головуючий суддя у першій інстанції: Щербаков В.В.
24 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/14590/24 пров. № А/857/32533/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі-Сервіс" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 460/14590/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі-Сервіс" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
29.11.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакі-Сервіс" ( далі ТзОВ Лакі-Сервіс" ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2024р. №15604/17000704, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі - 153 969,76 грн.
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 13.11.2024р. №0010587-1306-1700;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 13.11.2024р. №6188/17-00-13-06-08 про опис майна у податкову заставу.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2025р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ТзОВ "Лакі-Сервіс" подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2023р. ТОВ «ЛАКІ-СЕРВІС» (покупець) (по тексту договору сторона В) та фірма Dongguan Benson Automobile Glass Co., LTD (Китайська народна республіка) (по тексту договору сторона А) (постачальник) уклали зовнішньоекономічний договір поставки № 1.
В п.1.1. договору видно, що сторона А погоджується назначити Сторону В своїм покупцем продукції для бізнесу по заміні автомобільного скла торгової марки LAMISHIELD, Veltrio, XYG, Benson, а також покупцем листового скла (Float-скло) в цілях реалізації автоскла і листового скла в України. Сторона В погоджується вважати Сторону А своїм постачальником для бізнесу по заміні автомобільного скла і листового скла. По даному договорі сторона А зобов'язується виготовити і поставити на підставі заявок Сторони В автомобільне скло, листове скло і інші аксесуари, а сторона В зобов'язується прийняти і оплатити товар згідно інвойсів по виставленим заявкам.
п.6.2.2. Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється або на умовах 100% передоплати від суми виставленого інвойсу згідно заявки протягом 10 банківських днів з дати отримання інвойсу або оплата після отримання товару згідно виставленого інвойсу.
На виконання умов вищевказаного контракту, позивач здійснив ряд платежів, за якими перераховано валютні кошти фірми - нерезиденту Dongguan Benson Automobile Glass Co., LTD (Китай) на загальну суму 111058,47 дол. США.
Зокрема, але не виключно, ТзОВ «Лакі-Сервіс» сплатив на користь нерезидента:
- 36500,00 дол. США за платіжною інструкцією в іноземній валюті (SWIFT) від 30.11.2023р.;
- 12500,00 дол. США за платіжною інструкцією в іноземній валюті (SWIFT) № 18 від 29.12.2023р.;
- 22000,00 дол. США за платіжною інструкцією в іноземній валюті (SWIFT) № 19 від 30.01.2024р.
У зв'язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, Правлінням Національного банку України прийнято Постанову від 24.02.2022 № 8 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями від 07.07.2022р., якою встановлено з 05 квітня 2022 року граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів.
п.6.3. вищевказаного договору передбачено, що Термін поставки товару Стороною А має складати 60 календарних днів з моменту отримання замовлення.
Разом з тим, 19.04.2024р. позивач отримав від фірми Dongguan Benson Automobile Glass Co., LTD Повідомлення «Про настання форс-мажору за договором № 1 від 01.07.2023р.», за змістом якого його контрагент офіційно повідомив ТОВ «ЛАКІ-СЕРВІС» про те, що воєнні дії на території України розцінюються як форсмажорна обставина, про яку йдеться у листі ТПП України, у зв'язку із блокуванням морських портів України, а також щодо блокування українського кордону зі сторони Польщі. І що ці обставини унеможливлюють вчасного виконання фірмою Dongguan Benson Automobile Glass Co., LTD зобов'язань у раніше погоджені строки і що такі строки будуть подовжені.
Так, за вищевказаними платежами від Позивача, контрагент здійснив поставку товару:
- на суму 19728,89 дол. США відповідно до вантажної митної декларації 24UA206020003855U1 від 12.03.2024р.;
- на суму 21026,49 дол. США відповідно до вантажної митної декларації 24UA206020009574U1 від 25.06.2024р.
Станом на 31.08.2024р. розрахунки по зовнішньоекономічному імпортному контракту № 1 від 01.07.2023р., укладеного з фірмою - нерезидентом Dongguan Benson Automobile Glass Co., LTD (Китай) не закрито, сальдо розрахунків становить 30 244,52 дол. США.
На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС Рівненській від 17.09.2024р. та наказу Головного управління ДПС в Рівненській області №2220-п від 17.09.2024р., відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п.78.1. ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, відповідно до листа ДПС України від 02.04.2024р. №9520/7/99-00-07-05-02-07 та інформації, яка надана банками до Національного банку України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «ЛАКІ-СЕРВІС», з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 01.07.2023р. №1 за період з (01.07.2023р. - 31.08.2024р.
Результати перевірки оформлено актом перевірки від 01.10.2024р. №14761/Ж5/17-00-07-01/43927268.
Відповідно до висновків акту перевірки, контролюючий орган встановив наступні порушення вимог ч.1 ч.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018р. №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, а саме:
- порушення законодавчо встановлених строків надходження обладнання при здійсненні зовнішньоекономічного імпортного контракту контракту №1 від 01.07.2023р., укладеного з фірмою - нерезидентом Dongguan Beson Automobile Glass Co., LTD (Китай):
- на суму 16 771,11 дол.США / 675895,86 грн.;
- на суму 22 000,0 дол.США / 906 129,40 грн.
На підставі висновків, що наведені в акті перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 15604/17000704 від 22.10.2024 грн. у відповідності до п. 5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та визначив суму штрафних санкцій у розмірі 153969,76 грн.
13.11.2024р. Головне управління ДПС України у Рівненській області склав податкову вимогу форми «Ю» №0010587-1306-1700 на суму боргу 153969,76 грн.
Крім того, 13.11.2024р. контролюючий орган відповідно до ст.89 ПК України прийняв рішення про опис майна у податкову заставу 6188/17-00-13-06-08, у зв'язку з чим зареєстроване публічне обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018р. № 2473-VIII (Закон №2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
ч.1 ст.3 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
В ст.11 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
п.21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 02.01.2019р. № 5 (далі Положення № 5), визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Згідно ч.1,ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
У зв'язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, Правлінням Національного банку України прийнято Постанову від 24.02.2022р. № 8 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями від 07.07.2022р., якою встановлено з 05 квітня 2022 року граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
ч.6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Із змісту п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України видно, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Тобто, пеня є формою фінансовою відповідальності платника податків за порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюють контролюючі органи. Пеня є грошовим зобов'язанням платника податків, яке визначається (нараховується) контролюючим органом у випадку встановлення порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюють контролюючі органи і застосовується в порядку, який передбачений для податкових повідомлень-рішень.
Отже, пеня, як форма фінансової відповідальності платника податків (резидента) за порушення валютного законодавства нараховується у розмірі, що передбачений Законом України «Про валюту і валютні операції», а застосовується в порядку, що визначений Податковим кодексом України.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що кількість днів прострочення дебіторської заборгованості за контрактом від 01.07.2023р. перевищило гранично допустимі терміни, що не оспорюється сторонами.
Доводи апелянта стосуються правозастосування норм законодавства, що передбачають підстави для звільнення від відповідальності за порушення граничних строків у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин.
В п.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» видно, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
п.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
З викладеного випливає, що нарахування пені відповідно до ч.5 ст.13 Закону зупиняється у разі якщо виконання договору зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин.
При цьому, підтвердженням наявності форс-мажорних обставин, що дає підстави для зупинення нарахування пені за порушення Закону є отриманий в установленому Законом порядку сертифікат.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. встановлено, що у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався., на даний час режим воєнного стану триває.
Із змісту листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., видно, що Торгово-промислова палата України, на підставі ст.14, ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).»
У зв'язку з чим позиція апелянта обумовлена тим, що обставини непереборної сили є загальновідомим фактом, який не потребує додаткового підтвердження жодними документами.
Разом з тим, п.6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України (далі ТПП) та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України 18 грудня 2014 року № 44(5) (далі Регламент ТПП) визначено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідним договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Згідно Регламентом Торгово-промислової палати України, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності по кожному окремому договору, виконання якого настало згідно з умовами договору i виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, шляхом видачу сертифікату ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством та Регламентом.
Торгово-промислова палата України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб.
При цьому, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні».
Згодом, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.
Тобто, Торгово-промислова палата України листом повідомила «всіх кого це стосується» про те, що з 24 лютого 2022 року зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності України.
Проте, Регламентом Торгово-промислової палати України, передбачено, що лист невизначено таким документом як сертифікат, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Таким чином, лист Торгово-промислової палати України, не є сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Отже, вимоги Закону України «Про валюту і валютні операції» та Регламенту ТПП, а також початок бойових дій на території України, для можливого звільнення платників податків від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, обґрунтування неможливості виконання зовнішньоекономічного контракту, засвідчується ТПП України сертифікатом про наявність форс-мажорних обставин із зазначенням періоду дії таких обставин.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт не обґрунтовав причинно-наслідкових зв'язків між введенням в Україні воєнного стану та неможливістю виконання зобов'язань за вказаним контрактом в контексті того, що зовнішньоекономічний контракт укладено вже понад рік після введення воєнного стану на території України. Зокрема, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із нерезидентом Dongguan Beson Automobile Glass Co., LTD (Китай). Тобто, на момент підписання договору, сторони об'єктивно могли оцінювати ризики пов'язані з військовою агресію рф.
Враховуючи вищевикладене, вірними є висновки суду першої інстанції про правомірність дій контролюючого органу щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.10.2024р. № 15604/17000704.
Стосовно позовних вимог в частині протиправності податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, колегія суддів звертає увагу на таке.
В п.59.1. ст.59 ПК України, видно, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 ПК України).
п.59.5 ст.59 ПК України, передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно даних інформаційних станом на 12.12.2024р. у ТОВ «ЛАКІ-СЕРВІС» наявний податковий борг в розмірі 153969,76 грн.
Враховуючи наявність податкового боргу відповідно до ст.59 ПК України Головне управління ДПС в Рівненській області, сформував податкову вимогу від 13.11.2024р. №0010587-1306-1700;
Отже, враховуючи, що наявність податкового боргу та правомірність податкового повідомлення-рішення від 22.10.2024р. №15604/17000704 підтверджено в судовому порядку, вірними є висновки суду першої інстанції, що податковий орган правомірно сформував податкову вимогу.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 13.11.2024р. №6188/17-00-13-06-08, колегія суддів звертає увагу на таке.
В п.п. 89.1.2. п. 89.1. ст. 89 ПК України передбачено що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
п.89.3. ст.89 ПК України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З урахуванням того, що у ТОВ «ЛАКІ-СЕРВІС» виник податковий борг, податковий орган правомірно прийняв рішення про опис майна у податкову заставу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Рівненській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені судові витрати перерозподілу не підлягають.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі-Сервіс" - залишити без задоволення, а Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 460/14590/24- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді О. І. Довга
Р. М. Шавель