24 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/10403/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 22.09.2020 по 04.07.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 22.09.2020 по 04.07.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі - Порядок №44);
- визнання протиправною бездіяльності яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням його перебування в зоні бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) за період з 25.02.2022 по 04.07.2025, коли позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військової агресії Російської федерації проти України, згідно бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язання здійснити нарахування та виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням його перебування на військовій службі, відповідно до Постанови №168, за період з 25.02.2022 по 04.07.2025, коли він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військової агресії. Російської федерації проти України, згідно бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 22.09.2020 по 04.07.2025 проходив військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 . Відповідач виплачував грошове забезпечення, допомогу для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані відпустки виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а не шляхом множенням на відповідний тарифний коефіцієнт. На звернення представника позивача про перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017, відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку, оскільки розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, відповідач з 25.02.2022 по 04.07.2025 не нараховував та не виплачував в належному розмірі додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн. відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки під час проходження військової служби він був залучений до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, тому має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн щомісячно. З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву від 06.10.2025 №1140 відповідач - Військова частина НОМЕР_1 позовних вимог не визнає та просить суд відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що з дня набрання законної сили рішенням суду у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103 втратив чинність та з 29 січня 2020 року діє попередня редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з урахуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт. Вважає, що в діях військової частини немає жодної протиправної бездіяльності, оскільки застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01.01.2018 при нарахуванні позивачу грошового забезпечення є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству. Вказує на те, що оскільки всі суми додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період з 25.02.2022 року по 04.07.2025 року були нараховані і виплачені позивачу на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 , у відповідності до Наказу №260 та Постанови №168, підстав для перерахунку цих сум не було і немає на даний час.
Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 22.09.2020 по 04.07.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира В/ч НОМЕР_1 №187 від 04.07.2025 позивача звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу і всіх видів забезпечення.
13.08.2025 представник позивача звернулась до відповідача з адвокатським запитом, в якому просила нарахувати та виплати позивачу щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення за період з 22.09.2020 по 04.07.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та провести перерахунок та виплату додаткової грошової допомоги за період з 25.02.2022 по 04.07.2025 у розмірі 100 000,00 грн.
Листом від 27.08.2025 №1280/фс відповідач повідомив про відсутність правових підстав для перерахунку позивачу грошового забезпечення та виплати додаткової винагороди.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди у неналежному розмірі, представник позивача звернулась до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII).
Згідно зі статтею 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
Наказом МО України від 07.06.2018 №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та Постанов КМУ від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року №1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 2 Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі - Постанова №704).
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови №704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правових актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови №704 з 29.01.2020 має застосовуватись в наступній редакції: “Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
Відповідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Положення), грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.
З викладеного вбачається, що починаючи з 29.01.2020 у військовослужбовців та прирівняних до них осіб виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Водночас, 20.05.2023 набрали чинності внесені Постановою Кабінету Міністрів №481 від 12.05.2023 зміни до пункту 4 Постанови №704 та абзац 1 вказаного пункту викладено у редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що саме з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, та по 20.05.2023 року - дня набрання чинності Постанови КМУ №481 від 12.05.2023 (з урахуванням обставини не застосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення військових з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, відповідно до п.14 Розділу 1 Порядку грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постановах від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, від 30.06.2025 у справі №280/8083/24 та у справі №280/8605/24, від 04.07.2025 у справі №120/8298/24, що враховується судом під час розгляду даної справи.
В цих постановах Верховний Суд, крім іншого, звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Разом з тим суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі - Постанова №481) скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662).
Пунктом 2 Постанови №481 внесено зміну до пункту 4 Постанови №704 та викладено абзац перший в такій редакції:
“ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постанова №481 у спірний період нечинною не визнавалися, у судовому порядку скасована не була.
Таким чином, із дня набрання чинності Постановою №481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб'єктів владних повноважень були відсутні підстави для застосовування при обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», оскільки Кабінетом Міністрів України ця розрахункова величина замінена на сталу розрахункову величину (1762,00 грн) шляхом внесення відповідних змін до пункту 4 Постанови №704 Постановою №481.
Вказані висновки щодо застосування пункту 2 Постанови №481 викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 03 липня 2025 року у справі №360/152/24, від 04 липня 2025 року у справі №120/8298/24, від 09 липня 2025 року у справі №420/18853/24, від 21 серпня 2025 року у справі №520/22317/23.
Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24, від 30 червня 2025 року у справі №280/8083/24 та у справі №280/8605/24, від 04 липня 2025 року у справі №120/8298/24, крім іншого, звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22 наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
У постанові від 25 липня 2025 року у справі №460/15913/24 Верховний Суд зазначив, що …посилання в касаційній скарзі на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 є необґрунтованим, адже згідно з частиною другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак, визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
При розгляді цієї справи судом враховується, що Шостим апеляційним адміністративним судом 18 червня 2025 року прийнято постанову у справі №320/29450/24, якою залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Таким чином, тільки починаючи з 18 червня 2025 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 Постанови №481.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2025 року, як розрахункову величину та провів виплату грошового забезпечення позивача у період з 18.06.2025 по 04.07.2025 у не належному розмірі.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
У силу приписів розділу XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір грошової допомоги на оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до розділу XXIV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 1 та 4 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, виплата грошового забезпечення та одноразових виплат грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Отже, відповідачем має бути здійснений перерахунок усіх видів грошового забезпечення позивача, що охоплюються частиною 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за спірний період.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про наявність у позивача права перерахунок та виплату грошового забезпечення з 22.09.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 04.07.2025, інших виплат, пов'язаних із проходженням військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльність у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020) при обчисленні позивачу в період з 22.09.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 04.07.2025 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме у невизначені розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до вказаної постанови.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку №44 від 15.01.2024, по день її фактичної виплати, то суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Згідно з пунктом 1 цього Порядку, він визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 18.02.2022 з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у здійсненні бойових (спеціальних) завдань згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України, та відповідно до бойових наказів (розпоряджень), то суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває на момент розгляду даної справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, від січі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі, постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 (яка застосовується з 24.02.2022) та від 22.03.2022 №350 (яка застосовується з 24.02.2022) внесено зміни в абзац 1 пункту 1 постанови №168 і викладено її в такій редакції “Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, від січі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.».
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, Міністром оборони України 25.03.2022 (НР/248/1298) направлено, в тому числі до військових частин телеграму, у якій роз'яснено, що під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, від січі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі-бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань зведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з від биття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
На період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угрупувань військ сил (сил) Сил оборони держави визначати від повідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначити підстави для його видавання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №2 до цієї телеграми).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Отже, з 24.02.2022 у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, від січі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
У позовній заяві позивач зазначає, що проходив військову службу у складі в/ч НОМЕР_1 та у період з 25.02.2022 по 04.07.2025 виконував бойові завдання. Разом з тим, відповідач безпідставно зменшив в період квітня, вересня - грудня 2022 року, лютого - червня, жовтня - листопада 2023 року, лютого-грудня 2024 року, січня-червня 2025 року розмір його додаткової винагороди, яку він мав нараховувати та виплачувати в розмірі, не меншому ніж 100 000,00 грн., оскільки він перебував у той період в зоні бойових дій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 , у яких чітко зазначено періоди коли позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с.66-196).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 №409 вбачається, що позивач в період з 01.04.2022 по 30.04.2022 брав безпосередню участь у бойових діях, тому у нього виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.39, 75).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2022 №1241 про виплату додаткової винагороди за вересень 2022 року, вбачається, що позивач 01.09.2022 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 02.09.2022 по 30.09.2022 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.90).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2022 №1404 про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року вбачається, що позивачу в період з 01.10.2022 по 31.10.2022 здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.93).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2022 №1629 про виплату додаткової винагороди за листопад 2022 року, вбачається, що позивач в період з 17.11.2022 по 30.11.2022 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 01.11.2022 по 16.11.2022 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.96).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2023 №13 про виплату додаткової винагороди за грудень 2022 року вбачається, що позивач в період з 01.12.2022 по 31.12.2022 брав безпосередню участь у бойових діях, тому у нього виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.99, 40).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2023 №414 про виплату додаткової винагороди за лютий 2023 року, вбачається, що позивач в період з 24.02.2023 по 28.02.2023 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 01.02.2023 по 02.02.2023 та з 13.02.2023 по 23.02.2023 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.105).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2023 №600 про виплату додаткової винагороди за березень 2023 року, вбачається, що позивач в період з 01.03.2023 по 03.03.2023, з 06.03.2023 по 08.03.2023, з 23.03.2023 по 25.03.2023 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 04.03.2023 по 05.03.2025, з 09.03.2023 по 22.03.2023, 26.03.2023 по 31.03.2023 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.108).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2023 №766 про виплату додаткової винагороди за квітень 2023 року, вбачається, що позивач в період з 02.04.2023 по 05.04.2023 та з 10.04.2023 по 15.04.2023 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 01.04.2023 по 01.04.2023, з 06.04.2023 по 09.04.2023, з 16.04.2023 по 30.04.2023 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.111).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2023 №932 про виплату додаткової винагороди за травень 2023 року, вбачається, що позивач в період з 08.05.2023 по 31.05.2023 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 01.05.2023 по 07.05.2023 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.114).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2023 №1132 про виплату додаткової винагороди за червень 2023 року, вбачається, що позивач в період з 01.06.2023 по 30.06.2023 брав безпосередню участь у бойових діях, тому у нього виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.118, 40).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2023 №1760 про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року, вбачається, що позивач в період з 11.10.2023 по 31.10.2023 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 03.10.2023 по 10.10.2023 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.131).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2023 №1961 про виплату додаткової винагороди за листопад 2023 року, вбачається, що позивач в період з 01.11.2023 по 30.11.2023 брав безпосередню участь у бойових діях, тому у нього виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.134, 40).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2024 №365 про виплату додаткової винагороди за лютий 2024 року, вбачається, що позивач в період з 06.02.2024 по 15.02.2024 та з 17.02.2024 по 21.02.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 01.02.2024 по 05.02.2024, з 16.02.2024 по 16.02.2024, 22.02.2024 по 29.02.2024 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.143).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2024 №530 про виплату додаткової винагороди за березень 2024 року, вбачається, що позивач в період з 01.03.2024 по 10.03.2024 та з 19.03.2024 по 23.03.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 11.03.2024 по 18.03.2024 та з 24.03.2024 по 31.03.2024 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.146).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2024 №681 про виплату додаткової винагороди за квітень 2024 року, вбачається, що позивач в період з 03.04.2024 по 13.04.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 01.04.2024 по 02.04.2024, з 14.04.2024 по 14.04.2024, з 27.04.2024 по 30.04.2024 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.150).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2024 №823 про виплату додаткової винагороди за травень 2024 року, вбачається, що позивач в період з 10.05.2024 по 19.05.2024 та з 30.05.2024 по 31.05.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 01.05.2024 по 09.05.2024 та з 20.05.2024 по 29.05.2025 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.153).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2024 №1007 про виплату додаткової винагороди за червень 2024 року, вбачається, що позивач в період з 02.06.2024 по 11.06.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 01.06.2024 по 01.06.2024 та з 12.06.2024 по 30.06.2024 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.156).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2024 №1237 про виплату додаткової винагороди за липень 2024 року, вбачається, що позивач в період 02.07.2024, з 05.07.2024 по 06.07.2024, 12.07.2024, 15.07.2024, 18.07.2024,21.07.2024 25.07.2024, 29.07.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період 01.07.2024, з 03.07.2024 по 04.07.2024, з 07.07.2024 по 11.07.2024, з 13.07.2024 по 14.07.2024, 16.07.2024 по 17.07.2024, з 19.07.2024 по 20.07.2024, з 22.07.2024 по 24.07.2024, 26.07.2024 по 28.07.2024, з 30.07.2024 по 31.07.2024 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.159).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2024 №1406 про виплату додаткової винагороди за серпень 2024 року, вбачається, що позивачу в період з 01.08.2024 по 31.08.2024 здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.162).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2024 №1569 про виплату додаткової винагороди за вересень 2024 року, вбачається, що позивач в період з 18.09.2024 по 30.09.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, тому у нього виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн пропорційно дням перебування, що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.165, 41).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2024 №1743 про виплату додаткової винагороди за жовтень 2024 року, вбачається, що позивач в період з 01.10.2024 по 15.10.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, а в період з 05.10.2024 по 31.10.2024 йому здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.168).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2024 №1893 про виплату додаткової винагороди за листопад 2024 року, вбачається, що позивачу в період з 01.11.2024 по 30.11.2024 здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.171).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2025 №10 про виплату додаткової винагороди за грудень 2024 року, вбачається, що позивачу в період з 01.12.2024 по 31.12.2024 здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.174).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2025 №204 про виплату додаткової винагороди за січень 2025 року, вбачається, що позивачу в період з 01.01.2025 по 31.01.2025 здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.177).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025 №345 про виплату додаткової винагороди за лютий 2025 року, вбачається, що позивачу в період з 01.02.2025 по 28.02.2025 здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.180).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2025 №507 про виплату додаткової винагороди за березень 2025 року, вбачається, що позивачу в період з 01.03.2025 по 31.03.2025 здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.183).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 №668 про виплату додаткової винагороди за квітень 2025 року, вбачається, що позивачу в період з 01.04.2025 по 30.04.2025 здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.187).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2025 №795 про виплату додаткової винагороди за травень 2025 року, вбачається, що позивачу в період з 01.05.2025 по 11.05.2025 та з 29.05.2025 по 31.05.2025 здійснювалась виплата на загальних підставах (а.с.191).
Відповідно до витягу з додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 №940 про виплату додаткової винагороди за червень 2025 року, вбачається, що позивач в період 02.06.2025, 05.06.2025, 08.06.2025, 11.06.2025, 14.06.2025, 17.06.2025, 20.06.2025, 24.06.2025, 30.06.2025ь брав безпосередню участь у бойових діях, тому у нього виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн пропорційно дням перебування, що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.196, 42).
Як випливає зі змісту наведених наказів, підставою їх прийняття є відповідні рапорти командирів підрозділів та бойові розпорядження, які в силу положень постанови КМУ №168 є підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Суд звертає увагу, що незважаючи на встановлену ст. 78 КАС України, презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень, позивач не звільняється від свого процесуального обов'язку, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу, довести належними та достатніми доказами ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Позивач вказує на те, що відповідач безпідставно зменшив в період квітня, вересня - грудня 2022 року, лютого - червня, жовтня - листопада 2023 року, лютого-грудня 2024 року, січня-червня 2025 року розмір його додаткової винагороди, яку він мав нараховувати та виплачувати в розмірі, не меншому ніж 100 000,00 грн., оскільки він перебував у той період в зоні бойових дій.
Проте жодних доказів про участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в періоди, відмінні від тих, що визначені в описаних наказах військової частини НОМЕР_1 , позивач до суду не надав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наявні матеріали справи та встановлені обставини, суд вважає, що відповідач довів, що при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування ОСОБА_1 в зоні бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 25.02.2022 по 04.07.2025, діяв в межах наданих йому повноважень та з урахуванням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за період з 22.09.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 04.07.2025 грошового забезпечення, інших виплат, пов'язаних із проходженням військової служби, обчисливши їх виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, Законом України від 19.11.2024 року №№ 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020) при обчисленні ОСОБА_1 в період з 22.09.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 04.07.2025 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме у невизначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до вказаної постанови.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 22.09.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 04.07.2025 грошового забезпечення, інших виплат, пов'язаних із проходженням військової служби, обчисливши їх виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, Законом України від 19.11.2024 року №№ 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. В. Стецик