Справа № 758/17613/21
10 вересня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,
представників заявника Бессараб В.С. , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 грудня 2023 року у справі № 758/17613/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію способом її поширення,
В провадженні Подільського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію способом її поширення.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21.12.2023 року позов ОСОБА_4 задоволено, визнано недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook, обліковий запис « ОСОБА_3 », в частині того, що «Із компетентних джерел стало відомо що половину суми для підкупу, а саме 50.000$ великодушно виділив нешанований містер ОСОБА_4 ». Також зобов'язано ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на власній веб-сторінці в мережі Фейсбук, шляхом публікації на власній веб-сторінці в мережі Фейсбук за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком «Спростування недостовірної інформації» тексту спростування наступного змісту: «Повідомляю, що інформація повідомлена мною на власній веб-сторінці в мережі Фейсбук наступного змісту: « Із компетентних джерел стало відомо що половину суми для підкупу, а саме 50.000$ великодушно виділив нешановний містер ОСОБА_4 » є недостовірною та мною спростовується», стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1816 грн 00 коп.
Крім того, 29.05.2024 року додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва задоволено заву представника позивача та ухвалено додаткове рішення у справі № 758/17613/21, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000 гривень та витрати на залучення спеціалістів у розмірі 3 600 гривень.
У серпні 2025 року ОСОБА_3 в особі свого представника адвоката Бессараб В.С. звернувся до Подільського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 21.12.2023 року у справі № 758/17613/21, у якій просив поновити процесуальний строк на подання зави про перегляд заочного рішення від 21.12.2023 року у справі № 758/17613/21, прийняти зачву до розгляду, переглянути та скасувати заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 21.12.2023 року у справі № 758/17613/21 та додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 29.05.2024 року у справі № 758/17613/21, призначити до розгляду зазначену цивільну справу.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01.09.2025 заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію способом її поширення прийнято до розгляду.
В обґрунтування заяви представник відповідача посилався на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, жодних листів, судових повісток, копій позовної заяви з доданими матеріалами від суду останній не отримував та не знав про сам факт наявності справи та судових засідань.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки подана позовна заява на думку відповідача є необґрунтованою.
В обґрунтування заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, представник відповідача посилався на те, що про існування вищевказаної справи відповідач дізнався лише наприкінці липня 2025 року, коли йому надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 за вищевказаним додатковим рішенням № 758/17631/21 від 29.05.2024 року, а з матеріалами справи ознайомився лише 30.07.2025, тому представник відповідача просить поновити пропущений процесуальний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали заяву про перегляд заочного рішення з підстав, наведених у такій заяві.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явились.
Суд, заслухавши доводи сторони відповідача, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)»;
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України», п.46)».
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За змістом зазначених положень чинного законодавства скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення. Наявність наведених вище обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21.12.2023 року позов ОСОБА_4 задоволено, визнано недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook, обліковий запис «ОСОБА_3», в частині того, що «Із компетентних джерел стало відомо що половину суми для підкупу, а саме 50.000$ великодушно виділив нешанований містер ОСОБА_4 ». Також зобов'язано ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на власній веб-сторінці в мережі Фейсбук, шляхом публікації на власній веб-сторінці в мережі Фейсбук за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком «Спростування недостовірної інформації» тексту спростування наступного змісту: «Повідомляю, що інформація повідомлена мною на власній веб-сторінці в мережі Фейсбук наступного змісту: « Із компетентних джерел стало відомо що половину суми для підкупу, а саме 50.000$ великодушно виділив нешановний містер ОСОБА_4 » є недостовірною та мною спростовується», стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1816 грн 00 коп.
Крім того, 29.05.2024 року додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва задоволено заву представника позивача та ухвалено додаткове рішення у справі № 758/17613/21, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000 гривень та витрати на залучення спеціалістів у розмірі 3 600 гривень.
Заявник заперечує свою обізнаність про розгляд справи № 758/17631/21 Подільським районним судом міста Києва та факт отримання копій судових рішень.
Встановлено, що цивільна справа розглядалась Подільським районним судом міста Києва у порядку загального позовного провадження.
Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось шляхом направлення СМС - повідомлення на телефонний номер, вказаний у позовній заяві (а.с. 56, 63, 68, 76, 91, 119, 131).
Також відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 96, 109).
Судовий виклик відповідача на розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснювався на адресу реєстрації місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 (а.с. 185-187, 211-212, 215-217).
Крім того, додаткове рішення від 29.05.2024 року направлено на адресу реєстрації місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 (а.с. 221, 222-223).
Також, відповідачу надіслано заяви (клопотання) сторони позивача на адресу реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 78-80, 97-99, 110-112, 120-122, 178).
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи № 758/17631/21 Подільським районним судом міста Києва, однак у судові засідання не з'являвся, відзив на позов, інші заяви по суті справи на адресу суду не надав.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії»).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі («Ryabykh v. Russia», №52854/99, п. 52).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Згідно роз'яснень наданих у інформаційному листі Верховного суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» вбачається, що непоодинокими є випадки, коли суди скасовують заочні рішення та не оцінюють надані відповідачем докази на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи і скасовують заочні рішення лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.
Так, в судовому засіданні встановлено, що доводи, на які посилаються представника відповідача як на підставу для скасування заочного рішення можуть бути предметом перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.
З урахуванням вищезазначеного, підстав та доказів для скасування заочного рішення заявником не надано, тому заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-260, 261, 287-288 ЦПК України
Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 грудня 2023 року у справі № 758/17613/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію способом її поширення залишити без задоволення.
Роз'яснити, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.
Суддя Я.К. Левицька