Справа № 826/9416/17 Суддя (судді) першої інстанції: Дерех Н.В.
20 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Ольшевської Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року (м. Тернопіль, дата складання повного тексту - 18.06.2025) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011661312 від 19.06.2017;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011671312 від 19.06.2017;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011681312 від 19.06.2017;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0011691312 від 19.06.2017;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10У від 19.06.2017.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головне управління ДФС у м. Києві не мало прав на проведення перевірки в період з 01.01.2013 по 31.12.2015, що, на думку позивача, свідчить про неправомірність дій при проведенні перевірки, та, у свою чергу є підставою для визнання протиправними та такими, що підлягають до скасування спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій. Висновки Акту перевірки про те, що позивач надавав послуги юридичним особам не платниками єдиного податку ґрунтуються на недопустимих доказах, а саме: відповідач використав, як підставу для висновків стосовно взаємовідносин позивача з його контрагентами, акт перевірки, за результатами складення якого податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено). Позивач вказує, що протягом 2013-2015 позивач ніколи не підписував ніяких договорів про надання послуг фотокопіювання з будь-якими юридичними особами, підприємствами, організаціями та фізичними особами-підприємцями, не виписував юридичним особам накладні або податкові накладні, не складав та не підписував Акти виконаних робіт чи наданих послуг. Таким чином, відповідачем протиправно донараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції. Також, згідно норм п.п. 165.1.36 п.165.1 ст. 165 ПК України, згідно з якою дохід фізичної особи - підприємця, з якої сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткування доходу, відповідно, категорія осіб, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування звільняються від нарахування та сплати військового збору. Крім цього, вважає, що відповідачем протиправно донараховано суми єдиного внеску в розміру внеску в розмірі 215807,00 оскільки позивач правомірно знаходився на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку із чим вимога підлягає до скасування.
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що відповідно до висновків акту перевірки, контролюючим органом правомірно встановлено порушення: п. 291.4 ст. 291, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.04.2013; п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим занижений податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 129103, 8 грн; п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим занижені зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 5091,27 грн; п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування » від 08 липня 2010 року № 2464-V1 із змінами та доповненнями, а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 215807, 88 грн; п. 181.1 ст. 181.2 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 254 098, 00 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що з боку позивача відсутні порушення норм податкового законодавства, перевірку проведено протиправно, тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 05.04.2017 №2461, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, у відповідності з вимогами п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.5 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, заступником начальника відділу перевірок самозайнятих осіб по припиненню підприємницької діяльності управління податків і зборів з фізичних осіб та головним державним ревізором інспектором відділу спеціального аудиту управління податків та зборів з фізичних осіб проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та з питань дотримання вимог валютного законодавства та правильності, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 03.05.2017 №80/26-15-13-12-17-2200921111, яким встановлені наступні порушення:
- п.291.4 ст. 291, п.п. 298.2.3, п.298.2 ст. 298 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.04.2013;
- п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 129103,80 грн;
- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, у зв'язку із чим занижено зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 5091,27 грн;
- п.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 215807,88 грн;
- п.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, ст.187, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями, не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 254098,00 грн.
За результатами виявлених порушень Головним управлінням ДФС у м. Києві були прийняті:
- податкове повідомлення - рішення №0011661312 від 19.06.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 161379,80 грн;
- податкове повідомлення - рішення №0011671312 від 19.06.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 6364,09 грн;
- податкове повідомлення - рішення №0011681312 від 19.06.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 317622,50 грн;
- рішення №0011691312 від 19.06.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 39104,16 грн;
- вимога №Ф-10У від 19.06.2017 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розміром 215807,88 грн.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наданих позивачем документів, ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність з надання послуг фотокопіювання, підготування документів та іншої спеціалізованої допоміжної офісної діяльності, друкування іншої продукції без нарахування та перерахування до бюджету податку на додану вартість.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п.291.2. ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3. ст.291 ПК України).
Згідно з п.291.4. ст.291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, серед іншого:
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень (з 01.01.2015 - 1500000 гривень).
Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
За приписами п.299.11. ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Поряд з цим, відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно з п.п. 83.1.1, п.п. 83.1.2, п.п. 83.1.6 п. 83.1 ст. 83 ПК України, матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені Податковим кодексом України, податкова інформація та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПК України.
Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно- правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); - суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується у господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням готової продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Колегія суддів звертає увагу, що жодних договорів про надання послуг з юридичними особами позивачем не укладалося. Акти виконаних робіт, довіреності, листи-замовлення або інші документи, що підтверджували б надання послуг юридичним особам, відсутні.
Господарських або фінансових відносин із юридичними особами позивач не мав.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Сторонами договору про надання послуг виступають замовник (послугоотримувач) та виконавець (послугонадавач).
Отже, нормами законодавства передбачено, що договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох зобов'язань: правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник має право вимагати виконання цього обов'язку, та правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Для юридичних осіб відповідно до абзацу першого п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 зі змінами та доповненнями, витрати на відрядження можуть бути включені до складу загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут або інших операційних витрат.
З урахуванням норм п. п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України витрати на відрядження, понесені фізичною особою, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, підлягають відшкодуванню в межах фактичних витрат на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
При цьому зазначені витрати не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Враховуючи вищевикладене, якщо фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку другої групи були надані послуги працівнику юридичної особи під час відрядження, і вартість послуг оплачується особисто таким працівником, то порушення умов перебування на другій групі платника єдиного податку не виникає.
Якщо фізична особа-підприємець - платник єдиного податку другої групи надає послуги відповідно до договору, яким визначено, що замовником є фізична особа, яка підписує акт виконаних робіт, але вартість виконаних послуг для фізичної особи оплачує юридична особа, яка не є платником єдиного податку, то такий підприємець має право обрати другу групу платника єдиного податку.
Якщо фізична особа-підприємець - платник єдиного податку другої групи надає послуги відповідно до договору, яким визначено, що замовником є юридична особа - неплатник єдиного податку, яка підписує акт виконаних робіт та оплачує вартість виконаних послуг, то такий підприємець порушує умови, передбачені Податковим кодексом України, для другої групи платників єдиного податку, але за таким підприємцем залишається право обрання третьої групи платника єдиного податку.
Крім того, чинним законодавством не встановлено порядку як платник єдиного податку ІІ групи має пересвідчитися, що фізична особа яка звертається до нього за наданням послуг для особистих потреб і не буде потім звертатися за компенсацією понесених витрат до юридичної особи.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач надавав юридичним особам, які перебували на загальній системі оподаткування послуги друкування принтером та сканування, на підставі знаходження в документах бухгалтерського обліку юридичних осіб, які не є платниками єдиного податку, а саме: в звітах про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, інформації про те, що їх працівники отримували від позивача послуги друкування принтером та сканування, самостійно сплачували їх за власний рахунок, та звертались до організації по відшкодування таких витрат.
Таким чином, відсутні підстави для висновку, що позивач порушив пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України.
При цьому, дійшовши до неправильного висновку про порушення позивачем пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: п. 167.1 ст. 167, п. 1772 ст. 177 ПК України, п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд ХХ ПК України, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 ПК України, п. 201. 4 ст. 201, пп. 298.2.3 п. 298. 2 ст. 298 ПК України, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464- V1 зі змінами та доповненнями, оскільки вказані норми мають застосовуватись виключно у випадку наявності порушення, передбаченого пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України, якого, як вже було встановлено вище, не було.
Колегія суддів дійшла до висновку, що наведені в акті перевірки твердження не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач здійснює діяльність виключно щодо надання послуг фізичним особам - кінцевим споживачам. Жодних правовідносин з юридичними особами у формі укладених договорів, актів виконаних робіт, безготівкових розрахунків чи замовлень від імені підприємств не було.
Під час проведення документальної перевірки податковий орган дійшов хибного висновку про надання позивачем послуг юридичним особам лише на підставі листів Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при головному архітекторові Києво-Святошинського району (код ЄДРПОУ 20593195), КП по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (код ЄДРПОУ 31806913), ТОВ «Сістемінжиніринг-менеджмент» (код ЄДРПОУ 37441935), Київського національного університету будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 0207099), ТОВ «ФІТТІХ АГ Україна» (код ЄДРПОУ 30974413).
Підставою для висновку про обслуговування позивачем юридичних осіб стали фіскальні чеки, видані позивачем фізичним особам (громадянам), які в подальшому ці чеки додавали до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а також до видаткових касових ордерів і облікових документів підприємств (зокрема витягів по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами»).
Це свідчить про те, що послуги були оплачені саме фізичними особами з власних коштів, а вже після цього вони зверталися до бухгалтерій своїх підприємств із проханням про відшкодування витрат.
Тобто позивач мав правовідносини виключно з фізичними особами, а не з підприємствами, працівники яких самостійно і з особистої ініціативи замовляли та оплачували послуги.
Таким чином, документи, на які посилається контролюючий орган лише підтверджують факт звернення фізичних осіб до своїх роботодавців за компенсацією, а не факт надання позивачем послуг юридичним особам.
Подібні дії працівників не створюють господарських правовідносин між позивачем і підприємствами.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач надавав послуги юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, посилаючись на листи Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при головному архітекторові Києво-Святошинського району (код ЄДРПОУ 20593195), КП по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (код ЄДРПОУ 31806913), ТОВ «Сістемінжиніринг-менеджмент» (код ЄДРПОУ 37441935), Київського національного університету будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 0207099), ТОВ «ФІТТІХ АГ Україна» (код ЄДРПОУ 30974413).
Разом із тим, в матеріалах справи наявні лише два листи - від Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при головному архітекторові Києво-Святошинського району (код ЄДРПОУ 20593195) та від КП по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (код ЄДРПОУ 31806913), листи від ТОВ «Сістемінжиніринг-менеджмент» (код ЄДРПОУ 37441935), Київського національного університету будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 0207099), ТОВ «ФІТТІХ АГ Україна» (код ЄДРПОУ 30974413) відсутні в матеріалах даної справи.
Разом з тим, в листі № 13 від 11 листопада 2016 року у відповідь на запит ГУ ДФС у м. Києві Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при головному архітекторові Києво-Святошинського району (код ЄДРПОУ 20593195), вказано, що для виробничих цілей отримувало послуги з друку кольорових креслень у ФОП ОСОБА_2 (інд. код - НОМЕР_1 ).
На підтвердження сказаного підприємство надало копії наступних документів:
1. Товарний чек № 144/к5 від 13.11.2013 на суму 496,00 грн;
2. Авансовий звіт № 8 від 18.11.2013 від архітектора ОСОБА_3 на суму 496,00 грн;
3. Товарний чек № 155/к5 від 28.11.2013 на суму 238,80 грн;
4. Авансовий звіт № 9 від 28.11.2013 від архітектора ОСОБА_3 на суму 238,80 грн;
5. Товарний чек № 21/3 від 04.03.2014 на суму 180,00 грн;
6. Авансовий звіт № 3 від 05.03.2014 від архітектора ОСОБА_3 на суму 180,00 грн;
7. Товарний чек № 40/к3 від 16.04.2014 на суму 180,00 грн;
8. Авансовий звіт № 4 від 18.04.2014 від архітектора ОСОБА_3 на суму 180,00 грн;
9. Товарний чек № 95/к5 від 14.07.2014 на суму 540,00 грн;
10. Авансовий звіт № 7 від 15.07.2014 від архітектора ОСОБА_3 на суму 540,00 грн;
11. Товарний чек № 59/к3 від 23.09.2014 на суму 468,00 грн;
12. Товарний чек № 60/к3 від 23.09.2014 на суму 123,00 грн;
13. Авансовий звіт № 9 від 24.09.2014 від архітектора ОСОБА_3 на суму 591,00 грн;
14. Товарний чек № 48/к3 від 16.11.2015 на суму 420,00 грн;
15. Авансовий звіт № 1 від 17.11.2015 від архітектора ОСОБА_3 на суму 420,00 грн;
16. Товарний чек № 58/к3 від 14.12.2015 на суму 420,00 грн;
17. Авансовий звіт № 2 від 15.12.2015 від архітектора ОСОБА_3 на суму 420,00 грн.
Тобто, твердження в листі від Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при головному архітекторові Києво-Святошинського району про те, що воно отримувало послуги від позивача, не коректне та жодним чином не підтверджується доданими документами. Серед доданого до листа відсутні жодні документи, які підтверджують взаємовідносини між позивачем та ГПВАПБ (договір, довіреність на укладення договору/отримання послуг від позивача, акт виконаних робіт, тощо).
Надані документи, навпаки, свідчить про те, що працівник ГПВАПБ, архітектор ОСОБА_3 , отримала послуги друку від позивача, здійснила розрахунок власними коштами та отримала від позивача товарний чек для підтвердження отримання нею послуг друку, а потім звернулася в бухгалтерію ГПВАПБ для компенсації понесених нею витрат.
Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.
Відповідно до абз. 1-3 п. 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1276 від 05.12.2012 року, Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільноправової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.
Дія абзаців першого та другого цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів.
Згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 8 від 18.11.2013 року ОСОБА_3 не одержувала від ГПВАПБ кошти під звіт (Графи «Одержано» та «Всього отримано») та нею було витрачено 496 грн власних коштів, що підтверджується товарним чеком № 144/к від 13.11.2013.
Згідно Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями. Рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами» крім інших має субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами».
За дебетом рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом - її погашення чи списання.
На субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» ведеться облік розрахунків з підзвітними особами. Сальдо субрахунку може бути як дебетовим, так і кредитовим. Такі показники відображаються розгорнуто: дебетове сальдо - в складі оборотних активів, кредитове сальдо - в складі зобов'язань балансу підприємства.
Тобто, згідно звіту № 8 від 18.11.2013 в результаті виконанням ОСОБА_3 цивільно-правової дії оплаченої з використанням власних грошових коштів, у ГПВАПБ виникла заборгованість перед ОСОБА_3 у сумі 496 грн.
Отже, викладене в першому абзаці листа ГПВАПБ не підтверджується документами, які саме ж підприємство надало.
Крім того, надаючи відповідь на запит ГУ ДФС у м. Києві КП по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (код ЄДРПОУ 31806913) у додатках також надало товарні чеки та авансові звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, проаналізувавши зміст яких можна зробити висновок про те, що його працівники отримували послуги друку від позивача та здійснювали розрахунок за них власними коштами, отримували від нього товарний чек для підтвердження отримання ними послуг, а потім зверталися в бухгалтерію для компенсації понесених ними витрат.
В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які хоча б опосередковано свідчили про надання позивачем послуг юридичним особам, які знаходяться на загальній системі оподаткування.
При цьому, в матеріалах справи відсутні листи ТОВ «Сістемінжиніринг-менеджмент» (код ЄДРПОУ 37441935), Київського національного університету будівництва і архітектури (код ЄДРПОУ 0207099), ТОВ «ФІТТІХ АГ Україна» (код ЄДРПОУ 30974413).
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що б підтверджували повноваження працівників юридичних осіб діяти від імені цих юридичних осіб (здійснювати представництво), зокрема, згідно договору, закону, довіреності, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства у відносинах із позивачем (на отримання послуг від останнього та здійснення оплати його послуг).
Видані позивачем товарні чеки, є підтвердженням розрахунків між ФОП ОСОБА_2 та фізичною особою (споживачем) за послуги, придбані такою особою для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідачем не надано доказів існування завдання юридичних осіб до позивача про надання послуг/виконання робіт на користь цих юридичних осіб - тобто доказів укладання договорів про надання послуг чи договорів підряду між ФОП ОСОБА_2 та юридичними особами.
ФОП ОСОБА_2 не здійснює діяльності із продажу товарів, надавав послуги та отримував оплату за них від споживачів. Доказів укладання договору поставки, послуг чи підряду між ФОП ОСОБА_2 та юридичними особами відповідачем не надано.
Таким чином, юридичні особи відобразили на субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» операції по розрахунковим документам виданим споживачам (за послуги, придбані такими споживачами для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а не таким юридичним особам. Недоліки чи помилки у веденні бухгалтерського обліку юридичних осіб та відповідальність за це має індивідуальний характер такої юридичної особи (згідно статті 61 Конституції України).
На переконання колегії суддів позивач повністю відповідав критеріям перебування на другій групі платників єдиного податку та не вчиняв дій, щоб призводили до виникнення підстав передбачених нормами пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на 2013-2015 роки).
Таким чином, протягом усього перевіреного періоду позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування 2 групи, не був платником податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та військового збору.
З огляду на встановлені вище обставини, відсутні підстави стверджувати про перевищення позивачем граничних сум, які вимагають реєстрації платником ПДВ в платника податків на загальній системі оподаткування.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0011661312 від 19.06.2017, №0011671312 від 19.06.2017, №0011681312 від 19.06.2017, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0011691312 від 19.06.2017 та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10У від 19.06.2017 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011661312 від 19.06.2017.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011671312 від 19.06.2017.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011681312 від 19.06.2017.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0011691312 від 19.06.2017.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10У від 19.06.2017.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 11200 (одинадцять тисяч двісті гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 24.11.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова