24 листопада 2025 рокуСправа №160/30464/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 09.07.2025;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 09.07.2025.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у не застосуванні показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, що становить 15 057,09 грн, починаючи з 09.07.2025, оскільки у спірній ситуації, позивачці була призначена пенсія відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивачка звернулась вперше.
Позивачка звертає увагу на висловлену Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до одного Закону, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV. Отже, пенсія Позивачу відповідно до Закону № 1058-IV має бути перерахована, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2022-2024 роки, що передували року звернення (2025 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України. До аналогічних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 по справі № 495/620/17, постанові від 10.04.2019 по справі № 211/1898/17, постанові від 15.05.2019 по справі № 504/503/17, постанові від 31 липня 2019 року у справі №720/208/17 та постанові від 18 серпня 2020 року у справі №263/6611/17. Вказані висновки щодо застосування норм права, також узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, а також з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі № 185/1474/17.
Отже, на думку позивачки, дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплаті їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки при призначенні пенсії згідно із Законом №1058-IV мають протиправний характер. А тому пенсія позивачці має бути перерахована та виплачуватись виходячи з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три останні роки, тобто за 2022-2024 роки, що передували року (2025 рік) призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Виходячи з цього, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту в судовому порядку та має бути відновлене з моменту такого порушення, тобто з 09.07.2025 (дати призначення пенсії позивачу за віком).
Ухвалою від 23.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали від 23.10.2025 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
07.11.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У своїх доводах відповідач зазначає, що з 10.01.2011 ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення», обчислена відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. За особистою заявою від 09.07.2025 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший, за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначеного в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Оскільки ОСОБА_1 була призначена пенсія у 2011 році, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 40 Закону №1058) не застосовується. З 09.07.2025, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 , розрахований за період з 01.09.1984 по 31.08.1989 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.12.2010, становить 11044,95 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 = 8913,83 грн х 1,23908 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Отже, для застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), за 2022-2024 роки підстави відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
З 10.01.2011 позивачці була призначена пенсія за вислугу років.
На підставі заяви позивачки від 09.07.2025, з якою вона звернулась до Головного управління після досягнення 60-річного віку, позивачку було переведено на пенсію за віком відповідності до положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).
З доданої до позову копії листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03.10.2025 №0400-010307-8/186739 вбачається, що представником позивача на адресу відповідача направлявся запит від 17.09.2025 №78492-09/2025-Б (вх.№ 44065/8) про надання інформації щодо надання запитуваної інформації.
У відповідь на запит представника позивачки, в указаному вище листі Головне управління повідомило, що ОСОБА_1 була призначена пенсія у 2011 році, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 40 Закону № 1058)не застосовується. З 09.07.2025, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 , розрахований за період з 01.09.1984 по 31.08.1989 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.12.2010, становить 11044,95 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 = 8913,83 грн х 1,23908 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
Не погодившись із такими діями відповідача, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Суд звертає увагу, що ні станом на момент призначення позивачу пенсії вперше, ні на теперішній час Закон №1058-IV такий вид пенсії як "за вислугу років" не передбачає.
Відповідно до ст.10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Водночас згідно з абз.1 ст.1 Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 2 Закону №1788-XII визначає, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.
Відповідно до ст.6 Закону №1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Згідно зі ст.7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Стаття 51 Закону №1788-XII визначає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Як було встановлено судом, позивачка з 10.01.2011 отримувала пенсію за вислугу років, яка передбачена Законом №1788-ХІІ.
Надалі за заявою позивачки від 09.07.2025, позивачку було переведено на інший вид пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Суд зазначає, що отримуючи пенсію за Законом № 1788-XII позивач не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тому, призначення позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є призначенням пенсії вперше.
Згідно з приписами ч.2 ст.40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Згідно абз.1-2 ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить на користь висновку про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Отже, у випадку коли особі було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком у такому випадку передбачена іншим законом, аніж пенсія за вислугу років.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 з 10.01.2011 була призначена пенсія за вислугу років.
При цьому, оцінюючи доводи відповідача, суд зауважує, що такий вид пенсії був визначений Законом України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач у 2025 році звернулася вперше.
Отже, отримуючи пенсію за вислугу років, позивач не користувався жодним із видів пенсій, встановлених Законом №1058-ІV, а тому звернувшись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком у 2025 році, ОСОБА_1 використала право на призначення пенсії у солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше, та перейшла з одного виду пенсії на інший.
Беручи до уваги зазначене, в цьому випадку, має місце призначення пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому, у відповідача відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, обчислюючи пенсію ОСОБА_1 за віком ГУПФ в Дніпропетровській області, яким здійснювалося призначення позивачу пенсії за віком, помилково ототожнило поняття "переведення на інший вид пенсії" та "призначення пенсії", внаслідок чого неправомірно враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні не за той період, як це має бути для пенсії, яка призначена вперше відповідно до Закону №1058-IV (тобто має бути врахований показник на 2022-2024 роки).
Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі №263/6611/17.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що при призначенні позивачу пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV відповідачем неправомірно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що є підставою для зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи наведене, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Оцінюючи посилання відповідача на наявність у нього дискреційних повноважень у питаннях призначення пенсій, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з п. 3, 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з будь-ким.
За законом в спірних правовідносинах, за наведених вище обставин, у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши докази у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, скільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 968,96 грн.
Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 09.07.2025.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 09.07.2025.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез