Справа №:755/21112/25
Провадження №: 2-а/755/724/25
про залишення позовної заяви без руху
"24" листопада 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Коваленко І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправними дій та скасування рішення №3210100100000605 від 15 жовтня 2025 року, -
Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Дейнека Сергій Леонідович, звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з вимогами:
«Визнати протиправним та скасувати рішення №3210100100000605 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства від 15.10.2025 року, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про примусове видворення громадянина Російської Федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з України».
Вивчивши матеріали адміністративного позову та долучені до нього додатки на предмет дотримання вимог процесуального законодавства щодо форми та змісту адміністративного позову, суддя доходить наступних висновків.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України)
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень частин 1, 2, 5-9 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Частиною 5 статті 10, пунктом 4 частиною 1 статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до ст. 1, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 2 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому за змістом статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 року №8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 року (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, що визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
За приписами частин 1, 3, 4 статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Так, позов подано від імені громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 представником - адвокатом Дейнекою Сергієм Леонідовичем, у змісті позовної заяви, яка викладена українською мовою, представником не зазначено чи зрозумілий позивачу зміст позовної заяви, чи володіє позивач українською мовою, чи не потребує перекладу поданих до суд документів та участі перекладача в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи, що позивач є громадянином іншої держави, до позову слід долучити подане власноруч письмове підтвердження позивача, що останній володіє українською мовою та в повній мірі розуміє викладене у позовній заяві, або надати засвідчення перекладача про те, що подана позовна заява перекладена позивачу на мову якою він відповідно володіє.
Виходячи з положень частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 19, 20, 25, 94, 160, 161, 169 КАС України, суд ,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправними дій та скасування рішення №3210100100000605 від 15 жовтня 2025 року, - залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше, ніж п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Суддя :