Справа №:755/11262/25
Провадження №: 4-с/755/101/25
"22" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Оніщука О.Р.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 на дії/бездіяльність державного виконавця, суд, -
Скаржник ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду зі скаргою на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відповідно до вимог просить суд:
Зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Київ) Бондара О.Д. скерувати виконавчий лист до В/Ч НОМЕР_1 виконавчий лист з метою відрахування військовою частиною 20 % від грошового забезпечення ОСОБА_1 для погашення збитків потерпілому (стягувачу) ОСОБА_2 :
Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 30.04.2025 р., а саме зняти арешт з розрахунку: філія Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 351832, код отримувача 3129318493, картковий номер рахунку НОМЕР_2 .
Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 на підставі виконавчого листа №755/1476/20 виданого 18.11.2021 р. Дніпровським районним судом м.Києва.
Відповідно до вказаного судового рішення стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 828,07 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
В межах даного виконавчого провадження було накладено арешти на майно та кошти боржників, що підтверджується постановою про накладення арешту на кошти боржника від 30.04.2025 р.
Починаючи з 2004 р. скаржник проходить службу в лавах ЗСУ у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується відповідною довідкою .
В грудні 2024 р. скаржник повідомив суб'єкта оскарження про те, що він проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 та щоб вказаний виконавчий лист було скеровано до бухгалтерії вказаної військової частини для відрахування з нього 20 % від його заробітної плати, так - як блокування його рахунку ( накладення арешту) перешкоджає скаржнику повноцінно здійснювати захист батьківщини, так -як скаржник не може придбати собі особисті речі, одяг та обмундирування необхідне для проходження служби в рядах ЗСУ.
З врахуванням вище викладеного скаржник вважає, що діями суб'єкта оскарження порушуються вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а також права скаржника на розпорядження своїм майном.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 р. в рамках даної справи відкрито провадження.
В судове засідання представник скаржника подав заяву про розгляд справи у його відсутність та просив її задовольнити з обставин викладених в скарзі.
Суб'єкт оскарження та зацікавлена особа ОСОБА_2 в зал судового засідання не з'явилися, про розгляд справи в суді сповіщалися належним чином .
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов наступного, що відповідно до ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державне виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 447 -1 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 на підставі виконавчого листа №755/1476/20 виданого 18.11.2021 р. Дніпровським районним судом м.Києва.
Відповідно до вказаного судового рішення було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 828,07 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
В межах даного виконавчого провадження було накладено арешти на майно та кошти боржників, що підтверджується постановою про накладення арешту на кошти боржника від 3.12.2021 р.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, відповідно до ст. 17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах , передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рн/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства , держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 року по справі ,,Шмалько" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухвалено будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Як слідує з матеріалів справи, що боржник ОСОБА_1 проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 та відповідно до виписки з карткового рахунку НОМЕР_2 отримує заробітну плату на вказаний рахунок.
Про працевлаштування боржника суб'єкта оскарження було повідомлено, про що свідчить відповідь від 24.12. 2024 р.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Також статтею 68 даного Закону передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Також статтями 69, 70 даного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.
Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 на дії/бездіяльність державного виконавця задовольнити частково.
Зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Київ) Бондара О.Д. скерувати виконавчий лист до В/Ч НОМЕР_1 виконавчий лист з метою відрахування військовою частиною від грошового забезпечення ОСОБА_1 для погашення збитків потерпілому (стягувачу) ОСОБА_2 :
Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 30.04.2025 р., а саме зняти арешт з розрахунку: філія Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 351832, код отримувача 3129318493, картковий номер рахунку НОМЕР_2 .
Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 22.09.2025 р.
Суддя: