24 листопада 2025 р. Справа № 480/5688/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 (суддя Осіпова О.О.; м. Суми) по справі № 480/5688/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі № 480/5688/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
19.12.2022р. видано виконавчий лист.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі №480/5688/22 відмовлено.
08.05.2024 Сумський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою у задоволенні заяви Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу виконання судового рішення відмовлено.
В подальшому представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено та зобов'язано відповідача подати звіт про виконання рішення суду у цій справі.
13 червня 2025 року представник позивача звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з заявою про відшкодування (компенсацію) судових витрат на правничу допомогу (розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи) в якій просив суд:
- провести відшкодування (компенсацію) судових витрат за правничу допомогу та здійснити розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи в межах судового провадження Сумського окружного адміністративного суду № 480/5688/22 за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022р. № 480/5688/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023р., про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії із зобов'язанням Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, зі стягненням за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, код ЄДР 21108013, на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи за професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000.00 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року заяву представника позивача Цуркана Віктора Івановича про ухвалення додаткового рішення - залишено без розгляду.
Відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача, суд першої інстанції виходив з того, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.
Суд зазначив, що заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду лише 16.06.2025р, тобто через два роки та вісім місяців після того, як суд ухвалив рішення у справі (28.09.2022 року). До цього позивач із заявами такого змісту не звертався, документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу до суду не подавав, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов'язку вирішувати таке питання, як і призначати судове засідання для його вирішення.
Також судом враховано, що до дня ухвалення судового рішення матеріали справи не містять жодного доказу надання правничої допомоги саме адвокатом, оскільки позовна заява була підписана самим позивачем ОСОБА_1 та до 16.04.2024, тобто до моменту подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, в матеріалах справи не містяться докази представництва позивача адвокатом. Вперше докази із понесення таких витрат були додані до заяви від 16.06.2025р., тобто після розгляду судом заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Разом з цим суд зазначив, що заява про відшкодування судових витрат на правничу допомогу від 16.06.2025 не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже подання таких заяв на стадії встановлення судового контролю не передбачено нормами КАС України, який містить чіткі строки для подання заяви про стягнення судових витрат та відповідних доказів на їх понесення.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення, а тому заява представника позивача підлягає залишенню без розгляду.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції:
- скасувати у скасувати повністю ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2025р. № 480/5688/22 про залишення без розгляду заяви представника позивача Цуркана Віктора Івановича, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі в порядку цивільного судочинства, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
- окремою ухвалою суду вжити заходів належного реагування на виявлені порушення норм чинного законодавства в межах розгляду заяви представника позивача Цуркана Віктора Івановича від 13.06.2025р. про відшкодування (компенсацію) судових витрат на правничу допомогу (розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи) редакції суду про ухвалення додаткового рішення в межах судового провадження Сумського окружного адміністративного суду № 480/5688/22 за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що в заяві про встановлення судового контролю за виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 № 480/5688/22 позивач просив судові витрати вирішити відповідно до ст.139 КАС. Також у вказаній заяві застережено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, - за професійну правничу допомогу адвоката орієнтовно на суму до 3000.00 грн. Докази на підтвердження понесених витрат були надані разом з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 13.06.2025, тобто заява подана з дотриманням вимог та норм чинного КАС України.
Вказує, що починаючи з 15.04.2025 у ОСОБА_1 виник новий етап у розгляді судової справи за поданим ним адміністративним позовом, який продовжився на підставі звернення до суду з позовом, але вимушений також звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю. Більш того, новий етап став супроводжуватися наданням правничої допомоги адвокатом Цурканом В.І., який до 15.04.2025 не мав повноважень по наданню правничої допомоги і в судовому процесі участі не приймав. З урахуванням того, що заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі подавалася як окремий процесуальний документ на новій стадії судового захисту прав позивача - заявника по справі, даний етап, на переконання позивача, характеризується можливістю реалізації всіх процесуальних прав з дотриманням всіх процесуальних обов'язків в межах чинного КАС України.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ст. 311,312 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).
При вирішенні спірного питання колегія суддів враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 20 жовтня 2020 року по справі №520/928/19, відповідно до яких питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
Разом з цим Верховний Суд зазначив, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема, витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.
Отже, беручи до уваги компенсаторний характер інституту розподілу судових витрат, завданням якого є відшкодування особі усіх понесених нею витрат, пов'язаних із захистом порушеного права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява позивача від 16.06.2025 не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже подання таких заяв на стадії встановлення судового контролю не передбачено нормами КАС України.
Разом з цим варто зазначити, що позивач повинен дотримуватися процесуальних вимог доведення суду понесених судових витрат, а суд повинен переконатися в їх обґрунтованості.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 липня 2023 року по справі №160/16902/20 та від 20 березня 2024 року по справі №600/752/22-а, витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Однак, вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Як у правових висновках Верховного Суду у постанові від 20 жовтня 2020 року по справі №520/928/19 так і у правових висновках Верховного Суду у постановах від 26 липня 2023 року №160/16902/20, від 20 березня 2024 року по справі №600/752/22-а та Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 наголошується на необхідності дотримання учасником процесуальних вимог доведення суду про понесені судові витрати до ухвалення судового рішення та подальшій перевірці судом їх обґрунтованості.
Виходячи з фактичних обставин, колегія суддів враховує, що рішенням, яке набрало законної сили в цій адміністративній справі, підтверджено право позивача на отримання недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Також, за заявою ОСОБА_1 , поданою 15.04.2024, у цій справі ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 в порядку статті 382 КАС України.
Вимоги позивача обґрунтовувались не виконанням відповідачем рішення суду. Заявник стверджував і про те, що на фактичне виконання судового рішення не вплинули і відповідні заходи державного виконавця, спрямовані на примусове виконання рішення суду.
Водночас, як убачається зі змісту поданої позивачем заяви, позивач просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС. Також вказував, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, - за професійну правничу допомогу адвоката орієнтовно на суму до 3000.00 грн.
Докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу були подані представником позивача разом із заявою про відшкодування (компенсацію) судових витрат на правничу допомогу від 13.06.2025, тобто з дотриманням встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України строку, перебіг якого розпочався після ухвалення судового рішення про встановлення судового контролю від 11.06.2025.
Проте подана позивачем заява про відшкодування витрат на професійну правничу не була розглянута судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Натомість вказана заява була розцінена судом першої інстанції як заява про ухвалення додаткового судового рішення до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо пропуску позивачем встановлених ч. 7 статті 139, ч. 3 ст. 143 КАС України строків для подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат.
Зазначене свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що стосуються вирішення питання розподілу судових витрат (статті 134, 139 КАС України) та ухвалення додаткового судового рішення (статті 252 КАС України).
Викладені порушення, у свою чергу, призвели до того, що судом першої інстанції не оцінювалися докази, на які посилався позивач як на підставу для відшкодування йому судових витрат.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви позивача.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про постановлення окремої ухвали колегія суддів зазначає таке.
За приписами статті 324 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до частини восьмої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.
Суд зауважує, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.
Окрема ухвала може бути постановлена відповідним судом за наслідками розгляду справи, апеляційної чи касаційної скарги в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права.
Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. Суд, виходячи з встановлених обставин, самостійно обирає суб'єкта якому належить вжити заходи на виконання окремої ухвали.
Як убачається зі змісту заявленого клопотання, підставою для постановлення окремої ухвали по справі позивач вважає неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права під час ухвалення судового рішення про повернення без розгляду заяви позивача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
За результатами розгляду справи апеляційним судом надана правова оцінка доводам апелянта в порядку, який визначений процесуальним законом.
При цьому додаткових обставин (системність і незворотність виявлених порушень; вказівки на причини та умови, що спричинили (зумовили) виявлені порушення, з метою їх усунення чи запобігання таким порушенням в майбутньому), які б призводили до виникнення необхідності реагування апеляційним судом в порядку ст.249 КАС України шляхом постановлення окремої ухвали позивачем не наведено, а колегією суддів таких не встановлено.
За сукупності наведених обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для винесення окремої ухвали.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі № 480/5688/22 - скасувати.
Справу № 480/5688/22 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.06.2025 про відшкодування (компенсацію) судових витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова