на час укладення договорів купівлі-продажу у державному реєстрі запису про таке обтяження, а також доказів щодо обізнаності боржника про встановлену заборону відчужувати майно, не може бути підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними. Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №204/9189/19.
В даному випадку правомірність набуття позивачкою права власності на вказане нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 07.08.2006 ким-небудь із заінтересованих осіб не оспорена, жодних відомостей про визнання цього договору недійсним або його нікчемність матеріали справи не містять.
Отже, позивачка ОСОБА_1 як законний власник має право вимагати усунення перешкод в здійсненні свого права власності на зазначену квартиру шляхом зняття арешту з неї.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави стверджувати, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що підлягає примусовому виконанню.
Як вже зазначалось, арешт на спірну квартиру було накладено державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 в межах певного виконавчого провадження з метою забезпечення виконання боржником ОСОБА_5 судового рішення про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку, щомісячно, починаючи з 21.05.1997 і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Наразі строк виконання зазначеного рішення суду сплинув. Жодної інформації про те, що вказане судове рішення не було виконано боржником, а також, яким чином (з яких підстав) було завершено відповідне виконавче провадження, матеріали справи не містять. Визначені законодавством строки зберігання завершених виконавчих проваджень фактично сплили.
Крім того, боржник ОСОБА_5 помер в 2019 році, тобто його правоздатність припинена.
Позивачка ОСОБА_1 не була/не є стороною відповідного виконавчого провадження, а також не є спадкоємцем боржника ОСОБА_5 .
Відповідачка ОСОБА_2 як стягувач, на користь якої державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_5 , у зв'язку з чим вона є належним відповідачем у цій справі, жодних заперечень проти позову ОСОБА_1 не подала, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду, в судове засідання не прибула та позовні вимог не спростувала.
Представник третьої особи - Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі, також будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду вказаної справи, в судове засідання не прибув, письмових заперечень проти позову не подав, інформації про рух вказаного виконавчого провадження не надав та доводи позивачки не спростував.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ ст.1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).
Крім того, принцип законності передбачає, що положення національного законодавства повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними у своєму застосуванні. Держава зобов'язана надавати судові процедури, які забезпечують необхідні процесуальні гарантії, які дозволяють особам ефективно відстоювати свої права і їх виконання. Відсутність процесуальних гарантій щодо можливості захисту свого права на мирне володіння майном, яке призводить власне до порушення такого права, визнається втручанням у право мирного володіння майном особи.
З урахуванням фактично встановлених обставин справи, суд вважає, що перебування майна позивачки ОСОБА_1 під зареєстрованим обтяженням за відсутності законних правових підстав для цього перешкоджає їй реалізувати своє право вільно розпорядитись цим майном і є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.
За вищевикладених обставин, враховуючи загальні засади цивільного судочинства та практику ЄСПЛ, суд вважає, що порушене право власності позивачки ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно підлягає захисту шляхом усунення перешкод в здійсненні права власності та зняття арешту з нього.
Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.15,16,182,317,319,321,328,334,391 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,280,282 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Усунути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , перешкоди в здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 та зняти арешт нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця ВДВС у Хортицькому районі м.Запоріжжя від 01.08.2006 року, серія АА №759852, номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 5514748.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 24.11.2025.
Суддя Н.А.Мурашова
18.11.2025