Справа №:755/18278/24
Провадження №: 2-а/755/759/25
"24" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
17.10.2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського інспектора Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Коваленка Анатолія Віталійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
17.10.2024 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позов передано на розгляд судді Коваленко І.В.
18 жовтня 2024 року ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
У зазначений строк від позивача до суду надійшла позовна заява в новій редакції, в якій позовні вимоги пред'явлено до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
За змістом позовних вимог ОСОБА_1 просить суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №3222672 від 08.10.2024 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 121 КУпАП.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 08.10.2024 року близько 18 години 50 хвилин позивач рухався в селищі Ладан Прилуцького району Чернігівської області, де за допомогою проблискового маячка був зупинений поліцейським патрулем нібито за правопорушення, що у причепа не працюють габаритні вогні. Позивач надав документи для перевірки та певні пояснення стосовно зауважень поліцейського. Під час спілкування з поліцейським позивач як не заперечував своєї вини, так і не визнавав її. Після перевірки документів поліцейський на деякий час відділився до іншого поліцейського. В цей час позивач знаходився в автомобілі і чекав на початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, щоб в порядку розгляду справи ознайомитися з наявними доказами, надати офіційно свої пояснення і подати клопотання про бажання скористатися правничою допомогою, оскільки в діях поліцейського вбачав вже певні правопорушення і упередженість стосовно себе. У той час, коли до позивача підійшов поліцейський Коваленко А.В., позивач вже побачив у нього в руках постанову. На зауваження позивача щодо необхідності дотримання ст.268 КУпАП, поліцейський відповів, що це вже все не має значення і показав складену постанову. Окрім того, коли поліцейський підійшов з постановою позивач помітив нагрудну камеру та запитав, чи ведеться відеофіксація. Поліцейський підтвердив цей факт. Позивач зауважував, що його не попередили у відповідності до ст.40 Закону України «Про національну поліцію». Однак, відповіді позивач е отримав. Потім поліцейський передав позивачу постанову для ознайомлення.
Позивач вказує, що фактичного розгляду справи про адміністративне правопорушення не відбулось, йому не було надано права скористатись своїми правами у відповідності до ст. 268 КУпАП, а тому у графі 8 постанови позивач поставив відмітку: «не роз'яснено» і підпис. Також при ознайомленні з постановою позивач помітив відсутність у графі 7 постанови: «до постанови додаються» записи стосовно доказів, на підставі яких було розглянуто адміністративну справу та посилання на технічний пристрій, на який велася відео фіксація.
Звертає увагу на відсутність належних доказів вчинення правопорушення.
Зважаючи на викладене, позивач вважає, що постанова ЕНА №3222672 від 08.10.2024 року винесена поліцейським інспектором Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівський області старшим лейтенантом поліції Коваленком А.В. безпідставно та з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
28 грудня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова винесена поліцейським інспектором Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівський області старшим лейтенантом поліції Коваленком А.В. у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, постанова відповідає встановленій формі, а отже інспектор діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством. Вказує, що 08.10.2024 року позивач, рухаючись в селищі Ладан Прилуцького району по вул.Прилуцькій на автомобілі марки SKODA модель FABIA, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював керування транспортним засобом з причіпом д.н.з. НОМЕР_2 , в якого не працювали габаритні вогні в темну пору доби, чим порушував п.31.4.3 ПДР. Позивача було зупинено на підставі пункту 1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». У подальшому позивачу було роз'яснено положення ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України, ст.307 КУпАП та ч.2 ст.308 КУпАП. За результатами розгляду адміністративної справи відносно позивача було винесено постанову серії ЕНА №3222672 від 08.10.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Таким чином, за твердженням відповідача, поліцейським ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області лейтенантом поліції Коваленком А.В. під час розгляду справи відносно позивача було дотримано всі вимоги чинного законодавства України, а оскаржувана постанова є законною та такою, що не підлягає скасуванню.
21.02.2025 року позивач подав відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушеннямінакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2024 року поліцейським інспектором Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівський області старшим лейтенантом поліції Коваленком А.В. винесено постанову серії ЕНА №3222672 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08 жовтня 2024 року о 18:50 год. у селищі Ладан Прилуцького району по вул.Прилуцькій керував автомобілем SKODA FABIA, д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом НОМЕР_2, в якого не працювали габаритні вогні, чим порушив вимоги ДСТУ 3649:2010, п. 6.1.5, чим порушив вимоги пункту 31.4.3 ПДР України - керування водієм транспортним засобом, що має несправність зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його заборонена, переобладнано з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 121 КУпАП.
Відповідно до п. 31.4.3 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Згідно частино 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого виявляє причини та умови, що спричиняють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Поліцейські, під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, керуються наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».
Відповідно до п. 4 Розділу 1 Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно п. п. 1, 2, 8 Розділу 3 Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Конституційний Суд України у пункті 2.3 мотивувальної частини вказаного рішення зазначив, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
В той же час, вказане Рішення Конституційного Суду України ухвалено до внесення змін до законодавства про адміністративні правопорушення Законом України від 14.07.2015 №596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", яким розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Отже, наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у поліцейського як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених статтею 126 КУпАП, на місці вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За нормою ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Статтею 1 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затвердженими наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 № 630 закріплено, що цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси).
Відповідно до п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, кількість, колір та наявність приладу зовнішнього світлового на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, зокрема: Задній габаритний ліхтар має бути червоного кольору, у кількості 2 або 4 (два обов'язково і, за відсутності контурних вогнів, два факультативно на КТЗ категорій М2, М3, N2, N3, О2, О3, О4), необхідність установлення задніх габаритних ліхтарів є обов'язково для всіх категорій КТЗ.
В свою чергу, частиною першою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).
Згідно частин 1 та 4 статті 32 Закону України «Про дорожній рух», переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.
Отже, транспортні засоби повинні мати зовнішні світлові прилади, які повинні відповідати вимогам конструкції транспортного засобу, у разі переобладання - вказані зміни повинні бути відображені у реєстраційних документах.
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. При цьому, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України)
За наведених обставин, за відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, суд приходить до висновку що наведені поліцейським в оскаржуваній постанові обставин вчинення правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи, оскільки у справі відсутні докази, які б мали підтвердити вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Згідно статі 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд вважає недоведеним.
Статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд першої інстанції повинен був розглядати справу.
З огляду на наведені вище норми законодавства, Суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні в частині позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі ст. 139 КАС України, суд присуджує стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигувань суб'єкта владних повноважень судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 605 грн. 00 коп.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, 222, 251, 252, 256, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2, 4, 5, 6, 7, 211, 217, 241, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3222672 від 08 жовтня 2024 року, винесену поліцейським інспектором Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівський області старшим лейтенантом поліції Коваленком А.В.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигувань суб'єкта владних повноважень судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 605 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (ЄДРПОУ: 40108651, місцезнаходження:14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 74,).