про повернення позовної заяви
24 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15260/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018 року (у розмірі 1762,00 грн), після 29 січня 2020 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 30 травня 2024 року, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлених законом на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 років, шляхом множення цих розмірів на відповідні тарифні коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача після проведення зазначеного перерахунку виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманого грошового забезпечення за вказаний період, з урахуванням усіх складових, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення посадового окладу, премії, винагороди, що мають постійний характер), а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога, допомога на оздоровлення, тощо).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 визнано неповажними підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 30 травня 2024 року залишено без руху.
18.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено наступні документи: грошовий атестат; виписку із медичної карти стаціонарного хворого №34641; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2461; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №11589; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6516; виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 1418; виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 5041; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 276.
Заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску представник позивача не надав.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отож для визначення строку звернення до суду з цим позовом слід врахувати приписи статті 233 КЗпП України.
Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 03.08.2023 у справі №280/6779/22, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".
Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, до позовних вимог за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року - строк звернення не застосовується.
Водночас до позовних вимог щодо періоду з 19 липня 2022 року по 30 травня 2024 року - застосовується тримісячний строк звернення до суду.
Початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу військової частини).
Матеріали позову свідчать, що з грошовим атестатом позивач ознайомлений під підпис 30.05.2024.
Отже, зважаючи на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, позивач з 30.05.2024 набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Позивач звернувся до суду з позовом - 06.11.2025, тобто із пропуском встановленого законом тримісячного строку.
Заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску представник позивача не надав.
Надані до позовної заяви та заяви про усунення недоліків від 18.11.2025 докази підтверджують факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 23.09.2024 по 08.10.2024, з 30.01.2025 по 10.02.2025, з 10.02.2025 по 28.08.2025, з 20.05.2025 по 17.06.2025 та з 01.10.2025 по 29.10.2025.
Суд зазначає, що з 30.05.2024 (ознайомлення з грошовим атестатом) по 23.09.2024 (направлення до стаціонару) у позивача була можливість звернутися до суду з цим позовом.
Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, в тому числі і в постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23.
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, а відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
У цій справі позивач звернувся до суду із пропуском установленого процесуальним законом строку, при цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від його волевиявлення, а наведені ним обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання поважними вказаних причин пропуску строку звернення до суду у частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 30 травня 2024 року.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, для повернення позовної заяви в частині вимог, що заявлені з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Відтак, враховуючи, що позовні вимоги викладені в тексті прохальної частини позову (не оформлене у вигляді окремого письмового документу) і не можуть бути фізично виокремлені судом в окремий письмовий документ з метою їх повернення, останні належить вважати повернутими та без окремого направлення позивачеві позовної заяви засобами поштового зв'язку.
Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 30 травня 2024 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19 липня 2022 року по 30 травня 2024 року - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя Г.В. Костенко