20 листопада 2025 рокуСправа №160/26726/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 28 червня 2022 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 червня 2022 року в загальній сумі 212 264,00 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 28 червня 2022 року в неповному обсязі, з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у зв'язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №160/26726/25 від 18 вересня 2025 року для розгляду судової справи визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
23 вересня 2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
24 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
09 жовтня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№53570/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 28.06.2022 року з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.
Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01 березня 2018 року, коли набрала чинності постанова №704, на підставі якої розмір посадового окладу позивача збільшено. Отже, березень 2018 року є «базовим» місяцем для подальшого обчислення зростання індексу споживчих цін та обчислення індексації на підставі Постанови №1078.
ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснював таке обчислення з березня 2018 року і до досягнення «порогового» значення інфляції в розмірі 103% (тобто до грудня 2018 року включно), в січні 2019 року розпочав виплату індексації грошового забезпечення позивача.
За змістом абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (так звана «фіксована» сума індексації). Якщо ж розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, тоді сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується.
Отже, необхідною умовою для нарахування «фіксованої» суми індексації є те, що розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Тоді «фіксована» сума індексації у місяці підвищення доходу заховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Така «фіксована» сума індексації виплачується доти, доки чергове підвищення доходу працівника не перевищить її розміру.
У березні 2018 року набрала чинності Постанова КМУ №704, якою розмір посадового окладу позивача з березня 2018 року збільшено.
При цьому, для визначення фіксованої суми індексації в місяці підвищення грошового забезпечення позивача (у березні 2018 року) суму підвищення грошового забезпечення позивача (у березні 2018 року) необхідно порівняти із сумою індексації, що склалася за березень 2018 року з урахуванням при її обчисленні попереднього базового місяця.
Верховний суд в постанові від 23.03.2023 по справі №400/3826/21 розглянув питання щодо права на задоволення позовних вимог щодо індексації - різниці:
«97. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
98.Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
99.З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
100.Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці».
Верховним Судом не враховано вимоги статті 4 Закону України «Про індексацію грошових видів населення» - індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
У даному випадку, з посиланням на практику Верховного Суду, відбувається незаплановане видатками отримання підвищення доходу в умовах не перевищення 103%.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проходила військову службу в період з 01 березня 2018 року по 28 червня 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_1 від 15.06.2017 року.
Згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) №61 від 28.06.2022 року:
Старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , інструктора ІНФОРМАЦІЯ_6 , призначену наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24 червня 2022 року №99-РС на посаду штаб - сержанта 2 категорії адміністративного відділу штабу військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що "28" червня 2022 року справи та посаду здала та вибула до нового місця служби до м.Дніпро.
"28" червня 2022 року виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Вислуга років у Збройних Силах станом на день виключення зі списків особового складу становить: календарна - 05 років 00 місяців 16 днів, пільгова - 08 років 06 місяців 10 днів, загальна - 13 років 06 місяців 26 днів.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана.
Грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік отримала у розмірі 15444 гривень 15 копійок (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №55 від 29.05.2022 року).
Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення у 2022 році не надавалась.
Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII (із змінами) за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_8 за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки не надавалась, компенсація не виплачувалась.
Виплатити старшому солдату ОСОБА_1 щомісячну премію у розмірі 100 відсотків від максимальної суми щомісячної премії 210 відсотків від посадового окладу за 10 тарифним розрядом (з вислугою років понад один рік, надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65 відсотків посадового окладу, окладу за військовим згідно посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) за період з "01" червня по "28" червня 2022 року.
Виплатити старшому солдату ОСОБА_3 , відповідно до вимог розпорядження Міністерства оборони України від 25.02.2022 року №3164/3, винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи операції об'єднаних сил, інших заходах в умовах особливого періоду, які розташовані в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту із розрахунку 30 000 грн. пропорційно дням фактичного виконання завдань: за 28 календарних днів за період з "01" по "28" червня 2022 року.
Виключити з котлового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 старшого солдата ОСОБА_3 з "29" червня 2022 року, у зв'язку із вибуттям до нового місця служби.
Видати грошовий атестат, речовий атестат, продовольчий атестат.
Постійним або службовим житлом не забезпечена.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №99-РС від 24.06.2022 р., рапорт старшого солдата ОСОБА_3 (вх.№1495/СД від 28.06.2022), копія посвідчення УБД серія НОМЕР_3 від 04.10.2018 року.
04 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом щодо доплати грошового забезпечення (індексації) за період з 01 березня 2018 року по 28 червня 2022 року з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Листом Т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №4129 від 11.12.2024 року представнику позивача повідомлено, що грошове забезпечення установою військовослужбовцям було нараховано та виплачено у відповідності до вимог чинного законодавства України в межах виділених на зазначені цілі та відповідний бюджет період асигнувань, переплат (недоплат) не виявилося, для здійснення будь-яких перерахунків (доплат) підстав не має.
31 липня 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просила надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 31.07.2022 року.
Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №3994/2 від 13.08.2025 року представнику позивача надано довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 31.07.2022 року.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 28 червня 2022 року в неповному обсязі, з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у зв'язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
У частині 5 статті 2 зазначеного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статтею 4 цього Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначеній у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 1-1 вказаного Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 05.02.2020 року у справі №825/565/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19, що враховується судом відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 28.06.2022 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядок №1078 поняття фіксованої суми індексації не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Вирішуючи вказаний спір суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21 (з урахуванням внесених ухвалою від 30.03.2023 виправлень), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.07.2023 у справі №240/23550/21 щодо підстав виплати та розміру так званої фіксованої індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні.
У зазначених постановах Верховний Суд дійшов наступних висновків.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Провівши системне і цільове тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Таким чином, суд зазначає, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Верховний Суд у вищезгаданій постанові дійшов висновку, що задля правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, необхідно встановити наступне: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Отже, для розрахунку необхідно встановити наступні складові:
- розмір підвищення грошового забезпечення;
- прожитковий мінімум у березні 2018 року;
- сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Для встановлення обставин підвищення розміру грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), судом досліджено довідку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача у спірні періоди.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачеві щомісяця до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 01.03.2018 року по 28.06.2022 року індексація грошового забезпечення виплачувалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, тобто виплачувалась поточна індексація.
Разом з цим, виплата вказаної індексації не виключає необхідність щомісячної виплати позивачеві індексації на виконання вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або е особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Похідна вимога зобов'язального характеру щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, підлягає задоволенню.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом в постановах від 27.07.2023 в справі №380/813/22, від 27.09.2023 в справі №420/23176/21, від 04.04.2024 в справі №160/4155/22.
Суд звертає увагу, що визначення конкретної суми фіксованої різниці при обрахунку нарахування та виплати індексації за спірний період належить до дискреційних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту є визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.06.2022 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, і, як наслідок необхідності зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.06.2022 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахування вже виплачених сум.
Щодо компенсації втрати частини доходів, суд виходить з наступного.
Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справах №522/5664/17, №336/4675/17 та від 21.02.2018 року у справі №569/7903/16-ц.
У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується всіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов'язав виплату компенсації з виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація й заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічний висновок щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах викладено й у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року в справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 року в справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 року в справі №140/1547/19 та застосована у постанові від 20.10.2022 року в справі №140/862/19, де зауважено, що законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Як передбачено положеннями пунктам 5 - 7 Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, сума компенсацій виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за повний місяць.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент і звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення.
Суд погоджується з доводами позивача, однак звертає увагу, що основна сума доходу в межах виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/26726/25, є ще не нарахованою, оскільки виплата індексації за визначений період ще не відбулася.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходу є, на думку суду, передчасними.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору, відтак розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.06.2022 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.06.2022 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахування вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник