Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/2535/25
про продовження запобіжного заходу
21 листопада 2025 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі колегії:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю: прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № № 220241011100000555 від 23.07.2024 р. за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України,
В провадженні Подільського районного суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з визначенням застави виначеною попередньою ухвалою та покладення на нього обов'язків, мотивуючи тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, експерта та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, просив змінити міру запобіжного заходу ОСОБА_10 з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_10 заявив клопотання про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний з тримання під вартою, а саме на домашній арешт в нічний час, мотивуючи тим, що будь-які ризики зазначені прокурором на даний час відсутні та не доведені.
Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію адвоката ОСОБА_7 .
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , виходячи із наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ч 1. ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1)особисте зобов'язання; 2)особиста порука; 3)застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, ризик переховування обвинуваченого обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки: санкцією ч. 2 ст. 113 КК України, передбачено покарання за вказаний злочин, який інкримінується обвинуваченому, у виді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При аналізі ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, суд виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_11 перебуваючи на волі та з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчиняти дії направленні на примушення до зміни показів свідків, потерпілого та експерта, які не допитані в судовому засіданні.
Достатньою підставою, що свідчить про ймовірність вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 іншого кримінального правопорушення є той факт, що він обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги наявність ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися після розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці проживання, зважаючи на те, що провадженню перебуває на стадії підготовчого судового засідання, що у своїй сукупності свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, колегія суддів приходить до висновку про доведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких він обвинувачуються, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, свідчить, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
З огляду на викладене клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_10 на строк шістдесят днів, з можливістю внесення застави визначений попередньою ухвалою в сумі 302 800 грн., задовольнити.
Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити частково та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру застави, відраховуючи з 21.11.2025, тобто по 19.01.2026 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183,199,331КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, із утриманням в Київському СІЗО, тобто по 19 січня 2026 включно.
Розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.09.2025 року, у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн. (триста дві тисячі вісімсот грн.), залишити без змін.
Копію ухвали скерувати начальнику Київського слідчого ізолятора - для виконання, прокурору та захиснику - для відома.
Копію ухвали вручити обвинуваченому.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали у разі внесення застави покласти на прокурора.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3