Справа № 761/46888/24
17 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Якимець О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - відповідач) у якому просить:
- визнати незаконним примусове списання коштів з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ПУМБ», на підставі виконавчого провадження № НОМЕР_5;
- зобов'язати АТ «ПУМБ» повернути кошти заробітної плати, які стягнуті з рахунку НОМЕР_1 у загальному розмірі 19 712,31 грн, а саме: у сумі 4,40 грн 04.07.2024, у сумі 0,54 грн 04.09.2024, у сумі 19 707,37 грн 20.09.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 16.02.2024 за виконавчим листом № 567/322/14-ц від 02.10.2014 Острозького районного суду Рівненської області приватним виконавцем Капустіною Д.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 щодо стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу за кредитним договором.
У позові вказується, що 02.04.2024 приватний виконавець Капустіна Д. А. своєю постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника зобов'язала військову частину НОМЕР_2 , в якій позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, здійснювати відрахування з його заробітної плати. Відповідно, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_3 такі відрахування з його заробітної плати здійснювалися повною мірою до моменту закриття виконавчого провадження № НОМЕР_5.
Позивач зазначає, що незважаючи на здійснювані відрахування з його заробітної плати та на заборону законом стягувати з заробітної плати надмірну суму, 04.07.2024 о 10:30 його рахунку НОМЕР_1 було здійснено примусове списання коштів, а саме 4,40 грн в межах ВП № НОМЕР_5 з виконання вищевказаного виконавчого листа.
Позивач звертає увагу на те, що звернувшись 04.07.2024 за допомогою месенджера Telegram до «Online підтримки АТ «ПУМБ», він з'ясував, що це було «погашення частини боргу по виконавчому провадженню» на «вимогу виконавця на стягнення коштів». На його запитання, чому банк порушив закон, здійснивши списання коштів зарплати, він отримав відповідь, що в банку немає спеціальних рахунків, на які поширюється обмеження законодавства на списання боргу по виконавчому провадженню, тому кошти списуються з рахунку.
Крім того, позивач вказує, що 03.09.2024 на його рахунок № НОМЕР_1 , який він використовував виключно для отримання заробітної плати військовослужбовця, банком було накладено арешт. Після звернення за допомогою месенджера Telegram до «Online підтримка АТ «ПУМБ» він з'ясував, що арешт накладено з ініціативи стягувача, приватного виконавця Капустіної Д.А. (стягнення; за ВП № НОМЕР_5; з виконання виконавчого документа; Виконавчий лист; № 567/322/14-ц; виданий 02.10.2014; документ видав; Острозький районний суд Рівненської області)». На його зауваження, що «чинне законодавство забороняє арештовувати кошти заробітної плати. Тому платіжну інструкцію банк має повернути без виконання» він отримав відповідь, що «для зарахування заробітної плати, стипендії та соціальних виплат в АТ «ПУМБ» відкриваються стандартні поточні рахунки для зарахування будь-яких надходжень (відповідно до законодавства України та встановленого режиму рахунку). Тому при отриманні документа щодо арешту рахунків/коштів на рахунках, банк здійснює арешт рахунків/коштів на, них відповідно до отриманого документа».
27.09.2024 позивач звернувся з заявою до приватного виконавця Капустіної Д.А. з проханням зняти арешт з його зарплатного рахунку в АТ «ПУМБ», після чого приватним виконавцем до АТ «ПУМБ» було направлено постанову про зняття арешту з коштів. Одночасно в телефонній розмові з приватним виконавцем Капустіною А.А. попросив повернути незаконно стягнуті кошти його заробітної плати, але вона повідомила, що вони вже направлені стягувачу (ПАТ КБ «ПриватБанк»).
08.11.2024 приватний виконавець Капустіна Д.А. припинила виконання військовою частиною НОМЕР_2 постанови про звернення стягнення на його заробітну плату за ВП № НОМЕР_5 від 02.04.2024 в зв'язку з виконанням виконавчого документа у повному обсязі.
Від АТ «ПУМБ» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначається, що відкритий рахунок на ім'я позивача є виключно поточним та не має спеціального режиму використання.
У відзиві зауважується, що банком здійснювалося примусове списання коштів з рахунку позивача в період з липня 2024 по вересень 2024 за виконавчим провадженням № НОМЕР_5 з виконання виконавчого документу: виконавчого листа, виданого 02.10.2024 Острозьким районним судом Рівненської області у справі № 567/322/14-ц, оскільки у відповідності до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України.
Також у відзиві наголошується, що оскільки позивач вважає незаконним списання банком грошових коштів з його поточного рахунку на підставі платіжних інструкцій приватного виконавця, то в такому випадку належним та ефективним способом захисту порушених прав є саме оскарження до суду рішень та дій приватного виконавця Капустіної Д.А., здійснених в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5.
Разом з тим, вказується, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав шляхом пред'явлення позову до відповідача про визнання протиправними дій та зобов'язання повернути кошти, оскільки за позицією відповідача обов'язок щодо повернення коштів має бути покладений саме на ПАТ КБ «ПриватБанк», як на особу, яка отримала такі кошти в рахунок погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження.
У відповіді на відзив, позивач стверджує, що на зазначений рахунок зараховувалась виключно заробітна плата військовослужбовця. Зазначає, що відповідач має більші можливості для забезпечення дотримання прав споживачів, та не повинен ігнорувати спеціальні норми законодавства щодо захисту заробітної плати. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду місті Києва від 17.12.2024 відкрито провадження у справі №761/46888/24.
Ухвалою Шевченківського районного суду місті Києва від 29.01.2025 вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
20.02.2025 вказана справа з супровідним листом Шевченківського районного суду місті Києва від 07.02.2025 надійшла до Подільського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Якимець О.І.
21 лютого 2025 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін..
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
Як вбачається матеріалів справи, 16.02.2024 приватним виконавцем Капустіною Д.А. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 щодо примусового стягнення на підставі виконавчого листа № 567/332/14-ц, виданого 02.10.2014 Острозьким районного суду Рівненської області, з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 31 962,11 доларів США боргу за кредитним договором № ROHPGL0000000001 від 01.07.2008 та 2 533,77 грн витрат на сплату судового збору.
02.04.2024 приватним виконавцем Капустіною Д.А. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № НОМЕР_5.
Відповідно до інформації про рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 відкритого у АТ «ПУМБ», вбачається, що 04.07.2024 з рахунку позивача було списано грошові кошти у розмірі 4,40 грн, з призначенням «стягнення за ВП № НОМЕР_5 з виконання виконавчого документу: Виконавчий лист № 567/322 виданий 02.10.2014 документ видав: Острозький районний суд Рівненської області».
З інформації про рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 відкритого у АТ «ПУМБ», вбачається що 04.09.2024 з рахунку позивача було списано грошові кошти у розмірі 0,54 грн, з призначенням «стягнення за ВП № НОМЕР_5 з виконання виконавчого документу: Виконавчий лист № 567/322 виданий 02.10.2014 документ видав: Острозький районний суд Рів» та 20.09.2024 з рахунку позивача було списано грошові кошти у розмірі 19 707,37 грн, з призначенням «стягнення за ВП № НОМЕР_5 з виконання виконавчого документу: Виконавчий лист № 567/322 виданий 02.10.2014 документ видав: Острозький районний суд Рів».
27.09.2024 приватним виконавцем Капустіною Д.А. було винесено постанову про зняття арешту з коштів у ВП № НОМЕР_5.
08.11.2024 приватним виконавцем Капустіною Д.А. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_5 щодо примусового стягнення на підставі виконавчого листа № 567/332/14-ц, виданого 02.10.2014 Острозьким районного суду Рівненської області, з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, стягнуто основну винагороду приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.
На підтвердження позовних вимог позивачем долучено копії: інформації про рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 за період з 07.05.2024 по 31.05.2024 відкритого у АТ «ПУМБ»; інформації про рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 відкритого у АТ «ПУМБ»; інформації про рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 відкритого у АТ «ПУМБ»; листа НБУ від 21.10.2024; заяви про скасування арешту з зарплатного рахунку військовослужбовця;
В матеріалах справи наявна довідка № КНО-07.08.6/12053БТ від 26.12.2024 за підписом начальника Відділу обробки запитів контролюючих органів Управління супроводження контрольно-операційної діяльності Мережі Центру операційної підтримки АТ «ПУМБ» наступного змісту: «Цією довідкою Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» повідомляє, що рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на підставі заяви на приєднання до ДКБО № 326907156 від 07.05.2024 є поточним рахунком для власних потреб та не є рахунком зі спеціальним режимом для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат.»
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 5 ЦПК України, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ч. 1 ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк невстановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до пункту 73 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, що затверджена постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 року № 163 (далі - Інструкція №163) надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця/ приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження.
Пунктом в пункті 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 за №512/5 вказано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, винесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюється виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 947/7686/20, провадження № 61-6423св23).
Отже, суд в кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу позивача та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, провадження № 61-12101св23).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17.
У цій справі, відповідач у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» здійснив списання коштів з рахунку позивача в період з липня 2024 по вересень 2024 року за виконавчим провадженням за НОМЕР_6 з виконання виконавчого листа, виданого від 02.10.2014 Острозький районний суд Рівненської області у справі за №567/322/14-ц, стягувачем у якому є АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату визначається Законом України «Про виконавче провадження» та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення.
Отже, як встановлено судом, правовою підставою для стягнення коштів з позивача на користь стягувача АТ КБ «ПриватБанк» у межах виконавчого провадження НОМЕР_6 є виконавчий лист, виданий 02.10.2014 Острозький районний суд Рівненської області у справі за №567/322/14-ц, що пред'явлений для примусового виконання приватному виконавцю Капустіній Д. А. Відтак твердження позивача про відсутність правової підстави для стягнення з нього грошових коштів є хибним.
Крім того, згідно відомостей відповідача рахунок НОМЕР_1 , відкритий позивачем в АТ «ПУМБ» не є спеціалізованим, тобто таким що призначений тільки для виплати заробітної плати.
Таким чином, оскільки відповідач не є стягувачем у виконавчому провадженні НОМЕР_6, відсутні правові підстави для стягнення з нього на користь позивача грошових коштів у сумі 19 712,31 грн. У випадку виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна, позовні вимоги слід пред'являти саме до сторони, яка набула таке майно.
Враховуючи наведене, правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання незаконним примусового списання коштів на підставі виконавчого провадження № НОМЕР_5 та зобов'язання АТ «ПУМБ» повернути такі кошти, у цій справі немає.
Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по оплаті судового збору слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 265, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд
у позові ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ 14282829.
Повний текст судового рішення складено 17.10.2025.
Суддя О. І. Якимець