21 листопада 2025 рокусправа № 380/19440/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не призначенні позивачу пенсії;
-зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.08.2025 - дати виникнення права та проводити відповідні виплати призначеної пенсії з 22.08.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що має право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку, однак відповідач безпідставно відмовив у призначенні такої пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання чи роботи (4 роки) в зоні посиленого радіоекологічного контролю, бо відповідно до документів зараховано період проживання/роботи станом на 01.01.1993 - 02 роки 09 місяців 08 днів. Також до страхового стажу не зараховано період роботи з 14.09.1987 до 27.12.1990 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 20.10.1987, оскільки в записі на прийняття виправлення не завірене належним чином. Позивач вважає, що період його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю підтверджується посвідченням постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29.09.2025 суд постановив відкрити спрощене провадження без виклику сторін.
Від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечує, вважає, що тривалість проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року не чотири роки, як того вимагає закон, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Крім того, позивач повинен подати уточнюючу довідку для підтвердження страхового стажу за час роботи у колгоспі з 14.09.1987 до 27.12.1990, оскільки у трудовій книжці є виправлення, які неналежно завірені. Просить у позові відмовити.
Суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 17.10.2012.
25.08.2025 позивач звернувся із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №063550007539 від 02.09.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з відсутністю необхідної тривалості проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 р. Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 14.09.1987 до 27.12.1990 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 20.10.1987, оскільки в записі на прийняття є виправлення, не завірене належним чином.
Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено у статті 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, передбачено, що право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років, за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 цієї частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку 2 роки*та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Як видно з матеріалів справи, згідно з довідкою Овруцької міської ради №609 від 29.07.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 01.06.1986 до 21.11.1988, з 17.10.1990 до 03.01.1991, з 01.12.1992 і по теперішній час зареєстрований та постійно проживає у селі Велика Хайча Коростенського (Овруцького) району Житомирської області.
В силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, село Велика Хайча Овруцького району відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Як видно зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №063550007539 від 02.09.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з відсутністю необхідної тривалості проживання (роботи) в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року.
Так, у цьому рішенні зазначено, що документами підтверджено факт проживання/роботи позивача станом на 01.01.1993 року в зоні посиленого радіоекологічного контролю 02 роки 09 місяців 08 днів.
Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 14.09.1987 до 27.12.1990 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 20.10.1987, оскільки в записі на прийняття є виправлення, не завірене належним чином.
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2024 за №1/41346), які набрали чинності 15.02.2024, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Як видно з довідки Овруцької міської ради №609 від 29.07.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.01.1993 року не проживав чотири роки в зоні посиленого радіоекологічного контролю, як того вимагає норма пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII.
Разом з цим наявність у позивача статусу особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Проте, оскільки позивач не подав передбачених підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документів, які б підтверджували факт постійного проживання або роботи на територіях радіоактивного забруднення понад 3 роки, тому станом на день звернення із заявою 22.08.2025 у віці 55 років 03 дні позивач не набув права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23).
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ із зменшенням пенсійного віку на 5 років за його заявою від 25.08.2025, відтак відмова відповідача у призначенні пенсії є правомірною та такою, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.
Стосовно зазначеного у трудовій книжці виправлення і як наслідок не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 14.09.1987 до 27.12.1990 у колгоспі, то суд зазначає таке.
Суд встановив, що у трудовій книжці позивача міститься запис про те, що він працював тракторщиком у колгоспі з 14.09.1987 до 21.11.1988 та з 04.10.1990 до 27.12.1990. З 21.11.1988 до 04.10.1990 позивач проходив службу у лавах Радянської армії.
З трудової книжки видно, що у колонці «рік» на сторінці 7 трудової книжки НОМЕР_2 від 20.10.1987 у зазначенні року « 1987» є виправлення.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивачки, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивачки), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Суд також звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Разом з цим, відповідачем не надано суду доказів здійснення ним дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці позивачки на підтвердження страхового стажу.
Суд зауважує, що відсутні підстави для не зарахування спірного періоду часу роботи в колгоспі з 14.09.1987 до 27.12.1990 до страхового стажу позивача, оскільки судом не встановлено відповідачем не доведено розбіжність відомостей зазначених в трудовій книжці, зокрема, зважаючи на номер да дату наказу, яким позивач прийнятий на роботу, а саме: наказ №9 від 14.09.1987 року.
Суд також звертає увагу, що спір у цій справі виник саме щодо права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а неправильне визначення відповідачем страхового стажу позивача не впливає на правомірність оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
При зверненні до суду позивач сплатив 1211,20грн судового збору, який покладається на позивача і не розподіляється
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.11.2025.
Суддя Лунь З.І.