Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
21 листопада 2025 року Справа №200/8858/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Черникова А.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника, адвоката Гулійчука Сергія Вікторовича, який діє на підставі ордеру Серії АІ №2017122 від 03.10.2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 04.05.2022 року по 18.03.2025 року;
- зобов'язати уповноважену особу Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача та виплатити йому недоотримані кошти за період з 04.05.2022 року по 18.03.2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Втім, положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин в даній справі застосовуються положення статті 233 КЗпП України.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 по справі №460/17052/21, від 26.10.2023 по справі №380/653/23, від 03.08.2023 по справі №280/6779/22.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352 (далі - Закон № 2352), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Частиною 1 ст. 233 КЗпП України (у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).
Враховуючи вищевикладене, шляхом внесенням до ст. 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець ввів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
При цьому, правова категорія "заробітна плата", правова категорія "оплата праці" та правова категорія "грошове забезпечення" за правовою природою та суттю є ідентичними.
Отже, до правовідносин у цій справі застосуванню підлягають норми ст. 233 КЗпП України у редакції після 19.07.2022, які, в свою чергу, передбачають місячний строк звернення до суду.
Зміст абзацу 1 ч. 2 ст. 122 КАС України указує на те, що початок перебігу строку звернення до суду пов'язується з днем коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суд звертає увагу, що військова служба відноситься до публічної служби.
Частина 5 ст. 122 КАС України, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Враховуючи те, що наведена процесуальна норма є спеціальною нормою у відношенні до ст. 233 Кодексу законів про працю України, суд вважає, що така (ч. 5 ст. 122 КАС України) повинна застосовуватись до спірних правовідносин.
Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Зі змісту позовної заяви позивач вважає, що отримував в період 04.05.2022 року по 18.03.2025 року грошове забезпечення не в повному обсязі.
З даним позовом відповідач через систему "Електронний суд" звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 17 листопада 2025 року.
Отже позивач звернувся до суду з пропущеним строком.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Посилання в позовній заяві про поновлення строку звернення до суду судом не приймаються, оскільки докази поважності причин його пропуску матеріали справи не містять.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене позивачу слід надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та надати суду підтверджуючі відповідні обставини докази.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В позовній заяві позивач зазначає, що раніше він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , НОМЕР_2 бригаді « ІНФОРМАЦІЯ_1 », посаді молодшого сержанта - командира відділення підвозу мінометного взводу 3-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону спеціального призначення. Під час проходження служби з 04.05.2022 року по 18.03.2025 року позивач неодноразово виконував бойові завдання у складі підрозділів, у тому числі у взаємодії з військовою частиною НОМЕР_1 , безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту її територіальної цілісності та безпеки населення.
Суд зазначає, що в позовній заяві позивач не в повній мірі викладає обставини справи, оскільки не зрозуміло, чи перебуває позивач на військовій службі у відповідача. Не надає жодного документу, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме, не надає належним чином засвідчених копій наступних документів: копій усіх сторінок військового квитка виданих на ім'я ОСОБА_1 , накази про зарахування і виключення до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Окрім того, доказів того, що відповідачем не виплачувалась грошове забезпечення у порядку, зазначеному в позові, позивачем до позовної заяви не надано.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати докази, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме докази: протиправних дій відповідача (довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, копій усіх сторінок військового квитка виданих на ім'я ОСОБА_1 , накази про зарахування і виключення до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідь військової частини на його звернення).
Позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів. Проте заявивши до суду клопотання про витребування доказів по справі, позивач жодним чином його не обґрунтував та не вмотивував, не зазначив та не надав доказів вжиття заходів для самостійного отримання необхідних документів, які він просить суд витребувати з відповідача, та (або) причини неможливості самостійного їх отримання, а тому на думку суду таке клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених пунктами 4, 5 ч. 5 ст. 160 та ч. 4 ст. 161 КАС України.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позивачу, слід надати відповідні докази, якими підтверджуються обставини викладені в позовній заяві.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду: 1) позовної заяви в якій зазначити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги з посиланням на норми права, які на думку позивача були порушені з боку відповідача та в яких саме діях полягає порушення прав, свобод чи інтересів позивача із зазначенням яких саме сум не виплачені позивачу; 2) заяви про поновлення строку звернення до суду із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку і доказів поважності причин його пропуску; 3) копій усіх сторінок військового квитка виданих на ім'я ОСОБА_1 , накази про зарахування і виключення до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, 4) довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 5) відповідь військової частини на його звернення.
Частиною 1 ст. 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки, позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 160 КАС України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк 7 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви які зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Роз'яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута і що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова