Справа № 163/1511/24 Провадження №11-кп/802/616/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12024030560000191 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 02 липня 2025 року щодо нього,
Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Черемошна Воля Любомльського району Волинської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, середньої освіти, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
засуджений за ст.336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовозобов'язаним та придатним до проходження військової служби, 12 квітня 2024 року відкрито у присутності свідків відмовився отримувати персональну повістку та усно повідомлений про необхідність з'явитись о 15 годині 13 квітня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 , для відправки по мобілізації у складі команди НОМЕР_1 ЦПП для проходження військової служби у Збройних Силах України за мобілізацією. Всупереч приписам ст.65 Конституції України, ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_8 без поважних причин ухилився від призову під час мобілізації і о 15 годині 13 квітня 2024 року у пункт збору для відправки для проходження військової служби не з'явився.
Після проходження повторної військово-лікарської комісії відповідно до довідки ВЛК №450 від 23.05.2024 будучи визнаним придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, 27.05.2024 о 13 годині 20 хвилин, відкрито у присутності свідків відмовився отримувати персональну повістку та усно був повідомлений про необхідність прибуття 28.05.2024 на 14 годину до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для відправки по мобілізації у складі команди НОМЕР_1 ЦПП для проходження військової служби у Збройних Силах України. Однак, продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_8 всупереч приписам ст.65 Конституції України, ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, будучи належним чином попередженим про прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин ухилився від призову під час мобілізації і о 14 годині 28 травня 2024 року у пункт збору для відправки для проходження військової служби не з'явився.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію своїх дій, вважає вирок суду в частині призначеного покарання необґрунтованим. Вказує на те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, злочин є не тяжким. Просить вирок суду змінити та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляційної скарги, захисника ОСОБА_7 , який подану апеляційну скаргу підтримував та просив змінити вирок суду в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 шляхом застосування положень ст.75 КК України, думку прокурора, яка апеляційну скаргу заперечувала і просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки кваліфікація дій ОСОБА_8 за ст.336 КК України, правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюється, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, підстави для перегляду вироку, в цій частині - відсутні.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги захисника, про можливість пом'якшення обвинуваченому покарання шляхом застосування положень ст.75 КК України, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Приписами ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_8 , місцевим судом дотримані.
Так, санкцією ст.336 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.
Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_8 вид та розмір покарання, суд, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, належним чином урахував усі обставини кримінального провадження, у тому числі ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії не тяжких злочинів, конкретні обставини його вчинення, дані про особу винного, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має хворобливий стан, однак, у місцевому суді було досліджено, що з характеризуючи документів та медичної документації установлено, що ОСОБА_8 дійсно має певні проблеми зі здоров'ям, однак такі можуть бути усунуті шляхом проходження відповідного лікування, про що і зазначив допитаний в суді першої інстанції в якості свідка лікар - голова ВЛК ОСОБА_10 ..
Такі обставини в сукупності свідчать, що обвинувачений свідомо свої життєві обставини - стан здоров'я підлаштовує та відтерміновує належне лікування під обставини для ухилення від мобілізації до закінчення війни, про що останній обмовився під час судових дебатів в місцевому суді, свою вину не визнав, а тому і не розкаявся у вчиненому, не усвідомив незаконність вчинених ним дій, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого ним злочину.
Таким чином, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому врахував всі обставини, на які покликається ОСОБА_8 у апеляційній скарзі.
Обставин, які згідно зі ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, місцевим судом не встановлено.
До обставин, яка згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції відніс: вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Враховуючи те, що ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду справи у місцевому суді, обвинувачений ОСОБА_8 вину свою не визнавав, тому апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про відсутність в даній справі обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З моменту притягнення до кримінальної відповідальності по даний час обвинувачений ОСОБА_8 не звертався до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відтак, апеляційний суд врахувавши сукупність зазначених обставин, дані про особу винного, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, спрямованість його умислу на ухилення від призову не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України та погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_8 лише шляхом ізоляції від суспільства протягом визначеного судом строку позбавлення волі.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в період воєнного стану свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, а тому лише відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства сприятиме досягненню мети покарання, яка відповідно до ст.50 КК України, полягає не лише у карі, а й у виправленні засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначене ОСОБА_8 мінімальне покарання в межах санкції ст.336 КК України повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Таке покарання, на переконання суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Любомльського районного суду Волинської області від 02 липня 2025 року щодо нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: