21 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/26021/24 пров. № А/857/10800/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №380/26021/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправними дій,-
суддя у І інстанції Мартинюк В.Я.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
27 грудня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася через підсистему “Електронний суд» системи ЄСІТС у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі - ГУ ПФУ у Харківській області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №134750010830 від 10.12.2024;
- зобов'язати зарахувати до страхового стажу період роботи з 04.02.2003 по 03.12.2024 на посаді молодшої медсестри по догляду за хворими відділення інтенсивної терапії в Інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991;
- зобов'язати призначити та виплачувати пенсію за віком з 03.12.2024 згідно із заявою за № 8631 від 03.12.2024 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020) у зв'язку з досягненням пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років.
В обґрунтування позову зазначила, що спірним рішенням їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, визначеного ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки при зверненні до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020) необхідний вік становив 50 років, при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі, пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років. Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає дійсним обставинам справи, що, в свою чергу, унеможливлює реалізацію права на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, чим порушено її право на належне пенсійне забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, в якому суд, обґрунтувавши свою позицію, вийшов за межі позовних вимог, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №134650031859 від 03.12.2024.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 04.02.2003 по 03.12.2024 на посаді молодшої медсестри по догляду за хворими відділення інтенсивної терапії в Інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати пенсії за віком з 03.12.2024 згідно із заявою за № 8631 від 03.12.2024р. на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.) у зв'язку з досягненням позивачем пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 484 грн. 48 коп. сплаченого судового збору.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ у Харківській області, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що при підготовці матеріалів пенсійної справи позивачки було з'ясовано що у рішенні №134750010830 від 10.12.2024 некоректно зазначено страховий стаж ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що страховий стаж позивачки становить 40 років 06 місяці 06 днів. А також помилково зазначено причини відмови в призначенні пенсії. У зв'язку з чим таке рішення було переглянуто та 28.01.2025 прийнято нове рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. При цьому зазначає, що до страхового стажу позивачки враховано всі періоди її роботи
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Харківській області, ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Також свій відзив надало ГУ ПФУ у Львівській області, у якому зазначило, що у цій справі ГУ ПФУ у Львівській області є неналежним відповідачем.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу з метою реалізації свого права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, про що за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Харківській області було прийнято рішення №134750010830 від 10.12.2024 року про відмову у призначені пенсії.
В даному рішенні, зокрема, зазначено, що вік заявника 50 років. Необхідний страховий стаж становить не менше 25 років у жінок. Страховий стаж заявника становить 27 років 0 місяців 27 днів. Необхідний пільговий стаж становить не менше 10 років. Пільговий стаж особи становить 40 років 3 місяці 20 днів (із урахуванням кратності по ст.60 «Про пенсійне забезпечення»). За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу зараховано періоди роботи згідно довідки №792 від 25.11.2024 із врахуванням перерв між атестаціями. Вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням необхідного віку, відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу, передбаченого пп. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.
При цьому, відповідачем у оскаржуваному рішенні жодним чином не заперечувалось щодо загального страхового стажу позивача який складає 27 років 0 місяців 27 днів, пільговий стаж особи 40 років 3 місяці 20 днів (із урахуванням кратності по ст. 60 «Про пенсійне забезпечення») та вік заявниці - 50 років.
Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В свою чергу пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За змістом пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом 3 Закону № 1058-ІV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-ІV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Вимогами пункту 4 статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону № 1058-ІV не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Водночас, нормами статті 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на за вислугою років.
Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно зарахував позивачці період роботи з 04.02.2003 по 03.12.2024 на посаді молодшої медсестри по догляду за хворими відділення інтенсивної терапії в Інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Покликання в апеляційній скарзі на ту обставину, що рішення №134750010830 від 10.12.2024 було переглянуто ГУ ПФУ у Харківській області та 28.01.2025 прийнято нове рішення про відмову у призначенні пенсії апеляційним судом до уваги не береться, оскільки таке не є предметом спору у цій справі.
Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
Разом з тим, суд першої інстанції помилково в резолютивній частині рішення зазначив про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Харківській області №134650031859 від 03.12.2024, оскільки відповідно да матеріалів справи та мотивувальної частини судового рішення предметом розгляду у даній справі було рішення №134750010830 від 10.12.2024.
Частиною 4 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак помилково зазначив номер та дату рішення ГУ ПФУ у Харківській області, а тому оскаржуване рішення суду слід змінити та зазначити правильну дату та номер рішення про відмову у призначенні пенсії, а саме №134750010830 від 10.12.2024.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №380/26021/24 змінити та другий абзац резолютивної частини викласти у такій редакції: «Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №134750010830 від 10 грудня 2024 року».
В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №380/26021/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук