про залишення позовної заяви без руху
24 листопада 2025 року Київ № 320/54790/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання відповідача зарахувати (поновити) у загальну чергу на поліпшення житлових умов та отримання житла позивачем з 19.06.2002.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, при зверненні до суду із цим позовом, позивачеві слід було сплатити 1211,20 грн судового збору за вимоги немайнового характеру. Проте доказів сплати судового збору не надано.
У силу приписів пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу, в позовній заяв зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Прохальна частина позову містить вимогу про зобов'язання відповідача вчинити певні.
Частиною першою статті 5 Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У той же час, у розумінні процесуального закону, передумовою для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є встановлення наявності порушених прав позивача протиправними, на його думку, рішенням або діями чи бездіяльністю такого суб'єкта.
При цьому прохальна частини позову не містить вимоги про визнання протиправним або індивідуального акта суб'єкта владних повноважень, або його дій чи бездіяльності по відношенню до саме до позивача.
У порушення вимог пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу, позовні вимоги відповідно до прохальної частини позову не відповідають способам судового захисту, передбачених статтею 5 Кодексу.
У порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу, в позовній заяві не зазначено реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача, ідентифікаційного номера в ЄДРПОУ відповідача, засобів зв'язку та адреси електронної пошти відповідача.
У порушення пунктів 5, 8 частини п'ятої статті 160, частини четвертої статті 161 Кодексу, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а саме: доказів того, що позивач звертався до відповідача із заявою про вирішення спірного питання і йому було відмовлено, що також унеможливлює суд встановити, чи подано позов у строк, встановлений законом.
Частиною другою статті 122 Кодексу регламентовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати (поновити) позивача в загальній черзі на поліпшення житлових умов з 19.06.2002, проте з позовом звернувся до суду засобами поштового зв'язку 22.10.2025, що підтверджено конвертом.
Матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також заяви про поновлення строку звернення до суду, ураховуючи, що між датою видачі довідки, зверненням до відповідача та в подальшому до суду пройшло два роки та чотири місяці.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.
Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, частиною другою статті 43 Кодексу передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
У порушення вказаних вимог, позивачем не надано доказів реєстрації його місця проживання, у тому числі й за адресою, вказаною у позові, доказів його адміністративної процесуальної дієздатності (паспорта) та реєстраційного номера облікової картки платника податків.
За правилами частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів уважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144 прийнято національні стандарти з набранням чинності з 01.09.2021 ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів - на заміну ДСТУ 4163-2003» (далі - ДСТУ 4163:2020).
Відповідно до пункту 5.26 ДСТУ 4163:2020, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Водночас судом установлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів, які жодним чином не засвідчені у передбачений ДСТУ 4163:2020 спосіб.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- позовної заяви, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду, без додатків), зокрема, із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог статті 5 Кодексу, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали; із зазначенням ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ відповідача; із зазначенням РНОКПП позивача; із зазначенням засобів зв'язку та адреси електронної пошти відповідача;
- доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а саме: доказів того, що позивач звертався до відповідача із заявою про вирішення спірного питання і йому було відмовлено;
- оригіналу документа про сплату 1211,20 грн судового збору або доказів наявності за позивачем пільг, які звільняють від сплати збору відповідно до закону;
- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача та доказів реєстрації в установленому законом порядку за адресою, вказаною у позові або за іншою адресою шляхом подання засвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача;
- усіх належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів для суду (оскільки матеріали позову формуються у справу відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, кожна копія поданого документу має бути засвідчена окремо).
Керуючись статтями 122, 160, 161, 169, 171, 172, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.