Справа № 420/26402/25
24 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо обмеження з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024 перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 по справі № 420/8184/25 ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно застосував до його пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими законом для осіб, які втратили працездатність, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало відзив, в якому зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону № 3668, максимальний розмір пенсій, призначених згідно із Законом № 2262, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Головне управління стверджує, що цей Закон є чинним та його редакція залишилась діючою, попри Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016. Крім того, відповідач посилається на Постанову КМУ № 1 від 03.01.2025, яка передбачає застосування обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, що перевищують десять прожиткових мінімумів, у період воєнного стану у 2025 році.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 по справі № 420/8184/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було зобов'язано провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.06.2024 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 77% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
На виконання зазначеного рішення суду 16.07.2025 Головним управлінні Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Листом від 29.07.2025 № 1500-0220- 8/130204 відповідач повідомив, що в результаті проведеного перерахунку розмір пенсії позивача склав:
- з 01.02.2020 22856,3 грн, до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії становить 20778,45 грн;
- з 01.02.2021 24680,81 грн, до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії становить 22437,1 грн;
- з 01.02.2022 26974,83 грн, до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії становить 24522,58 грн;
- з 01.02.2023 38243,78 грн, до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії становить 34767,08 грн;
- з 01.03.2024 39743,78 грн, до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії становить 36267,08 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Відповідно до ст. 1-1 Закон № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно частиною сьомою ст. 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з тим, частина сьома ст. 43 Закону № 2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнана неконституційною. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 4 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
У резолютивній частині рішення Конституційний Суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зі змінами, а саме:
- частини сьомої ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, частина сьома ст. 43 Закону № 2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016 обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є неправомірним, а відповідач має здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення ст. 2 Закону України «Про заходи, щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011, оскільки саме на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо встановлення максимального розміру пенсії, положення якого й визнано неконституційними.
Суд наголошує, що визнання обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає ст. 117 Конституції України, унеможливлює застосування аналогічних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" при нарахуванні пенсії позивача.
З огляду на викладене, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, щодо обмеження максимального розміру призначеної позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.03.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
У відповідності до вимог частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 72 - 74, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ: 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо обмеження з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24.11.2025.
Суддя Олександр ХУРСА