про залишення позовної заяви без руху
24 листопада 2025 року м. Рівне№460/21094/25
Рівненський окружний адміністративний суд складі судді Максимчука О.О. після одержання позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, перевіривши виконання вимог статтей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника/адвоката (далі - представник/адвокат позивача) до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність військової відповідача та зобов'язати його нарахувати та виплатити гранатометнику 3-го піхотного відділення 3-го піхотного взводу 2-ї піхотної роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах з подальшим її розподілом позивачці.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 КАС України).
Статтею 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Водночас, приписами статтей 160, 161, 172 КАС України обов'язкові вимоги до форми і змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, а також правила об'єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог.
Умовами прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161, 172 КАС України, а також дотриманні визначених статтею 122 КАС України строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.
Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, які мають бути дотримані особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Однак, подана позивачем до суду позовна заява не відповідає деяким вимогам, які встановлені наведеними вище приписам КАС України для позовної заяви, як умовам її прийнятності до розгляду адміністративним судом, а саме вимогам :
- пунктам 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України, оскільки у позовній заяві відсутні виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України, оскільки у поданій позивачем позовній заяві, яка стосується оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відсутнє обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Так, відповідно до пунктів 4 та 5 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви слідує, що вона не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а також у позовній заяві не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини в порушення вимог пункту 5 частини 5 статті 160 КАС України.
Зокрема, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті гранатометнику 3-го піхотного відділення 3-го піхотного взводу 2-ї піхотної роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах з подальшим її розподілом позивачці як його матері.
Однак вказані обставини не підтверджені жодними доказами, позивач наводить лише норми законодавства, згідно яких вважає, що відповідачем порушено право ОСОБА_2 на належний розмір грошового забезпечення. При цьому, будь-яких доказів ненарахування або нарахування не в повному обсязі такого грошового забезпечення матеріали позовної заяви не містять, позивач не долучив до позовної заяви докази останнього нарахування грошового забезпечення її сина та не зазначив, чому не звернувся до військової частини щодо факту невиплати та ненарахування грошового забезпечення його сина. Окрім цього, матеріали справи не містять доказів того, що позивач отримував грошове забезпечення свого сина, або докази звернення до відповідача про виплату такого грошового забезпечення її сина безпосередньо позивачу.
Частиною 4 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивачу слід подати до суду адміністративний позов, оформлений відповідно до вимог статті 160 КАС України, а саме: із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з зазначенням і додаванням до позову доказів, що підтверджують вказані обставини відповідно до вимог пункту 5 частини 5 статті 160 КАС України та з дотриманням вимог частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також звертає увагу, що пунктом 9 частини 5 статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
При цьому, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки саме цієї особи у сфері публічно-правових відносин.
Отже, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 по справі №140/2133/19.
Разом з тим, всупереч вказаним вимогам позивач звертаючись до суду з відповідним позовом, не обґрунтував належним чином, які саме його особисті права, свободи чи законні інтереси безпосередньо порушені відповідачем в результаті оскаржуваної бездіяльності.
Суд також зазначає, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Отже, предмет судового розгляду, який досліджується судом, має бути чітким та зрозумілим.
Суд звертає увагу, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься встатті 160 КАС України, і вказаний обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Так позивач у своїх позовних вимогах просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті гранатометнику 3-го піхотного відділення 3-го піхотного взводу 2-ї піхотної роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах з подальшим її розподілом позивачці як його матері; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити гранатометнику 3-го піхотного відділення 3-го піхотного взводу 2-ї піхотної роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах з подальшим її розподілом позивачці як його матері.
У зв'язку із цим суд звертає увагу представника позивача, що таке формулювання позовних вимог є не конкретним та не чітким, оскільки у вказаних вимогах не зазначено відповідно до якого саме законодавства України (назви закону, нормативно-правого акту тощо) підлягає нарахуванню та виплаті така одноразова грошова винагорода саме позивачу.
Зазначені недоліки позовної заяви позбавляють суд чітко визначити предмет позову та може створити в подальшому до затягування розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з наведеним та керуючись статтями 122, 160, 161, 172, 169 КАС України, суд
1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення (отримання) позивачу або преставнику/адвокату позивача цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме подання позивачем до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви відповідно до вимог статті 160 КАС України, а саме: із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з зазначенням і долученням до позову доказів, що підтверджують вказані обставини відповідно до вимог пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України та з дотриманням вимог частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- уточненої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, оформленої у відповідності до статей 160, 161 КАС України, у якій конкретизувати позовні вимоги.
4. Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
5. Копію цієї ухвали надіслати позивачу і його представнику (за наявності).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК