24 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/3452/25 пров. № А/857/40431/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року з питань заміни боржника у виконавчому листі, головуючий суддя - Костецький Н.В., постановлена у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року у справі №380/3452/25 визнано протиправними дії Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 20.05.2024 року державної соціальної допомоги, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»; визнано протиправним та скасовано рішення Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 27.12.2024 року про призначення ОСОБА_1 з 09.12.2024 року по 31.03.2026 року державної соціальної допомоги; зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради відновити виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», з 20.05.2024 року - довічно та здійснити доплату ОСОБА_1 такої допомоги за період з 20.05.2024 року по 08.12.2024 року.
07.08.2025 року судом видано виконавчий лист у справі №380/3452/25.
14.08.2025 на адресу суду надійшла заява представника відповідача, в якій просить замінити боржника у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10).
Подана заява обґрунтована тим, що відповідно до ч. 1 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 року №695 «Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України», з 1 липня 2025 року Пенсійний фонд України забезпечує призначення і виплату державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю. У зв'язку з цим, з моменту набрання чинності Постанови № 695, Сихівський відділ соціального захисту втратив повноваження щодо призначення та виплати надання окремих видів державної соціальної допомоги, зокрема державної допомоги особам, які не мають права не пенсію, та особам з інвалідністю. Таким чином, виконання судового рішення у справі № 380/3452/25 Сихівським відділом соціального захисту є неможливим з незалежних від боржника причин.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року заяву представника відповідача про заміну боржника у виконавчому листі - задоволено; замінено боржника у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження у справі №380/3452/25 за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, а саме: Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (пр. Червоної Калини, 66, м. Львів, ЄДРПОУ 26056848) замінено на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885).
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчого листі відмовити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що покладення певних обов'язків на іншого суб'єкта владних повноважень, до якого перейшли функціональні повноваження у спірних правовідносинах можливе лише шляхом пред'явлення іншого позову з боку позивача.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
У частині 4 статті 379 КАС України вказується, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
КАС України встановлює такий порядок вирішення судом першої інстанції процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судового рішення, яке набрало законної сили, а саме: самостійне оформлення і видача судом першої інстанції виконавчого листа із зазначенням у ньому стягувачем і боржником тих осіб, які зазначені у судовому рішенні, і лише після цього, за наявності підстав, передбачених статтею 379 КАС України або ж здійснення заміни боржника у виконавчому листі або сторони виконавчого провадження. Обрання відповідної процесуальної дії залежить від того, чи існує відкрите виконавче провадження з примусового виконання судового рішення, яке розпочинається з видачі судом виконавчого листа.
Тобто, після видачі виконавчого листа і до моменту відкриття виконавчого провадження суд може здійснити заміну боржника у виконавчому листі (частина четверта статті 379 КАС України), а після відкриття виконавчого провадження і до його закінчення - заміну сторони виконавчого провадження (частина перша статті 379 КАС України).
Такий підхід висловлено і в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2023 року у справі № 160/2598/20.
Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони.
Інститут заміни сторони виконавчого провадження є процесуальним аналогом інституту процесуального правонаступництва
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною.
Питання правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках повноважень та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.
Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, оскільки забезпечує обов'язковість виконання судового рішення, що є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 року (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 року (справа № 826/16659/15).
Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
За наведених підстав, у межах розгляду питання заміни боржника у виконавчому листі, у правовідносинах, по яким у цій справі ухвалено судове рішення, що набуло законної сили і є обов'язковим для виконання, суд апеляційної інстанції враховує таке.
11.06.2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №695 «Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України».
Відповідно до п. 5 вказаної Постанови з 1 липня 2025 року Пенсійний фонд України забезпечує призначення і виплату: державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; державної соціальної допомоги на догляд; державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; допомоги на поховання.
Таким чином, Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради з 01.07.2025 року втратив повноваження щодо призначення та виплати надання окремих видів державної соціальної допомоги, зокрема державної допомоги особам, які не мають права не пенсію, та особам з інвалідністю.
За наведених обставин та вказаного правового регулювання, є наявними ознаки публічного правонаступництва, оскільки одночасно із делегуванням функцій щодо призначення та виплати надання окремих видів державної соціальної допомоги, зокрема державної допомоги особам, які не мають права не пенсію, та особам з інвалідністю відбулось передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) та прийняття такої компетенції іншим органом (в розглядуваному випадку - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області).
Враховуючи вищенаведені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для проведення заміни боржника у виконавчому листі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 379 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року з питань заміни боржника у виконавчому листі у справі №380/3452/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич