24 листопада 2025 р.Справа № 953/8923/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту територіального контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Демченко С.В., повний текст складено 23.10.25 року по справі № 953/8923/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту територіального контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, в якому просить :
скасувати постанову головного спеціаліста-інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Матірного В.М., серії 2КІ № 0005087200 від 19.08.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 152-1 КУпАП та закрити провадження по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.08.2025 головний спеціаліст-інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Матірний В.А. склав стосовно нього постанову серії 2КІ № 0005087200, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 700.00 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови 19.08.2025 об 11 годині 04 хвилини у м. Києві по вул. Мала Житомирська, (вздовж вулиці з обох сторін) транспортний засіб Skoda Kamiq, номерний знак НОМЕР_1 , залишений на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги знаків 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306. Зазначив, що він має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 08.06.2023. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Частиною 5 підпункту 17.11.1 пункту 17.11 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, визначено, що правом безкоштовного паркування користуються особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Відповідно до 17.11.3 Правил благоустрою м. Києва оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів на автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць для паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштуванні спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків не більш як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 цих Правил. Позивач має статус учасника бойових дій, тому він звільнений від сплати послуг за паркування. Враховуючи викладене вище, просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2025 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Скасовано постанову головного спеціаліста-інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Матірного В.А. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), серії 2КІ № 0005087200 від 19.08.2025 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 605.60 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність складеної відносно позивача постанови серії 2КІ № 0005087200 від 19.08.2025, оскільки транспортний засіб позивача було розміщено поза межами зарезервованих спеціальних місць для паркування осіб з інвалідністю, без знаку «Водій з інвалідністю», тобто позивачем було використано загальне місце паркування на платному майданчику без оплати, що суперечить чинному законодавству та не є реалізацією права на пільгу, яка передбачає користування чітко визначеними, позначеними місцями. Посилається на те, що з матеріалів фотофіксації вбачається, що позивач у порушення вимог пункту 26 Правил паркування транспортних засобів не розмістив під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування. Відповідно до п. 5.19 Переліку відведених майданчиків для паркування транспортних засобів, що зазначений в наказі директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.03.202 № Н-67 (у редакції від 02.09.2024 № Н-143), майданчик для паркування № А1203 розрахований на розміщення 45 автомобілів. На цьому майданчику для безоплатного паркування транспортних засобів виділено 6 місць для безоплатного паркування транспортних засобів, що становить 13.3% від загальної кількості місць, тобто, убачається дотримання Підприємством вимог Правил благоустрою міста Києва у частині обладнання майданчиків, для осіб, які з урахуванням відповідних пільг наділені правом безкоштовного паркування транспортних засобів. Натомість, позивач, усупереч вимог ч. 3 п. 17.11.1 Правил Благоустрою міста Києва, розмістив транспортний засіб на вказаному майданчику поза межами пільгових місць без будь-яких документів, що підтверджують оплату паркування або права на пільги, протягом часу більше десяти хвилин, що підтверджується матеріалами фотофіксації. Враховуючи викладене, інспектор повністю дотримався норм чинного законодавства України при винесені оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити. З огляду на викладене, вважає висновки суду першої інстанції про відсутність вини у діях позивача помилковими. Судове засідання просив проводити без виклику сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивач та відповідач отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку та апеляційну скаргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 08.06.2023, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
19.08.2025 головний спеціаліст-інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Матірний В.А. склав стосовно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0005087200 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, за фактом того, що транспортний засіб Skoda Kamiq, номерний знак НОМЕР_1 , 19.08.2025 об 11 годині 04 хвилини на вул. Мала Житомирська (вздовж вулиці з обох сторін) в м. Києві залишений на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
У постанові зазначено, що фото/відеофіксацію правопорушення здійснено технічним засобом АРМ Інспектор. Адреса веб-сайту в мережі Інтернет з матеріалами kyiv.digital/penalty/chek, ідентифікатор для доступу до інформації на веб-сайті - номер постанови.
Не погодившись із правомірністю постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою, яка звільняється від сплати вартості послуг за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на території міста Києва у відповідності до пункту 17.11.1 Правил, а тому притягнення його до відповідальності за спірне правопорушення за частиною першою статті 152-1 КУпАП є неправомірним.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху
Положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють ПДР України.
Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Пунктом 15.1 ПДР визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
За приписами пункту 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно із пунктом 8.4 ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Знак 5.43 ПДР України «Зона стоянки» - позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.
При цьому, табличка 7.14 «Платні послуги» - застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 152-1 КУпАП, з огляду на залишення ним транспортного засобу Skoda Kamiq, номерний знак НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги знаків 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України.
Позивачем не заперечується факт зупинки свого транспортного засобу за цією адресою у вказані дату та час. Однак, враховуючи його статус учасника бойових дій, наполягає на відсутності обов'язку зі сплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування.
Частиною першою статті 152-1 КУпАП передбачено, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Приміткою до ст.152-1 КУпАП встановлено, що положення частини першої цієї статті не застосовується до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У розумінні положень статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Відповідно статті 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 44-3, частиною другою статті 52, статтями 53, 53-1, 54, частиною першою статті 56, статтями 92, 99 (якщо правопорушення вчинено громадянином), статтею 104, частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), статтями 127-2, 141, 142, 152, частинами першою - п'ятою та восьмою статті 152-1, статтею 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 188-56, 197, 198 цього Кодексу.
Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
На виконання рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 6870/6911 «Про оптимізацію діяльності деяких структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» згідно з розпорядженням Київського міського голови В. Кличка від 17.10.2023 № 994 «Про затвердження структури Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» у складі Департаменту територіального контролю міста Києва утворено управління (інспекцію) з паркування.
Рішенням Київської міської ради від 05.10.2023 № 7112/7153 «Про впорядкування питань щодо діяльності інспекторів з паркування в місті Києві» посадових осіб (інспекторів з паркування) Департаменту територіального контролю міста Києва уповноважено від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також проводити тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку у разі вчинення водієм порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122, частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, визначених частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху), а також у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на викладене, інспектори з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва є уповноваженими від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 152-1 КУпАП.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 затверджені Правила паркування транспортних засобів, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів (далі - Правила №1342).
Згідно з пунктом 6 Правил № 1342 контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою, інспектори з паркування у частині контролю за дотриманням правил паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).
У той же час пункт 22 Правил № 1342 передбачає, що на майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Відстань від в'їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів.
На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.
Відповідно до пункту 26 Правил № 1342 користувач зобов'язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
Порушення цих Правил тягне за собою відповідальність згідно із законом (пункт 32 Правил).
При цьому слід зазначити, що правила паркування транспортних засобів у місті Києві врегульовані розділом 17 «Правил благоустрою міста Києва», затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 (далі - Правила № 1051/1051).
Так, згідно з пунктом 17.3.1 Правил № 1051/1051, платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Пунктом 17.11 Правил № 1051/1051 передбачені пільги при користуванні місцями для платного паркування. Правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн; особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: «що мали статус учасника бойових дій»), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (підпункт 3, 5 пункту 17.11.1 Правил).
Згідно з пунктом 17.11.3 Правил № 1051/1051, оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштуванні спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більш як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в частині третій п. 17.11.1 цих Правил.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що згідно з Правилами № 1051/1051 особи, зокрема, зі статусом учасника бойових дій, ветерана війни і прирівняні до них особи, у тому числі і інваліди, мають право безкоштовного паркування транспортних засобів на зарезервованих спеціальних місцях.
Колегія суддів зазначає, що право безкоштовного паркування для учасників бойових дій не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками, а з огляду на відсутність у Правилах будь-яких уточнень, стосується всіх місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.
Київська міська рада, встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб, не вправі в особі Департаменту територіального контролю притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов'язані з реалізацією встановлених пільг.
Неналежне встановлення порядку користування пільгою не може позбавляти особу права на використання такої.
Статтями 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначений перелік осіб, які належать до учасників бойових дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим у 2023 році.
Отже, позивач належить до кола осіб, які користуються пільгами при користуванні місцями для платного паркування згідно з положеннями Правил № 1051/1051.
Проте, відповідачем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 152-1 КУпАП, з огляду на залишення ним транспортного засобу Skoda Kamiq, номерний знак НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги знаків 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За визначенням, наведеним у статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підтвердження обставин паркування транспортного засобу позивача з порушенням вимог дорожнього знаку 5.4.3 у зоні дії таблички 7.17 ПДР України, відповідачем долучено до справи матеріали фотофіксації адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152-1 КУпАП.
Разом з цим, з наданих фотознімків взагалі неможливо встановити, що автомобіль позивача Skoda Kamiq, номерний знак НОМЕР_1 розташований не на зарезервованому місці для безоплатного паркування, або з порушенням знаку 5.4.3 у зоні дії таблички 7.17 ПДР України, оскільки усі фото автомобіля зроблено без прив'язки до вказаного знаку, а на фото такого знаку та таблички не вбачається транспортний засіб позивача.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Департаментом територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не доведена і фактична наявність на зазначеному паркувальному майданчику зарезервованих місць для безоплатного паркування, які б дозволяли особі, яка має пільги, безперешкодно ідентифікувати їх та реалізувати своє право на безкоштовне паркування.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не передбачає розміщення під лобовим склом в автомобілі копій документів, які надають право користування безкоштовним паркуванням.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень доступу до реєстрів, з яких можна встановити наявність в особи статусу учасника бойових дій або будь яких інших пільг щодо оплати паркування, тобто порушення обміну інформацією між органами державної влади, не може позбавляти позивача права на безоплатне паркування, що гарантоване йому законодавством та слугувати підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, враховуючи, що діюче законодавство не встановлює обов'язку позивача розміщувати під лобовим склом автомобіля документ, що дає змогу ідентифікувати власника транспортного засобу, як учасника бойових дій, а відповідачем не доведено наявність вини в діях позивача та відповідно складу адміністративного правопорушення, оскільки не надано доказів паркування автомобіля позивача з порушенням знаку 5.4.3 у зоні дії таблички 7.17 ПДР України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 КУпАП, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови серії 2КІ № 0005087200 від 19.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 700.00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2025 по справі № 953/8923/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко