справа№380/8840/25
24 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в частині ненадання ОСОБА_1 відповідного часу для відпочинку в кількості 352 (триста п'ятдесят два) дні пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні дні під час відрядження з 10.11.2021 по 25.03.2025;
- зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за ненадання відповідного часу для відпочинку в кількості 352 (триста п'ятдесят два) дні пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні дні під час відрядження з 10.11.2021 по 25.03.2025 у розмірі середньомісячного грошового забезпечення станом на момент виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (31.03.2025).
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 у період з 20.03.2020 по 31.03.2025 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Під час проходження військової служби у національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного позивач 09.11.2021 був направлений у відрядження для виконання службових обов'язків по забезпеченню оборони України та у період з 10.11.2021 по 18.11.2022 перебував у підпорядкуванні у угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (яке було в подальшому було переформатовану в оперативне угрупування військ "Кривий ріг"), з подальшим перепідпорядкуванням позивача у період з 19.11.2022 по 29.01.2024 до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", та з подальшим перепідпорядкуванням позивача у період з 30.01.2024 по 25.03.2025 до тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", з якого позивач повернувся 26.03.2025.
Під час даного відрядження позивач виконував службові обов'язки у вихідні дні, а саме: 13, 14, 20, 21, 27, 28 листопада 2021 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 грудня 2021 року (всього у 2021 році 14 днів), 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 січня 2022 року, 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27 лютого 2022 року, 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27 березня 2022 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24 квітня 2022 року, 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 травня 2022 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 червня 2022 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30, 31 липня 2022 року, 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 серпня 2022 року, 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25 вересня 2022 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 жовтня 2022 року, 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27 листопада 2022 року, 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25, 31 грудня 2022 року (всього у 2022 році 105 днів), 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 січня 2023 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 лютого 2023 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 березня 2023 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 квітня 2023 року, 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 травня 2023 року, 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25 червня 2023 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 липня 2023 року, 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27 серпня 2023 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30 вересня 2023 року, 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 жовтня 2023 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 листопада 2023 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30, 31 грудня 2023 року (всього у 2023 році 105 днів), 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 січня 2024 року, 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25 лютого 2024 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30, 31 березня 2024 року, 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 квітня 2024 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 травня 2024 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 червня 2024 року, 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 липня 2024 року, 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25, 31 серпня 2024 року, 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 вересня 2024 року, 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27 жовтня 2024 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30 листопада 2024 року, 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 грудня 2024 року (всього у 2024 році 104 дні), 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 січня 2025 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23 лютого 2025 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23 березня 2025 року (всього у 2025 році 24 дні, а загалом за період з 10.11.2021 по 25.03.2025 - 352 дні). Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 31.03.2025 №101 позивач був виключений зі списків особового складу академії у зв'язку переміщенням до нового місця проходження служби - військової частини НОМЕР_1 . Однак, перед виключенням позивача зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного не було вирішено питання надання позивачу днів відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні дні у вищевказаний період, що є порушенням права позивача на відпочинок, тому звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою від 12.05.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
22.05.2025 від відповідача за вх. № 42751 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник пояснив, що позивач з 20.03.2020 по 31.03.2025 роки проходив військову службу у Національній академії, що підтверджується наказами начальника Національної академії (по стройовій частині) від 20.03.2020 №74 та від 31.03.2025 №101. Позивач в період з 09.11.2021 по 27.03.2025 перебував у відрядженні, для проведення заміни особового складу залученого для виконання завдань у складі угрупування військ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується наказами начальника Національної академії (по стройовій частині) від 08.11.2021 №286 та від 27.03.2025 №97. Майора ОСОБА_1 , старшого викладача циклової комісії автомобільної техніки відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу, призначено наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 14.03.2025 №342 на посаду начальника служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 та наказом начальника Національної академії від 31.03.2025 №101 (по стройовій частині) позивач вважається таким, що 31.03.2025 справи та посаду здав та вибув до нового місця проходження військової служби - АДРЕСА_1 . Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу". Відповідно до ч. 4 ст. 2 вказаного Закону порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з ч. 4, ч. 6 ст. 10 вказаного Закону для військовослужбовців встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Отже, згаданими Законами не передбачено виплату компенсації за невикористані дні за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні. Також представник відповідача зазначив, що в період з 24.02.2022 (з моменту введення воєнного стану на всій території України) по 25.03.2025 позивач перебував у відрядженні та відповідно до Постанови №168 отримував додаткову грошову винагороду за виконання ним спеціальних (бойових завдань), про що свідчить картки особового рахунку ОСОБА_1 . Відтак, відсутні підстави для зобов'язання Національної академії нарахувати та виплатити грошову компенсацію за ненадання відповідного часу для відпочинку у кількості 352 днів пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні за спірний період. Відтак, просив суд відмовити у задоволенні позову.
02.06.2025 від позивача за вх. №45279 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідачем не було доведено правомірність своєї бездіяльності в частині ненадання відповідного часу для відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні дні.
Крім цього, позивач просить суд витребувати у Національної академії Сухопутних військо імені гетьмана Петра Сагайдачного за ініціативи суду: витяги (копії) наказів про виплату ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої наказом міністерства оборони України від 18.09.2020 №340 «Питання реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18», за період з 09.11.2021 по 23.02.2022 - Копії довідок органів військового управління, які стали підставою для включення ОСОБА_1 до наказу на виплату додаткової винагороди, передбаченої наказом міністерства оборони України від 18.09.2020 №340 «Питання реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18», за період з 09.11.2021 по 23.02.2022; Витяги (копії) наказів про виплату ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою кабінету міністрів України від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 25.03.2025; Копії довідок органів військового управління, які стали підставою для включення ОСОБА_1 , до наказу на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою кабінету міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по 25.03.2025.
Вирішуючи клопотання позивача про витребування документів, суд зазначає таке.
Частинами 1, 2 статті 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2, 3 ст. 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Як вбачається зі змісту відповіді на відзив, позивачем не доведено, що ним вживалися заходи щодо отримання у відповідача зазначених документів, а також те, що відповідач йому відмовив у наданні таких.
Відтак, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.
02.06.2025 від позивача надійшло клопотання за вх. №45284 про направлення Верховного суду подання про розгляд справи №380/8840/25 як зразкової. Позивач просить звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд цієї справи як зразкової, посилаючись на значну кількість аналогічних справ.
Відповідно до ст. 290 КАС України, суд може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд справи як зразкової, якщо у провадженні перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення.
Суд визнає, що питання компенсацію за ненадання відповідного часу для відпочинку пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні дні під час відрядження може мати ознаки типового спору, враховуючи кількість аналогічних справ. Проте позивач не надав конкретних доказів того, що ці справи є ідентичними за фактичними обставинами та правовими підставами, що є необхідною умовою для визнання справи зразковою.
Суд вважає, що розгляд цієї справи в межах спрощеного провадження є достатнім для забезпечення ефективного судового захисту прав позивача, а отже, клопотання про направлення справи до Верховного Суду для розгляду як зразкової задоволенню не підлягає.
02.06.2025 від відповідача за вх. №45436 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача зазначив, що згідно з ч. 4, ч. 6 ст. 10 Закону № 2011, для військовослужбовців встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов'язків військової служби у зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником). Спеціальною нормою, якою врегульовані питання проходження військової служби є, зокрема, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV. Відповідно до абз. абз. 1-2 ст. 203 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 № 548-XIV, вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурологічної роботи, спортивних заходів та ігор. Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Проте, згаданими Законами не передбачено виплату компенсації за невикористані дні за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні. Згідно з пунктом 1 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Відповідно до пунктів 7, 8 розділу 1 Порядку, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Також представник відповідача покликається на те, що військовослужбовцям, які виконують службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї. При цьому, наведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов'язки військової служби. Таким чином відсутні підстави для визнання протиправних дій відповідача, а тому просить суд відмовити у задоволені позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 у період з 20.03.2020 по 31.03.2025 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, що підтверджується витягом з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 20.03.2020 №74 та витягом з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 31.03.2025 №101.
Під час проходження військової служби у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного позивач 09.11.2021 був направлений у відрядження для виконання службових обов'язків по забезпеченню оборони України та у період з 10.11.2021 по 18.11.2022 перебував у підпорядкуванні у угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (яке було в подальшому було переформатовану в оперативне угрупування військ "Кривий ріг"), з подальшим перепідпорядкуванням позивача у період з 19.11.2022 по 29.01.2024 до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", та з подальшим перепідпорядкуванням позивача у період з 30.01.2024 по 25.03.2025 до тактичної групи "Грім", з якого позивач повернувся 26.03.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з наказу командира угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 10.11.2021 №299, що підтверджується витягом з наказу командувача оперативного угрупування військ «Кривий ріг» (по стройовій частині) від 18 листопада 2022 року №42, витягом з наказу командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 24.11.2022 №7, витягом з наказу командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 29.01.2024 №29 (копія додається, оригінал витягу наявний у Позивача), витягом з наказу командира тактичної групи «Грім» (по стройовій частині) від 30.01.2024 №20, витягом з наказу командира тактичної групи «Грім» (по стройовій частині) від 20.03.2024 №47, довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 29.01.2024 №2/535 та картками особового рахунку позивача, які були надані національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Під час даного відрядження позивач виконував службові обов'язки у вихідні дні, а саме: 13, 14, 20, 21, 27, 28 листопада 2021 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 грудня 2021 року (всього у 2021 році 14 днів), 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 січня 2022 року, 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27 лютого 2022 року, 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27 березня 2022 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24 квітня 2022 року, 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 травня 2022 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 червня 2022 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30, 31 липня 2022 року, 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 серпня 2022 року, 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25 вересня 2022 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 жовтня 2022 року, 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27 листопада 2022 року, 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25, 31 грудня 2022 року (всього у 2022 році 105 днів), 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 січня 2023 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 лютого 2023 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 березня 2023 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 квітня 2023 року, 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 травня 2023 року, 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25 червня 2023 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 липня 2023 року, 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27 серпня 2023 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30 вересня 2023 року, 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 жовтня 2023 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 листопада 2023 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30, 31 грудня 2023 року (всього у 2023 році 105 днів), 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 січня 2024 року, 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25 лютого 2024 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30, 31 березня 2024 року, 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 квітня 2024 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 травня 2024 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 червня 2024 року, 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 липня 2024 року, 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25, 31 серпня 2024 року, 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 вересня 2024 року, 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27 жовтня 2024 року, 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30 листопада 2024 року, 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 грудня 2024 року (всього у 2024 році 104 дні), 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 січня 2025 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23 лютого 2025 року, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23 березня 2025 року (всього у 2025 році 24 дні, а загалом за період з 10.11.2021 по 25.03.2025 - 352 дні).
Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 31.03.2025 №101 позивач був виключений зі списків особового складу національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у зв'язку переміщенням до нового місця проходження служби - військової частини НОМЕР_1 .
Оскільки перед виключенням позивача зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного не було вирішено питання надання ОСОБА_1 днів відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні дні у вищевказаний період, що, на думку позивача, є порушенням права на відпочинок, з метою захисту свої порушених прав останній звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232).
Відповідно до ч 4 ст. 2 Закону № 2232 порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 40 Закону № 2232 гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей",Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 4, ч. 6 ст. 10 Закону № 2011 для військовослужбовців встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов'язків військової служби у зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником).
Разом з тим, питання роботи у вихідні та святкові дні регулюються також і Кодексом законів про працю України.
Статтею 73 КЗпП України встановлено святкові дні: 1 січня - Новий рік; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 травня - День праці; 8 травня - День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років; 28 червня - День Конституції України; 15 липня - День Української Державності; 24 серпня - День незалежності України; 1 жовтня - День захисників і захисниць України; 25 грудня - Різдво Христове; Робота також не провадиться в дні релігійних свят: один день (неділя) - Пасха (Великдень) один день (неділя) - Трійця; 25 грудня - Різдво Христове.
Відповідно до ч. 3 ст. 73 КЗпП України робота у святкові (неробочі) дні допускається: на безперервно діючих підприємствах, де припинення роботи неможливе через виробничо-технічні умови; у зв'язку з необхідністю обслуговування населення; у випадках, передбачених ст.71 КЗпП України.
Разом з тим, у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 73 згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022, з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX від 01.07.2022.
Згідно зі ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін у грошовій формі в подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП України, зокрема у подвійному розмірі, але на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 КЗпП України Кодекс законів про працю України регулює відносини працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Таким чином, Кодекс законів про працю України є загальним нормативно правовим актом, положення якого мають застосовуватись у разі, коли спеціальним законом не врегульоване те чи інше питання.
Разом з тим, суд зазначає, що спеціальною нормою, якою врегульовані питання проходження військової служби є, зокрема, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України затверджений законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.
Відповідно до абз. абз. 1-2 ст. 203 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 № 548-XIV вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурологічної роботи, спортивних заходів та ігр. Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.
Також, згідно з абз. 1 п. 7 розділу І наказу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.
Суд зазначає, що ані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані іншим нормативно-правовим актом не передбачено виплату грошової компенсації за вихідні, святкові та неробочі дні, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення антитерористичної операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
Крім того, суд враховує, що згідно із положеннями п. 3 розділу II Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 №27, в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються, зокрема, завдання із надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
Відповідно до п. 2 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, відрядження - направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в інший населений пункт для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).
Пунктом 8 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, передбачено, що на військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) того органу військового управління, військової частини, установи, організації, підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
До набрання чинності Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, діяла Інструкція про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затверджена наказом Міністерства оборони України № 530 від 29.08.2011.
Пунктом 1.14 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №530 від 29.08.2011, передбачено аналогічні положення.
Отже, системний аналіз вказаних приписів законодавства дає підстави для висновку, що військовослужбовцям, які виконують службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
При цьому, наведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов'язки військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 803/1755/16 та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 400/7448/24.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується, а тому, як наслідок, грошова компенсація за вихідні, святкові та неробочі дні, які не використані під час виконання службових обов'язків під час проходження військової служби не передбачена.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Таким чином, довести правомірність своїх дій (рішення) чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. А самі вимоги позивача є юридично неспроможними.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 139 КАС України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати в цій справі не розподіляються.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 24.11.2025.
Суддя Потабенко В.А.