Справа № 420/38764/25
24 листопада 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю. В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої йому пенсії за період з 01.08.2021 по 31.08.2022 року у розмірі 58447,64 грн; за період з 01.10.2023 по 30.06.2024 року у розмірі 18000 грн; за період з 01.02.2022 по 30.06.2025 року у розмірі 140 680,55 грн, а разом в сумі 217 128,19 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати нарахованої йому пенсії за період з 01.08.2021 по 31.08.2022 року у розмірі 58447,64 у розмірі 18000 грн; за період з 01.02.2022 по 30.06.2025 року у розмірі 140680,55 грн, а разом в сумі 217 128,19 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів та зазначено позивачем у позовній заяві:
- на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №540/5321/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області в серпні 2022 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано заборгованість по пенсії 58447,64 грн за період з 01.08.2021 по 31.08.2022;
- на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №420/10733/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області в червні 2024 року проведено перерахунок ОСОБА_1 та нараховано заборгованість по пенсії 18000 грн за період з 01.10.2023 по 30.06.2024;
- на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №420/39246/24, що набрало законної сили 24.06.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області проведено перерахунок ОСОБА_1 та нараховано заборгованість по пенсії 140680,55 грн за період з 01.02.2022 по 30.06.2025.
Позивач зазначає, що заборгованість за наслідками виконання вказаних судових рішень йому не виплачено.
Відтак, з наведеного вбачається, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, фактично просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо виконання рішень судів по справам №540/5321/21, №420/10733/24 та №420/39246/24, та по суті виконати рішення суду в повному обсязі.
Отже, позовні вимоги зводяться до оскарження дій відповідача щодо належного виконання вказаних рішень судів.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21 грудня 2020 року у справі № 440/1810/19.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024 року, були внесені суттєві зміни до положень ст.378 КАС України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту ч.1-3 ст.378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024 року), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Таким чином, з 19.12.2024 року ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Законодавцем прямо визначено, що зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У даній справі предмет позову свідчить про те, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з цими позовними вимогами стало невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області рішень судів у справах №540/5321/21, №420/10733/24 та №420/39246/24 в частині виплати позивачу заборгованості з пенсії.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст. 378, 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
За цих обставин суд приходить до висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду в іншому провадженні, проте на стадії виконання судового рішення.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 03 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18, від 21 грудня 2020 року у справі № 440/1810/19.
Керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.
Суддя Харченко Ю. В.