про повернення позовної заяви
24 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2095/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
27 жовтня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна (далі - представник позивача), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу у період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху і запропоновано представнику позивача протягом десяти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви і надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
10 листопада 2025 року від представника позивача через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій представник позивача просить поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 з позовною заявою до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що позивач є учасником бойових дій і досі діючим військовослужбовцем Державної Прикордонної служби України, а саме Військової частини НОМЕР_2 . Ця обставина створює суттєві перешкоди у можливості своєчасного звернення до суду з відповідним позовом у встановлений законом строк (на підтвердження обставин проходження служби позивачем надається довідка з місця служби).
Позивач не мав об'єктивних підстав для сумнівів у добросовісності дій відповідача при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення. До моменту отримання відповідної інформації позивач виходив із презумпції законності та правомірності дій суб'єкта владних повноважень, що узгоджується з принципом довіри громадянина до держави. Виконання позивачем військового обов'язку в умовах воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною, що істотно обмежувала його можливості для своєчасного звернення до суду в межах установленого законом строку. Проходження військової служби, а також відсутність доступу до правової та фінансової документації фактично унеможливлювали належну підготовку та подання позовних матеріалів у визначений процесуальний строк.
Представником позивача було направлено адвокатський запит до відповідача щодо надання інформації про розмір прожиткового мінімуму, який використовувався при обчисленні грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на зазначений адвокатський запит позивачу стало відомо про факт порушення його прав та про застосування відповідачем при розрахунку грошового забезпечення прожиткового мінімуму, який не відповідає вимогам чинного законодавства. До цього моменту позивач не мав жодних законних або фактичних можливостей самостійно дізнатися про неправомірність дій відповідача, оскільки в жодних офіційних документах, що надаються військовослужбовцю (грошових атестатах, довідках про грошове забезпечення тощо), не зазначається інформація про розмір прожиткового мінімуму, використаного для розрахунку складових грошового забезпечення. Відповідно, позивач був позбавлений можливості своєчасно виявити порушення своїх прав без отримання спеціальної інформації від відповідача.
Таким чином, строк звернення до суду підлягає поновленню, оскільки його пропуск обумовлений об'єктивними, незалежними від волі позивача причинами - виконанням військового обов'язку в умовах воєнного стану та відсутністю у нього доступу до інформації, необхідної для усвідомлення факту порушення його прав. З урахуванням того, що позивач отримав достовірну і документально підтверджену інформацію щодо обсягу і характеру виплачених йому сум лише 04 серпня 2025 року - з моменту надходження відповіді на адвокатський запит, вказана дата є початком перебігу тримісячного строку для звернення до суду з вимогами про вирішення трудового спору.
З урахування вказаного, представник позивача просить суд поновити позивачу строк звернення до суду.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Кисіля С. В. з 10 листопада 2025 року по 21 листопада 2025 року у відпустці відповідно до наказу голови суду від 29 жовтня 2025 року № 65-во, питання про поновлення процесуального строку вирішується у перший робочий день після закінчення відпустки.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду з цим позовом внаслідок відсутності документального підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що означений спір є трудовим спором щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби з огляду на наступне.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 липня 2024 року № 641-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора зенітної групи третього зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування, який наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23 травня 2024 року № 889-ОС зарахований в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 особового складу, та вибуває для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 з 11 липня 2024 року.
Отже, з 20 травня 2023 року позивач не був звільнений з військової служби з ВЧ НОМЕР_1 , а був зарахований з 12 липня 2024 року до Військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином у ВЧ НОМЕР_1 (відповідача у цій справі) під час виключення позивача зі списків особового складу частини не виникло обов'язку вручати позивачу письмове повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні, оскільки звільнення з військової служби з 20 травня 2023 року не відбулося.
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи представника позивача щодо того, що відповідачем під час звільнення позивача не повідомлено про суми, які належать йому при звільненні, оскільки відповідач не звільняв позивача з військової служби, а отже, й не мав обов'язку щодо складання такого повідомлення.
Як наслідок, суд не може застосувати до спірних правовідносин положення статті 234 КЗпП України.
У спірний період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , отже, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, що регламентують строки звернення до суду про вирішення трудового спору не пов'язаного зі звільненням.
До спірних правовідносин щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року застосовується строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України - три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, перебіг строку для звернення суду з цим позовом розпочався у позивача 01 липня 2023 року та закінчився 02 жовтня 2023 року (з урахуванням вихідних днів).
Окрім того, вивченням ордеру серії АН № 1821982 від 26 жовтня 2025 року судом встановлено, що договір між позивачем та адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною про надання правничої допомоги укладено 17 грудня 2024 року.
До суду з цією позовною заявою позивач звернувся через свого представника 27 жовтня 2025 року, тобто більше ніж через 2 роки, з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби. Для його поновлення - як умову для відкриття провадження у справі - заявник має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.
Вивченням доданих до позовної заяви документів судом установлено, що позивач, починаючи з 06 жовтня 2020 року (тобто до початку загальної мобілізації у зв'язку з введенням воєнного стану) проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . 12 липня 2024 року позивач був виключений з особового складу та всіх видів забезпечення та вибув для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 , де перебуває по теперішній час.
Проте суд зазначає, що сам факт проходження військовослужбовцями військової служби не є безумовною підставою для поновлення таким особам - військовослужбовцям строків звернення до суду. Навпаки, суд у кожному конкретному випадку має оцінити викладені такими особами обставини неможливості своєчасного звернення до суду в сукупності з документальним підтвердженням таких обставин.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990/98/25, лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.Суду не надано документально підтвердженої інформації щодо безперервного залучення позивача у період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року до здійснення заходів з оборони, участі у бойових діях чи виконання бойових завдань.
Позивачем не надано документально підтвердженої інформації щодо його перебування у період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду, а також щодо його участі як військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, які унеможливили дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» треба тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У цьому випадку, отримуючи грошове забезпечення та будучи достовірно обізнаним з розміром виплачених сум, позивач мав можливість дізнатися про порушення його прав з підстав, викладених у позові. Крім того, позивач жодним чином не був обмежений у праві на звернення до відповідача у розсудливі строки з метою отримання інформації щодо механізму обрахунку його грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, тоді як позивач навіть не звернувся до відповідача, що свідчить про його пасивну поведінку.
Також суд зауважує, що представник позивача 18 квітня 2025 року, 11 червня 2025 року та 16 вересня 2025 року звертався з позовною заявою в інтересах позивача до ВЧ НОМЕР_1 щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року та сторона позивача погодилася з ухвалами суду від 19 травня 2025 року у справі № 360/798/25, від 01 липня 2025 року у справі № 360/1220/25, від 02 жовтня 2025 року у справі № 360/1825/25 щодо оцінки судом поважності причин пропуску строку звернення до суду з цими позовами за період з 19 липня 2022 року по 14 березня 2023 року.
З урахуванням вказаного, підстави, зазначені представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнаються судом неповажними.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вказане, позовна заява ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).
Керуючись статтями 122, 123, 169 КАС України, суддя
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною у заяві про поновлення процесуального строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.В. Кисіль