21 листопада 2025 рокусправа № 380/14458/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової часини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 не проведення перерахунку та виплати розміру грошового забезпечення Позивача з 15.03.2022 по 08.05.2025, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025, на відповідних тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начального складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити грошове забезпечення позивачу з 15.03.2022 по 08.05.2025, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025, на відповідних тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начального складу та деяких інших осіб", з врахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати Позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025, мaтepiaльнoї допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025, грошової компенсації за невикористані 56 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахуванням у їх складі індексації грошового забезпечення та без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України станом на 01.01.2022, на 01.01.2023. на 01.01.2024, на 01.01.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити Позивачу перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025, грошової компенсації за невикористані 56 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з врахуванням у їх складі індексації грошового забезпечення, нарахованих на виконання рішення суду по даній справі, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України станом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024 на, 01.01.2025 та провести її виплату Позивачу з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення оновленого грошового забезпечення за 24 місяці до звільнення до Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення(надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії Позивача;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 включити оновлене грошового забезпечення за 24 місяці до звільнення, нараховане на виконання рішення по даній справі до Довідки в/ч НОМЕР_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування на ОСОБА_1 та скерувати дану Довідку до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідно довимог статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262- XI “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінет Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, абзацу 8. пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №39З (зі змінами), у зв'язку із неправильним нарахуванням при призначенні;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченого грошового забезпечення з 15.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої суми грошового забезпечення з 15.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року. 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1.12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період проходження військової служби йому не в повному розмірі виплачувалось грошове забезпечення. Так, нарахування грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 15.03.2022 по 08.05.2025 здійснювалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, а саме, 1762,00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт. Вважає такі дії відповідача протиправними, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (вх. №60460 від 23.07.2025 року), в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №9 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Таким чином, положеннями постанови КМУ №704 та розробленої на її виконання Інструкції №558, встановлено, що у спірний період для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.
Отже, розрахунок Позивачу грошового забезпечення за період з 15.03.2022 року по 08.05.2025 року, проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та керівних документів, а не примітки до Додатків 1 та 14 до Постанови №704, які не є нормою законодавства, а носять лише рекомендаційний характер, тим самим без вимог законодавства. Зобов'язання, до вчинення та вчинення таки дій, які суперечать вимогам чинного законодавства, є незаконними
Щодо надання нової довідки до ПФУ.
Військова частина НОМЕР_1 готова надати відповідну довідку у разі надходження офіційного запиту від Пенсійного фонду України або інших відповідних державних органів. Згідно з Постановою КМУ від 30.08.2017 №704, оновлення довідок відбувається виключно за запитом Пенсійного фонду або уповноважених органів. У разі відсутності такого запиту самостійне видавання довідки є неправомірним.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
ОСОБА_1 до 08 травня 2025 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №98 від 08.05.2025 року підполковника ОСОБА_1 , командира вертольота вертолітної ланки вертолітної ескадрильї, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.04.2025 №647 з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більш дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач вважає, що в період проходження військової служби з 15.03.2022 по 08.05.2025 йому не в повному розмірі виплачувалось грошове забезпечення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 Закону 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з Приміткою 1 Додатку 1 до Постанова №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до Примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни, зокрема, до Постанови №704.
Так, були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд зазначає, що зміни до Додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Висновки суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Приписами ч.2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Суд наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, що передбачені законом.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до п.4 Постанови №704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція п.4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що з 29.01.2020 року знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.12.2019 р. по справі №240/4946/18, Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.02.2021 р. у справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 р. у справі №200/3757/20-а, а також зазначений правовий висновок підтриманий Верховним Судом у ряді інших постанов, зокрема, від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а, від 15.02.2023 у справі № 120/6288/21-а, від 27.02.2023 у справі № 640/11131/21, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 27.03.2023 у справі №280/11480/21 та у справі № 380/19884/21 від14 лютого 2024 року.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VІІІ та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
При цьому, з 29.01.2020 р. була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 р.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідач застосовуючи при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 15.03.2022 по 19.05.2023 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, діяв протиправно.
Таким чином, відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 15.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 , грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 08 травня 2025 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення та компенсаційних виплат (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсацій за невикористані дні відпусток та інших належних виплат) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, суд зазначає наступне.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі Постанова № 481).
Пунктом 1 Постанови № 481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Пунктом 2 зазначеної постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац 1 в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, пункт 4 Постанови № 704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762 грн.
Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.
Отже, до 19.05.2023 застосуванню підлягала редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Відтак, з 20.05.2023 нарахування грошового забезпечення здійснюється з урахуванням положень Постанови № 481, виходячи з розрахункової величини 1762 грн.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині перерахунку грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення починаючи з 20.05.2023 по 08.05.2025 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у статті 3 Законі № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Проте, суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу. Тобто, позивач не дотримався умови щодо звернення до відповідача із заявою про виплату відповідної компенсації.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про передчасність звернення до суду з позовною вимогою зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому у задоволенні такої необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача підготувати і надати до ГУ ПФУ у Львівській області нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення(надбавок, доплат, підвищень) та премії позивача для обчислення пенсії, у зв'язку із неправильним, нарахуванням при призначенні, із включенням до довідки оновленого грошового забезпечення за 24 місяці до звільнення, нарахованої на виконання рішення суду по даній справі та. отриманих під час проходження військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідач ще не нараховував та не виплачував позивачу грошове забезпечення на виконання даного рішення суду.
Отже, зазначена вимога, на думку суду, є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідачем ще не нараховано та не виплачено грошове забезпечення з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, відтак такі задоволенню не підлягають.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду його не сплачував, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової часини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу за період з 15 березня 2022 по 19 травня 2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу за період з 15 березня 2022 до 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим звання відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 15.03.2022 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна