про повернення позовної заяви
24 листопада 2025 року м. Київ № 320/54530/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ТОВ "РУБІНГРУП" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "РУБІНГРУП" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області та просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 15.05.2025 № 2124910360705, яким було відмовлено в наданні бюджетного відшкодування заявленого в податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період - лютий 2025 року від 20.03.2025 № 9072032359 на загальну суму 893 484,00 грн;
зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «РУБІН ГРУП» у податковій декларації з ПДВ за звітний період - лютий 2025 року на загальну суму 893 484,00 грн;
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Київській області № 36727 від 06.10.2025 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН ГРУП» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку і виключити ТОВ «РУБІН ГРУП» з переліку ризикових платників податків;
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Київській області № 12839325/38793733 від 07.05.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 05.12.2024;
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Київській області № 12839326/38793733 від 07.05.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 07.12.2024.
Частиною 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях. Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб'єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.
Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.
Як вбачається з даного позову, позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області, рішення про відповідність п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку і виключити ТОВ «РУБІН ГРУП» з переліку ризикових платників податків, а також рішення щодо відмови у реєстрації податкових наклданих.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про те, що підстави позову (обставини прийняття відповідачами спірних рішень) є різними, оскільки спірні рішення були прийняті відповідачем за результатом позапланової виїзної перевірки щодо дотримання законодавства при декларуванні за лютий 2025 року та під час дослідження податкових накладних, складених за результатами надання позивачем послуг на підставі різних договорів, укладених з різними контрагентами та за різних обставин.
Тобто, предметом даної позовної заяви є вимоги, які виникли з різних підстав та які, відповідно, підтверджуються (обґрунтовуються) різними доказами. При цьому, задля з'ясування правомірності кожного з оскаржуваних рішень є необхідним з'ясування значного обсягу обставин за укладеними договорами з різними контрагентами, із дослідженням доказів щодо виконання кожного окремого договору, що, вочевидь, свідчить про індивідуальний предмет доказування в залежності від умов укладених договорів.
Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.
Крім того, сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог ускладнить та сприятиме затягуванню учасниками справи вирішення спору по суті.
При цьому, суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб'єктами не є достатньою підставою для об'єднання не пов'язаних між собою вимог в одне провадження.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.
Суд звертає увагу на те, податкове законодавство, яке регулює питання щодо бюджетного відшкодування та реєстрації податкових накладних, так само містить обмеження щодо можливості одночасного подання платником податків документів для здійснення реєстрації податкових накладних, які не пов'язані між собою, а також можливості довести право на бюджетне відшкодування.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України.
Згідно п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).
У даному випадку підстави для застосування положень ст. 172 КАС України відсутні.
З огляду на те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
У п. 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom), у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom).
У п. 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Відповідно до ст. 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
ЄСПЛ зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic та Walchli v. France).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, передбачене ст. 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.
З огляду на те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Відповідно до ч.8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Натомість, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з окремими позовами до місцевого загального суду як адміністративного в частині скасування постанови, протоколу і рішення та до окружного адміністративного суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Керуючись ст. 169, 171, 172, 243, 248 КАС України, суд
1.Позовну заяву ТОВ "РУБІНГРУП" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Головенко О.Д.