24 листопада 2025 року Справа № 280/6946/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_2 , 69114, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, буд. 25, прим. 148)
про: визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
08.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 28.04.2025 № 77923265 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 28.04.2025 № 77923406 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 28.04.2025 № 77923265 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 28.04.2025 № 77923406 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.
Ленінським районним судом міста Запоріжжя 25.04.2025 у справі 334/6032/23 було прийнято ухвалу про забезпечення позову, якою накладено арешт на належне позивачу майно та заборонено вчиняти з цим майном певні дії. Ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Відповідач 28.04.2025 відкрила два виконавчих провадження: 1) ВП77923406 (реєстраційний номер виконавчого провадження 77923406; Ідентифікатор доступу 42БД5БД56807) з примусового виконання ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23 про забезпечення позову. В межах провадження прийняла постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнула з позивача основну винагороду приватного виконавця в сумі 12 112,00 грн., та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою стягнула з позивача 417,69 грн.; 2) ВП77923265 (реєстраційний номер виконавчого провадження 77923265; Ідентифікатор доступу А89В07Г66В53) з примусового виконання ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23 про забезпечення позову. В межах цього провадження відповідач прийняла постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнула з позивача основну винагороду приватного виконавця в сумі 12 112,00 грн., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою стягнула з позивача 417,69 грн.
Постановами відповідача від 28.04.2025 про закінчення виконавчого провадження були закінчені виконавчі провадження ВП77923406 та ВП77923265 з примусового виконання ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23 про забезпечення позову. В кожній з постанов зазначено, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 0 грн., сума стягнутого виконавчого збору/винагороди приватного виконавця 0 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 20.06.2025 у справі 334/6032/23 скасовано заходи забезпечення позову, встановлені на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2025 у справі 334/6032/23.
28.07.2025 позивач отримав постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича від 25.07.2025 про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанов відповідача від 28.04.2025 № 77923265 та від 28.04.2025 № 77923406 про стягнення основної винагороди в сумі 12 112,00 грн. за кожною постановою і від 28.04.2025 № 77923265 й від 28.04.2025 № 77923406 про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 417,69 за кожною постановою. Всього приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою Артемом Михайловичем 25.07.2025 відкрито чотири виконавчі провадження: ВП78711750; ВП78711872; ВП78712005; ВП78712103.
Також позивач зазначив, що саме лише існування постанови про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення цієї винагороди та не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення.
На переконання позивача, ч. 3 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, а отже на стягнення основної винагороди розповсюджується норма ч. 5 ст. 27 цього Закону.
Позивач вважає, що постанови відповідача від 28.04.2025 № 77923265 про стягнення основної винагороди в сумі 12 112,00 грн.; від 28.04.2025 № 77923406 про стягнення основної винагороди в сумі 12 112,00 грн.; від 28.04.2025 № 77923265 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 417,69 грн.; від 28.04.2025 № 77923406 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 417,69 грн. є протиправними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2025 було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 09.10.2025.
Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
20.10.2025 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 52216 від 20.10.2025), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23 містить різні заходи примусового виконання, а саме: накладення арешту на майно та встановленя заборони вчиняти певні дії. Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено різний порядок виконання для вказаних категорій рішень, що виключає їх примусове виконання в межах одного виконавчого провадження. З огляду на вищевикладене, Ленінським районним судом м. Запоріжжя стягувачу було видано 2 примірники ухвали від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23. 28.04.2025 до відповідача надійшли: 1) ухвала від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23 разом із заявою про примусове виконання рішення в частині забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, а саме на транспортний засіб - автомобіль RENAULT MEGANE 1461, (2016), ЧЕРВОНИЙ, № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , право власності на який зареєстроване за позивачем; 2) ухвала від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23 разом із заявою про примусове виконання рішення в частині забезпечення позову, шляхом заборони позивачу розпоряджатися, володіти транспортним засобом - автомобілем RENAULT MEGANE 1461, (2016), ЧЕРВОНИЙ, № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , право власності на який зареєстрований за позивачем, відчужувати його будь-яким чином, передавати у користування та в забезпечення виконання будь-яких зобов'язань.
З приводу законності винесення постанов про стягнення основної винагороди, відповідач у відзиві зазначила, що правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду достатньо змістовно викладені у постановах від 14.12.2023 по справах № 160/12150/22 та № 160/10320/22, від 20.12.2023 по справі № 380/13876/22.
Верховний Суд виснував помилковим тлумачення ч. 3 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» і неправильним висновок судів про можливість за допомогою зазначеної норми поширити на основну винагороду дію обмеження, яке встановлене ч. 5 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Верховний Суд вказав, що виконавчий збір та винагорода приватного виконавця не тотожні, і до винагороди приватного виконавця ч. 5 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» не застосовується.
З приводу законності винесення постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження відповідач у відзиві зазначила таке.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Розмір мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження визначається відповідно до Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження». Мотивувальна частина кожної з оскаржуваних постанов містить детальний розрахунок здійснених витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, які визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень та зазначеним наказом.
Крім того, відповідач наголосив на пропущенні позивачем строку звернення до адміністративного суду. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
27.10.2025 судом отримано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 53423 від 27.10.2025), в якому позивач виклав аналогічні доводи, які були зазначені у позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
27.10.2025 судом від позивача отримано заперечення проти клопотання відповідача від 20.10.2025 (вх. № 53426 від 27.10.2025), в якому позивач зазначив, що перебіг строку звернення до суду розпочався 29.07.2025, а подання позову 07.08.2025 свідчить, що звернення відбулося у межах десятиденного строку, передбаченого ст. 287 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до даних Єдиного реєстру приватних виконавців України відповідач є приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області.
Ленінським районним судом міста Запоріжжя 25.04.2025 у справі 334/6032/23 було прийнято ухвалу про забезпечення позову, якою накладено арешт на належне позивачу майно та заборонено вчиняти з цим майном певні дії. Ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (а.с.24-26).
Відповідач 28.04.2025 відкрила виконавче провадження ВП77923265 з примусового виконання ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме транспортний засіб - автомобіль RENAULT MEGANE 1461, (2016), ЧЕРВОНИЙ, № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , право власності на який зареєстроване за позивачем (а.с.8).
В межах цього провадження відповідач 28.04.2025 прийняла постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнула з позивача основну винагороду приватного виконавця в сумі 12 112,00 грн. (а.с.9), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою стягнула з позивача 417,69 грн. (а.с.7).
Постановою відповідача від 28.04.2025 було закінчено виконавче провадження ВП77923265 (а.с.10).
Відповідач 28.04.2025 відкрила виконавче провадження ВП77923406 з примусового виконання ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23 про забезпечення позову шляхом заборони позивачу розпоряджатися, володіти транспортним засобом - автомобілем RENAULT MEGANE 1461, (2016), ЧЕРВОНИЙ, № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , право власності на який зареєстрований за позивачем, відчужувати його будь-яким чином, передавати у користування та в забезпечення виконання будь-яких зобов'язань (а.с.13).
В межах провадження відповідач прийняла постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнула з позивача основну винагороду приватного виконавця в сумі 12 112,00 грн. (а.с.23), та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою стягнула з позивача 417,69 грн. (а.с.11).
Постановою відповідача від 28.04.2025 було закінчено виконавче провадження ВП77923406 (а.с.48).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 20.06.2025 у справі 334/6032/23 скасовано заходи забезпечення позову, встановлені на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2025 у справі 334/6032/23 (а.с.27-28).
25.07.2025 приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович прийняв постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанов відповідача від 28.04.2025 № 77923265 та № 77923406 про стягнення основної винагороди в сумі 12 112,00 грн. за кожною постановою і від 28.04.2025 № 77923265 та № 77923406 про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 417,69 за кожною постановою (а.с.55-58). Всього приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою Артемом Михайловичем 25.07.2025 відкрито чотири виконавчі провадження: ВП78711750; ВП78711872; ВП78712005; ВП78712103.
Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправними постанови відповідача від 28.04.2025 № 77923265 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн., від 28.04.2025 № 77923406 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн., від 28.04.2025 № 77923265 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, від 28.04.2025 № 77923406 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законодавець у ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII) визначив виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), яка полягає в сукупності дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII).
Нормою ст. 16 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII встановлено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Завданням органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. З Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII).
Суд зазначає, що попри однакові завдання державної виконавчої служби (державних виконавців) та приватних виконавців, основною відмінністю між ними є правовий статус цих суб'єктів та джерела фінансування їх діяльності. Відмінність у правовому статусі та джерелах матеріального забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та приватних виконавців зумовлює застосування різних форм фінансового тягаря, що покладається на боржника та стягувача у зв'язку з примусовим виконанням рішення (збір, що сплачується до державного бюджету, або оплата послуги).
Згідно з частиною першою ст. 26 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Імперативними нормами Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII та Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII передбачено, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, а приватний виконавець - постанову про стягнення основної винагороди.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 7 ст. 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На виконання ст. 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII Кабінет Міністрів України Постановою від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» затвердив «Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця» (далі - Порядок № 643).
В абз. 3 п. 12 Порядку № 643 зазначено, що розмір основної винагороди приватного виконавця у разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, становить чотири розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а в разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць складає 3 028,00 грн.
Розрахунок належної до виплати винагороди становить 12 112,00 грн. (3 028,00 грн (прожитковий мінімум на одну працездатну особу у 2025 році) * 4 (кількість розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до вимог абз. 3 п. 12 Порядку № 643).
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України від 14.07.2021 № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
За приписами ч. 7 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII у разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Системний аналіз норм ст. 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII та Порядку № 643 дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є фактично винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення.
Крім того, законодавцем передбачений обов'язок приватного виконавця виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, у якій має бути наведено розрахунок та зазначено порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ст. 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII). Зазначене викладене також у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.02.2022 по справі № 160/10874/19 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 103539458).
Отже, обов'язок боржника сплатити основну винагороду приватному виконавцю встановлений Законом і це є складовою примусового виконання виконавчого документу.
Частина 7 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII містить припис про те, що в разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Суд зауважує, що зазначена норма є імперативною, стосується повернення виключно виконавчого збору і жодним чином не регламентує питання повернення основної винагороди приватного виконавця.
Отже, основна винагорода приватного виконавця та виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, не є однаковими поняттями.
Спільним для цих форм є лише порядок стягнення, а не умови, підстави чи механізм визначення, оскільки приписами ч. 3 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.12.2024 по справі № 640/29622/20 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 123916925), від 21.07.2022 по справі № 320/6215/19 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 105359162).
Суд також зауважує, що жодних приписів про повернення основної винагороди приватного виконавця в разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у Законі України від 02.06.2016 № 1404-VIII та Законі України від 02.06.2016 № 1403-VIII не міститься.
Єдиною нормою, що об'єднує вказані види стягнень з боржника є ч. 3 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII, згідно з якою основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Питання правильності тлумачення й застосування судами ч. 3 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII викладено Касаційним адмніістративим судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 14.12.2023 у справі № 160/10320/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 115666110).
Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що ч. 3 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII установлює, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Предметом регулювання ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII є питання розподілу стягнутих з боржника грошових сум. Натомість, ч. 3 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII стосується порядку, а не підстав стягнення основної винагороди. Ці поняття не тотожні за змістом.
Частина 5 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII стосується випадків не стягнення саме виконавчого збору. Її норми не поширюють дію на основну винагороду приватного виконавця, а тому не установлюють випадки, коли ця винагорода не стягується.
На тлі спірних правовідносин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що не бачить підстав для іншого трактування цих норм, аніж буквальне, і вважав, що інший підхід до їхнього тлумачення здатний перешкоджати праву приватного виконавця на одержання винагороди за виконану працю.
Вказана позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 380/13876/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 115839492), від 18.12.2024 у справі № 560/17661/23 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 123869525).
Відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція № 512/5).
Згідно з п. 2 розділу VI Інструкції № 512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII та цією Інструкцією.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом встановлено, що Ленінським районним судом міста Запоріжжя 25.04.2025 у справі 334/6032/23 було прийнято ухвалу про забезпечення позову, якою накладено арешт на належне позивачу майно та заборонено вчиняти з цим майном певні дії. Ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (а.с.24-26).
Відповідач 28.04.2025 відкрила виконавче провадження ВП77923265 з примусового виконання ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме транспортний засіб - автомобіль RENAULT MEGANE 1461, (2016), ЧЕРВОНИЙ, № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , право власності на який зареєстроване за позивачем (а.с.8).
В межах цього провадження відповідач 28.04.2025 прийняла постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнула з позивача основну винагороду приватного виконавця в сумі 12 112,00 грн. (а.с.9), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою стягнула з позивача 417,69 грн. (а.с.7).
Постановою відповідача від 28.04.2025 було закінчено виконавче провадження ВП77923265 (а.с.10).
Відповідач 28.04.2025 відкрила виконавче провадження ВП77923406 з примусового виконання ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2025 по справі № 334/6032/23 про забезпечення позову шляхом заборони позивачу розпоряджатися, володіти транспортним засобом - автомобілем RENAULT MEGANE 1461, (2016), ЧЕРВОНИЙ, № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , право власності на який зареєстрований за позивачем, відчужувати його будь-яким чином, передавати у користування та в забезпечення виконання будь-яких зобов'язань (а.с.13).
В межах провадження відповідач прийняла постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнула з позивача основну винагороду приватного виконавця в сумі 12 112,00 грн. (а.с.23), та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою стягнула з позивача 417,69 грн. (а.с.11).
Постановою відповідача від 28.04.2025 було закінчено виконавче провадження ВП77923406 (а.с.48).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 20.06.2025 у справі 334/6032/23 скасовано заходи забезпечення позову, встановлені на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2025 у справі 334/6032/23 (а.с.27-28).
25.07.2025 приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович прийняв постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанов відповідача від 28.04.2025 № 77923265 та № 77923406 про стягнення основної винагороди в сумі 12 112,00 грн. за кожною постановою і від 28.04.2025 № 77923265 та № 77923406 про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 417,69 за кожною постановою (а.с.55-58). Всього приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою Артемом Михайловичем 25.07.2025 відкрито чотири виконавчі провадження: ВП78711750; ВП78711872; ВП78712005; ВП78712103.
Отже, враховуючи те, що чине законодавство містить імперативні норми щодо обов'язку відповідача виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, та беручи до уваги, що жодних приписів про повернення основної винагороди приватного виконавця, розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в чинному законодавстві не міститься, і враховуючи вищенаведені правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суд доходить висновку, що відповідач має право на стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн. та мінімальних витрат виконавчого провадження, а відтак оскаржувані постанови відповідача є правомірними. Належних та достатніх доказів зворотного позивачем не надано.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними постанов відповідача від 28.04.2025 № 77923265 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн., від 28.04.2025 № 77923406 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн., від 28.04.2025 № 77923265 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, від 28.04.2025 № 77923406 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та їх скасування, на переконання суду, є необґрунтованими, а тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Зокрема, відповідачем обґрунтовано правомірність постанов від 28.04.2025 № 77923265 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн., від 28.04.2025 № 77923406 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн., від 28.04.2025 № 77923265 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та від 28.04.2025 № 77923406 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
У свою чергу, позивачем, на переконання суду, не обґрунтовано факт протиправності постанов відповідача від 28.04.2025 № 77923265 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн., від 28.04.2025 № 77923406 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 12 112,00 грн., від 28.04.2025 № 77923265 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, від 28.04.2025 № 77923406 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а відповідно не обґрунтовано можливість їх скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, підстави для присудження на користь позивача понесених судових витрат відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_2 , 69114, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, буд. 25, прим. 148) про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 24 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Прудивус