24 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/2845/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Калинич Оксани Іллівни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), яким просить суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в перерахунку пенсії щодо відмови зарахувати до стажу роботи державної служби всіх періодів роботи в митних органах з 27.01.1987 року по 13.11.2023 року, та не врахувавши довідки Закарпатської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.03.2025 №7.7-22/33-1097 та №7.7-22/33-1096, згідно рішення від 19.03.2025року № 0717500082552, гр. ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно поданої заяви від 12.03.2025року;
2) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.03.2025року № 0717500082552 про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язати здійснити призначення, виплачувати з 12.03.2025року гр. ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з врахуванням до стажу державної служби всіх періодів роботи в митних органах з 27.01.1987 року по 13.11.2023 року, з врахуванням довідок Закарпатської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.03.2025 №7.7-22/33-1097 та №7.7-22/33-1096;
3) стягнути судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він отримує пенсію за віком. З метою переходу на інший вид пенсії він звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою, однак у задоволенні такої було відмовлено з мотивів не поширення дії Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 на посадових осіб органів Державної митної служби України. Вказану відмову вважає протиправною та такою, що суперечить нормам Митного кодексу України, відповідно до яких пенсійне забезпечення осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Закону України «Про державну службу».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29 квітня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив з мотивів його безпідставності.
Так, зокрема, зазначив, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. 12.03.2025 він подав заяву до ГУ ПФУ у Закарпатській області про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ в Тернопільській області, яке рішенням від 19.03.2025 №071750008255 відмовило у переведенні. Закон №889-VIII, що набрав чинності 01.05.2016, скасував Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, яка застосовується лише до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI. Для збереження права на пенсію державного службовця необхідно виконання сукупності вимог щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби, визначених ст. 37 Закону №3723-ХІІ та розділом XI Закону №889-VIII.
Згідно зі ст. 588 Митного кодексу України №4495-VI до стажу державної служби зараховується служба в митних органах лише для посадових осіб, яким присвоюється ранг державного службовця. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працював у Чопській митниці з 27.01.1987 по 13.11.2023 на посадах, де присвоювалися спеціальні звання «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу» та «Радник митної служби ІІІ рангу». Такі періоди не підлягають зарахуванню до стажу державної служби відповідно до ст. 25 Закону №3723-ХІІ. Підтвердженим є лише період з 04.06.2013 по 11.12.2013 на посаді інспектора митного поста «Павлове», де було присвоєно 11 ранг державного службовця - загалом 0 років 6 місяців 8 днів. Оскільки підтвердженого стажу державної служби, передбаченого законодавством, позивач не має, правові підстави для призначення пенсії державного службовця відсутні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12 березня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Закарпатській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», надавши документи, в т. ч. довідки Закарпатської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.03.2025 №7.7-22/33-1097 та №7.7-22/33-1096, трудову книжку, паспорт та ін. код.
На підставі екстериторіальності визначено відповідача щодо розгляду заяви позивача. 19 березня 2025 року відповідач прийняв рішення №071750008255 про відмову у перерахунку пенсії - переході на пенсію відповідно до Закону № 889-VIII за відсутності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Зазначено, що робота на посадах в митних органах де йому присвоювалися спеціальні звання «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу не відноситься Також повідомлено у довідках від 12.03.2025 року №7.7-22/33-1096 які видані Закарпатською митницею державною митною службою України про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у держорганах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби станом на березень 2025 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) значиться надбавка за спеціальне звання (Радник митної служби -ІІІ рангу). Отже зазначені довідки не можуть бути враховані при перерахунку пенсії відповідно до Закону 899, так як не відповідають законодавству.
З 01.05.2016 року набрав чинності ЗУ «Про державну службу» №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону №3723 ХІІ від 16.12.1993р. та порядок призначення таких пенсій затверджений ПКМУ №622 від 14.06.2016р. Згідно вищезазначеної постанови, право на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» мають особи, які на день набрання чинності Законом:
- мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону та актами Кабінету Міністрів України,
- займали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
З таким твердженням позивач не погоджується та зазначає наступне. Згідно трудової книжки НОМЕР_3 графа запису №4 (ст. 4) з 27.01.1987 року по 13.11.2023 року працював в органах, які змінювали свою назву, у зв'язку з проведенням реорганізацією чи ліквідацію. Також в структурі митного органу переходив з одної посади на іншу. Зазначає, що загальний стаж державного службовця позивача на митниці становить за час роботи з 27.01.1987 року по 13.11.2023 року більше ніж 36 років.
Не погоджуючись з зазначеною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду України перевести позивача на інший вид пенсії, зокрема, пенсію державного службовця.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закону №889), яким врегульовано, в т.ч. питання пенсійного забезпечення державних службовців.
За нормами ст. 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889).
Отже, при наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15.12.2020 року у справі №560/2398/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року регулювалися нормами ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723).
Так, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, необхідною умовою для отримання вказаного виду пенсії є наявність у особи спеціального стажу на посадах державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723 та спеціальними актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у період з 11.05.1994 (відповідно до наданої початкової сторінки трудової книжки №8) року по 13.11.2023 року проходив службу в органах Державної митної служби України, що відповідачем визнається.
Отже, стаж роботи Позивача на посадах у митних органах станом на 13.11.2023 року становить більше 29 років, 6 місяців, 3 дні.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Тернопільській області оскарженим рішенням відмовився врахувати такий період роботи до спеціального страхового стажу позивача при вирішенні питання можливості переведення його на пенсію за нормам Закону України «Про державну службу» з тих мотивів, що на працівників Державної митної служби України не поширюється дія Закону №889.
Проте суд не може погодитися з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Статтею 37 Закону №3723 визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно п. 8 розділу ХІ Закону №889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016) було регламентовано, що ним визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
У постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17 у подібних правовідносинах Верховний Суд вказав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу».
Відповідно до абз. 1 ч. 1 пт. 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналізуючи наведені положення Митного кодексу України та пункту 2 Порядку №283, суд дійшов висновку, що період проходження служби посадовими особами митних органів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» і в тому разі, якщо таким особам присвоювалися спеціальні звання під час проходження служби.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 року (справа №586/965/16-а) та від 18.03.2021 року (справа №500/5183/17).
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 та ст. 37 Закону №3723, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З огляду на викладене, суд вважає рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №071750008255 від 19.03.2025 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про переведення на пенсію державного службовця 12 березня 2025 року, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення на пенсію слід проводити саме з цієї дати.
Поряд з цим не підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком на підставі довідок Закарпатської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7.7-22/33-1096 та №7.7-22/33-1097 від 12 березня 2025 року, з огляду на те, що при прийнятті оскарженого рішення орган пенсійного фонду не розглядав належність таких довідок, оскільки відмовив у переведенні за відсутності достатнього страхового стажу.
Отже, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перехід на пенсію державного службовця.
Відповідно питання щодо порядку проведення розрахунку розміру майбутньої пенсії є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19 березня 2025 року №071750008255.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, починаючи з 12 березня 2025 року.
4. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець