Справа № 161/12317/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/1227/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
20 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «ВІО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Курта Наталія Володимирівна, про визнання договору дарування удаваним, визнання договором купівлі-продажу та визнання його недійсним за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року
У червні 2025 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 год. 15 хв. 06 серпня 2025 року. Визнано судом обов'язковою явку учасників справи та їх представників в усі без винятку судові засідання.
06 серпня 2025 року підготовче засідання за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відкладено на 12 год. 20 хв. 27 серпня 2025 року.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року на відповідача ОСОБА_1 за зловживання процесуальними правами накладено штраф у розмірі 1 000 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про накладення на відповідача ОСОБА_1 штрафу у цій справі. 27 серпня 2025 року він як представник відповідача ОСОБА_1 з'явився у підготовче засідання, у якому суд виявляючи надумані причини для обов'язкової участі, ставлячи в нерівні умови інших учасників, не перевіряв явки інших учасників справи. Суд не взяв до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 скористалася правом, передбаченим ст. 59 Конституції України, якою гарантується кожному право на професійну правничу допомогу, яка у випадках, передбачених законом, надається безоплатно. Кожна особа є вільною у виборі захисника своїх прав, що є ключовою гарантією доступу до правосуддя. Всупереч наведеної правової норми судом було порушено право на захист та виявлено упередженість до відповідача ОСОБА_1 , що є істотним порушенням прав і вказує на незаконність ухвали суду. Жодних інших обставин, які б давали підстави для обов'язкової явки відповідача в межах підготовчого засідання не було.
Відзивів на апеляційну скаргу інші учасники справи не подали.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Курта Н. В., будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, але 07 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» подала до апеляційного суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.
Позивач ОСОБА_4 та представник відповідача Приватного підприємства «ВІО», будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності зазначених учасників справи згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, виходячи з таких мотивів.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та накладаючи на відповідача ОСОБА_1 штраф у розмірі 1 000 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що вона у підготовче засідання на 12 год. 20 хв. 27 серпня 2025 року не з'явилася та не повідомила суд про причини неявки в судове засідання, хоча була достовірно повідомлена, що її явка в судове засідання ухвалою суду від 01 липня 2025 року визнана обов'язковою, що на думку суду є явним зловживанням процесуальними правами.
Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками суду, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 3 та 4 ст. 44 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу в сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Цивільний процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Аналіз ч. 2 ст. 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 905/945/18 та від 16 жовтня 2019 року у справі № 906/936/18).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2025 року відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 год. 15 хв. 06 серпня 2025 року. Визнано судом обов'язковою явку учасників справи та їх представників в усі без винятку судові засідання.
06 серпня 2025 року підготовче засідання за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відкладено на 12 год. 20 хв. 27 серпня 2025 року.
27 серпня 2025 року в підготовче засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 не з'явилася.
Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Разом з тим, визнання явки учасника справи обов'язковою, у даному випадку відповідача ОСОБА_1 , не є підставою для заборони представництва її інтересів адвокатом, оскільки таке право гарантоване законом і таким правом відповідач скористалася, що у будь-якому випадку не може бути розцінене як зловживання нею процесуальними правами, як це помилково вважав суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу. Наявність в особи, яка є учасником справи представника, який здійснює представництво її інтересів в суді, та у випадку неявки такої особи в судові засідання, не свідчить про її недобросовісність, оскільки не є формою зловживання процесуальними правами та бездіяльністю, що перешкоджає ефективному розгляду справи, а тому не може бути підставою для накладення штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року про накладення штрафу на відповідача ОСОБА_1 за зловживання процесуальними правами як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, у цій справі належить скасувати.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року у цій справі скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий-суддя
Судді: