Номер провадження 22-ц/821/1875/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №696/308/21 Категорія: 302070000 Шкреба В. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
19 листопада 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Примака Володимира Андрійовича на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Михайлівська сільська рада Черкаського району Черкаської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування поданого позову зазначала, що, на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2019 року, вона набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
З того часу вона являється користувачем земельної ділянки площею 0,2250 га з кадастровим номером 7121884000:01:001:1031 та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд через розміщення на ній придбаного житлового будинку.
Сусідня земельна ділянка площею 0,2393 га з кадастровим номером 7121884000:01:001:0492 з таким же цільовим призначенням на даний час перебуває у власності в порядку спадкування ОСОБА_1 (далі - відповідач).
Позивач мала намір оформити земельну ділянку під своїм будинком у власність, але, як було виявлено в ході підготовки матеріалів, земельні ділянки між собою мали накладення, тобто існують невідповідності існуючої межі між ними, що являється перешкодою у користування земельною ділянкою під належним їй житловим будинком з надвірними спорудами.
Тому просила суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні цією земельною ділянкою шляхом її звільнення.
Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року у справі проведено заміну відповідача його правонаступником.
Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Ухвалено усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,2250 га з кадастровим номером 7121884000:01:001:1031 та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, якою вона фактично користується як ділянкою, на якій розміщений її житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що перейшов у її власність на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2019 року, зобов'язавши ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 привести межі належної йому земельної ділянки площею 0,2393 га з кадастровим номером 7121884000:01:001:0492 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у відповідності до межі присадибної ділянки ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , усунувши накладку на її земельну ділянку, площею 6,29 кв. м.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на суму 10 117, 96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на суму 5 000,00 грн.
Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року мотивовано тим, що у справі що розглядається йдеться не про фізичне накладення земельних ділянок, а лише про технічні помилки, які містяться у технічній документації відповідача, а саме невірність зазначених координат земельної ділянки, що призводить до накладення між відомостями з Державного земельного кадастру та даними про фактичне користування земельними ділянками, і яке може бути усунене лише ним як власником земельної ділянки. Про наявність такої помилки наголошували опитані в судовому засіданні експерт та сертифікований інженер-землевпорядник.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, зміст заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що слід усунути ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,2250 га з кадастровим номером 7121884000:01:001:1031 та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, якою вона фактично користується як ділянкою, на якій розміщений її житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що перейшов у її власність на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2019 року, зобов'язавши ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 привести межі належної йому земельної ділянки площею 0,2393 га з кадастровим номером 7121884000:01:001:0492 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у відповідності до межі присадибної ділянки ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , усунувши накладку на її земельну ділянку, площею 6,29 кв.м.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Примак В.А. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Як на підставу апеляційного оскарження заявник посилається на те, що судове рішення є незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, ухваленим за недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, прийнятим з порушенням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за висновком експерта №1184/21/1870/22-23 від 28.09.2022 року відсутнє накладення земельної ділянки з кадастровим номером 7121884000:01:001:0492 на земельну ділянку з кадастровим номером 7121884000:01:001:1031. Суд взяв до уваги лише висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи від 17.07.2024 року №1266/23-23.
Однак експерт не досліджував земельні ділянки по фактичному землекористуванню, вказавши, що земельні ділянки накладаються одна на одну і не вказавши в якій саме частині і за допомогою яких саме обчислень він дійшов висновку, що розмір накладення складає 6,29 кв.м.
В матеріалах справи маються інформаційні довідки з публічної карти Державного земельного кадастру України, станом на 14.08.2024 року, в якій зазначено, що суміжні земельні ділянки не мають навіть спільної межі, об'єкти нерухомості на зазначених земельних ділянках знаходяться в межах земельних ділянок зазначених на публічній карті Державного земельного кадастру.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Холодняк В.М. вказує, що із висновків експертиз слідує, що накладення меж за кадастровим планом відсутнє, а є фактично фізичне часткове користування ОСОБА_1 земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 та складає площею 6,29 м2.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
Позивач являється власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 19 липня 2019 року.
Вказаний будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером № 7121884000:01:001:1031 площею 0,2250 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 липня 2019 року Позивач взяла на себе зобов'язання переоформити право користування або набути право власності на цю ділянку (а.с. 8-11 т.1).
Листом №09-06/109 від 12 вересня 2019 року Михайлівською сільською радою поінформовано позивача про можливість передачі їй земельної ділянки у власність після отримання нею витягу про цю земельну ділянку з державного земельного кадастру (а.с. 18 т.1).
Позивач не має можливості отримати відповідний витяг з державного земельного кадастру, так як при вивченні графічних матеріалів сертифікованим інженером-землевпорядником виявлено, що земельна ділянка, на якій знаходиться будинок Позивача, накладається із сусідньою земельною ділянкою з кадастровим номером № 7121884000:01:001:0492 площею 0,2392 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, яка перебуває на час розгляду справи у власності Відповідача, так як право власності на неї перейшло до останнього в порядку спадкування після смерті батька, про що складено акт огляду і встановлення меж земельних ділянок (а.с. 26 т.1).
Як слідує з витягів Державного земельного кадастру земельна ділянка, якою користується позивач (7121884000:01:001:1031 площею 0,2250 га) пройшла державну реєстрацію пізніше (10 липня 2019 року) за земельну ділянку Відповідача (7121884000:01:001:0492 площею 0,2392 га пройшла реєстрацію 29 грудня 2015 року) (а.с. 19 та 27 т.1).
Також, на час оформлення технічної документації на земельну ділянку позивача згідно з актом від 02 липня 2019 року попередні користувачі цих двох земельних ділянок ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) констатували, що між ними відсутні суперечності щодо межових знаків між земельними ділянками. Також, вказаним документом констатовано, що межі земельної ділянки 7121884000:01:001:1031 площею 0,2250 га були закріплені в натурі межовими знаками встановленого зразка у кількості 5 штук, а межі цієї земельної ділянки в точках 1,2,3, НОМЕР_3 межі проходили по існуючій огорожі та будівлі. При цьому, попередньому користувачу вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_3 були передані ці межові знаки під відповідальне зберігання (а.с. 86 т.1).
Сторони повідомляли суд першої інстанції, що на місці знаходження земельних ділянок на час судового розгляду межові знаки як такі відсутні.
Згідно з висновком земельно-технічної експертизи № 1184/21/1870/22-23 від 28 вересня 2022 року фактичний розмір земельної ділянки що перебуває у користуванні позивача (7121884000:01:001:1031) відповідає своєму розміру згідно договору купівлі-продажу, і накладення земельної ділянки відповідача (7121884000:01:001:0492) відсутнє (а.с. 156-166 т.1).
Водночас, згідно з висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи №1266/23-23 від 17 липня 2024 року площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача (7121884000:01:001:1031) в порівнянні з відомостями про неї з Державного земельного кадастру та даними про фактичне користування відповідачем своєю земельною ділянкою (7121884000:01:001:0492) зменшена на 6,29 м2 за рахунок накладення на неї останньої земельної ділянки (а.с. 221-226 т.1).
Як пояснив в судовому засіданні сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_5 , на даний час відсутні два або більше різні землевпорядні документи, згідно яких можна було б дійти висновку, що одна із спірних земельних ділянок займала б іншу. Між цими спірними ділянками є вільна ділянка і вони не накладаються, але тут неправильні координати, так як при виході на місце ситуація інша. Перша земельна ділянка, яка є у власності відповідача, була сформована невірно. При наявній документації, відомості про цю ділянку треба технічно змінювати. На місці межових знаків між земельними ділянками не має і огорожа відсутня.
Експерт ОСОБА_6 показав, що за своїм визначенням накладення спірних земельних ділянок відсутнє, так як відсутні землевпорядні документи про таке, але якщо почати створювати земельні ділянки по їх координатах, то ці накладення мають місце. Згідно електронної карти накладення відсутні, але перетин відбувається, якщо їх вимірювати по фактичному користуванню. При проведенні додаткової експертизи межі фактичного користування визначались по даним первинної експертизи.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Враховуючи наведене, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначила про порушення її прав як користувача земельної ділянки, оскільки земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку, якою вона користується.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у справі що розглядається йдеться не про фізичне накладення земельних ділянок, а лише про технічні помилки, які містяться у технічній документації відповідача, а саме невірність зазначених координат земельної ділянки, що призводить до накладення між відомостями з Державного земельного кадастру та даними про фактичне користування земельними ділянками, і яке може бути усунене лише ним як власником земельної ділянки. Про наявність такої помилки наголошували опитані в судовому засіданні експерт та сертифікований інженер-землевпорядник.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як відомо з висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1184/21/1870/22-23 від 28.09.2022, що фактичний розмір земельної ділянки що перебуває у користуванні позивача (7121884000:01:001:1031) відповідає своєму розміру згідно договору купівлі-продажу, і накладення земельної ділянки відповідача (7121884000:01:001:0492) відсутнє.
Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 7121884000:01:001:1031 та 7121884000:01:001:0492 не мають спільних точок перетину (не накладаються одна на одну) по суміжних межах.
У той же час, відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи №1266/23-23 від 17.07.2024 року площа земельної ділянки з кадастровим номером 7121884000:01:001:1031 відповідно до інформації з ДЗК, яка розташована по АДРЕСА_1 та перебуває у користуванні ОСОБА_2 , зменшена на 6,29 м2, за рахунок накладення земельної ділянки 7121884000:01:001:0492 відповідно її фактичного використання, яка розташована по АДРЕСА_1 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 .
Отже, даний висновок вказує на те, що відбулося накладення по фактичному користуванні. У суді першої інстанції експерт Діденко О.Л. на підтвердження свого висновку показав, що згідно електронної карти накладення відсутні, але перетин відбувається, якщо їх вимірювати по фактичному користуванню.
При цьому, колегія суддів зауважує, що при проведенні додаткової експертизи межі фактичного користування визначались по даним первинної експертизи, тобто експерт на місце розташування земельних ділянок не виїжджав та на місці обміри не проводив.
Суд, мотивуючи своє рішення керувався тим, що у справі не йдеться про фізичне накладення земельних ділянок, а лише про технічні помилки, які містяться у технічній документації відповідача.
Інженер-землевпорядник ОСОБА_5 у судовому засіданні також вказував на наявні неправильні координати у земельній ділянці 7121884000:01:001:0492.
З вказаного слідує, що суд, ухвалюючи рішення посилався на технічні помилки, які містяться в документації відповідача, водночас експерт Діденко О.Л. вказував на накладення, які є по фактичному використанню.
Колегія суддів, проаналізувавши сукупність зібраних та наданих доказів на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 доходить висновку про відсутність порушень її права з боку відповідача з огляду на таке.
З висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1184/21/1870/22-23 від 28.09.2022 здійснений судовим експертом Шишкіним О.В., вбачається, що накладення земельної ділянки відповідача (7121884000:01:001:0492) відсутнє.
Проведення експертизи було здійснено судовим експертом на підставі огляду об'єктів дослідження проведеного 26.08.2022 року.
В дослідженні експерта по другому питанню щодо накладення земельних ділянок, судовим експертом вказано про те, що лінійний промір фасадної частини земельної ділянки кадастровий номер 7121884000:01:001:0492 відповідно до відомостей Державного земельного кадастру становить 25,12 м., а відповідно до її фактичного використання лінійний промір становить 24,37 м., що на 0,75 м менше ніж фактично має бути. Фасадна частина земельної ділянки 7121884000:01:001:0492 з боку вул. Шевченка вміщена в бік земельної ділянки АДРЕСА_2 . Лінійний промір зміщення земельної ділянки АДРЕСА_3 становить 1,73 м.
Відповідно до складеного плану спірних земельних ділянок, відповідно до відомостей, що містяться в базі Державного земельного кадастру чітко видно, що зазначені земельні ділянки між собою навіть не межують.
Крім того, даним висновком установлено, що фактичний розмір земельної ділянки позивача відповідає розміру згідно договору купівлі-продажу будинку від 19.07.2019 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, суд першої інстанції, покладаючи в основу свого рішення додаткову експертизу, яка вказувала на фактичне користування відповідачем частиною земельної ділянки позивача, у той же час дійшов іншого висновку про наявність технічної накладки даних ділянок, а не фізичної, що на переконання колегії суддів є суперечливими висновками.
Крім того, з висновку експерта №1184/21/1870/22-23 від 28.09.2022 вбачається, що зміщення земельної ділянки відповідача на 1,73 м. здійснено в бік земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_2 , тобто в протилежному від земельної ділянки ОСОБА_2 і саме така відстань є між земельними ділянками сторін у справі.
Отже, на підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки жодних порушень її прав у користуванні земельною ділянкою судом не встановлено.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.
Щодо витрат на правничу допомогу понесених ОСОБА_1 у суді першої інстанції.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18).
Відповідач ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується належними доказами у справі.
Колегія суддів, зважаючи на складність справи, тривалість розгляду справи, об'єм роботи адвоката та наявність заперечень позивача щодо їх співмірності, доходить висновку про їх стягнення у розмірі 7000,00 грн., що на переконання колегії суддів відповідає вимогам розумності, справедливості.
Щодо судового збору
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн. (908 грн. х 150%).
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Примака Володимира Андрійовича - задовольнити.
Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Михайлівська сільська рада Черкаського району Черкаської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 7000,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року.
Судді: