24 листопада 2025 рокуСправа №160/24458/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_1 в призначені та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, позивач мала понад 42 роки педагогічного стажу, тому просила виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.06.2025 року №22061/03-16 позивачу було відмовлено у виплаті зазначеної допомоги, у зв'язку відсутністю правових підстав. Відповідно до вищевикладеного, позивач вважає протиправними дії відповідача, тому просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 11.09.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
11.09.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління з заявленими позовними вимогами не погоджується та вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав. ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 17.05.1999 року, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до ст. 30 Закону №1058, з 02.06.2025 року як отримувач пенсії за віком згідно ст. 26 Закону №1058. ОСОБА_1 звернулася з заявою від 02.06.2025 року №2100 про перерахунок «перехід на інший вид пенсії», в якій рукописно дописано «за віком» та «виплатити 10 пенсій, як працівнику освіти». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року № 339/35961. При аналізі матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що заявниці було призначено пенсію по інвалідності з 17.05.1999 року, після досягнення пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону №1058 ОСОБА_1 звернулася з заявою про перерахунок пенсії від 02.06.2025 року №2100 «перехід на інший вид пенсії» та «виплати 10 пенсій, як працівнику освіти». За результатами опрацювання заяви, ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 з 02.06.2025 року та винесено рішення про відмову в проведенні перерахунку від 09.06.2025 року №912040174389 в частині призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , вже, була призначена пенсія по інвалідності. Враховуючи вищевикладене, в ОСОБА_1 відсутнє право на призначення одноразової грошової допомоги згідно п. 7-1 р. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, оскільки до досягнення пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону №1058, вона отримувала пенсію по інвалідності, що суперечить вимогам п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058. З огляду на наведене, оскільки до досягнення пенсійного віку позивачем передбаченого ст. 26 Закону №1058, вона отримувала пенсію по інвалідності, що суперечить вимогам п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058 Головним управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
23.09.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли копії матеріалів пенсійної справи.
Проте, від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на позов н адресу суду не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 24.11.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 17.05.1999 року, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058), з 02.06.2025 року як отримувач пенсії за віком згідно ст. 26 Закону №1058.
ОСОБА_1 звернулася з заявою від 02.06.2025 року №2100 про перерахунок «перехід на інший вид пенсії», в якій рукописно дописано «за віком» та «виплатити 10 пенсій, як працівнику освіти».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами опрацювання заяви, ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 з 02.06.2025 року та винесено рішення про відмову в проведенні перерахунку від 09.06.2025 року №912040174389 в частині призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , вже, була призначена пенсія по інвалідності. Враховуючи вищевикладене, у рішенні зазначено, що у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення одноразової грошової допомоги згідно п. 7-1 р. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, оскільки до досягнення пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону №1058, вона отримувала пенсію по інвалідності, що суперечить вимогам п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058. З огляду на наведене, оскільки до досягнення пенсійного віку позивачем передбаченого ст. 26 Закону №1058, вона отримувала пенсію по інвалідності, що суперечить вимогам п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058 Головним управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області в призначені та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Пенсійне забезпечення громадян України здійснюється відповідно до Закону №1058.
Згідно із ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З огляду на положення вказаних норм права суд дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, однією з умов наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є відсутність факту призначення (отримання) будь-якого іншого виду пенсії до моменту виходу на пенсію за віком.
У спірному випадку встановлено та не заперечувалось позивачем те, що на час призначення пенсії за віком позивачу була призначена пенсія по інвалідності, як один із видів пенсійних виплат в солідарний період, який передбачений Законом №1058.
Отже, встановивши зазначені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на грошову допомогу у відповідності до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України та не мало законних підстав для призначення пенсії за віком відповідно п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058. Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_1 в призначені та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а також похідні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 250, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна