Справа № 758/4646/25
Категорія 43
01 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київпастранс" про відшкодування шкоди, -
В квітні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про відшкодування моральної шкоди.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 4 січня 2025р. в місті Києві навпроти входу до Центрального залізничного вокзалу на місці зупинки громадського транспорту - автобуса №114 на ОСОБА_1 впала стійка з покажчиком зупинки автобусів маршруту №114 «Залізничний вокзал Центральний» (дорожній знак 5.45.1), що підтверджується рапортами відділу поліції на станціях залізничного транспорту ГУ НП в м.Києві. Технічний стан дорожнього знаку не відповідав встановленим вимогам безпеки, що становило загрозу для життя та здоров'я пішоходів.
Звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивачка зазначає, що її після події відразу бригадою екстреної швидкої медичної допомоги було доставлено до Київської міської клінічної лікарні №17, де відповідно їй було поставлено діагноз «забійна рана тім'яної області голови зліва», були накладені шви, які потрібно було зняти 12 січня 2025р.. Позивачка зазначає, що їй була надана медична допомога: огляд рентгенографія черепа, первинна хірургічна обробка рани. Також були надані рекомендації: спостереження сімейного лікаря невролога за місцем проживання, вживання знеболюючих за необхідністю.
У позовній заяві позивачка зазначає, що 6 січня 2025р. вона звернулася до Контактного центру міста Києва стосовно травми голови, яку отримала внаслідок падіння стійки із дорожнім знаком. Позивачка зазначає, що звернення було зареєстровано та передано на розгляд до відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» - Дирекції по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної інфраструктури.
Позивачка вказує що після події також звернулися до сімейного лікаря зі скаргою на головні болі, головокружіння після отриманої травми 4 січня 2025р. За результатами консультації було зроблено висновок щодо необхідності проведення МРТ ГМ з подальшою консультацією невропатолога.
Під час лікування були придбані ліки та медичні препарати на суму 3360,30 грн.
Окрім витрат на придбання ліків та медичних препаратів позивачка зазначає, що їй було спричинено моральну шкоду, адже вона перенесла біль, хвилювалась за стан свого здоров'я, втратила апетит та нормальний сон.
Посилаючись на вимоги статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода повинна відшкодовуватися в повному обсязі особою, яка її завдала, та вимоги статті 1195 ЦК України, відповідно до якої юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо, позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., на відшкодування майнової шкоди витрати, понесені на лікування, у розмірі 3 360,30 грн., 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 4 квітня 2025р. було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
29 травня 2025р. до суду надійшов Відзив на позовну заяву від відповідача КП «Київпастранс». У Відзиві фактично відповідач погодився на відшкодування витрат, понесених позивачкою ОСОБА_1 на придбання ліків та первинне обстеження. Втім, відповідач заперечував щодо стягнення на користь позивачки 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Відповідач звертав увагу суду на те, що твердження про спричинення моральної шкоди базуються на припущеннях позивачки, позивачка не зазначала, в чому саме полягає спричинена їй моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача спричинено таку моральну шкоду, з чого саме виходила відповідачка, визначаючи розмір шкоди на суму 50000 грн.
29 травня 2025р. від відповідача також надійшла заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу. Відповідач з посиланням на правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, яка надається адвокатом Богуцьким Іваном Олександровичем, до розміру 3028 грн.
13 червня 2025р. від позивачки ОСОБА_1 надійшла Заява про збільшення позовних вимог. Позивачка зазначає, що 1 травня 2025 року, тобто вже після подання позовної заяви, вона була вимушена знову звернутися до лікаря невролога через постійний періодичний головний біль, що супроводжував її весь час після травми та свідчив про можливі ускладнення, спричинені падінням дорожнього знаку. Вартість консультації та УЗД судин голови та шиї на апараті склала 2700,00 грн. Зазначає, що позивачці були призначені додаткові лікувальні заходи та були понесені витрати на придбання нею медичних препаратів на суму 1492,70 грн.
Позивачка також зазначила, що 5 травня 2025р. їй було надано послуги з діагностики шийного відділу хребта. Відповідно до акту та квитанції вартість робіт рентгену склала 1300грн. 19 травня 2025р. позивачка повторно звернулася до лікаря невролога, за який відповідно до рахунку на оплату від 19 травня 2025 року сплатила 1000 грн. За результатами огляду лікаря позивачка понесла витрати відповідно до призначень медичних препаратів на суму 1323,52 грн.
Таким чином, стверджувала, що понесла додаткові витрати на лікування в загальній сумі 7816,22 грн.
Отже, у зв'язку зі збільшенням позовних вимог, позивачка просила стягнути з відповідача КП "Київпастранс" на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. та витрати, понесені на лікування, у сукупному розмірі 11 176,52 грн., а також 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1211,20 грн. судового збору.
20 червня 2025р. від відповідача Комунального підприємства "Київпастранс" надійшли Заперечення на заяву про збільшення позовних вимог. Відповідач заперечував щодо стягнення витрат у розмірі 7816,22 грн., адже як вбачається з консультативних висновків лікаря-невролога від 1 травня 2025 року та від 19 травня 2025 року головні болі ОСОБА_2 спричинені порушенням сну, яке триває з початку бойових дій. Посились на те, що витрати на придбання ліків у сумі 7816,22 не відносяться до події, яка мала місце 4 січня 2025р.. Крім того відповідач зазначив, що в Україні надається безоплатна медична допомога. Відповідачка без належних для того підстав скористалася платними медичними послугами в ТОВ «Медичний центр «Верум», тоді як могла пройти обстеження в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я за місцем свого проживання. Відтак, відповідач просив відмовити позивачу у стягненні моральної шкоди в повному обсязі та відмовити в задоволенні позовних вимог згідно Заяви про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025р. було прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням збільшених позовних вимог. Відповідачу було запропоновано подати відзив на заяву про збільшення позовних вимог.
Відзив на заяву про збільшення позовних вимог не надходив, а відтак, суд при ухваленні судового рішення керувався запереченнями на заяву про збільшення позовних вимог, які було подано 20 червня 2025р..
У судове засідання представник позивачки не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, якою підтримав заяву про збільшення позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що 4 січня 2025р. відбулося падіння покажчика зупинки автобусів маршруту №114 «Залізничний вокзал Центральний» (дорожній знак 5.45.1) на місці зупинки громадського транспорту - автобуса №114 на ОСОБА_1 .
Так, рапортами відділу поліції на станціях залізничного транспорту ГУ НП в м.Києві від 4 січня 2025р. зафіксовано те, що 4 січня 2025р. о 10.18 год. надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що на жінку впав дорожній знак на автобусній зупинці площа Вокзальна, 1, місто Київ. Під час виходу у складі слідчо-оперативної групи було опитано свідка, який підтвердив, що під час різкого пориву вітра на жінку впав дорожній знак, пізніше він викликав швидку медичну допомогу, яка забрала до лікарні постраждалу. Під час виїзду до Київської міської клінічної лікарні №17 була опитано постраждалу ОСОБА_1 , яка з приводу події зазначила, що під час різкого пориву вітру на неї впав дорожній знак. Пояснила, що претензій ні до кого вона немає, від написання заяви та проходження СМЕ вона відмовляється та після надання медичної допомоги в лікарні вона поїхала до себе додому без госпіталізації.
4 січня 2025р. у відділенні нейрохірургії КМКЛ №17 було оглянуто ОСОБА_1 з діагнозом «забійна рана тім'яної області голови зліва», надана медична допомога, проведено огляд, рентгенографію черепа. Рекомендовано спостереження у сімейного лікаря, невролога за місцем проживання, вживання знеболюючих за необхідності; рекомендовано обробляти рану Бетадином , шви зняти 12 січня 2025р..
На проведення МРТ головного мозку позивачка понесла витрати у розмірі 2900 грн., придбала рекомендовані лікарем ліки 4 січня 2025 року на суму 460,30 грн., а всього понесла витрати на суму 3360,30 грн.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що для відшкодування шкоди необхідне доведення позивачкою сукупності умов: наявність самої шкоди, протиправна поведінка особи, яка її завдала, та наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між цією поведінкою та виникненням шкоди.
Суму 3360,30 грн. на відшкодування матеріальної шкоди позивачка просила стягнути у первісній редакції позовної заяви.
З медичної довідки від 04.01.2025 вбачається, що позивачка зверталася зі скаргами саме у зв'язку з падінням на голову дорожнього знаку. Понесені позивачкою витрати на суму 3360,30 грн. є такими, що доводяться матеріалами справи та такими, що перебувають в причино-наслідковому зв'язку з падінням знаку.
Подаючи заяву про збільшення позовних вимог та обґрунтовуючи понесені додаткові витрати, позивачка вказувала, що 01.05.2025 отримала консультацію у лікаря-невролога та пройшла УЗД судин голови та шиї на апараті, вартість яких встановила 2700 грн. Також вказувала, що придбала додаткові медичні препарати на суму 1492,70 грн., а в подальшому 5 травня 2025р. провела діагностику шийного відділу; вартість послуги становить 1300 грн. В подальшому, 19 травня 2025 р. звернулася на консультацією до лікаря невролога, вартість консультації складала 1000 грн.; в подальшому придбала рекомендовані лікарем неврологом ліки на суму 1323,52 грн.
Вирішуючи питання про те, чи є витрати, понесені 1 та 19 травня 2025р. на отримання консультативного висновку лікаря-невролога, УЗД обстеження та придбання медичних препаратів, такими, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, суд перевіряє, чи були такі витрати необхідними та такими, які перебувають у причинному зв'язку з подією, яка відбулася 4 січня 2025р., у зв'язку з падінням на позивачку дорожнього знаку.
Так у консультативному висновку лікаря невролога від 1 травня 2025р. вбачається, що позивачка звернулася до лікаря з зі скаргами на періодичні двобічні головні болі стискаю чого характеру, які минають самостійно, які відбуваються приблизно 2 рази на тиждень часто на тлі порушеного сну. Порушення сну триває з початку бойових дій.
На основі запису у консультативному висновку та відсутності вказівки на те, що позивачка звернулася до лікаря зі скаргами на стан здоров'я саме у зв'язку з подіями падінням на неї дорожнього знаку, суд не вбачає підстав для констатування того, що звернення до лікаря в травні 2025 р. пов'язане з подіями, які відбулися 4 січня 2025р.
Відтак, витрати, про відшкодування яких за рахунок відповідача просить позивачка у заяві про збільшення позовних вимог, не є такими, що пов'язані з подією 4 січня 2025р., які підлягають відшкодуванню відповідачем на підставі статті 1166 та 1195 ЦК України.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.
Виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення. Право на відшкодування моральної немайнової шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020р. у справі №216/3521/16-ц).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправної поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральної шкодою, вина особи, яка завдала моральну шкоду (постанова ОП Верховного Суду у справі №214/7462/20).
Матеріалами справи доведено, що у зв'язку з падінням дорожнього знаку на позивачку, останній було спричинено ушкодження здоров'я, що є безумовною обставиною, яка свідчить про спричинення моральних страждань. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, який здатен компенсувати страждання позивачки, суд вважає справедливим, розумним, та таким який буде співмірними з спричиненою моральною шкодою розмір на її відшкодування 10000 грн.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано Договір про надання правничої допомоги від 12.02.2025 року, акт виконаних робіт від 31 березня 2025р. Суд вважає розумними, співмірними, необхідними та такими, які пов'язані із судовим розглядом справи витрати у розмірі 4000 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений неї судовий збір.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст. ст. 4, 76, 77, 80, 81, 141, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київпастранс" про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (код ЄДРПОУ 31725604, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3360,30 грн. на відшкодування майнової шкоди, 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 4000 грн. витрат на правничу допомогу, 1211,20 грн. судового збору, що разом становить 18571,50 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 50 коп.).
В решті позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення (або вручення) повного судового рішення.
Суддя Т.В. Войтенко