Справа № 170/630/24 Провадження №22-з/802/95/25 Головуючий у 1 інстанції: Жевнєрова Н. В.
Доповідач: Осіпук В. В.
21 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Осіпука В. В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід суддів Шевчук Лілії Ярославівни, Данилюк Валентини Анатоліївни, ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троць Юлія Борисівна, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Губик Зореслава Василівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 10 жовтня 2025 року,
Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 10 жовтня 2025 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 .? вважаючи вказане рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року було відкрито апеляційне провадження у даній справі та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
19 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про відвід суддів апеляційного суду, а саме головуючого - судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І. Відвід мотивовано тим, що цією колегією суддів було ухвалене судове рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 22 липня 2025 року в іншій цивільній справі № 157/1257/24 за його позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинська Н. І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, що у свою чергу викликає у нього сумнів у неупередженості або об'єктивності зазначених суддів.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід суддів Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І. передано для вирішення, в порядку встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України
Зазначена вище заява про відвід суддів Волинського апеляційного суду Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І. не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Із змісту рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року вбачається: «52. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58). 53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).».
У п.32 рішення у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» від 15 липня 2010 року зазначено, що навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, п.26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, п.45.
Перевіривши доводи позивача ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що оскільки останнім не надано будь-яких належних доказів на підтвердження упередженості суддів апеляційного суду Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І. при розгляді інших цивільних справ де стороною був сам заявник, а сама лише незгода позивача з процесуальними рішеннями цих же суддів у іншій справі не є підставою для відводу, то відсутні підстави вважати мотиви відводу, надані позивачем ОСОБА_1 , щодо можливої упередженості суддів Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І., об'єктивно обґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених ст. 36, 37, 38 ЦПК України, для задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про відвід суддів Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І., а тому у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 38, 40, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід суддів Шевчук Лілії Ярославівни, Данилюк Валентини Анатоліївни, Киці Світлани Іларіонівни у цій справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя