24 листопада 2025 року Справа 160/32943/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 - Богач Віти Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 - Богач Віти Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з позовними вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 , в порядку передбаченому ст. 27, 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, періоду навчання згідно диплому, служби в лавах Радянської армії, заробітної плати для обчислення пенсії, з компенсацію втрати частини доходу, починаючи з дати звернення - 16.09.2019 року та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що його подано з порушенням вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, з наступних підстав.
Згідно із ч.2 ст.160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За змістом ч.1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник; у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно із п.1 ч.1, ч.2 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Згідно з ч.ч.5, 6 ст. 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Таким чином, у разі звернення фізичної особи до суду через її представника суду має бути надано оригінал або належним чином завірена копія документу, що підтверджує його повноваження.
Позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано та подано до суду представником Богач Вітою Іванівною через систему “Електронний суд».
На підтвердження повноважень діяти в інтересах позивача до позовної заяви долучено копію довіреності від 30.03.2021р., складену в м. Тель-Авів, Держава Ізраїль.
З тексту довіреності, виданої позивачем, вбачається, що на підставі діючого законодавства, зокрема ст. 6 ЦК України, позивач уповноважує, зокрема, Богач Віту Іванівну представляти його інтереси та бути його представником в т.ч. в судових органах України будь-якої інстанції та юрисдикції, вести від його імені будь-які адміністративні, цивільні, господарські та інші справи з усіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу, потерпілому, скаржнику, заявнику, захиснику, стягувачу та боржнику, третій особі, здійснювати від його імені всі передбачені законом процесуальні дії, у тому разі сплачувати за нього судовий збір, підписувати від його імені та подавати позови, заяви, скарги, брати участь у судових засіданнях, давати усні та письмові пояснення суду від його імені, подавати докази, приймати участь в їх дослідженні, подавати заперечення, заявляти відводи, клопотання, знайомитись з матеріалами справи, знімати з них копії, отримувати копії судових рішень, постанов, ухвал, інших документів, оскаржувати їх, розписуватись в їх отриманні.
Довіреність видана без права передоручення, строком на десять років та діє до 30.03.2031 року.
Зі змісту довіреності слідує, що справжність підпису Шуліка Олександра Михайловича на вказаній довіреності засвідчений нотаріусом Лідією Тучинською та скріплений печаткою нотаріуса.
Матеріали позовної заяви містять також копію апостиля від 05.04.2021 року серійний номер №183049-3, засвідчений Лідією Тучинською, яка діє в якості нотаріуса (підтверджено печаткою Мирового Суду м. Бат Яма).
Згідно зі ст.13 Закону України “Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України “Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 р. та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно із ст.1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів п. “d» ч.2 ст. 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до ст.4 Конвенції передбачений в ч.1 ст.3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05 грудня 2003 року №237/803/151/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1151/8472 (який був чинний на момент проставлення апостилю), апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.
У разі проставлення апостиля на окремому від документа аркуші документ і аркуш з апостилем скріплюються шляхом прошивання ниткою (стрічкою) білого або червоного кольору в спосіб, який унеможливлює їх роз'єднання без пошкодження аркуша, та засвідчуються підписом і печаткою посадової особи компетентного органу. Кількість скріплених аркушів підтверджується підписом посадової особи, яка проставляє апостиль.
На аркуші з апостилем проставляється печатка компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.
Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України Міністерства юстиції України від 17.03.2023 № 125/209/293/139/999/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 березня 2023 р. за № 478/39534 затверджені Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав (далі - Правила № 125/209/293/139/999/5).
Відповідно до п. 13 Правил № 125/209/293/139/999/5 апостиль проставляється у формі спеціальної відмітки, візуалізації на папері апостиля, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостиля, сформованого за допомогою інформаційної системи.
Згідно п. 14 Правил № 125/209/293/139/999/5 апостиль проставляється безпосередньо на вільному від тексту місці документа або на його зворотному боці чи на окремому аркуші посадовою особою компетентного органу. У разі проставлення апостиля на окремому від документа аркуші документ і аркуш з апостилем скріплюються шляхом прошивання ниткою (стрічкою) білого або червоного кольору в спосіб, який унеможливлює їх роз'єднання без пошкодження аркуша, та засвідчуються підписом і печаткою посадової особи компетентного органу. Кількість скріплених аркушів підтверджується підписом посадової особи, яка проставляє апостиль.
У разі якщо візуалізація апостиля, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, здійснюється на окремому аркуші, місце скріплення документа та аркуша з апостилем засвідчується підписом визначеного компетентним органом суб'єкта та печаткою компетентного органу.
Роз'єднання (розірвання) апостиля з документом не допускається. У разі роз'єднання апостиля та документа, апостиль вважається недійсним.
Так, на підтвердження своїх повноважень представником позивача надано до суду відскановану копію довіреності від 30.03.2021р., складену в м. Тель-Авів, Держава Ізраїль, із засвідченням справжності підпису апостилем від 05.04.2021 року серійний номер №183049-3, засвідчений Лідією Тучинською, яка діє в якості нотаріуса (підтверджено печаткою Мирового Суду м. Бат Яма).
При цьому, до суду надано відскановану копію зазначеного засвідчення справжності підпису з апостилем, у той час як пунктом 13 Правил №237/803/151/5, які були чинні на момент проставлення апостилю чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля.
У п. 14 Правил № 125/209/293/139/999/5, чинних станом на день звернення до суду зазначено, що роз'єднання (розірвання) апостиля з документом не допускається. У разі роз'єднання апостиля та документа, апостиль вважається недійсним.
Крім того, такі документи надані представником окремим аркушем та з них не вбачається відомостей щодо кількості скріплених аркушів, які повинні бути підтверджені підписом посадової особи, яка проставляє апостиль, та що вони скріплені шляхом прошивання стрічкою у спосіб, який унеможливлює їх роз'єднання без пошкодження аркуша.
Таким чином, ОСОБА_2 не надано належних підтверджуючих документів щодо наявності у неї повноважень діяти як представник Шуліка Олександра Михайловича та підписувати від його імені цю позовну заяву.
За таких обставин, позивачу необхідно надати до суду оригінал довіреності, скріплений апостилем, для засвідчення підписом судді копії документа, що підтверджує повноваження представника позивача Богач Віти Іванівни, оригінал яких судом буде повернуто за клопотанням представника позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що представник позивача просить суд, зокрема, зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, починаючи з дати звернення - 16.09.2019 року.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом у листопаді 2025 року, тобто зі спливом понад 7 років з дати, з якої заявлені вимоги, позивач пропустив встановлений положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк на звернення до суду.
Отже, позивач звернувся до суду після спливу шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Суд зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено та матеріали справи не містять.
Таким чином, позивач, звернувшись до суду 18.11.2025 року з метою оскарження бездіяльності відповідача, пропустив строк звернення до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що позивачем не подано заяви про поновлення строку, позовна заява не містить обґрунтувань звернення до суду в межах встановленого законом строку
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду вказавши підстави для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028, 00 грн.
Таким чином, судовий збір за подання позовної заяви становить 1211,20 грн.
Водночас, частиною 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд». Отже, судовий збір за подання даної позовної заяви становить 968,96 грн (1211,20 * 0,8).
Проте, всупереч вказаним положенням, позивачем не сплачено судовий збір та не додано документ про сплату судового збору.
Таким чином, недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання адміністративного позову немайнового характеру у відповідності до Закону України “Про судовий збір» у розмірі 968,96 грн.
Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне адміністративний позов залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів, з моменту отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву представника ОСОБА_1 - Богач Віти Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Позивачу в десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- оригінал довіреності, скріпленого апостилем, для засвідчення підписом судді копії документа, що підтверджує повноваження представника позивача Богач Віти Іванівни (оригінал яких судом буде повернуто за відповідним клопотанням представника позивача);
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску;
- документ про сплату судового збору у відповідності до Закону України “Про судовий збір» на суму 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса