24 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1805/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 12 вересня 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ), з такими вимогами:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) за період з 01.12.2015 по 01.11.2016 включно нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) за період з 02.11.2016 по 28.02.2018 включно нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по липень 2025 включно;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15грн за період з 01.03.2018 по 01.09.2018 включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15грн за період з 02.09.2018 по 06.06.2020 включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються 3 грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15грн за період з 06.06.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по липень 2025 включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в органах Прикордонної служби, зокрема з 07.09.2015 по 01.11.2016 - в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, з 01.11.2016 по 01.09.2018 - в НОМЕР_3 прикордонному загоні, з 01.09.2018 по 06.06.2020 - в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та з 06.06.2020 по даний час - в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ), що підтверджується архівними відомостями відповідачів та витягами з послужного списку.
У відповідь на запит позивача, відповідачі надали картки грошового забезпечення за період з 2015 по 2024 роки, з яких вбачається, що у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення. Також в період з 01.03.2018 по липень 2025 року позивачу індексація грошового забезпечення нараховувалась невірно.
Позивач вважає, що відповідачами протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою суду від 17 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 08 червня 2025 року із зазначенням підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску;уточненої позовної заяви, з урахуванням висновків суду; доказів не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період 2015-2016 роки.
На виконання вищевказаної ухвали позивачем надано, зокрема, клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заявленого клопотання ОСОБА_1 зазначено, що позивач з 2015 року безперервно проходить військову службу, зокрема з 06.06.2020 по даний час в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ). Таким чином, позивач є діючим військовослужбовцем, шо в умовах воєнного стану значно ускладнює можливість звернення до суду з метою ефективного захисту своїх прав. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_6 , позивач з 10.01.2024 безпосередньо приймає участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Натомість, відомості про розмір грошового забезпечення за спірний період позивач отримав лише безпосередньо перед зверненням до суду з цим позовом, у відповідь на його запит.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 . Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: уточненої позовної заяви, з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі від 17.09.2025 про залишення позовної заяви без руху; доказів не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період 2015-2016 роки.
На виконання вимог вищевказаної ухвали суду позивачем надано заяву про витребування від Галузевого архіву Державної прикордонної служби України доказів нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за 2015-2016 роки, оскльки ОСОБА_1 звертався до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, водночас такі докази йому не було надано.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року, відповідно до правового висновку, наведеного у пунктах 29, 33 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, а також у пунктах 21-22 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19 липня 2022 року.
Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо визначений тримісячний строк звернення до суду.
Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) було встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у пункті 65 постанови від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 зазначено, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, Судова палата дійшла таких висновків:
якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач проходив військову службу, на теперішній час проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ).
Отже, позивач на момент звернення до суду не є звільненим з військової служби.
Згідно пред'явленого позову, ОСОБА_1 заявлено вимоги щодо не належного розрахунку відповідачами грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення, за періоди з 07.09.2015 по липень 2025 року, при цьому позов подано до суду засобами поштового зв'язку 09.09.2025 (вх № 17985/2025 від 12.09.2025).
Враховуючи вказані вище положення статті 233 КЗпП України, судом встановлено, що строк звернення до суду по вимогам за період з 19.07.2022 по 08.06.2025 позивачем пропущений, так як на них поширюються положення частини першої статті 233 КЗпП України в новій редакції - три місяці з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач в обґрунтування підстав поновлення строку звернення до суду посилається на проходження ним з 2015 року безперервно військової служби та на даний час є діючим військовослужбовцем, який згідно з довідкою військової частини НОМЕР_6 , з 10.01.2024 безпосередньо приймає участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України. При цьому, відомості про розмір грошового забезпечення за спірний період позивач отримав лише безпосередньо перед зверненням до суду з цим позовом, у відповідь на його запит.
В той же час суд зауважує, що факт перебування позивача на військовій службі не підтверджує наявність обставин, що ускладнювали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період, факт цілодобового перебування на території військової частини упродовж всього періоду пропуску строку звернення до суду або перебування позивача на лікуванні у цей же період).
Верховним Судом у постанові від 24.07.2024 у справі № 760/8560/21 зроблено наступний висновок: «..Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Такі висновки наведені в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 757/45756/21-ц.
Сама по собі обставина зарахування відповідача до складу Збройних Сил України не свідчить про пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставини непереборної сили.
Разом з тим, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об'єктивно унеможливила виконанням ним зазначеної процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку на апеляційне оскарження, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили….».
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження об'єктивної неможливості звернення до суду у визначені КАС України строки саме внаслідок перебування на військові службі.
За відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв'язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і несенням позивачем військової служби, вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
З довідки військової частини НОМЕР_6 від 12.10.2024 №08/4970 вбачається, що позивач з 10.01.2024 по дату видачі довідки - 12.10.2024, безпосередньо приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Отже, вказана довідка видана станом на 12.10.2024, при цьому періодом, за який позивачем пропущено строк звернення до суду є період з 19.07.2022 по 08.06.2025, тому посилання на неї суд вважає незмістовним.
Що стосується доводів позивача про право ОСОБА_1 на звернення до суду у тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, який обраховано позивачем з моменту отримання відповіді на запит про розмір грошового забезпечення, суд вважає їх неприйнятними, оскільки ОСОБА_1 на момент звернення до суду не є звільненим з військової служби.
Відтак, висновок Судової палати Верховного Суду, викладений в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 щодо початку перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, з моменту отримання листа інформації від відповідача), не є застосовним до спірних правовідносин з огляду на те, що позивач зі служби не звільнений на момент звернення до суду з цим позовом, що не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами позовної заяви.
Інших доказів на підтвердження обставин неможливості позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом, позивачем суду не надано.
Суд наголошує, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових воно складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання грошового забезпечення, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
У зв'язку з вищевикладеним, вказані в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що згідно ухвали від 17 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, позивач не був обмежений у праві надання доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку, передбаченого для звернення до суду.
Відтак, суд дійшов висновку, що заява позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині вимог за період з 19.07.2022 по 08.06.2025.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про можливість повернення позивачу адміністративного позову в частині вимог за період з 19.07.2022 по 08.06.2025.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачу в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 08.06.2025.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян